Динаміка рослинності піщаного кар’єру в околицях с.м.т. М-Коцюбинське. Дипломная (ВКР). Экология.
⚡ 👉🏻👉🏻👉🏻 ИНФОРМАЦИЯ ДОСТУПНА ЗДЕСЬ ЖМИТЕ 👈🏻👈🏻👈🏻
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!
Похожие работы на - Динаміка рослинності піщаного кар’єру в околицях с.м.т. М-Коцюбинське
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Нужна качественная работа без плагиата?
Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу Без плагиата!
Чернігівський
національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка
На
тему: Динаміка рослинності піщаного кар’єру в околицях с.м.т. М-Коцюбинське
Керівник: Лукаш
О.В. , професор , доктор біологічних наук
Розділ
1. Стан вивченості псамофітної флори та рослинності лівобережного полісся
Розділ
2. Матеріали та методика досліджень
Розділ
3. Природні умови району досліджень
Розділ
4. Еколого-біологічна та господарська характеристика рослин псамофітів піщаного
кар’єру
Розділ
5. Псамофітна рослинність Лівобережного Полісся
Розділ
6. Роль псамофітів у заростанні пісків
Розділ
7. Псамофітна рослинність піщаного кар’єру в околицях с.м.т. М-Коцюбинське
Актуальність роботи. Територія лівобережного
полісся характеризується значним розвитком загальних динамічних процесів
рослинності обумовлених як географічним розташуванням , так і значним
антропогеннім впливом . В умовах значного антропогенного впливу, при якому в
наслідок видобування відкритим способом піску та глини з’являються нові площі
оголених пісків, особливу увагу привертають на себе сингенетичні зміни
рослинності , пов’язані із їх наростанням. Останні привертають до себе
неабиякий інтерес тому, що на незакріплених площах вітер перевіває піски і
переносить їх на прилеглі території, засипає посіви. В заростанні пісків
особлива роль належить псамофітам рослинам, пристосованим до життя в пісках .
Дослідження останніх та їх роль у формуванні угруповань є важливим для
з’ясування динамічних тенденцій рослинного покриву піщаних кар’єрів .
Предмет дослідження рослини піщаного кар’єру в
околицяк с.м.т. М-коцюбинське
Об’єкт дослідження піщаний кар’єр в околицях
с.м.т. М-Коцюбинське.
Метою даного дослідження було з’ясувати сучасний
стан псамофітної рослинності та її видовий склад на території піщаного кар’єру
в околицях с.м.т. М-Коцюбинське, а також встановити роль видів - псамофітів у
заростанні пісків.
Мета нашої роботи досягалась шляхом вирішення
конкретних завдань:
)Дати характеристику фізико-географічних
факторів, які впливають на формування рослинного світу регіону
)Встановити псамофітний, флористичний склад
регіону досліджень.
)З’ясувати динамічні процеси заростання піщаного
кар’єру.
)Зясувати стан вивченості псамофітної
рослинності Чернігівського Полісся. рослинність
кар’єр псамофітна флора
Наукова новизна. Проведений аналіз псамофітної флори
піщаного кар’єру
Практичне значення роботи. Одержані дані можуть
бути використані працівниками лісового господарства при розробці
природоохоронних заходів по закріпленню пісків та рекультивації
техногенно-девастованих земель.
Апробація роботи. Матеріали роботи доповідалися
на засіданні кафедри екології та охорони природи Чернігівського державного
педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка
Розділ 1.СТАН ВИВЧЕНОСТІ ПСАМОФІТНОЇ ФЛОРИ ТА
РОСЛИННОСТІ ЛІВОБЕРЕЖНОГО ПОЛІССЯ
В Україні основні масиви пісків зосереджені в
нижній течії річки Дніпра (нижньодніпровські) та на узбережжі Чорного моря.
Значні площі займають також при донецькі та середньодніпровські піски. Серед
інших типів рослинності рослинність пісків є специфічною. Крім алювіальних
(вологих) пісків, приурочених до прируслових та центральних частин заплави,
представлені і борові піски.
Псамофіти (від грец. Psammos - пісок і phyton -
рослина) , рослини рухливих пісків, головним чином пустель. Псамофіти мають ряд
пристосувань для існування на перевіваємих вітром пісках, що оголюють кореневу
систему або засипаючи рослини утруднюють проростання насіння. Деревні і
чагарникові Псамофіти утворюють могутні придаткові корені на стовбурах,
похованих у піску (піщаний саксаул, кандим) , придаткові бруньки , а потім
паростки на оголених коренях (піщана акація, еремоспартон, смирновія та ін.).
Трав’янисті Псамофіти утворюють підземні паростки (злак селен) або довгі,
швидко заростаючі кореневища , що проростають скрізь товщу піску (осока
піщана). Багато з Псамофітів - ксерофіти і однолітні ефемери. Багаторічні
Псамофіти мають дрібне, сильно редуційоване листя або позбавлені листя;
фотосинтез і транспірація у них здійснюються стеблом (саксаул, каллігонум).
Завдяки придаткам у виді крил (у саксаулів), пропелера (у піщаної акації) чи
парашута (у злаку селен) плоди Псамофіти летючі, пересуваються з піском і не
огрібаються в ньому. При проростанні насіння Псамофіти (звичайно ранньої весни)
корінь у них росте дуже швидко , досягаючи незабаром глибини близько 0.5 м, де
до літа ще зберігається волога. Поза пустелями псамофіти розвиваються по
берегах морів, великих озер, на пісках уздовж річок і т.д. (злаки елі мус
піщаний овсяниця піщана, чагарник шелюга й ін.). Псамофіти широко
використовують для закріплення піщаних ґрунтів.
Серед псамофітної рослинності України найбільш
вивченою є рослинність нижньодніпровських пісків яким присвячено праці
Й.К.Пачоського, С.С.Соболева, Г.М.Висоцького та інших ботаніків. На особливу
увагу заслуговують праці Є.М.Лавренка, в яких вісвітлюються питання пасовищної
дигресії та екології псамофітів. Характеристиці рослинного покрову
середньодніпровських пісків степової зони присвячені численні праці
дніпропетровських ботаніків - А.М.Левицької, Є.І.Пестушко, К.Є.корещука,
О.Л.Бельгарда та інших. Ю.Д.Клеопов відзначав, що в лісостеповій частині
середньої течії Дніпра є ділянки первинного піскового степу - най північніші
його форпости на Лівобережжі. Вивчаючи флору і фітоценотичні особливості
середньодніпровських пісків , Ю.О.Войтюк розробив типологічну структуру
псамофільних флористичних комплексів. Піски лівого берега Ворскли в її середній
течії в першій половині ХХ ст. в межах Полтавської обл. вивчали С.О.
Іллічевський, Я.Х.Лепченко , О.І.Соколовський. Рослинність та особливості
пісків пониззя Ворскли вивчали Н.О.Стецюк та І.В.Бабаніна.
Серед праць українських фахівців, присвячених
заростанню пісків, слід виділити монографію І.І.Гордієнка та статтю
В.В.Осичнюка, в яких висвітлюється заростання для степової і в меншій мірі
лісостепової зон.
З праць, присвячених вивченні флори піщаних
ґрунтів, слід відмітити роботу Ф.Арнольда (1885), залісенню пісків - М.Китаєва
(1894); вивченням лісів займався І.Шульгін (1885).
Еколого-ценотичним особливостям заростання
пісків Лівобережного полісся присвячена стаття Т.Л.Андріенко. В цьому
дослідженні встановлено що заростання сухих пісків межиріч (борових пісків) і
алювіальних пісків заплав суттєво відрізняється. Заростання борових пісків має
специфічний характер, в ньому основну роль відіграє центральноєвропейський вид
булавоносець сіруватий. Поступово при проходженні низки стадій, формуються
соснові ліси лишайникові. Заростання алювіальних пісків менш специфічно.
Лівобережне полісся характеризується, як відомо,
зниженим рельєфом, наявністю широких заболочених річкових заплав, позитивним
балансом вологи, переважання дерново-підзолистих та болотних грунтів, високим
рівнем ґрунтових вод . його природні умови , насамперед кліматичні параметри
тепла та вологи , дозволяють формуванню тут багатого і різноманітного покрову, зростанням
мішаних та листяних лісів які є зональним типом рослинності. Однак в рослинному
покриві регіону переважають соснові і дубово-соснові ліси що обумовлене
едафічними факторами - значним поширенням флювіогляційних піщаних відкладів.
Останнє пов’язане з особливостями формування території- палеографічними умовами
антропогенезу з багаторазовою зміною кліматичних умов, діяльністю льодовика та
його вод, значною обводненістю території. Ці ж фактори спричинюють значне
поширення пісків не вкритих сформованою рослинністю.
Раніше на Лівобережному Поліссі незакріплені
піски займали велкі площі. Нині піски в різній мірі закріплені рослинністю,
найчастіше культурами сосни. Відкриті піски є тепер переважно вторинними , вони
утворилися внаслідок вирубування лісу або випасання худоби.
Серед піщаних форм рельєфу най частіше
трапляються піщані пасма, вали, арени, рідше - дюни. Їх розташування тісно
пов’язане з річковими долинами та водно-льодовиковими формами рельєфу.
П.А.Тутковський вважав, що піщані форми рельєфу мають еолове походження. На
його думку, Полісся є викопною пустелею - «батьківщиною та кладовищем барханів»
. Сучасні дослідники не погоджуються з цією концепцією. Піщані пасма вони
розглядають як прируслові вали, створені водою, про що свідчить будова піщаних
горбів та характер залягання . Вже пізніше під дією вітру, пасма та вали
розпадались на скупчення піщаних дюн. Згодом відбулося їх затоплення водами
притоків Десни, внаслідок чого вони виявились розкиданими серед сучасних
заплав. Крім сухих пісків терас та межиріч (борових пісків), у прируслових
частинах заплав Полісся трапляються вологі алювіальні піски, де також
відбуваються процеси заростання. Відмінні за своїм характером.
Флористичні роботи кінця ХІХ - початку ХХ ст.,
що проводилися на Чернігівщині здебільшого присвячені реєстрації рослин піщаних
грунтів Н.І.Чикилевський, В.О.Вершковський.
Рослинність пісків Чернігівщини описана в праці
С.О.Мулярчука «Рослинність Чернігівщини».
На початку ХХ століття проводяться дослідження
флори, зв’язані іноді з певними екологічними умовами. Так, вивченні флори
піщаних грунтів тодішнього Остерського повіту займався В.Вершківський (1915).
Рослини пісків Ніжинського, Остерського, Козелецького та Чернігівського повітів
досліджував Н.Чикилевський (1909) . він же вивчав лісову флору (1909).
РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
Робота виконувалась на території чернігівського
району поблизу с.м.т. М-Коцюбинське. В роботі використовувались описи
рослинності пісків, наявні у фітоценотеці кафедри екології та охорони природи.
Аналізувався гербарний матеріал кафедри біології.
Дослідження проводилось під час виїздів на
досліджувану ділянку. Одним із способів виявлення видового складу флори була
реєстрація видів рослин піл час описів рослинних угруповань.
При дослідженні угруповань рослинності
використовувались загально прийняті геоботанічні методи . Для опису рослинності
закладалася пробна ділянка згідно загально прийнятих підходів для трав’янистих
типів рослинності площею 10м².
Для з’ясування динаміки рослинності використовувався
в основному метод просторового порівняння, який дозволив за короткий час
намітити тенденції динамічних процесів і вивести сукцесійні ряді.
РОЗДІЛ 3. ПРИРОДНІ УМОВИ РАЙОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ
Територія. Що досліджувалась, за фізико
географічним районуванням знаходиться в Чернігівському поліссі, яке займає
південну частину Поліської низовини, і характеризується, як відомо, зниженим
рельєфом, наявністю широких заболочених річкових заплав, позитивним балансом
вологи, переважанням дерново-підзолистих болотних ґрунтів, високим рівнем
ґрунтових вод. Його природні умови , насамперед кліматичні, параметри тепла і
вологи, дозволяє формуванню тут лісів, які є зональним типом рослинності.
Клімат території помірно-теплий, м’який, з
достатньою зволоженістю.
Важливим кліматоутворюючим фактором є сонячна
радіація, що складає тут 98 - 100 ккал/см2. Тривалість сонячного сяяння 1800 та
більше годин за рік.
середня кількість днів за рік без сонця 100.
Середня температура повітря +6,5°C, абсолютна максимальна температура +37,4°C. Кількість
опадів за рік 572 мм. Тривалість вегетаційного сезону 195 днів. Останні
приморозки весною припадають на початок травня, перші приморозки восени
припадають на кінець вересня, середня потужність снігового покриву 20 см; час
його появи припадає на другу декаду листопада - першу декаду грудня, сходження
- сходження другу декаду березня - першу декаду квітня. Середня глибина
промерзання ґрунту становить 85 см. Напрямок вітру взимку - південно-західний ,
влітку - північно-західний; середня швидкість цих вітрів - 2 -5 м/с. відносна
вологість повітря становить 72-77 %.
В рослинному покриві району досліджень
переважають соснові ліси, що обумовлено значним поширенням піщаних відкладів.
Останнє пов’язане з особливостями формування території - палеогеографічними
умовами антропогенезу з багаторазовою зміною кліматичних умов, діяльністю
льодовика то його вод, значною обводненість території. Ці ж фактори спричинюють
поширення пісків не вкритих сформованою рослинністю.
Кліматичні, гідрологічні і геолого-геоморфологічні
умови сприяють місцевому формуванню ґрунтових вод. Їхня глибина залягання
коливається від 1-3 на терасах до 5-7 м на вододільних рівнинах. На терасах і в
замкнутих пониженнях вододільних рівнин ґрунтові води живлять болота і беруть
участь у формуванні ґрунтів, обумовлюючи їхню заболоченість. У долинах великих
річок горизонт ґрунтових вод алювіальних і водно-льодовикових відкладень має
зв’язок з харківським горизонтом підземних вод. Підземні води харківського
горизонту підживлюють такі великі болота як Паристе, Видра і частково Замглай.
Різноманітність літо генної основи і місцевих
умов поверхневого і підземного стоку викликало строкатість ґрунтового покриву і
природної рослинності.
Більше половини території Чернігівського Полісся
займають слабко і середньо підзолисті ґрунти на валунних суглинках і піщаних
відкладеннях. Вони сформовані під змішаними хвойношироколистяними лісами.
Значно поширені дерново-підзолисті ґрунти в комплексі з дерново-глеєвими і
болотними. На лісових легко- і середньосуглинистих відкладеннях утворилися в
минулому під широкими листяними лісами світло-сірі, сірі і темно-сірі лісові
ґрунти. По слабко дренованим вододільним і терасовим зниженням лісових
«островів» зустрічаються лучні і солончакуваті ґрунти в комплексі з болотними.
На розчленованих схилах вододільних рівнин ґрунти значною мірою еродовані.
Великі площі займають заплави з алювіальними лучними і болотними ґрунтами.
Господарське освоєння земель Чернігівського
Полісся характеризується таким співвідношенням сільськогосподарських угідь:
орні землі займають 41,2% загальної площі, сади і ягідники - 0,7%, косовиці -
15,4%, вигони і пасовища - 6,5%, ліси і чагарники 21,0%, болота 5,6%, піски -
1,4%, яри - 0,1%, інші - 8,1%
Своєрідність ландшафтно - типологічної структури
Чернігівського Полісся визначається насамперед тим, що поряд із місцевостями
поліського типу значне поширення мають природні комплекси, властивості яких
мають риси лісостепового характеру. Так, місцевості поліського типу складають
близько 60,0% усієї площі, місцевості лісостепового типу ландшафту займають
18,6% площі.
Другу особливість ландшафтної структури складає
абсолютна перевага долинних типів місцевостей, що займають більш 85% усієї
території. У тому числі заплави долин рік складають 18,4% загальної площі.
За характером сполучень і площі поширення типів
місцевостей і їм властивих урочищ у межах Чернігівського полісся виділяють
13фізико географічних районів:
) Дніпровсько-Деснянський фізико-географічний
район
)Любечсько-Чернігівський фізико-географічний
район
)Дніпровсько-Замглайський фізико-географічний
район
) Замглайсько-Смячський фізико-географічний
район
)Городнянський фізико-географічний район
)Корюківський фізико-географічний район
) Ріпкинсько-Чернігівський фізико-географічний
район
)Тупичевсько-Седнівський фізико-географічний
район
)Березнянсько-Менський фізикогеографічний район
) Сосницько-Коропський фізико-географічний район
)Середньо-Деснянський фізико-географічний район
)Нижнь-деснянський фізико-географічний район
Досліджувана територія (кар’єр) знаходиться в
Любечсько-Чернігівському географічному районі. Цей район займає частину
Дніпровсько-Деснянської вододільної рівнини. Природні рубежі його добре
визначаються долинами Десни і Дніпра, а також контурами поширення моренно-зандрових
типів місцевостей. Загальна площа району близько 102 тис. га.
У геоморфологічному відношенні район виділяється
моренно-зандрова рівнини з лісовими «островами». Максимальна абсолютна висота
рівнини 166 м (біля села Павлівки). Перевищення над урізом Дніпра і Десни
складає 60-65 м. характерну рису орографії району складає зсув вододільної
лінії до Дніпра і загальний нахил на південний схід до Десни. Тому вона
дренується майже винятково правобережними притоками Десни.
У будові поверхні і розвитку сучасних ландшафтів
з корінніх відкладень беруть участь глауконітові піски харківського ярусу ,
білі кварцові піски полтавської свити і строкаті глини неогену.
Антропогеновий покрив представлений товщею під
моренних лісо видних суглинків, валунних суглинків, водно-льодовикових під
моренних і надморенних пісків і супісей і лісо видних суглинків. У долинах
річок і в балках розвинуті делювіальні й алювіальні й алювіальні
піщано-глинисті відкладення. Ландшафтна структура Любечсько-Чернігвського
району відрізняється великою складність у зв’язку з проникненням природних
комплексів з рисами лісостепового типу і значним поширенням ярово-балкових
місцевостей.
Розподіл сільськогосподарських угідь: орні землі
- 69,7%, сади і ягідники - 0,8%, косовиці - 4,5%, вигони і пасовища - 7,6%,
ліси і чагарники - 9,3%, болота - 0,8%, піски - 0,2%, інші - 7,1%.
Велика розмаїтість місцевостей і складне
перемежування урочищ з різними агровиробничими властивостями ґрунтів обумовлює
необхідність диференційованого підходу до визначення агротехнічних заходів і
систем обробки ґрунтів, а також заходів щодо боротьби з негативними явищами
природи.
Майже суцільне зведення лісів викликало значну
зміну природного гідрологічного і гідрогеологічного режиму всіх природних
комплексів . У сучасних умовах спостерігається інтенсивне підсихання
вододільних боліт, зникнення джерел ґрунтових вод, відмирання річок. Винятково
збільшилися різкість коливань поверхневого стоку. На моренних пагорбах
відбувається інтенсивний площинний змив, у замкнутих і в долинах верхів’їв
річок широкий розмах одержали процеси акумуляції. На придолинних краях
вододільної рівнини відбувається значний розвиток глибинної ерозії,
спостерігається пере поглиблення ярів і балок, багатоступінчасте розгалуження
існуючих ярів.
При розробці загальної системи раціонального
господарського використання земель необхідно передбачити створення полезахисних
, протиерозійних лісосмуг, залісення ярів і балок. А також змитих моренних
пагорбів на вододілах.
РОЗДІЛ 4. ЕКОЛОГО-БІОЛОГІЧНА ТА ГОСПОДАРСЬКА
ХАРАКТЕРИСТИКА ПСАМОФІТІВ-ДОМІНАНТІВ ПІЩАНОГО КАРЄРУ
Аналіз ролі псамофітів в угрупуваннях показав що
з 44 видів псамофітів Чернігівського району 7 видів є домінантами , відіграючи
визначальну роль в заростанні пісків. Наведемо їх еколого-біологічну характеристику,
характер поширення в Україні та господарське значення.
Конюшина польова (Trifolium arvense L.)
Однорічна трав'яниста рослина родини бобових.
Стебло тонке, прямостояче, іноді висхідне, одиничне, розгалужене, 10-20 см
заввишки. Листки трійчасті, стеблові, нижні рано відмирають; листочки
лінійно-довгасті, дрібнозубчасті, іноді виїмчасті, до 20 мм завдовжки і до 4 мм
завширшки. Квітки дрібні, неправильні, сидячі, блідо-рожеві, у головчастих
суцвіттях; головки м'яковолохаті, щільні, видовжено циліндричні, на ніжках, що
виходять з пазух листків. Цвіте у травні - вересні. Плід - біб.
<#"817591.files/image002.jpg"> <#"817591.files/image003.jpg">
<#"817591.files/image004.jpg">
Мал 4.2 Куничник наземний
(Calamagrostis epigeios (L.) Roth.)
Практичне використання: плетивна,
волокниста, лікарська, декоративна, фітомеліоративна й кормова рослина. З
довгих розщеплених стебел куничника і з його соломи плетуть циновки і мати, ним
вкривають дахи господарських будівель, використовують на підстилку. В
ботанічному інституті СРСР проводились досліди по одержанню волокна шляхом
біологічного мочіння його листків і стебел. З волокна були виготовлені мотузки,
які мали непогані показники міцності (мотузок діаметром 10 мм витримав 78 кг з
видовженням на 17 а конопляний 55-60 кг). Волотисте суцвіття придатне для
виготовлення віничків для змітання пилу, знімання павутини і для сухих зимових
букетів. Корені мають сечогінні властивості, використовуються в народній
медицині при водянці. Кормові властивості куничника незадовільні. Він дає грубе
сіно, на пасовищах поїдається погано і то до початку колосіння. Сіно містить 7
% протеїну, 2,5 жиру, 12 золи, 40 клітковини, 50 % безазотистих екстрактивних
речовин. Як декоративна й фітомеліоративна рослина рекомендується для висівання
на піщаних схилах у лісопарках, на укосах шосейних і залізничних шляхів, а
також для закріплення пісків.
Полин віниковий (Artemísia
scopária Waldst. Et Kit)
Одно-дворічна рослин заввишки 30-70
см з висхідними або прямостоячими квітконосними і короткими вегетативними
пагонами. Стебла бурі або червонуваті. Біля основи здерев’янілі. Листки голі
або майже голі, лише молоді шовковисто-волосисті, 2-3 перисторозсічені, з
лінійними гострокінцевими частками верхні - 3 роздільні або цілісні. Лінійні;
нижні - черешкові, решта - сидячі.
Кошики (2 - 3 мм завдовжки) яйцевидні,
пониклі, зближені групами або клубочками на бічних гілочках вузько
пірамідальної волоті. Обгортка майже гола або розсіяноволосиста з тупими
широкоплівчатими внутрішніми листочками.
Мал. 4.3 Полин віниковий (Artemísia
scopária Waldst. Et Kit)
Росте в світлих лісах на річковіх
пісках, галявинах, сухих луках, біля доріг. Звичайно на півдні Полісся. У
Лісостепу і Степу. Малоцінна кормова рослина.
Полин гіркий (Artemisia absinthium)
Багаторічна трав'яниста,
сіроповстиста рослина родини Айстрових (Asteraceae) висотою 60-120 см, із
сильним запахом, міцним стрижневим коренем і коротким кореневищем. Стебло
пряме, гіллясте, як і вся рослина, білувато-сіроповстисте від притиснутих
сріблястих волосків. Прикореневі листки довгочерешкові, трикутноокруглі, тричі
перистороздільні, окремі частки їх ланцетні, цілокраї, на верхівці притуплені.
Стеблові листки сидячі, чергові, двічі або тричі перистороздільні на
лінійно-довгасті тупі частки. Суцвіття - верхівкова волоть з дрібними (2,5-3,5
мм у діаметрі), майже кулястими, пониклими кошиками. Всі квітки в кошику
трубчасті, двостатеві, з жовтою оцвітиною, квітколоже усіяне вузькими
плівчастими приквітками. П'ять тичинок зрослися в трубочку, маточка одна, стовпчик
один, зав'язь нижня. Плід - довгасто-оберненояйцеподібна сім'янка, без чубка.
Мал 4.4 Полин гіркий (Artemisia
absinthium)
Полин гіркий росте в мішаних і
листяних лісах, на галявинах, вирубках, уздовж лісових доріг і просік, на
лісокультурних площах тощо. Світлолюбна, солевитривала рослина. Цвіте у липні -
вересні. Поширена звичайно по всій Україні. Промислова заготівля можлива у
Хмельницькій, Вінницькій, Київській, Черкаській, Полтавській, Харківській,
Кіровоградській, Дніпропетровській, Луганській, Одеській, Херсонській і
Миколаївській областях. Запаси сировини значні.
Багато річна рослина заввишки 30 -
60 см. Утворює густі м’які дернини. Стебла вгорі тупувато-3-гранні. Гладенькі
або шорсткі. Листки в прикореневій розетці, шорсткі с тупими кінчиками, щетино
видні, без борозенок, з випуклими боками; язичок коротенький. Волоть невелика
під час цвітіння розлога, потім стиснута, з одиничними (нижні по 2),
спрямованими вгору гілками. Колоски (4 - 6 мм завдовжки) 4 - 6 квіткові. Зелені
або с фіолетовим відтінком , з 2 лінійними загостреними колосковими лусками.
Нижня квіткова луска (3 - 4 мм завдовжки) лінійно-лацентна,
Мал 4.5 Костриця овеча (Festuca
ovina L.)
гостра, з коротким остюком (1 - 1.5
мм завдовжки); верхня - по краях з невиразними зубчиками. Росте в лісах, на
вирубках, полях, сухих луках, серед чагарників. Звичайно в поліссі і в
правобережному Лісостепу, Карпатах. Цвіте в кінці травня - у червні. Рослина
кормова.
Булавоносець Сіруватий (Corynephorus
canescens (L.). Beauv.).
Невисока сірувато-зелена рослина
заввишки 10 - 30 см, яка утворює щільні дернини. Він має типову ксеноморфну
будову надземних пагонів тарозвиває міцну кореневу систему, яка пронизує пісок
до глибини 50 - 60 см. Коренева система цього псамофітного злака нараховує до
тисячі коренів загальною довжиною 700 - 800, а то і 1000 м. Вид утворює також
значну кількість насіння. Все це дає можливість булавоносцю швидко освоювати
піски та закріплюватись на них. Corynephorus canescens добре переносить
засипання пісками, що розвіюються. Це в певній мірі сприяє розростанню виду,
оскільки викликав розвиток додаткових коренів. За 2-3 роки булавоносець може
освоїти піски на пасмі. Стебла тонкі чисельні, листки в прикореневій розетці,
вузькошийні щетиновиднозгорнуті, з довгими жорсткими піхвами. Язичок листків
короткий (до 3 мм) .
Суцвіття у цього злака - невелика
рідка срібляста волоть. Колоски дрібні (до 3 мм завдовжки), з боків стиснуті, 2
- квіткові. Колоскові луски майже однакові завдовжки, ланцетні, удвічі довші
від квіткових. Нижня квіткова луска біля основи волосиста, з однією жилкою на
спинці, з прямим коротким остюком, який у верхній частині булаво видно
потовщений. А посередині з волосистим кільцем. Цвіте у червні - липні.
Мал. 4.6 Булавоносець Сіруватий
(Corynephorus canescens (L.). Beauv.).
Росте в розріджених соснових лісах
на узліссях і відкритих піщаних місцях. Рослина невибаглива до ґрунтів і
вологості. Я. Карнась відмічав, що canescens є піонерним злаком континентальних
пісків, який утворює в Європі угрупування, які виділяються окремі асоціації,
поширені від Франції до Голландії та Польщі. Просування виду на схід обмежують
кліматичні фактори, насамперед континентальність клімату особливо низькі зимові
температури.
Келерія сиза
(Koeleria glauca (Spreng.) DC.)
Багаторіча світлолюба посухостійка сірувата або сизувато-зелеа рослиа заввишки
25-55 см.
Утворює щільні дернини.
Стебла прямостоячі,
опущені,
біля основи вкриті рештками відмерлих листків.
Піхви старих відмерлих листків біля основи стебел і безплідних пагонів утворюють цибулевидні потовщення.
Листки
(0,5-1,5 мм завширшки)
жорсткі,
вузько лінійні,
волосисті;
нижні
- у прикореневій розетці.
Язичок короткий.
Суцвіття
- густа циліндрична волоть
(5-10см завдовжки).
Колоски
(4-5,5 мм завдовжки)
довгасто-яйцевидні,
стиснуті з боків
(2-5 - квіткові).
Колоскові луски ланцетні,
кілюваті,
перетинчасті,
різної довжини;
нижня
- коротко волосиста,
з однією жилкою,
верхня
(4-5,8 мм завдовжки)
- з трьома жилками.
Мал 4.7 Келерія сиза
(Koeleria glauca (Spreng.) DC.)
Росте у хвойних лісах, на піщаних
місцях. Звичайно на Поліссі і в північно-західній частині Лісостепу.
Цвіте в другій половині травня - у
червні. Рослина кормова.
РОЗДІЛ 5. ПСАМОФІТНА РОСЛІННІСТЬ
ЛІВОБЕРЕЖНОГО ПОЛІССЯ
Борові піски найбільш поширені на
річкових терасах Дніпра, Сейму, болота Замглай тощо. Вони здебільшого
задерновані або напівзадерновані. Незадерновані піски трапляються зрідка. Це в
основному площі, що були вкриті сосновим лісом, а після вирубування
використовувалися під посів різних сільськогосподарських культур, згодом
залишені як переліг. Ці піски бідні на поживні речовини. Вони з часом
вкриваються поодинокими дернинками буловоносця сіруватого
(Corynephoruscanescens (L.) Beauv), а років через три-чотири проективне вкриття
його збільшується і досягає 65-70%. Серед травостою булавоносця сіруватого
з’являються поодиноко верес звичайний, злинка канадська, цмин пісковий, а також
келерія сиза.
У подальшому відбувається ущільнення
і піски закріплюються різними видами. З основних угрупувань, що трапляються на
пісках можна відмітити наступні.
Сизокелерієво-сіруватобулавоносцеве
(булавоносець сіруватий + келерія сиза). Проективне вкриття травостою 60-65%.
Основу травостою становлять: срібна трава (30%), келерія сиза (15%), з
другорядних компонентів: чебрець боровий (8%), цмин пісковий (5%), рутвиця мала
(1%), перстач пісковий (PotentillaarenariaBorkh.) (1%), нечуйвітер
волохатенький (1%), астрагал пісковий (AstragalusarenariusL.) (1%).
Різнотравно-польовополиново-сизокелерієве
(келерія сиза + полин польовий + різнотрав’я ). Проективне вкриття травостою
80%. Травостій складають: келерія сиза (50%), полин польовий (15%) ; з
другорядних рослин входять мітлиця тонка (5%), цмин пісковий (5%), віниччя
шерстисте (Kоchialaniflora (Ghel.) Borb.) (2%), хондрілласитниковидна
(ChondrillajunceaL.) (1%), гикавка сива (2%), деревій майже звичайний (1%),
конюшина польова (котики) (1%), звіробій звичайний (1%),
юринеянесправжньоволошковидна (JurineapseudocyanoidesKlok.) (1%), гвоздики
Борбаша (DianthusborbasiiVand.).
Шерстистовіниччово-польовополинове
(полин польовий + віниччя шерстисте). Проективне вкриття травостою 80-85%. З
основних компонентів травостою: полин польовий (50%), віниччя шерстисте (20%).
З другорядних: гикавка сива (5%), очіток їдкий (SedumacreL.) (3%), тонконіг
вузьколистий (3%), цмин пісковий (3%), стоколос покрівельний (2%), котики (1%),
малочайкипарисовидний (1%), льон дороколистий (Linariagenistifolia (L.)Mill.),
вероніка колосиста.
Піскоцминово-польовополинове (полин
польовий + цмин пісковий). Проективне вкриття травостою 75-80%. Домінуючі
рослини травостою: полин польовий (35%), цмин пісковий (20%). З другорядних
рослин: чебрець боровий (8%), перстач пісковий (3%), тонконіг вузьколистий
(2%), юринеянесправжньоволошковидна (1%), осока колхідська (CorexcolchicaGay)
(2%), хондрилласитниковидна (1%), малочайкипарисовидний (1%), рутвиця мала
(1%), вероніка колосиста (1%), остудник приємний (HerniariasuavisKlok.) (1%),
смілка зеленоцвіта (Silenecholorantha (Willd.) Ehrh.) (1%) тощо.
Піскоцминово-звичай
Похожие работы на - Динаміка рослинності піщаного кар’єру в околицях с.м.т. М-Коцюбинське Дипломная (ВКР). Экология.
Реферат: Двойное оплодотворение
Курсовая работа: Технологическое проектирование АТП. Скачать бесплатно и без регистрации
Дипломная Работа На Тему Проблемы И Перспективы Развития Въездного Туризма На Примере Ленинградской Области
Реферат: Lord Of Fliez Essay Research Paper The
Реферат: Aids In Africa Essay Research Paper As
Классификация Физических Упражнений Дозировка Физической Нагрузки Реферат
Реферат по теме Modern English Literature
Отчет по практике по теме Завод ВАТ 'ЄВРАЗ–ДМЗ ім. Петровського'
Итоговая Контрольная Работа Атанасян
Дипломная работа по теме Политический портрет Д. Мазарини
Курсовая работа по теме Значение осведомленности населения г. Екатеринбурга об ишемической болезни сердца с целью улучшения качества жизни и профилактики сердечно–сосудистых заболеваний
Курсовая работа: Обязательства вследствие неосновательного обогащения
Доклад: Свойства портландцемента
Пособие по теме Ответы к зачету по менеджменту
Реферат: Рекомбинантные вакцины (Генная инженерия)
Реферат: Финансы организаций образования, культуры, искусства и здравоохранения
Эссе О Себе В Лицей Вшэ
Сочинение Про Любимое Время Года Лето
Реферат: Chrysanthemums By John Steinbeck Essay Research Paper
Доклад: О реконструкции дославянских этнических границ на территории славии в связи с одной языковой чертой
Реферат: Исторические основы криптологии
Реферат: Моу «Кукнурская средняя (полная) общеобразовательная школа» Индивидуальный подход в обучении химии ()
Реферат: Rebecca Analysis Essay Research Paper Rebecca is