Держава без прикметника

Держава ліберальна; держава авторитарна; держава соціалістична; держава демократична: держава унітарна. Купа-купа різних держав.

Коли кажеш: «держава не погана, треба приносити їй користь». 

Чуєш у відповідь: «хочеш приносити користь комуністичній/недемократичній/неефективній державі???»

Проте чи існує держава без прикметника?

Та очевидна відповідь, тому що ця формація утворилася ще задовго до появи ідеологій і вчення про неї лише видаються різними. Видаються через те, що люди більше запам’ятовують фактичну реалізацію (те, що вони можуть відчути і побачити - торкнутися), ніж ідейне підгрунтя. 

Ми кажемо «гуманізм» - але людина з однієї країни скаже, що це її право бути вільною, незалежною, реалізовувати себе і робити, що хочеться, а інша – що це її можливість працювати для більшої кількості людей. 

Філософський базис держави по-суті єдиний – нести користь тому, що в ній є. Здається, що можна заперечити. Однак, вивчивши деякі чудові твори авторства Сунь Цзи, Хай Тао, Каутильї, Цицерона, Платона, Фрідріха Великого та деяких інших, можна помітити, що всі вони зводяться до ролі держави – як до гаранта справедливості і блага для людей, ототожнюючи благо того, хто править і благо підлеглого. Є твори з іншим посилом, як от «Государ» Макіавеллі: це, безперечно, цінний трактат, проте, після ознайомлення з його вмістом, дуже варто одразу переглянути відповідь Фрідріха ІІ.  

Тобто держава стоїть вище емоцій, думок, почуттів, бажань і будь-чого, що порушує гармонійність. Вона не є інструментом для домінації однієї групи над іншою. Вона не повинна кожні 5 років перетворюватися у протилежність себе для того щоб покарати попередника і його прихильників. Вона не повинна принижуватися перед бажанням однієї групи знищити своїх ворогів. І точно вона не повинна зводитися до поняття адміністративного апарату, про що часто кажуть в юридичних підручниках. Про те, що ж вона є, ми коротко писали тут.

Отже, це також і те, що дає нам змогу вирішити наші індивідуальні питання законним шляхом. Згідно законодавства, держава дозволяє оспорити рішення влади (не слід ототожнювати ці два терміни. Влада змінюється так швидко, що нові корупціонери приходять на вже готові схеми, сформовані попередниками, а держава, закріплена в Конституції, все та ж, вона нікуди не зникала), держава, навіть коли накладає певні санкції, котрі видаються неправильними – залишає шляхи розібратися. (Наприклад, коли податки не надійшли до податкової з вини банку – держава стягує податок з платника, але надає доступ до правосуддя і потерпілий може свої гроші у винного відсудити).

Допомогти їй – не означає змінити владну верхівку яким би то не було шляхом, або змінити ідеологію, або знищити усіх винних. Так само це не означає йти на поводу і бути вірним псом темпоральних панівних осіб: навіть у часи монархії вчили поважати державу і монарший рід, а не конкретного короля/імператора. Більш того, це навіть не означає повну згоду із законодавством, хоча передбачає підкорення йому, щонайменш для уникнення санкцій та репутаційних збитків. 

Допомогти державі – це знайти, зрозуміти і виправити проблеми у межах можливостей; збільшити потужність і потенціал економіки, аби більше потреб можна було задовольнити; вигадати рішення, котрі могли б покращити загальний стан різних сфер життя. 

Власне, це означає бути корисним. Коли людина розвиває позитивні таланти, то досягає індивідуальних цілей і водночас – несе користь суспільству і державі (трохи схоже на те, як школа відправляє учнів на олімпіади і сама ж отримує з цього бонуси до рейтингу). При цьому нічого особливого з людини не вимагається, окрім як дотримуватися законодавства.  

Держава без прикметника – це її сутність, покликана підтримувати добробут і справедливість. 

Якщо вона хворіє, то потребує не ефекту Плацебо, випадкових антибіотиків чи ампутації «зайвого» елемента (навіть без думки, що його можна зберегти), а лікування, котре б вирішило причину хвороби, при цьому не вбиваючи організм загалом.

Немає єдиних ліків від усіх хвороб, лише ліки, що допоможуть від конкретного недугу, котрий змушує державу страждати саме зараз.

Що б це все могло означати?

Хіба що те, що найкращий спосіб допомогти державі – мислити про неї, як про безстороннє явище, котре має конкретну мету існування і не забруднювати індивідуалістичними цілями та іншими ознаками людського его.