Демографічна катастрофа України

Україна вимирає. З часів, коли Україна здобула свою незалежність, змінилося все. Почавши з 52-ох мільйонів на початку 91-го, українська демографія стрімко падала у прірву. Перший і єдиний перепис населення в кучмівському 2001 році показав цифру в 48 457 000 осіб, не так погано. Згодом мільйони були втрачені, така ціна фатальних помилок, які призвели до здачі Криму та заморозки конфлікту на Донбасі. Так ми дійшли до тривожного лютого 2022-го року, з населенням приблизно 37,6 мільйонів. Що було далі?

Станом на 2021 рік за кордоном на постійній основі перебувало майже 3 мільйони українців, переважно працездатного віку, там вони й зустріли 24.02. За даними ДПСУ, від початку вторгнення було зареєстровано понад 18 млн виїздів, із них абсолютна більшість — жінки та їх діти. На травень 2023 року відомство повідомляє про фіксацію лише 9,9 млн повернень. При цьому очевидно, що статистика для рф зовсім інша — уруське МВС повідомляє про 5,3 мільйонів українських громадян, які перебувають на материковій частині федерації: під примусом або добровільно. Ця статистика включає й тих, кого широкомаштабка застала під час заробітків, біженців з ордло. Ще приблизно мільйон (1 200 000 на вересень 22) ми втратили разом з територіями, які потрапили під окупацію з минулого року.

При цьому низка сусідніх держав вже почала впровадження політики підтримки сімейної міграції. Іншими словами, якщо працівник має постійний робочий контракт, створюються умови для того, щоб він міг узяти з собою свою дружину та дітей. Це логічно, оскільки зароблені ним кошти таким чином залишаються в національній економіці. Більша ж частина біженців не планує повертатися найближчим часом (протягом 3-5 років), ці люди виїжджали зі своїми дітьми. Після війни кожна з країн буде боротися за цей ресурс. Не варто сподіватись, що Німеччина чи Польща випхнуть всіх назад до неньки, як тільки закінчиться війна. Навпаки – будуть сприяти подальшому знекровленню України, у чому будуть абсолютно праві.

Повернення українців, які виїхали (і були вивезені) до росії, є ще складнішою проблемою. рф і бульбостан, на відмінну від останнього бастіону білої Європи, своєрідно приділяють увагу своїй демографії. Поки ваххабітська федерація розселяє українців за давньою звичкою в Сибір, білоруси надають всіляку соціальну підтримку українським сім’ям.

Що ж ми маємо зараз? За даними Українського інституту майбутнього 29 мільйонів проживає на підконтрольній Києву території. З них лише 12 млн — в економічно активному віці, 9,1-9,5 з них мають роботу. Віднімемо бюджетників і отримаємо 6-7 млн, які генерують хоч якісь податки. Вони, разом із грошима дяді Сема, і тягнуть на собі 17 мільйонів: пенсіонерів, дітей і пільговиків. Важко уявити, якою була б ситуація без уважаємих западних партньоров. Навіть без війни, з такою кількістю людського ресурсу, ми не в змозі фінансувати довоєнні державні витрати.

Про рівень життя й говорити не треба: середньостатистичний пенсіонер може собі дозволити витрачати менш як 4 долари на день, на мінімалці – 1,9 долара, близько 70 гривень. За даними ж Світового Банку у 2022 році за межею бідності опинилися сім мільйонів душ, кожен четвертий.

Другий демографічний перехід також дає про себе знати – зниження народжуваності та (теоретично) збільшення тривалості життя. Для повноцінного відновлення нації десять жінок повинні народжувати щонайменше 22-23 дитини. Проблема криється в тому, що навіть у 2021 році 10 жінок народжували лише 11 дітей. Цьогоріч експерти прогнозують коефіцієнт 0,6-0,8 – чи не найнижчий показник у світі. З тривалістю життя, особливо в умовах, які маємо сьогодні, нічого хорошого також не очікуємо.

З напівпорожнім, зруйнованим Сходом та Півднем, мізерним коефіцієнтом народжуваності, десятками тисяч вбитих і травмованих воїнів, вираженим старінням населення ми пливемо, пасивно пливемо далі, з мріями про легку повоєнну відбудову, де міфічний аналог Плану Маршалла врятує нас усіх.

Методологія вирішення демографічних проблем – безперечно, тема окремого аналізу. Проте необхідно зазначити, що запрошення мігрантів іншого расового походження лише відтягує трагічний фінал, яким є розмиття та зникнення української ідентичності на нашій землі. Потрібно діяти інакше. Як? Розповімо у наступній статті.

сурс: публікації УІМ, Інституту демографії та соціальних досліджень, інформація з відкритих джерел