Deadpool (2013)
Шалений найманець у червоному костюмі з купою зброї під рукою, якого завжди плутають з Людиною-павуком через схожі костюми
Певно, ви чули про цього персонажа, навіть якщо не дуже захоплюєтеся гік-культурою. Цікавий антигерой не тільки став причиною підвищеної симпатії людей до вигаданих персонажів, а й закріпив деякі тренди у галузі супергеройських коміксів та фільмів.
У коміксі "Deadpool", який виходив з 2013 по 2015 рік, є є майже все, чого хочуть від цього персонажа знайомі з Дедпулом читачі: злам 4-ї стіни, підняття гострих тем та постійні референси на якісь цікаві тонкощі американської культури. Все зазначене постійно підкріплюється жартами та стьобом головного героя. Іноді у тексті зустрічаються думки авторів.
Брайан Посен і Джеррі Дагган, які займалися розробкою цього коміксу, гарно продемонстрували особистість Дедпула. В цьому коміксі ви не просто прочитаєте про безглуздого вбивцю, що думає лише про гроші. Автори розкрили Дедпула по-іншому та показали його головну проблему – себе. Хоч головний герой є – і залишиться – шаленим дурнем, після прочитання цієї історії він розкриється для вас як більш глибокий персонаж всесвіту Марвел. Адже він не просто карикатурна пародія на супергероя, а персонаж зі знайомими читачу проблемами.
Якщо ви вже знаєте про Дедпула, то помічали, як він до всіх залицяється, жартує і загалом іронічно себе поводить. Автори цього ж коміксу показали, що виражати любов герой може вільно, не ховаючись за своїми жартами.
Зав’язкою для цього сюжету є важлива подія: Дедпул дізнається, що в нього існує справжня сім’я. Персонаж буде думати про це протягом усього сюжету коміксу: коли більше дізнається про близьких та відповідає на важливі для себе питання стосовно сім’ї та самотності. Завдяки розкриттю цих питань читач зможе відчути зв’язок з персонажем.
Також зачіпається тема дослідів, що проводилися над Дедпулом і які в підсумку вплинули на появу антигероя, якого ми знаємо. За сюжетом, хтось вирішує зробити більше мутантів, подібних до Дедпула, а герой намагається цьому завадити. Курйозним і якоюсь мірою провокаційним є те, що всі дії проводяться під наглядом однієї з відомих нам країн, яка не гидує застосовувати до людей тортури. Таким чином, для когось, можливо, жорстоким, автори передають своє ставлення до багатьох сучасних проблем. Навіть завдяки думкам Дедпула стосовно шлюбу читач зможе побачити проблеми з іншого боку. Так би мовити, більше дізнатися про людей від самого Дедпула.
Здібності Дедпула до регенерації та майже повна байдужість до болю підштовхують героя до повністю божевільних, але не обов'язково провальних планів. Завдяки цьому, персонаж може закінчити свою місію без кінцівок, але перемогти.
Більшу частину коміксу ви будете бачити знайомого найманця-розбишаку в "природному середовищі існування": герой виконує контракти, женеться за грошима, непристойно поводиться і бере участь у доволі жорстоких сутичках, які часто приносять шкоду довкіллю.
На початку коміксу Дедпула наймають, щоб позбутися президентів США, які вилізли з могил з метою встановити свої порядки та переробити все "на краще". Характери цих президентів дуже добре передані – навіть якщо вони здаються притягнутими за вуха, майже кожен з лідерів минулого має індивідуальні риси. Вже на початку коміксу задана висока планка локального гумору, яку точно зможуть оцінити фанати усього американського.
Для тих, хто боїться, що моральні муки Дедпула швидко набриднуть, тут є троє важливих другорядних героїв, які постійно знаходяться біля головного героя. Саме завдяки цим персонажам, у кінці Дедпул робить найважливіший для себе висновок із подій коміксу. Після прочитання мені герой здався розбитою, самотньою дитиною, яка просто прагне щастя. Про це можна було дізнатися і до цього сюжету, але тут тема розкрита краще.
Немало на моральний стан головного героя вплинула зустріч зі своїм творцем, тобто тим, хто керував процесом мутації Дедпула – Батлером. Їх взаємодія та її наслідки вплинули на персонажа настільки, щоб він на деякий час перестав розмовляти, а таке явище – рідкість для "самого балакучого найманця". Проте не тільки ця зустріч впливає на думки героя. Увесь комікс – це емоційні "американські гірки" для Дедпула, хоч і не дуже круті в середині, але дуже захопливі під кінець.
Автори добре зобразили самокопання головного героя та пошук свого "Я". Іноді Дедпул перестає бігти від себе, стає більш "м'яким" і думає про долю рідних для себе людей, або ж міркує над правильністю своїх дій. В якийсь момент Дедпул навіть перетворюється на "Дзенпула" – мирну та доброзичливу пародію на себе, що дозволяє на контрасті побачити різні боки душі персонажа.
Хоч в коміксі іноді підіймаються важливі проблеми американського суспільства, головною все ж залишається проблема щастя головного героя та неможливість отримати настільки бажане почуття. Однак, комікс треба читати не заради усієї цієї сповіді Дедпула, а задля божевільних битв принадливо карикатурних персонажів, які беруть участь в настільки ж принадливих ситуаціях.
Всупереч вищесказаному, "Deadpool" (2013) – це не про трагічний чи складний сюжет, а про різнобічного персонажа. Його можна сприймати не тільки як несамовитого шаленого кілера, а і як доволі кмітливу дорослу людину зі своїми фундаментальними почуттями та бажаннями, що людям навкруги можуть здаватися дивними. Дедпул – не той персонаж, що буде довго перейматися через якісь там проблеми.
Треба радіти, що ці автори не паразитують на великому потенціалі Дедпула як персонажа та розвивають його не тільки в сторону беззмістовних бойовиків, а роблять популярними щирих, хоч може й недосконалих, персонажів. Бо завдяки розвитку цього антигероя принаймні декілька читачів зможуть побачити у ньому себе і розв'язати свої проблеми. Навіть такі люди як Дедпул можуть отримати щастя. А захоплюючись такими роботами, ви не тільки дізнаєтеся більше про гік-культуру, а й підтримуєте авторів, заохочуючи розвиток, здавалося б, другорядних персонажів, як-от Дедпул.
