Давно

Птахи

Замовкли давно.

У лісі, що перетворився в попіл.

Ніхто не схилиться

До основ

Порахувати, скільки деревам років.

Дощі

Не скоро зійдуть,

Зробити це попелище слизом.

Перегниють

Плазуни,

Що перечекати хотіли у норах, знизу.

Не попливуть

По воді.

Ці ембріони кораблів, що погоріли.

І ти почуваєшся

Саме так,

Наче більше не станеш єдиним цілим.

Ти піднімаєш

Частинки себе,

Що у тискові й жарові сталися каменем,

І кидаєш

Це каміння у небо

Бо більше не можеш його сягнути руками.