«Давайте бути разом у тому, що ми робимо»

- З чого почався Ваш творчий шлях?

- Мабуть, як кожен митець, я почав писати через кохання. І мій перший вірш, власне, був про кохання. Нерозділене, звичайно. Його назва була – «Нас кохають, але чи це взаємно».

- Про що Ваша творчість?

- Теми, які найбільше подобається розкривати у віршах – це зорі, це космос, бо це те, що є спільне у нас всіх. Ми падаємо крізь вічне та неосяжне, часопростір вивернутий назовні й ми знаходимося тут, створіння, які здатні мислити. Ми частина чогось вічного, що намагається збагнути себе самих, тому значуще писати про це.

- Та й для мене поезія – це про висловити власну думку. Бо знаєте неввічливо, якщо я тут знаходжуся, піти й не сказати про що думаю. Думка – це найважливіше та найцінніше, що є у людини. Пишу, щоб виразити почуття, їх сформулювати. І це має вплив на аудиторію, адже сучасна українська поезія –  те, що формує спосіб мислення наступного покоління.

- Чи є у Вас улюблений створений образ у вірші?

- Улюблений створений образ, мабуть, для мене буде...(Усміхається). В мене загалом тематика про кохання, про Біблію дуже багато також є, але все ж більше про мої почуття. З улюбленого – «я тобою створений, тобою вигаданий, примхою пера твого намальований, але, люба, скажи чому картини твої сумні...»

- Що мотивує продовжувати писати?

- Я пишу вже 10 років і що надихає мене продовжувати це робити – взаємодія з моєю аудиторією. Люди, які чують та присутні заради сучасного українського мистецтва. Бо чого варті насправді вірші, поезія, якщо нікому нечутно. Тому мене надихають присутні люди, і це прекрасно.

- Ваш псевдонім Привид Поета. Чому вирішили себе так назвати?

- Це насправді жарт, що, знаєте, зазвичай митців цінують більше після того, як їх життєвий шлях закінчився. Тому назва «Привид Поета» про те, що: «Ох, він вже неживий, тому можна цінувати його матеріал», а також це алітерація (Сміється).

- На сторінці в інстаграмі Вас можна помітити з гітарою!) Чим приваблює музика і чи перетворюєте свою поезію на пісні?

- Коли мені було 15 років, я почув пісню  гурту «Iggy and the Stooges», яка називалася «I Wanna Be Your Dog» – і мене це так вразило! Хтось пише про любов, хтось про війну, соціум, про що завгодно. Але в 1969 році «Iggy and the Stooges» записали пісню, яка просто про те, що «now I wanna be your dog». Коли придбав на першу зарплатню першу гітару, здається, мені було вже 19 років, перше, що почав грати – ця пісня. Це приводить до того, що чому мистецтво вічне? Чому це метод безсмертя? Бо пісні було, мабуть, 50?...та навіть більше вже років минуло, проте це справило таке враження, що от, вона вже звучить у моєму виконанні. Для мене це стало мотивом. Можливо, люди також поділяють думки та почуття, що в мене є і це не має терміну придатності, це поза часом, щось вічне. Тож, так, граю, бо це теорія струн Всесвіту. Мистецтво – те, чим написаний весь цей світ.

- А якщо так подумати: що найбільше подобається створювати (вірші чи пісні)?

- Я не думаю, що в створенні є преференції чи якийсь певний вибір. Якщо пісня стає віршем, так того покликала ситуація. Це те, що відчуває митець, тому створює. Мистецтво – є справжній «сarpe diem», тобто жити моментом. І вірш стає піснею тоді, коли є обставини, атмосфера і саме та аудиторія. Мистецтво завжди в моменті. Преференцій цьому нема, як і вподобань. Це просто відбувається. Митець – людина, яка насправді передає сигнали аудиторії, а як воно складається, то вже спільне між ними. 

- У Вас є також поезія англійською. Скажіть, це переклад чи оригінальний матеріал?

- Знаєте, я навчався на перекладача англійської мови, але в мене взагалі немає перекладу. І все, що виконую – то звісно мої вірші. Планую зробити збірку англійською мовою, бо вважаю потрібним просувати її та навчати людей англійської. Та якщо менш пафосно – так, усі вірші, що виконую англійською мовою, це безпосередньо мої вірші. І я пишаюся, вважаю цю поезію найбільш сильною. Зазвичай мені доводиться перекладати в голові з англійської на українську мову, щоб розказати аудиторії зміст твору. 

- Які зміни помічаєте в іншомовних версіях вірша?

- Власне, я лінгвіст, тож на мою думку те, як ми розмовляємо, мислимо певною мовою та те, як ми себе виражаємо – створює певний настрій. Якщо, наприклад, спілкуватися італійською, іспанською чи німецькою мовою, від цього змінюватиметься наш настрій, світосприйняття. Тому можу сказати, що сенс полягає в тому, щоб бути жонглером у вірші. Жонглером сенсів та слів. Залежно від мови виконання, ці сенси змінюються і ми вже граємо іншими. Але коли вибираємо певну мову для вірша, то розповідаємо зрозумілі для слухачів сенси та актуальні теми. Тому різниця між англомовною поезією та тією, яка написана солов'їною, полягає в тому, як кожен із цих варіантів розуміє аудиторія.

- Десь поширюєте свою творчість?

- Поширюю через живі виступи. Соціальні мережі для мене, на жаль, дещо незвична штука. Вплинув Карлос Кастанеда стосовно того, що не може запис, фото чи текст передати енергії виступу. Тому для мене, мабуть, найбільш комфортним методом поширення власної творчості є живі виступи.

- Що можете розповісти про атмосферу поетичних вечорів і як до них готуватися авторам, які, наприклад, ще не мали можливості спробувати себе в такому?

- Мій досвід живого виконання віршів, якщо жартувати, це як бути тамадою. Звучить смішно, але це насправді про те, що варто розуміти настрій авдиторії. Звичайно можу підготуватися та написати повну програму, але завжди кожен виступ, особливо коли я ведучий, про імпровізацію. Імпровізація завжди про адаптацію. Про те, що можемо дати авдиторії саме цієї миті. Ми можемо бути впевнені в матеріалі, який написали, вважати, що це найкращий вірш з-під нашого пера. Проте якщо виконувати вживу, потрібно завжди розуміти настрій слухачів та бути сміливим, аби взаємодіяти з ними. Така моя порада авторам, які ще не мають достатнього досвіду читання поезії на публіку.

- Поділитеся спогадами про перший виступ?  

- Коли в мене був дебют, я написав три вірші за один ранок. Це була поезія про норвезьку міфологію та про птахів Одіна. Далі була вже кумедна історія, адже коли прийшов наступного разу, то почув відсилку на свій вірш. І це було так приємно, так дивно чути посилання на власну творчість.

- Які ще інтереси маєте поза поетичною діяльністю? Що допомагає переключатися?

- Знаєте, люди це називають хобі, називають як завгодно. Для мене вірші не те, що сенс життя. Радше можливість  висловлювати власну думку та виражати почуття. Тому які інтереси поза творчістю? Власне, моє особисте життя. Кар'єра, яку не бажаю змішувати з тим, що для мене душа, а це моя творчість. Це те, чим я роблю самого себе. За тим залишається таке щось, можна сказати, звичайне...рутина. А так мені подобається реслінг.

- Ваші поради молодим авторам?

- Моя порада молодим авторам – не зволікати. Відчувати цінність того, що ви не просто написали власні міркування чи емоції, а навіть висловили їх для аудиторії. Раджу просто розуміти власну гідність. Гідність ваших віршів, вчинків. Для тих, хто безпосередньо виступає – виберіть той матеріал, в якому впевнені. Перш ніж виступити, прочитайте вголос вірш самі для себе. Після цього, прочитайте його перед дзеркалом. Якщо ж хвилюєтесь, читайте повільніше, не кваптесь. Кожен ваш рядок може бути жестом. Коли перебуваєте на сцені, то можете надавати кожному слову жестикуляцію. Пам'ятайте, що авдиторія – це завжди ваша відповідальність, тому будьте готові до впевненості в собі. В кожному жесті, слові та кожній усмішці.

- Як надалі хотіли б розвивати творчість?

- Більше працювати із соціальними мережами. Якось почув: «О, я Вас знаю через тикток!». Бо Привид Поета розповідав про створення Всесвіту та поширював там вірші. Тому хочу більше займатися соцмережами або знайти людину, яка допоможе, бо мені з цим дещо складно. Я більше людина, яка наживо, у моменті.

- Окрім інстаграму та тиктоку, хочу створити ютуб-канал і розповідати про те, що мене цікавить, наприклад: історія рок-н-ролу, панк-року, історія Всесвіту, чому виникають чорні діри. Тож з планів подкаст на ютубі, більше активності в тиктоку і всі ці дивні витребеньки. Хочеться просто розповісти більше про цей дивний світ, в якому ми знаходимось. Ще бажаю більше займатися музикою. Виконуватиму щось, знаєте, давайте умовно назвемо акустичний панк-рок чи, можливо, електричний пост-панк. Писатиму більше пісень. Вмію грати на гітарі та трохи на синтезаторі. Я взагалі у дитинстві хотів стати рок-зіркою, тож з’явилася мрія про власну музичну групу. Зараз у пошуках людей, які розділяють спільну ідею. І ця ідея — самовираження.

- Як сприймаєте сучасний літературний простір і які Ваші прогнози на його майбутнє?

- Для мене це мить, яку розділяє аудиторія та виконавці. Під час виступу  дуже важливий комфорт і те, що кажемо. Ми впливаємо одне на одного і що буде далі залежить від того, що вкладаємо та віддаємо оточенню. У створених нами рядках, майбутнє нашого Всесвіту та держави. Всі форми та образи про те, що потрібно підтримувати одне одного. Хтось починає писати –  можна дати пораду.  Хтось пише вже давно –  давайте почуємо! Давайте бути разом у тому, що ми робимо. Почнемо з наших дій у контексті творчості, адже це впливає на майбутнє мислення нового покоління. І воно варте того, аби продовжувати жити та творити.