“Темні патерни”: що це таке та чому їх хочуть заборонити

Ви помічали, що коли якийсь новинний сайт запрошує підписатися на їхню імейл-розсилку, кнопка «Підписатися» велика і красива, а хрестик для закриття спливного вікна майже не помітний?

Це приклад «темного патерну» (dark pattern). Таким терміном позначають неочевидний та заплутаний дизайн інтерфейсів, який спонукає онлайн-користувачів до певних дій — або навпаки: подалі від певних дій.

Наприклад, величезний рекламний банер в додатку із хрестиком для закриття настільки маленьким, що ти не попадаєш і переходиш на сторінку реклами. Або супер-заплутаний шлях до відписки від місячного платежу, який все одно не дає відписатися, а лише дозволяє залишити запит та вступити у веселий діалог з підтримкою, що переконуватиме вас залишитися. 

Зазвичай використання темних патернів залишається в сірій зоні юридично і прямо не порушує закон, часто через відсутність регуляцій поведінки онлайн. Такі прийоми активно використовують безліч сайтів та компаній, включно з Facebook, Amazon, Netflix та багатьма іншими. 

Деякі темні патерни загалом нешкідливі та доволі очевидні для натренованого ока. Наприклад, різні кольори кнопок чи відписка від маркетингових імейлів дрібним шрифтом внизу листа. Деякі — більш неочевидні та небезпечні. Наприклад, коли в онлайн-магазині при купівлі автоматично додається “рекомендований товар”. Якщо вчасно не забрати галочку, витратите додаткові гроші. Або купівля одноразової послуги/товару, яка виявляється щомісячною і скасовується тільки після проходження семи кіл пекла спілкування із підтримкою.

Недавнє розслідування New York Times розповідає, як такі трюки використовувала передвиборча кампанія Трампа у 2020 році. Людина жертвувала гроші Трампу із упевненістю, що це одноразовий платіж — а він виявлявся щотижневим до кінця виборчого сезону. Деякі з героїв статті втратили на цьому усі свої заощадження.

Термін «темні патерни» придумав ще в 2011 дизайнер Гаррі Бріґнал для позначення недобросовісного UX-дизайну. З того часу він веде сайт darkpatterns.org, де збирає приклади таких інтерфейсів (раджу звернути увагу на список різних типів темних патернів із прикладами)

Хоча, як пише Сара Моріссон у статті для Recode, такі маніпуляції активно використовувалися і до епохи інтернету. Вона згадує, як у 90-их у США музичний клуб Columbia House продавав СD-диск майже за безцінь — однак скоро виявлялося, що це перший місячний членський внесок, який майже неможливо потім скасувати. 

З українських доінтернетних реалій я пригадую членство в Клубі Сімейного Дозвілля, вийти з якого було складним завданням. Щоб покинути клуб, треба було подати заявку за декілька місяців з причиною виходу. 

Зараз у Штатах активно обговорюють регулювання та заборону темних патернів. В штаті Каліфорнія вже заборонили кілька таких практик — наприклад, необхідність проскролити гігантську політику конфіденційності, щоб відмовитися від використання ваших даних, або заплутану мову у цих політиках. 

Тренд на регулювання, як на мене, дуже показовий і очікуваний. Держави та законодавці намагаються назгогнати і адаптувати закон до сучасних реалій, де цифровий світ та комерція на першому місці. Закони про регулювання і захист даних в інтернеті, регулювання хитрих юзер-інтерфейсів через 10-15 років будуть поширеними по всьому світу. 

Читати більше:

• Стаття Recode про темні патерни і перспективи їх регулювання у США (≈10 хвилин на читання)
• Відео-пояснення того, як працюють темні патерни, від Nerdwriter1 (≈7 хвилин на перегляд)
• «Як помітити темні патерни та уникнути їх» від Wired (≈8 хвилин на читання)

Автор — Захар Процюк для Телеграм-каналу The Old York Times