Дайрецу-Рін

Місто та фортеця на Хасатайському перешийку. В Хасуанській імперії його також називають "східна брама". Спочатку на його місці був контрольно-пропускний пункт, на якому стягували мито з осіб що перетинають перешийок.

Розташування на перетині сухопутних та морських торгових шляхів сприяли пожвавленню торгівлі та зростанню селища. Таким чином, у 2837 році імператорським указом селищу присвоїли статус міста.

Набіги бандитів і кочівників, вторгнення ворожих військ регулярно створювали загрозу для місцевої торгівлі та господарства. Переламним моментом для розвитку міста став набіг військ Імперії Селарі у 2986 році. Місто було розграбоване - це визначило початок кінця династії Конрін. Відносна вразливість міста створила потребу у розбудові фортифікацій, а тому невдовзі неподалік нього почали будувати фортецю. Попри зубожіння після громадянських воєн уряд не пошкодував ресурсів на стіни, пункти спостережння та інші фортифікації, що розрізали перешийок навпіл.

Фортеця була збудована на пагорбах, тому огляд з її вершин відкривався на багато лі навколо. Більшість пологих схилів були обкопані так щоб зробили підйоми досить крутими для неможливості підйому, потім їх обкладали кругляком або цеглою, аби земля не обсипалася. Схили увінчували кам'яні або дерев'яні стіни. Додаткову перешкоду для ймовірних ворогів створював рів, поділений на квадрати над яким стіни та укріплені схили вивищувалися на 6-7 людських зростів. Подібним чином але вже без ровів було збудовано кожен наступний ярус фортеці (яких загалом було 4).

У 3001 році місту було присвоно статус шідо, тобто місто наділялося статусом провінції, а його керівник виходив з підпорядкування губернатора краю та отримував аналогічні повноваження. Також території міста відповідним указом імператора були розширені, тому невеликий але стратегічно важливий відрізок перешийку став окремою адміністративною одиницею у системі врядування імперії.