КЕЙС-РОЗБІР ВНУТРІШНЬОГО ВІДБОРУ

1. Навіщо ми запустили DEVILS GATE

На етапі масштабування команд ми зіткнулися з системною проблемою: арбітражний ринок перестав відповідати реаліям сучасних вимог. Багато кандидатів або не витримували робочий темп, або мали досвід, який не був релевантним до поточних вимог — за інструментами, підходами, баченням процесів.

Часто у людей було хибне уявлення про роботу в медіабаїнгу: вони очікували зрозумілих процесів, чітких інструкцій і швидких результатів. Але в реальності робота всередині великих команд — це про швидкі зміни, багатозадачність, відсутність готових рішень і постійне навчання «на ходу». 

Причина цих міфів — закритість індустрії:

Все сформувалося через нестачу публічної інформації про реальний робочий цикл у великих командах. Піару в індустрії багато, але майже ніхто не показує, як виглядає структура зсередини, яка справжня навантаженість і що насправді стоїть за словом «байєр».

Тому DEVILS GATE ми запустили не як класичний навчальний продукт, а як розширений онбординг із етапом відсіювання. Це був формат, який точково показував, як організована робота байєрів у DEVILS, і дозволяв учасникам зрозуміти для себе чи готові вони до ритму роботи вебів.

2 Як відбувався відбір?

На старті ми отримали понад 3500 заявок. Вхід був відкритий, але відсіювались одразу ті, хто не мав базового досвіду роботи з трафіком чи розуміння, як функціонує екосистема арбітражу. Важливим було не просто знати терміни — ми дивилися на підхід: як кандидат сприймає інформацію, як діє в невизначеності, чи готовий тримати темп і швидко адаптуватися.

GATE складався з кількох етапів відбору: анкетування, перевірки софт-скілів та робочого треку. Уже на першому етапі багато хто відсіявся не через брак хардів, а через відсутність включеності та ініціативи.

«Формат задумувався як точковий відбір, але результат показав: на ринку є більше людей, готових до такої роботи, ніж ми очікували» - ментор DEVILS GATE

3. Як ми будували середовище проєкту

У GATE ми свідомо відмовились від формату «курсів» чи «навчання». Це був не освітній продукт, а розширений онбординг з етапами відбору — у вигляді 9 кіл пекла. Ми хотіли показати кандидатам, як виглядає робота всередині DEVILS.

Формат був побудований на робочих блоках і теоретичних сесіях: ми розбирали екосистему, підходи до тестів, роботу зі спайками, специфіку крео та оферів. Учасники отримували завдання, брали участь у колах і отримували фідбек від менторів.

Ментори відповідали максимально глибоко — іноді навіть відкриваючи речі, які зазвичай не виносять команди на ринку.

4. Інфраструктура як частина відбору

У GATE ми занурювали учасників у реалії системи DEVILS: на колах детально розбирали, як побудовані процеси медіабаїнгу, з яких етапів складається робочий цикл та які інструменти використовує команда щодня.

Учасники проєкту освоювали:

• роботу з агентськими акаунтами й білінгами;
• ведення CRM-комунікації та аналітику;
• логіку прийняття рішень при роботі з трафіком;
• роботу із оферами, платформами і якістю трафіку;
• управління ризиками: від банів до холдів та FTD-лімітів;
• взаємодію між байєрами, технічними командами та дизайнерами.

Це було повноцінне знайомство з тим, як функціонує система баїнгу всередині DEVILS. Тому саме повсякденна інфраструктура стала додатковим індикатором: достатньо було подивитись, як людина діє в конкретному середовищі.

5. DEVILS GATE = відповідь на запит ринку

Ми дали кандидатам контакт із реальністю медіабаїнгу. 

Саме так як  у DEVILS і побудована робота — з навантаженням, постійною перебудовою і роботою в умовах невизначеності.  Цей досвід не просто допоміг нам обрати релевантних — він став точкою прояснення для самих учасників.

GATE закрив не лише наш запит — а й дав ринку більше прозорості про те, що відбувається всередині арбітражної індустрії.

5. Що показав формат проєкту

Декому було важко — не тому, що бракувало знань, а тому, що не вистачало звички працювати у такому ритмі. Інші, навпаки, трималися стабільно й знаходили рішення, навіть якщо спочатку не знали всіх термінів.