ДЕФОРМАЦІЯ МОДЕЛІ МАСКУЛІННОЇ ПОВЕДІНКИ ХЛОПЧИКІВ У НЕПОВНИХ СІМ’ЯХ

Психологічні перспективи. Спецвипуск. 2012, т. 1

Проблема. Маскулінна поведінка передбачає прояв певних властивостей, які характеризують поведінку представника чоловічої статті. До цих властивостей належить перелік типових рис чоловіка, зокрема такі як самодостатність, розуміння того, як треба завойовувати світ, домінування тощо. Ці риси є типовими щодо стереотипу чоловічої поведінки. Дослідження психологів дають змогу зробити висновки стосовно того, що типовий чоловічий образ – це наявність рис, пов’язаних із соціально необмеженим стилем поведінки, компетенції і раціональними здібностями [1, с. 54–55].

У сім’ї чоловіки виконують дві основні сімейні ролі – чоловіка і батька. Ці ролі, звичайно, в різних сім’ях різними чоловіками програються по-різному. Наслідуючи батька, хлопчик поступово засвоює ці ролі – і ті, які виконуються добрим «актором», і ті, які виконуються поганим «актором». Проте він засвоює їх, і те, як він їх засвоїть, потім буде так чи інакше впливати на програвання інших соціальних чоловічих ролей. У нашому суспільстві існує певний стереотип якостей, який характеризує поведінку «типового» чоловіка і «типової» жінки. У відповідності до цього стереотипу формується маскулінна модель поведінки хлопців у сім’ї. Серед маскулінних стереотипів є і позитивні, і негативні. Позитивна роль чоловіка в сім’ї в ставленні до своєї дружини перш за все, на нашу думку, проявляється в умінні захистити свою дружину і дітей, бути уважним до дружини, турботливим, ніжним і допомагати їй у виконанні домашніх обов’язків.

У ставленні до дітей батько повинен брати участь у їхньому вихованні, стати для них наставником і другом. Як чоловік, він має обов’язок щодо забезпечення нормальних матеріальних умов для сім’ї, а в критичних ситуаціях життя родини має проявляти рішучість, стійкість і мужність. Як відомо, основним механізмом виховання є наслідування. Якщо хлопчик виховується в сім’ї без батька, він не має прикладу для наслідування маскулінної поведінки, і в майбутньому в більшості випадків матиме проблеми із виконанням сімейної ролі чоловіка та батька. Але бувають, звичайно, і винятки. Завдяки спілкуванню з батьком у хлопчиків відбувається формування статевої ідентичності. За даними І. Дементьєвої, для підлітків-хлопчиків еталоном для наслідування найчастіше є батько. [1, с. 282]. «Сприятливі умови для формування статевої ідентичності дитини існують у тих сім’ях, де позиції і поведінка батьків диференційовані за статевою ознакою: мати поводить себе, як жінка, а батько, як чоловік» [2, с. 150]. В тому випадку, коли прикладу для наслідування статевої поведінки чоловіка з боку батька немає (за відсутності батька в житті дитини) формування ідентичності у хлопчика порушується.

На думку Е. Еріксона, процес формування ідентичності проходить крізь так звані кризи ідентичності, що супроводжуються конфліктом між конфігурацією елементів ідентичності, що склалася на певний період, та відповідним їй засобом входження в оточуючий світ, і характеризується змінами біологічної або соціальної ніші існування індивіду [3, с. 334–335]. Розвиток самоідентичності, по суті є результатом особистісної самореалізації [4, с. 139].

Серед неповних сімей зустрічаються такі, в яких батько сам, без дружини, опікується дітьми. Таких сімей, де одинокі чоловіки самі виховують дітей – приблизно 10 %. Цікавими є результати дослідження хлопчиків від 6 до 11 років з неповних сімей, яких виховували чоловіки, в порівнянні з хлопчиками, яких виховували жінки, та дітей з повних сімей. Хлопчики, які жили з батьком, мали кращу адаптацію до різних життєвих ситуацій, ніж хлопчики, які виховувалися лише матерями [3, с. 372–373]. Отже, виховання хлопчика батьком є дуже важливим процесом в формуванні поведінки майбутнього чоловіка.

Особливо важливим для статевої ідентифікації людини є пубертатний період. В цьому періоді хлопчик засвоює основні життєві ролі, яким він з дня на день навчається у свого батька. Саме тому для нього є важливим зразок – батько, поведінку якого можна наслідувати. В протилежному випадку в молодої людини може розвитися «дифузія ідентичності», яка складає основу специфічної патології юнацького віку. «Дифузія ідентичності» – термін Еріксона, що означає слабку інтеграцію та осмисленість підлітком всього того, що він знає про себе та про оточуючий його світ, і уникання від використання цієї інформації в своєму житті. В тому разі, коли позитивно складаються обставини, молода людина може уникнути цього і мати позитивне «відчуття ідентичності». Іншими словами, ідентичність – це твердо засвоєний образ, що сприймається особистістю і втілює все багатство її ставлень до зовнішнього світу, почуття адекватності та стабільного оволодіння особистістю своїм «Я» та ситуацією [3, с. 375].

За даними Ю. М. Набіулліної, у хлопчиків частіше, ніж у дівчаток, зустрічається неадекватна або нечітка ідентифікація, що пов’язано з відсутністю батька в сім’ї. Хлопці, які з дня народження живуть без батька, оріеєнтуються в чоловічих заняттях більше на взаємодію з уявним батьком [1, с. 91]. В такому випадку ідентифікація хлопчиків, які виховувалися матерями-вдовами після Великої вітчизняної війни, формувалася більш успішно, ніж у тих хлопців, які виховуються лише матерями в теперішній мирний час. Приклад батька, який загинув на війні, захищаючи свою Вітчизну, сформований в уяві хлопчика в суспільстві та навколишньому оточенні, ставав для хлопчика героїчним орієнтиром маскулінної поведінки.

Розпад сім’ї негативно впливає не тільки на стосунки між подружжям, але й накладає відбиток на взаємовідношення батьків і дітей. Діти в таких випадках або не отримують в підлітковому віці достатньої моральної підтримки від матері, емоційний стан якої є зниженим і недостатнім для надання необхідної підтримки, або, навпаки, син підпадає під гіперопіку матері, яка не має свого особистого життя [3, с. 372]. І в першому, і в другому випадку порушується процес ідентифікації та розвиток самоідентичності, що перешкоджає особистісній самореалізації.

Що відбувається в тому випадку, коли в хлопчика немає зразка для наслідування маскулінної поведінки? Тут можливі кілька варіантів:

– Формування «хлопчика для мами», при якому владна мама формує у сина обов’язкову поведінку служіння їй. І цей мотив – жити для мами, турбуватися, перш за все про неї, вирішувати свою долю тільки так, як хоче мама, визначає його мотиви. Як правило, ставши дорослим, такий юнак не може побудувати власної сім’ї, бо всі його обранці проходять через прискіпливий контроль матері хлопця. І всі вони, як правило, їй не подобаються. Потреба стати незалежним і створити власну сім’ю у такого хлопця не формується.

– Інший варіант – хлопець створює сім’ю, проте мама залишається для нього, в першу чергу, головною людиною в житті. Дуже часто така ситуація не влаштовує молоду жінку-дружину, що викликає конфлікти, які можуть призводити до розлучень.

Навіть в тому випадку, коли хлопець одружується, погоджуючи свій вибір з матір’ю, в нього не виникає відповідальності за сім’ю, він не бере на себе роль як чоловіка, так і батька.

Звичайно, навіть у повних сім’ях, де є батьки, вони не завжди можуть дати гідний приклад маскулінної поведінки для своїх синів. В попередніх наших дослідженнях було виявлено негативне ставлення багатьох юнаків до своїх батьків.

Бувають випадки, коли при владній матері і дружині, в неї «під каблуком» знаходяться і чоловік, і син.

Представимо мотиваційно-потребнісну структуру гендерної поведінки чоловіка в сім’ї:

– потреба мати сім’ю, яка реалізується через такі властивості особистості, як відповідальність, надійність, турботливість;

– потреба бути коханим і кохати самому;

– сексуальна потреба;

– потреба в продовженні свого роду;

– потреба в самореалізації.

Ми провели дослідження, метою якого було виявлення бажаного еталону поведінки чоловіка. Для цього була підготовлена анкета, в якій пропонували молодим дівчатам відповісти на три питання:

– Назвати три найкращі особистісні властивості майбутнього чоловіка;

– Назвати три найгірші властивості, які можуть бути у майбутнього чоловіка.

– Чи відповідають сьогоднішні чоловіки еталону маскулінної поведінки?

В нашому дослідженні приймали участь студентки-першокурсниці, які навчаються на факультеті початкових класів з додатковою спеціалізацією «Психологія», а також студентки спеціалізації «Соціальний педагог». Вік досліджуваних – 16 років (двоє дівчат), решта – у віці 17–18 років і чотири дівчини – 19 років.

Аналізуючи отримані результати, ми виявили, що більшость досліджуваних назвала 14 позитивних якостей, серед яких на першому місці виявилась «вірність»; друге місце займає «надійність»; третє – «мужність» та «увага»; на четвертому місці опинилося також кілька якостей – «турбота», «доброта» та «розуміння»; на п’ятому знаходиться «щирість»; на шостому – «любов», «повага», «розум», на сьомому – «відповідальність» та «працелюбність» (рис.1). 

Як бачимо, перші два місця займають такі якості, які дадуть жінці впевненість у своєму чоловікові як надійній опорі сім’ї. Можливо, що в багатьох опитуваних у сім’ї такого батька не було, а в тих, у яких він був саме таким, проявляється розуміння того, наскільки це важливо для жінки та дітей. Чоловік, який має такі властивості, буде надійним захисником і другом як для дружини, так і для дітей. Добре, що досліджувані дівчата це розуміють. Навіть любов, повагу та розум, а також відповідальність і працелюбність вони поставили все-таки нижче, ніж вірність і надійність.

Подивимось на відповіді, поєднані з другим питанням анкети. Виявилось, що досліджувані-дівчата назвали тринадцять негативних якостей, серед яких «брутальність» отримала перше місце; на другому місці виявилися «невірність» і «нечесність»; на третьому – «шкідливі звички»; на четвертому – «егоїзм» і «байдужість»; на п’ятому – «дурість», «скупість», «жадібність», «недовіра», «замкненість», «агресивність», «гордість». «Брутальність», «невірність» і «нечесність» є свідченнями злоби і непорядності людини і вважаються дівчатами найгіршими властивостями чоловіка, які отруюють життя сім’ї.

Розглянемо відповіді на третє питання. Переважна більшість опитуваних (64,86 %) вважають, що «майбутнього чоловіка», який відповідає позитивним рисам, важко зустріти в житті, бо сьогоднішні хлопчики виростають, часто не маючи прикладу гідної чоловічої поведінки. Тому деякі опитувані сказали, що серед сьогоднішніх чоловіків є такі, які своїми рисами характеру і поведінкою нагадують жінок (8,1 %). Проте, 16,2 % досліджуваних вважають, що не всі чоловіки погані, а 10,8 % вважають, що ще є справжні чоловіки.

Висновки. Результати проведеного дослідження показали, що молоді дівчата – потенційні дружини і матері – мало бачать гідних кандидатів на роль майбутнього чоловіка і батька своєї дитини. Обговорюючи це питання в бесіді з ними, ми почули, що сьогоднішні хлопчики часто виростають без батьків, і це проявляється у властивостях їхньої особистості.

Формування особистості чоловіка передбачає розвиток такої мотивації поведінки, в якій потреба бути захисником, бути відповідальним за життя і долю більш слабких (жінку, дітей) у випадку відсутності прикладу для наслідування не формується. Відповідальність і бажання бути захисником пов’язані з розвитком таких рис характеру, як доброта і уважність до людей (перш за все, членів своєї сім’ї), бажання розуміти їх. У тих хлопців, які не мають прикладу для наслідування або мають негативний приклад (батько – п’яниця або жорстока людина, яка підіймає руку не тільки на дружину, а й на дітей), відбувається деформація чоловічої поведінки.

Часто можна спостерігати «замкнуте коло»: хлопчик з неповної сім’ї, ставши дорослим, або не створює своєї власної сім’ї, або, створивши її, не може проявити маскулінної поведінки, що приводить до розпаду сім’ї. І коли в нього народжується дитина, то вона (особливо якщо це син) не отримує прикладу маскулінної поведінки. Створюється ланцюг деформації маскулінної поведінки: син, який виростає без батька, сам стає таким же безвідповідальним щодо створеної ним сім’ї і сам часто залишає своїх дітей без батька, як це колись зробив його батько щодо нього. Мабуть, тому дівчата і молоді жінки часто висловлюють думку, що еталон маскулінної поведінки спостерігається сьогодні рідко.

Л і т е р а т у р а

1. Ильин Е. П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины / Е. П. Ильин. – СПб. : Питер, 2002. – 544 с. (Серия «Мастера психоологии»).

2. Психологічна енциклопедія / автор-упорядник О. М. Степанов. – К. : Академвидав, 2006. – 424 с.

3. Шнейдер Л. Б. Психология семейных отношений. Курс лекций. / Л. Б. Шнейдер. – М. : Апрель-Пресс, ЭКСМО-Пресс, 2000. – 512 с.

4. Горностай П. П. Личность и роль : Ролевой подход в социальной психологии личности / П. П. Горностай. – К. : Интепресс ЛТД, 2007. – 312 с.

5. Эриксон Э. Г. Идентичность: Юность и кризис / Э. Г. Эриксон ; пер. с англ. – М. : Прогресс, 1996. – 344 с.

6. Юферова Т. И. Особенности формирования психологического пола у подростков, воспитывающихся в семье и в интернате // Возрастные особенности психического развития детей. – М., 1982. – С. 122–131.