Том Купер. Війна в Україні, 12 грудня 2022. Бахмутський список.

У звіті детальніше про "Бахмутський список" та "початок кінця Бахмута" і те, що хай росіяни трохи порадіють, проте ЗСУ знає що робити...

Всім привіт! [Опубліковано 12 грудня близько 13:30 за Києвом]

Останні два дні у російських соцмережах «ширяться» «чудові новини». Окрім того, деякі італійські… кхм… онлайн-психоаналітики… скаржаться на мою упередженість (на користь України). Тому розгляньмо повідомлення росіян за минулі кілька днів… хоча б тому, що «вони говорять трохи більше», ніж зазвичай.

Моє звичне попередження: якщо ви продовжуєте читати, то на свій страх і ризик, бо я не збираюся брати на себе відповідальність за будь-яку шкоду, заподіяну логікою, розумом, фактами чи (моїм дуже специфічним) сарказмом.

ЗАГАЛОМ

Росіяни починають користуватись новими всюдиходами.

Кажуть, що ВКС визнали смерть пілота ТУ-22M-3, що сталась під час удару українських безпілотників на авіабазі Енгельс 4–5 грудня. І це на додачу до смерті «вагнерівського» екіпажу Су-24, збитого 2 грудня в районі Кліщіївки (саме тоді, коли вони «намагались поцілити у бронетанкову колону противника»… ха-ха). Можливо тому (принаймні, згідно з твердженнями багатьох західних «експертен»), що ВКС перейняли найкращий бойовий досвід у Сирії, бомбардуючи беззахисних цивільних жителів...

Тим часом путінофани виють: «Українська артилерія робить все, що захоче». Цитата (автопереклад із російської):

«Українська артилерія робить все, що хоче. І російська "контрбатарейна боротьба" їй не указ. Ми не можемо нічого протиставити артилерії ЗСУ у справі безпеки Донецька.

Всі розмови про нашу перевагу в артилерії залишаються порожнім звуком: ми не маємо ні розвідувальних наземних засобів, ні БПЛА, здатних миттєво засікти вогневі засоби противника і знищити їх.

Чи знають нагорі про такий стан справ? Чи доповідають нагору про таку ситуацію з розвідзасобами? Нам передрікають великі справи, як же ми підемо в наступ за такого забезпечення?

Звідки ці розмови про брак боєприпасів? Чому ми знову вмиваємось кров'ю цивільних людей, росіян? Чому населенню не пояснюють шлях, який привів нас до найкривавіших днів Донецька за всю війну з 2014 року?

З Донецька ніхто не стогне, всі лише скрегочуть зубами від ненависті. Але Донецьк робить все, щоби наша взяла, всі мужики пішли на фронт, населення не панікує і тримається. Ми віддамо належне Донецьку чи ні? Чи залишимо терпіти?

А за загальною ситуацією треба зізнатися самим собі й відповідальним особам, які поважають себе, доповісти нагору, що в нас і зараз, і всі ці 10 місяців немає і не було реальних засобів ведення контрбатарейної боротьби, наша артилерія сліпа. Давайте, набирайтеся мужності та доповідайте».

Загалом, я не люблю нагадувати, що «я ж казав», проте зараз якраз цим і «насолоджуюсь». Адже озвучене — прямий результат того, як я й казав, що російські безпілотники «Орлан», основний елемент, на якому базується вся їхня розвідувальна система, не працюють в погану погоду, особливо в мороз.

... чим часом Ігор Гіркін та Телеграм-канал «GREY ZONE» все ніяк не можуть припинити оголошувати український наступ у районі Гуляйполя, від самого серпня.

Думаю, це хороший приклад того, як «навіть годинник, що не йде, двічі на день показує правильний час»: якщо вони оголошуватимуть наступ достатньо довго, то «історія доведе їхню правоту». Рано чи пізно (насправді: «раніше, ніж пізніше»).

БИТВА ЗА ДОНБАС

Купʼянськ... вишестоящі органи в москві вчора заявили, що тільки між 4 і 11 грудня росармія «знищила 2 595 українських бойовиків у цьому районі... Сподіваюся, читачі мені пробачать мої сумніви про «знищення» росіянами майже половини бригади ЗСУ, але ж мусив я згадати про цю заяву — тепер ви... кгм... поінформовані, тож не нарікайте!

Сватове… Вчора чи сьогодні рано [12 грудня — перекл.] я згадав про відновлення 1-шої танкової армії та її розгортання на північ від Сватового. «І дуже вчасно», 10 грудня інформагеніця АННА похвалився фотографіями бойової машини підтримки танків «Термінатор», застосованими в цьому районі. Думаю, це ніби мало би автоматично означати, що для всіх українських військ уздовж цієї частини фронту «гру скінчено» [думаємо, це той самий сарказм, обіцяний автором на початку допису — перекл.]

Бахмут... WarGonzo [російський військовий проєкт у соцмережах — перекл.] стверджує (вибачте, втратив посилання і більше не можу його знайти), що «залишки» II батальйону 93-тьої механізованої бригади відійшли із Соледара і що їх було замінено 53-тьою механізованою та 112-тою бригадою ТрО — «через катастрофічні втрати».

Відповідно, він написав, що зараз ЗСУ використовують «лише» 53-тю механізовану бригаду та «залишки» 65-тої мотострілецької бригади в Бахмуті.

Найважливіше, на його думку, що це нібито «початок кінця Бахмута», або, принаймні, «початок українського відступу» з міста.

...Якщо саме таку розвідувальну картинку представили Москві, я думаю, що і Генштаб України, та й ОК «Схід» радіють так само, як і росіяни, через те що ці останні переконані, ніби це початок українського відступу з Бахмуту.

Так і є, 93-тю дійсно було відведено з міста. Як повідомлялося вчора, українці фактично провели ротацію частин: 30-ту механізовану, як і 93-тю бригади було відведено з Бахмута й замінено свіжими військами. У той час як 30-та ОМБр справді досить сильно постраждала ще наприкінці листопада (наприклад, в одному з її взводів із 22 солдатів трьох узяли в полон, а сімнадцятьох було поранено), я не знайшов жодного підтвердження тому, що хоч би якась із частин 93-тьої ОМБр постраждала, особливо інформації про «важкі втрати», не кажучи вже про «катастрофічні». Якщо говорити про тих, хто реально постраждав, то варто згадати підрозділи «вагнерівців», які нападали на Соледар упродовж трьох останніх місяців (без значущого успіху).

Звісно, ЗСУ втратили деякі позиції в цій боротьбі: близько 200 метрів на східній околиці міста та близько 100–150 метрів на південному сході. Я думаю, що в процесі вони поступились кількома хорошими оборонними позиціями: чому саме було ухвалено такі рішення, я не знаю, проте не впевнений, чи це й правда можна голосно називати «початком кінця Бахмута».

Варто зазначити, що 92-га і 93-тя механізовані бригади «прославилися» тим, що розбили вже близько десятка російських частин. Вони почали громити росіян ще наприкінці лютого та початку березня на схід від Харкова та продовжували бити їх (особливо 144-ту мотострілецьку дивізію) у квітні й травні. Саме вони очолили найраніші українські контрофензиви у червні й липні та «прикінчили» фінальну російську спробу прорватися до Слов’янська ще в серпні. Останні два місяці 93-тя ОМБр відігравала особливу роль у захисті Соледара та північної сторони Бахмута. Тепер настав час дати військам відпочити, реорганізуватися та потренуватись і повернутися до того, що вони роблять найкраще: мочити росіян за будь-якої нагоди.

СЛАВНОЗВІСНИЙ БАХМУТСЬКИЙ СПИСОК

В усій цій ситуації важливо те (тому, власне, я пишу цей звіт), що здебільшого такі твердження росіян базуються на ось цьому «захопленому списку», в якому перелічено підрозділи ЗСУ, розміщені в районі Бахмута, а також ті, що прибули сюди в перший тиждень грудня: 

Із того, що можна розібрати, а також відповідно до інших російських джерел (не тільки WarGonzo), крім 93-тьої механізованої бригади ЗСУ розгорнули також 58-му (та її 13-тий батальйон) і 72-гу механізовану бригаду (або її 48-мий батальйон) на позиціях на північ від міста. Наводжу і решту списку: росіяни стверджують, що буквенно-цифрові позначення на папірці — це коди окремих підрозділів ЗСУ. Відповідно:

• « A1976» мало б означати 1322-гу базу артилерійських боєприпасів.

Не розумію, що цей підрозділ робить так близько до лінії фронту, але я завжди відкритий до нових знань...

• «НГУ БРОП»: це мала б бути 4-та бригада швидкого реагування Національної гвардії. У такому випадку не новина, що цей підрозділ перебуває тут: він періодично зʼявлявся під Бахмутом упродовж минулих кількох місяців. 
• Далі, «+3030»: це має бути 25-та повітрянодесантна бригада.
• «БТГР Яструб» і «Берлінго»: не уявляю, що це за підрозділи.
• «3027»: це мала б бути 1-ша бригада Національної гвардії України.
• «A0536»: 53-тя механізована бригада.
• «A3488»: батальйон «Айдар» цієї ж бригади.
• «A1736»: 57-ма мотопіхотна бригада.
• «A4080»: 43-тій мотострілецький батальйон. 
• «A4247»: 243-тій батальйон ТрО (114-тої бригади ТрО).
• «A0693»: 54-та механізована бригада.
• «A4612»: 69-тий мотострілецький батальйон (93-тьої механізованої бригади).
• «A7188»: 95-тий батальйон ТрО (107-мої бригади ТрО).
• «109 ТРО»: 109-та бригада ТрО.
• «95 бр»: 95-та десантно-штурмова бригада.

Тепер проаналізуймо «коротко і страшно» усю цю інформацію...

Якщо припустити, що записи автентичні, і що це справді список усіх великих українських підрозділів у районі Бахмута (ймовірно, ба навіть схоже на те, що так і є), і якщо мої підрахунки правильні, то це означає, що ЗСУ загалом тримає 9 бригад і 8 батальйонів у Бахмуті й навколо міста. Якщо, скажімо, ці підрозділи укомплектовано на 70-80%, тоді загальна кількість солдатів складає щонайменше 30 000; якщо це свіжі вояки і на 100% укомплектовані зʼєднання, тоді кількість особового складу — 50 000.

Але ж ні: ЗСУ відступає з міста, тому що, за радісним звітом WarGonzo, українці відвели (буквально) «один батальйон 93-тьої механізованої бригади»...

Я вже більше 35 років варюся «в усьому цьому» і не можу не сказати: російська військова розвідка (на чиїх даних будується планування) дуже схильна видавати бажане за дійсне. Нагадує популярний тут в Австрії напій «шорлє»: хтось любить домішувати до вина 1/10 частину води, а хтось мішає 50:50. Та суть завжди одна: мовляв, «якщо ми знаємо пункт призначення підрозділу противника, можемо вважати його знищеним» — хоча насправді цього ще не сталося, а тільки планується (чи всього лиш є бажання) таке зробити в майбутньому.

Схиляюся до висновку, що саме про таку ситуацію йдеться і тут: оскільки росіяни переконані, що знають, які підрозділи ЗСУ стоять під Бахмутом, вони вже святкують перемогу — так, ніби вже ці підрозділи перемогли.

Але росіяни не враховують однієї детальки: якщо цей список справжній, то це не тільки чудове свідчення про те, скільки солдатів ЗСУ зібралося під Бахмутом, а й нагадування, які сили путін і/або суровікін & Co разом із ґєнштабом рф мають тут «знищити» — і то руками свого 30-тисячного зброду «чмобіків» і 5000 вагнерівських зеків.

Пощастить же тим, хто на таке спроможеться... (ну і заодно передаю привітик італійцям!).

Херсонщина... Також 10 грудня росіяни написали — і цю інформацію було підтверджено офіційними українськими джерелами (а саме, «Арестовичем») — про атаку підводних човнів на Великий Потьомкінський острів на Дніпрі силами «арктичної піхоти» 80-тої мотострілецької бригади, «спецназу» і «барсів». Відповідно, висадку було здійснено навпроти Білогрудового (досі окупованого), захоплено південний і східний край острова. Тепер росіяни «ведуть розвідку» в напрямку на північ.

Не знаю, правді це чи ні, і не розумію, чому б то росармії захотілося кинути в бій один із небагатьох своїх «передових» підрозділів, а потім залишити його відрізаним на тому шматку землі. Але це може вказувати на те, що путін і/або суровікін шукають можливостей послабити тиск ЗСУ на російські позиції в нижній течії Дніпра.

Як завжди, коли йдеться про цей відрізок фронту, нам нічого не залишається крім як чекати і спостерігати, що з цього всього вийде. 

Переклад: Тетяна Саніна, Антоніна Ящук

Редакція: Антоніна Ящук

Оригінал тут