Connection

У кімнаті панував напівморок. Єдине джерело світла - настільна лампа, яка огортала кімнату теплим жовтим світлом. На столі хаотично лежали підручники, розгорнуті зошити, покреслені чернетки та схеми. Мінхо завжди вважав себа раціональним та був відмінником. Він щиро любив хімію за її передбачуваність : знаєш валентність, правильно підбираєш коефіцієнти - і завжди отримуєш чіткий результат.

Все змінилося одного дня. Коли Хан - галасливий, спонтанний та байдужий до точних наук - опинився на межі виключення, через не складену контрольну з хімії. І професор не придумав нічого краще, ніж попросити Мінхо трохи позайматися з Джисоном, аби він склав контрольну.

— Ти завжди такий серйозний? - Джисон зітхнув, крутячи ручку між пальців та спираючись підборіддям на долоню. - Мозок вже кипить від цієї хімії.

— Якщо ми не розберемо це сьогодні, твій мозок закипить на іспиті та ти знову його не складеш. - відповів Мінхо, не відриваючи погляду від конспекту. - Дивись сюди, тут..

Але не встиг він договорити, як його перебив Хан.

— Мінхо?

— Що?

— Ти вже десять хвилин пояснюєш це сторінці, а не мені.

Мінхо замовк, підвівши очі. Джисон не дивився в зошит. Він дивився у очі Мінхо, у яких мʼяко відбивалося світло.

— Я просто намагаюся допомогти тобі скласти предмет. - тихо відповів Мінхо.

— Я намагаюся зосередитися, але в цій кімнаті зовсім інша хімія. - Хан посміхнувся і посунувся трохи ближче.

Відстань між ними скоротилася до кількох сантиметрів. Хан повільно підвівся, його пальці, теплі та обережні, м’яко торкнулися шиї Мінхо, відчуваючи, як під шкірою прискорено б'ється серце. Мінхо онімів, заплутавшись у власних думках.

— Подивись на мене, - видихнув Хан, майже торкаючись його губ. - Забудь, хоч на хвилину, про свої формули...

— Ти надто багато розмовляєш, Джисоне. - тихо видихнув Мінхо.

Не витримавши, він скоротив останній сантиментр між ними. Поцілунок був ніжним і мʼяким, з легким присмаком солодкої газованки та хімії. Пальці Хана легко заплуталися у волоссі Мінхо, а той, остаточно забувши про підручники та формули, мʼяко торкнувся плеча Джисона і піддався вперед.

— Здається, цю тему я зрозумів краще за все. - тихо промовив Джисон, коли вони відсторонилися.