"Coffin Jackson"

Можливо, завтра з’являться заголовки на кшталт: «Під час викриття організації, що продавала людські органи, знайдена розчленованою дівчина, яка безвісти зникла місяць тому». Що ж… я завжди хотіла подивитися світ. Схоже, моя мрія стане реальністю.

Смерть рівняє, ми всі це розуміємо. Кожному з нас дана домівка — наше тіло. Ми користуємося ним усе життя й не завжди обережно, але… чи є важливим те, що трапиться з нашим тілом після того, як ми покинемо цей світ? 

Трапляються іноді такі твори, від яких нічого, на перший погляд, не варто очікувати. Відкриваєш їх і думаєш: «От зараз посиджу, підійму настрій, провітрю голову». А потім розумієш, що під смішною «обкладинкою» є те, над чим варто порозмислювати.

Історія цієї манхви відбувається в невідомому великому місті. Тут кипить життя: люди поспішають, мріють про щось величне та доволі просте, радіють і сумують… Однак сюжет розгортається не навколо них, а кругом тих, хто ставить себе вище за інших. Довкола людей, які надають перевагу грошам, а не моральним законам.

У цій історії багато героїв, і з них не можна виділити головного, але розглянемо основних: 

Роман Піотровськи — чоловік, який володіє похоронним бюро. Його депресивний вигляд, понуре, наче стомлене від життя, обличчя, колір одягу — усе повністю відповідає професії, однак така історія була б занадто простою. Ми дізнаємося, що його бюро —лише прикриття. Насправді ж Роман працює на деякого містера Фішера, а саме розбирає тіла померлих людей на частини для подальшого продажу.

Фішер — головний мафіозі на районі, гангстер і просто дуже нечесна людина. Хоча в усіх є й інші сторони, правда?

Джейкоб О’райлі, Соня та Лінкольн — щось на кшталт мілких, не дуже гарної вдачі грабіжників, як нам здається спочатку. Ми дізнаємось лише, що вони прагнуть посунути Фішера на ринку торгівлі людськими органами. Звісно, аби втілити це, їм потрібен той, хто знає, що і як робити з трупами, і найкраща кандидатура для цієї посади — Роман.

Не довго думаючи, Джейкоб вирішує проникнути в похоронне бюро й розшукати компромат на Піотровськи. За логікоюхлопця, Роман, коли побачить його, швиденько погодиться з ними працювати. І хоч план, звісно, не спрацьовує, Роман усе ж приймає пропозицію. А от чому він погодився й чим це закінчиться, ви дізнаєтеся, коли прочитаєте.

Ця історія порушує низку питань: чи важливо, що буде з тілом людини після її смерті? Людина вмерла, душа покинула тіло, і хіба їй є різниця, що зроблять з оболонкою? Логічною звучить відповідь, що ні, уже де-факто це не важливо, однак... а якби на місці цієї невідомої людини, опинився хтось близький і важливий вам?

У цій манхві ви знайдете й неочікувані експрес-уроки економічної грамотності, ічорний гумор, й епічні сцени битв. Але те, що подобається найбільше, — відсутність кліше «герої, яких ніщо не може вбити». Це надає історії напруженості, бо ти розумієш, що зараз дива не станеться.

“Coffin Jackson” варта уваги, навіть якщо ви не полюбляєте замислюватися над проблемами, які порушує автор.  Сюжет дуже ритмічний і постійно тримає вас унапрузі, а також... графіка... вона просто неймовірна, постійно зупиняєшся, аби зробити скриншотів на решту свого життя. Любовної лінії в манхві немає. Проте, коли ми проаналізуємо інші роботи автора, можемо дозволити собі трохи пошиперити героїв) 

Дуже рекомендую переглянути й інші манхви автора, бо є в них деяка «родзинка», і вони дійсно заслуговують бути прочитаними.