Classocratica[♔]:Державний устрій
𝓑𝓪𝓻𝓸𝓷 𝓥𝓸𝓷 𝓢𝓮𝓷𝓸𝔁𝔃𝓟𝓸𝓵𝓸𝓱𝔂Держава — це перш, за все: Влада, Територія, Громадянство. Без цих трьох складників — нема держави. Значить для будови держави необхідна організована сила, яка піддержує владу во імя добра цілої землі-території і цілого громадянства.
Нація — це перш за все єдність духова, культурно-історична. Значить для народженя нації необхідне довге співжиття даного громадянства на даній території в одній власній державі. Нація — єдність духова — родиться завжди від держави — єдности територіяльно політичної — а не навпаки.
Конституційні основи Української Держави у світлі програмових засад Гетьманського руху -- це проект державного устрою, розроблений українськими консерваторами-монархістами в еміграції та опублікований 1978 року в Нью-Йорку. В документі деталізуються ідеї Української Трудової Дідичої Монархії, яку гетьманці хотіли запропонувати суспільству після повалення СРСР. Документ мав стати конституцією майбутньої Української Монархічної Держави. Конституція базувалась на баченні В'ячеслава Липинського та державотворчому досвіді Павла Петровича Скоропадського. Над остаточною редакцією документа працювали провідні правознавці та діячі Гетьманського Руху — професор Василь Гришко, радники Юрій Лінгарт та Дмитро Левчук. Конституція стала не тільки проектом устрою, а й пояснила вже сучасникам значення "нової" монархії.
Ідеї українського консерватизму В. Липинського розкриваються з державної сторони, цей документ поклав фундамент сучасному гетьманському руху, та став його "кораном". Ці ж ідеї були викладені в Листах до Братів-Хліборобів(та їх продовження в лиці Покликання варягів чи організація хліборобів?) доповнені діячами СГД та бувшого УСХД. Цей документ розглядається як спроба на побудову сильної та самостійної монархічної держави в межах України.
Розділ І:Основні положення
Україна в Трудовій Монархії визнається самостійною, вільною та незалежною від будь-якої іншої країни. Офіційною назвою держави стає Українська Держава. За встановлення Української Трудової Монархії всі бувші договори які обмежували Українську Державу, нове правительство не визнає, це є доказом що нова Українська Держава не асоціює себе з насильственним радянським та пост-радянським урядом.
На чолі цієї держави стоїть обмежений Конституцією, що постає з духа та ідеї Трудової Монархії дідичий Гетьман. За проектом 1978 року Гетьманом повинен був стати нащадок Павла Скоропадського, але так як на сьогоднішній день сильних лідерів серед нащадків Скоропадського немає, а інші монархи або не готові взяти на себе тягар влади, або не підтримують ідеї Трудової Монархії, ми пропонуємо доручити вибір Гетьмана Сойму. За традиціями Гетьманщини аристократи оберуть найкращого та найвправнішого з кандидатів, а далі його династія буде виховуватись в жорсткій дисципліні, а його наступники будуть готуватися до управління державлю з малечку.
Влада в Українській Державі належить народові, зперсоніфікованому в особі Гетьмана, і здійснюється через Гетьмана, вищі законодавчі і судові органи.
Державна мова є тільки одна -- українська. Державним гербом Української Держави є Тризуб з хрестом на горі середнього зуба, чолотавої барви на синьому тлі. Державний прапор Української Держави складається з полотнища верхньої половини блакитної барви, а нижньої половини жовтої барви. В горішньому куті коло древка вміщений тризуб і в напрямі протилежно-верхнього кута напис золотавої барви: УКРАЇНА.
Проте нам більше подобається проект гербу на якому зображений герб Української Держави 1918 року, зліва від нього стоїть гордий лев, який уособлює захід і його столицю місто Львів, а справа стоїть Архангел Михаїл який уособлює Київ і схід. Прапор же повинен бути блакитно-жовтий, а на ньому простий герб Української Держави(той же герб 1918 року). Столицею є місто Київ.
Розділ ІІ: Правове Положення Церкви
Основною релігією в Українській Державі є православне християнство, проте будь-які інші віросповідання не заперечуються, та забезпечується повна свобода вибору релігії. Проте все ж саме християнські церкви наділені найбільшими правами. Церковне майно забезпечується належним захистом. Святкування всіх релігійних свят забезпечується законом, а окремі дні будуть обов'язкомо вихідними. Церкви мають право на відкриття духовних нижчих, середніх і вищих шкіл і забезпечують керівництво навчанням релігії в усій шкільній системі Української Держави.
Розділ ІІІ: Прегоративи Гетьмана
Особа Гетьмана, як Персоніфікатора Маєстату Української Нації і Верховної Влади Українського Народу, є священна і недоторкальна. Особа Гетьмана — Верховний Репрезентант Сили, Єдности і Неподільности цілої Української Нації і Землі.
Гетьманська влада оперта на співпраці і співучасті в законодавстві і управ лінню Державою громадянства, організованого на підставі конституції. Влада Гетьмана розповсюджується на всю територію Української Держави. Гетьманові належить обмежена Конституцією Законодавча і Судова влада та вся повнота влади Виконавчої. Гетьманові належить ініціятива в усіх галузях законодавства. Гетьман санкціонує закони, попередньо схвалені обома законодавчими палатами, після чого ці закони набирають чинности. У випадках непогодження Гетьмана з ухвалами Палат, проект вертається на повторний розгляд Палат і набирає чинности закону за умов схвалення його двома третинами
персонального складу обох Палат. Гетьман призначає Голову Уряду та на подання Голови затверджує склад Уряду, також затверджує і звільнює кожного міністра і приймає чи відкидає димісію Уряду. Також Гетьман є головний керманич зовнішніх відносин, саме Гетьман приймає та акредитує дипломатичних представників чужих держав.
Гетьман очолює традиційне Українське Козацтво, а також є Верховним Головнокомандувачем війська Української Держави. На основі наданих повноважень Гетьман оголошує всю територію, або окремі місцевості держави на військовому стані та на стані облоги.
Всі судові вироки оголошуються ім'ям Ясновельможного пана Гетьмана. Гетьманові належить право помилування засуджених, або пом'якшення вироку.
На вірність Гетьманові державні урядовці, козаки, військовики, служителі Церков складають в установленому законом порядку присягу.
Розділ IV: Суспільно-Громадський устрій
Все населення Української Держави за принципом характеру діяльности і способу продукції організується у виробничих класах, а за ознакою професії — у станах. Класи зі своїми станами творять основу суспільно-громадської структури Української Держави.
За форми устрою Трудової Монархії колишні привілейовані "сословія" відкидаються. Конкретне розмежування і кількість існуючих класів і станів, визначає законодавча влада(класи — хліборобства, робітничо-промислова, комунікації, інтелігенції, фінансово-купецька; стани — працівників освіти, здоров‘я, суду, духівництва, — що творитимуть частинне клясу інтелігенції).
Класи і стани повинні будуть створити свої органи управління в межах кожної Землі, відповідно до її адміністративного поділу, за вийнятком кляс і станів, діяльність яких виходить за межі компетенції Землі (Наприклад: клас комунікації, стан військовиків). 3 метою реалізації засади свобідного волевиявлення в суспільному житті, клясово-станові органи управління знизу до гори твориться шляхом безпосередніх і посередніх виборів.
Тобто за такого устрою суспільство чітко організується в класи і стани та самі вирішують свої внутрішні питання(через органи управління). Також варто зауважити що представники цих класів та станів обирають(методом виборів) собі керівників.
З метою зміцнення національно-політичного розвою Української Держави, закріплення історично-державницьких традицій, національної культури та, плекання лицарських чеснот серед населення — відновлюється стан Українського Козацтва, як національно-політичний фактор української державности. До стану Українського Козацтва може належати кожний громадянин Української Держави, що мас заслуги і відзначається відданістю в галузі національно-державного будівництва.
Приналежність до іншого стану не є перешкодою до вступу в Козацтво. Козацтво є особистою гідністю, що не успадковується. Стан Українського Козацтва творить за територіяльиим принципом свої органи управління, які підпорядковуються Великій Козацькій Раді при Гетьманові.
Девіз Українського Козака: БОГ — ГЕТЬМАН — УКРАЇНА.
Розділ V: Економічний та Соціальний устрій
В ім‘я гарантії найбільшої особистої свободи громадян у Державі і забезпечення моральної стійкости в суспільстві, УкраїнськаДержава кладе в основу економіки засаду приватної власности на землю, на знаряддя і засоби виробництва та на житлові споруди. Поруч з приватною власністю існує державна, громадська, станова і кооперативна власність. До об‘єктів державної власности належать галузі народного господарства, перелічені в Конституції Держави.
1) Девіз Української Трудової Монархії: «Богом створені для людей добра мусять бути їм доступні на основі справедливости і любови».
Зі звільненням українських земель від комуністичної диктатури колективні сільські господарства (колгоспи) ліквідусться. Все рухоме і нерухоме майно, яким володіли колгоспи, переходить у володіння Станів Хліборобської Кляси негайно для розподілу в індивідуальну власність хліборобів безкоштовно. Колишнім власникам прислуговує переважне право на об‘єкти попереднього права власности перед всіма володільцями. Норми землі на хліборобську родину опрацьовують Клясові Хліборобські Управління Земель в порозумінні з Міністерством Хліборобства, в залежності від наявности земельної площі, місцевих можливостей та характеру сільського господарства, а затверджує Державний Сойм. Держава залишає у своїй власності: а) землі радгоспів, а також належний їм реманент, з метою плекання технічних культур для задоволення потреб сільського господарства та індустрії, б) землі, що не будуть передані у приватну власність і в) землі, що находяться під державними заповідниками. Хліборобське господарство неподільне і, як правило, наслідується старшим сином або донькою (майорат). Окремий закон Держави визначить права і порядок спадкоємства та відношення інших спадкоємців до хліборобського господарства. Машино-тракторні станції (МТС) зі всім належним їм реманентом, спорудами і майном поступають в розпорядження Міністерства Хліборобства для передачі їх у володіння хліборобським станам і державним маєткам. Ріки, озера і великі ставки є власністю Держави. Великі ліси є власністю Держави. Менші і дрібні можуть належати приватним особам, громадським, становим і кооперативним організаціям. Надра землі, копальні для видобутку золота, вугілля, нафти, руди та інших копалин, як основа для розвитку індустрії, є власністю Держави.
Великі підприємства металообробної і машинобудівельної промисловости і виробництва воєнних вибухових матеріалів і речовин є власністю Держави.
Виробництво міцних напоїв належить Державі.
Примітка: Експлуатація перелічених у цій тезі підприємств і виробництв, поруч з Державою, дозволяється і приватним особам, трестам і об‘єднанням, також становим і кооперативним організаціям.
Залізниці, все їх майно і споруди, поштові, телеграфні і радієві заклади, заклади телефонного зв‘язку, повітряна і водна фльоти є власністю Держави. На залізниці і водну фльоту, поруч з державною власністю, допускається приватна власність. Внутрішня і зовнішня торгівлі в Державі передається до приватної ініціятиви, за вийнятком торгівлі речами державного і оборонного значення, спеціяльним законом перелічених.
Галузі промисловости, транспорту, усіх видів будівництва, майно у вигляді торговельних споруд, крамниць, фабрики і заводи та інші заклади національного господарства України, непередбачені Конституцією як державна чи громадська власність, переходять у приватну власність і експлуатацію шляхом: повернення колишнім власникам або їх нащадкам безкоштовно або з частковою доплатою Державі, передачі Державою на пільгових засадах громадянам, що спричинились до визволення України з-під окупації, передачі Державою на пільгових засадах громадянам, що зазнали матеріяльної або моральної кривди в підсовєтські часи, передачі становим або кооперативним організаціям по справедливій ціні, сплачуваній ратами та іншим шляхом. Фінансову політику в Українській Державі здійснюють Міністерство фінансів і Державний Банк. Держава здійснює: емісійне право (випуск грощей), монополію зовнішніх фінансових операцій, фінансово-кредитову політику внутрі Держави, випуск державних позик, державне страхування, податкову політику, тощо. З дозволу Уряду діють допоміжні спеціяльні банки як Клясових Управлінь, так і приватних об‘єднань.
В ім‘я матеріяльної і соціяльної рівноваги в громадянстві Держава запроваджує прогресивну систему оподаткування прибутків промисловців, підприємців і купців. Кожний громадянин має право на працю, на вільний вибір праці і зайнять. Право на працю забезпечується фактом безпосередньої участи трудових кляс і станів населення в управлінні Державою. Закони, оголошуючи свободу договорів про працю, разом з тим охороняють від будь-якої експлуатації, визиску чи примусу в царині праці. Українська Держава запроваджує і гарантує: 8-годинну тривалість робочого дня для дорослих, полегшені умови праці як для молоді віку від 14 до 18 років, так і умови праці на тяжких роботах, щорічний платний відпочинок, достатній рівень заробітної платні, контролю колективних договорів робітників і підприємців. Для нагляду за додержанням повищих умов праці утворюється Державну Інспекцію в системі Міністерства Праці і Соціяльного Забезпечення. Українська Держава гарантує в старості і при каліцтві соціяльне забезпечення. Також Держава здійснює опіку над дітьми-сиротами та потребуючими опіки особами. Охорона здоров‘я громадян в Українській Державі здійснюється засобами: державними, громадськими і з приватної ініціятиви через забезпечення населення потрібною медичною допомогою шляхом відкриття державних, громадських і приватних шпиталів і амбуляторій та вільної приватної практики лікарів. Держава через Клясові Управління забезпечує населення відповідною мережею кас хворих, як сприяючих закладів щодо охорони здоров‘я. Доступна кожному оплата лікарської допомоги переводиться засобами пацієнта, каси хворих чи громадсько-державних установ. Держава через Міністерство Охорони Здоров‘я забезпечує коштами і підтримкою органи Санітарної Інспекції, як профілактичні і запобіжні заклади охорони народного здоров‘я. Виконання правил Санітарної Інспекції забезпечується всією суворістю державних законів.
Розділ VI: Державний устрій
Територія Української Держави ділиться на Землі, органам яких надається широка автономія в галузі економічно-господарчого і національного розвою. Землі ділиться на Повіти, Повіти на Волості, Волості на Громади (Села).
Законодавчі органи
Державний Сойм (Перша Палата)
Державний Сойм є законодавчим органом Українського Народу.
Державний Сойм складається з обраних представників Українського Народу (а не політичних партій) терміном на 4 роки. Кандидатів до Державного Сейму виставляють за списками Управління Станів і Кляс та Козацькі Ради. 2) Вибори до Державного Сойму є загальні, рівні, тайні і безпосередні з розподілом мандатів між клясами і станами за пропорційним принципом відповідно до кількости поданих голосів. Вибирати до Державного Сейму має право кожний громадянин незалежно від статі, раси, національности й віровизнання, що на момент виборів досяг повноліття (Активне виборче право). Обраними до Державного Сойму можуть бути громадяни незалежно від статі, раси, національности і віровизнання, що на момент виборів досягли 24 років життя (Пасивне виборче право). Ті, хто перебуває у військовій службі, беруть участь у виборах до Державного Сойму на загальних підставах. На кожних 100 тисяч населення, будь-то міського чи сільського, обирається до Державного Сойму один делегат. Окремий закон передбачить порядок виборів до Сойму, функції та обов‘язки обраних. До компетенції Державного Сойму належать розгляд і схвалення державних законів, зокрема:
проголошення форми державного ладу в Україні,
встановлення титулування Гетьмана,
обговорення питань, що їх поставить на вирішення Сойму Гетьман,
прийняття, зміни і доповнення Конституції,
зміна кордонів Держави,
ратифікація мирових договорів, міжнародних договорів та вирішення питань про вступ України до Міжнародних організацій.
обговорення політики і діяльности Уряду в цілому, кожного міністра зокрема — шляхом заслухання звітів,
встановлення адміністративного поділу України,
прийняття до складу Української Держави інших державних одиниць на правах автономії чи федерації,
проголошення державних позик,
затвердження державного бюджету,
обговорення питань, що їх поставить на вирішення Сойму група депутатів Землі,
обрання Генерального Суду.
В Державному Соймі вирішує звичайна більшість, за вийнятком: «Прийняття, зміни і доповнення Конституції» та у випадку повторного розгляду законопроектів на протест Гетьмана, де потрібна кваліфікована більшість (двох третин голосів персонального складу Сойму).
Загальні Збори Сойму обирають Президію Сойму: Предсідника, двох заступників Предсідника, Секретаря і членів Президії по одному від кожної Землі. Президія керує засіданнями Сойму під час сесій і виконує поточну роботу між сесіями Державного Сойму.
Гетьманська Рада (Друга Палата)
Гетьманська Рада являється другою Законодавчою Палатою в Українській Державі. Гетьманська Рада (в кількості 130-135 осіб) твориться з представників центральних органів і обраних шляхом загальних виборів у Землях. Представниками центральних органів є:
склад Президії Державного Сойму,
склад Президії Великої Козацької Ради,
Голови Церков чи їх представники,
Голова Генерального Суду,
Старости Земель,
склад Президії Вищої Військової Ради,
склад Уряду: Голова, його заступники і Міністри,
Комендант Гетьманської Резиденції.
Кожна Земля до Гетьманської Ради обирає трьох членів речинцем на чотири роки. Президія Гетьманської Ради складається з Предсідника її, яким є Голова Великої Козацької Ради, обраних двох Заступників, Секретаря і трьох членів.
У Гетьманській Раді вирішує звичайна більшість, за вийнятком: «Прийняття, зміни і доповнення Конституції» та повторного розгляду законопроектів на протест Гетьмана, де потрібна кваліфікована більшість (двох третин голосів персонального складу Гетьманської Ради).
Органи виконавчої влади
Найвищим виконавчим органом в Українській Державі є УРЯД — Кабінет Міністрів, що безпосередньо відповідальний за свою діяльність перед Гетьманом. Кабінет Міністрів носить назву: «Уряд Його Світлости Гетьмана Всієї України». Уряд складається: з Голови Уряду — Міністра Президента, Міністрів і Державного Секретаря — Керуючого справами Кабінету, і призначається Гетьманом. На чолі кожного Міністерства стоїть Міністр, відповідальний перед Головою Уряду і перед Гетьманом. Періодично Голова Уряду за діяльність всього Уряду, Міністр за діяльність у своїй галузі звітують у Державному Соймі. Ухвали Сойму по звітах надсилається Гетьманові.
Місцеві органи Державної влади
Політичну основу Української Держави становлять Думи представників від виробничих кляс і станів усього населення. Ця конституційна засада гарантує найбільш активну і ділову, безпосередню і справді демократичну участь Українського Народу в законодавстві й Управлінню Державою. Органами державної влади в селах, селищах, містах, районах великих міст, волостях, повітах і Землях є Думи представників від кляс і станіВ.Думи складаються з клясово-станових управлінь відповідного ступеня в системі адміністративного поділу Землі. 1) Думи творять відповідні виконавчі органи місцевої влади: Сільське Староство, Селище, Міське, Районове у великих містах, Волосне, Повітове і Староство Землі, на чолі яких стоїть відповідний Староста. Староства розбудовують свої відділи в залежності від державно-господарської діяльности в терені компетенції староста. Місцеві Думи та їх виконавчі органи — Староства діють і виконують директиви вищих органів Держави за принципом субординації.
Оборона держави
Зовнішня оборона Української Держави покладається на регулярне військо, морську і повітряну фльоти під керівництвом Міністерства Оборони.
1) Участь в обороні Держави Стану Українського Козацтва передбачить спеціяльний універсал Гетьмана.
Всі громадяни України чоловічої статі, що досягли повноліття, зобов‘язані до військової служби на суші, на морі й у повітрі. Тривання служби, можливість служби у війську жіноцтва, а також увільнення від неї передбачить окремий Закон Держави.
Девізом військовика є: Бог — Гетьман — Україна.
При Міністрі Оборони, під його головуванням, діє Вища Військова Рада, склад якої та її обсяг і діяльність опрацьовує Міністр Оборони і затверджує Гетьман. Гетьман завжди може перейняти головування у Вищій Військовій Раді.
Суд
Найвищою судовою інстанцією для цілої території Української Держави є Генеральний Суд, Голову і членів якого обирає Державний Сойм зі списку .
В кожній Землі діє Суд Землі, Голову і членів якого обирає Дума Землі зі списку кандидатів, виставлених Клясовим Управлінням Інтелігенції Землі. В повітах і волостях діють нижчі суди, обрані відповідними Думами з кандидатів, виставлених клясово-становими управліннями інтелігенції.
1) Судова мережа, судоустрій і принципи побудови судівництва будуть означені спеціяльним законодавством.
У виконанні правосудности Судді є незалежні і підлягають виключно законам.
Судді є незмінні, за вийнятком випадків, передбачених спеціяльним законом.
Розділ VII: Основні права і обов'язки громадян
Всі громадяни Української Держави як чоловіки, так і жінки, без різниці віри; національности і походження, є рівні перед законом. Українське громадянство, у хвилині звільнення України від окупантських сил, мають: а) всі особи української національности, що мешкають в межах Української Держави і б) всі особи інших національностей, що в історично-нормальному процесі заселили Україну.
Повноліття для обидвох статей наступає по упливі 18 років життя.
Свобода віри і сумління, особиста свобода громадян охороняється законом.
Мешкання громадянина є недоторкальне. Тайну листування і кореспонденнії забезпечується всім громадянам.
Свобода преси забезпечується. Свобода думки в слові, у письмі, в друку і в образовій формі забезпечується кожному за вийнятком:
порнографічних творів,
антирелігійної пропаганди
будь-якого публічного висловлювання неповаги до Української Нації і священної особи Гетьмана.
Без жадних обмежень за кожним громадянином забезпечується:
вільний вибір праці і зайнять,
вільне обрання місця перебування,
вільний обмін продуктами власного виробу і речами власності.
Кожний громадянин Української Держави має право на безплатну загальну освіту. На особливе піклування Держави мають право видатні художники, артисти, вчені, письменники, мистецькі і культурні діячі.