Classocratica:Частина 2

В попередній статті ми розібрали основні положення та ідею Класократії. В цій статті ми намагаємось поглиблено вивчити важливі аспекти українського монархізму та з'ясувати недоліки.
Отже, як ми і говорили, Класократія -- це форма державного устрою, за якого суспільство розділяється на організовані класи, співпраця яких творить сильну державу.
Класи мають своє представництво в політиці за рахунок національної аристократії. Національна аристократія має чітку ціль: Захищати націю. Аристократи при Класократії -- це не просто "олігархи" в сучасному розумінні, це вихована часом інтелігенція, яка в свою чергу обороняє свій клас. Така інтелігенція є в кожному класі, і з часом ця інтелігенція переходить на іншу ступінь ієрархічної "таблиці". Вони стають національними аристократами -- тими, хто поведе за собою націю, хто не покине державу в складні часи. І коли кожен клас об'єднається навколо аристократів та держави, тоді і буде досягнуто класократію.
Клас повинен зорганізуватись навколо своєї роботи(Хлібороби навколо землеробства, військові навколо воєнної справи тощо). У той момент, коли класи організуються та вибудують чітку ієрархічну лінію, саме тоді наступить момент справжньої незалежності нації від олігархічних, та демократичних кіл. Варто звернути увагу, що Липинський вважає Хліборобський клас(Землевласники) найбільшим класом в Україні, і одночасно найважливішим. Саме хліборобському класу надається роль об'єднання нації: саме під проводом хліборобів Україна зможе відновити свій потенціал.

Тепер, після остаточного підсумку такої форми державотворення, як класократія, ми можемо розглянути її ідеологічний бік в образі Української Трудової Монархії.

Історія монархізму в Україні є довгою, але періоди Русі-України та Галицько-Волинського князівства ми розглядати не будемо, адже їхні системи були надто абсолютистськими. Проте існує одна українська монархічна держава, яка була успішною — Гетьманщина.

Гетьманщина є майже ідеальним прикладом конституційно-правової монархії, у якій навіть простежуються елементи класократії. Першим вагомим фактором є система обрання монарха (гетьмана). Козацька рада обирала гетьмана та старшину. Гетьман уособлював верховну виконавчу й судову владу, був керівником центрального апарату та головою всіх станів. Він призначав генеральну старшину. До її складу входили: генеральний обозний, генеральний суддя, генеральний писар, генеральний підскарбій, генеральний хорунжий, генеральний бунчужний та два генеральні осавули. Вищу владу представляли три органи — Генеральна військова рада, гетьман і рада генеральної старшини.

Фактично Гетьманщина була монархічно-республіканською державою, подібною до Речі Посполитої.

Другим фактором є поділ суспільства на стани. Військовий стан (козаки) мав право на державне управління, тоді як непривілейовані селянський і хліборобський стани переважно виконували господарські функції на користь Гетьманщини. Водночас військовий стан був значно привілейований, що певною мірою наближало систему до абсолютистської або феодальної монархії.

Гетьманщина — це одна з перших спроб створення вільної української держави (у сучасному розумінні). Прив’язувати перший Гетьманат до якоїсь конкретної ідеології некоректно, адже тодішній інтелігенції, яка прагнула становлення сильного Гетьманату, просто не вистачило часу. А як відомо: «історія не любить слова “якби”».

Тепер ми розглянемо Українську Трудову Монархію як ідею. Для того щоб зрозуміти сенс цієї ідеології, нам потрібно детально дослідити цю ідеологію.
Отже звертаємось до ЛДБХ:

Ми досі ще ідейно не обєднані. Але це станеться в процесі громадської політичної творчости. Багато небезпешніще те, що ми в великій мірі здеморалізовані, що в нас самих єсть елєменти розкладу, які, в свою пору не знищені, можуть нас зробити до всякої політичної творчости нездатними.

Ідея Українського Гетьманства — це ідея нового монархізму і нового аристократизму. Їй погрожують — з одного боку: гниль, яку залишив по собі серед нас розвал старого монархізму і старого аристократизму. З другого: зараза модерного республіканства і модерної буржуазної, соціялістичної, комуністичної та всякої иншої демократії, яка залазить з усіх усюд в наші ряди.

Ми монархісти. Але ми не хочемо повороту помершого монархічного ладу ані відродженя монархії в її минулих, виродившихся формах. Ми не хочемо, як ті монархісти з часів розкладу монархії, використовувати для себе монархію, яку хтось колись сотворив, а хочемо творити в образі Гетьманства нову монархію. І ця наша нова монархія, Гетьманство, не може бути диктатурою одної касти, за яку та каста зубами держиться, а вся решта з її зубів шматок за шматком, через поширеня ⁣»конституцийних і демократичних прав«, собі вириває.

Гетьманство — це символ єдности Української Нації і сили Української Держави, персоніфкований в особі традицийного, національного дідичного Гетьмана. Воно стоїть понад всіми кастами, партіями, класами і до нікого в нації спеціяльно не належить так само, як не може до когось спеціяльно належати і чиїмсь монополем бути само традицийне поняття Української Нації. Гетьманство обєднує собою в одну національну цілість поодинокі класи людей, що живуть на Українській Землі — класи, природно зорґанізовані в своїх автономних політично-економічних ⁣»радянських«⁣ чи инших формах власної класової орґанізації.

Гетьманство — це Трудова Національна Монархія, це персоніфіковане в особі Гетьмана єдино-владство ідеї Нації над цілим працюючим, продукуючим трудовим народом і всіми його класами, а не монархія-єдиновладство одної якоїсь касти — чи бюрократів, чи комуністів, чи конституцийної демократії — над рештою нації. Воно, як верх піраміди, коронує собою труд цілої Нації, зорґанізований в класових трудових установах всіх класів, а не приголомшує брехнею і террором розбите і розпорошене тіло нації, щоб використовувати національну працю на користь тільки одної касти: комуністів, бюрократії чи конституцийної демократії.

До Гетьмана приходять в своїх окремих класових орґанізаціях усі ті, кому дорога єдність Нації, кому потрібна єдина державно-національна орґанізація всеї національної праці. Приходять на те, щоби біля нього свої окремі класові орґанізації обєднавши, національну єдність усіх класів, єдність цілої Української Нації сотворити і Державу Українську збудувати. Вони йдуть, щоб традицийному Гетьману Українському зруйновану всенаціональну єдність та державну силу воскресити допомогти, його іменем руїну побороти, а не використовувати його Особу і персоніфіковану в його Особі українську державну, обєднуючу монархічну ідею кожний для себе, кожний для своїх власних еґоістичних інтересів.

Хто заражений трупним ядом виродившогося бюрократичного чи конституцийного монархізму, або божевіллям його покидька: диктатури комуністів; хто приходить до Гетьманців, щоб забезпечити собі заздалегідь двірську, комісарську чи якусь иншу посаду, щоб одержати нагороду, концесію чи привілей, щоби здобути собі про запас вигідний монополь на будучі блага нового державного ладу — тому місця серед нас немає. Бо Гетьманство Українське це не звиродніла монархія — не дійна, вигодувана батьками корова, яку сини, по батьках одідичивши, перестали годувати, а тільки доять. Гетьманство це нова форма державного життя нашої Нації, яку ми для синів і нащадків своїх тяжкою працею, жертвами й посвятою ще повинні допіру сотворити. Хто хоче посад, нагород, концесій і всяких инших благ од своєї зручної політики — хай собі йде в республіканську, буржуазну, соціялістичну чи комуністичну демократію. Там при виборах президентів, при змінах правителів настановлених ⁣»волею народа«, заховались ще всі темні сторони старої монархії. Спопуляризувавшись і сдемократизувавшись, вони там стали тільки більш доступними. Підлещуватись, дурити, підкуплювати, бути куртизанами далеко легше і зручніще при президентах, совнаркомах і при ⁣»сувереннім народі«⁣ ніж це було при виродившихся монархах.

Ми хочемо аристократії, але здорової, міцної, до творчости здатної, а не штучного консервування аристократії здеґенерованої і безсилої. Ми думаємо, що таку нову аристократію витворить в своїх класових орґанізаціях кожний український клас на підставі власної класової традиції і власної класової селекції. Найкращі між хліборобами, найкращі між військовими, найкращі між робітниками, найкращі між інтеліґентами, найкращі між промисловцями і т. д. — ось нова українська аристократія.

Українська Трудова Монархія — це форма державного устрою, за якої монарх (гетьман) виконує роль традиційного та національного «вождя», але не того, що прагне одноосібної влади й узурпує її, а правителя, який дійсно бажає добра своїй державі. За такої системи монархізм виходить за межі охлократичного абсолютизму: нація не є просто масою людей, за рахунок яких еліта та монарх наживаються. Нація — це спільнота людей, які визнають зверхність монарха та аристократії, а ті, своєю чергою, зобов’язані служити державі й нації.

Організація державної влади відповідає класократичному баченню. Гетьман є правителем держави та дотримується конституційних норм, а його дії контролює сейм, у якому засідає національна аристократія.

Загалом ідейна складова поєднує в собі як автократичні елементи, так і принципи «авторитарної демократії».