Challenger 2, британська фортеця на гусеницях.

Британський прем'єр-міністр Ріші Сунак прийняв виклик президента Франції Еммануеля Макрона у товариському змаганні під назвою “хто більше допоможе Україні”. У відповідь на французькі бойові машини важкого озброєння АМХ-10RC, англійці готують для України свої Challenger 2. І якщо про перші в інтернеті експертам доводилось роз'яснювати користувачам що це не танки то Challenger 2 точно не викликає сумнівів. Це танк, важкий танк. Проте чи хороший це танк? Нумо розбиратись.

Наприкінці 1980-их років Великобританія почала шукати заміну своєму танковому парку який складався зі застарілого Chieftain та не дуже вдалого Challenger 1. Вперше в історії країни був оголошений конкурс в якому могли взяти участь іноземні виробники. До Туманного Альбіону вирушили німецький Leopard 2, американський М1 Abrams, французький AMX-56 Leclerc та навіть бразильський EE-T1 Osório, який був на стадії прототипу. Англію представила легендарна фірма Vickers зі своїм Challenger 2. Що правда він існував лише у вигляді паперового ескізу.

У 1989 році Vickers своїм коштом побудувала демонстративний екземпляр. Тодішній міністр оборони Великобританії Джордж Янгер презентуючи його уряду заявив, що вітчизняне танкобудування може зникнути якщо буде прийнятий на озброєння іноземний танк. Тому майже відразу стало зрозуміло, що майбутній Challenger 2 виграє конкурс. З 1989 по 1991 роки було збудовано ще дев'ять прототипів. Вони проходили всебічні тестування наприкінці яких відбулись порівняльні випробування з М1А2 Abrams та Leopard 2А5. Очікувано англійській танк був визнаний кращім та прийнятий на озброєння як Challenger 2. Міністерство оборони відразу розмістило замовлення на 386 бойових танків та 22 навчальних тренажерів.

У 2002 році виробництво було завершено, усього було виготовлено 446 одиниць, 38 з яких пішли на експорт до королівства Оман. Не дивлячись на те, що танк вже був прийнятий на озброєння, краш-тести та випробування продовжувались майже увесь час виробництва. У війська новий танк почав поступати тільки у 1998 році, поступово змінюючи Challenger 1, який поїхав дослужувати в Йорданію. В 1999 році відбулись ще одні масштабні випробовування у військах, на предмет надійності в експлуатації. А через чотири роки танк пройшов серйозніший іспит, а саме участь в бойових діях, про це трохи згодом. А поки розглянемо танк детальніше.

Танк FV4034 Challenger 2 візуально та за вагою подібний до свого попередника, Challenger 1. Але на цьому схожість закінчується, вузли та деталі танків між собою не взаємозамінні. Бойова машина є важким танком вагою понад 62 т. Висота танка 2,5 м, довжина с гарматою 11,5 м, ширина 3,5 м. Це велика машина, на фото ви можете побачити Challenger 1, який має подібні габарити, поруч з радянським Т-62.

Екіпаж танку складає чотири людини. Від автомата заряджання англійці відмовились. Згідно з їх дослідженнями, автомат заряджання збільшує уразливість екіпажу, займає багато місця та занадто складний в обслуговуванні в польових умовах. Також великий вплив на рішення про позбавлення від автомата заряджання мали англійські командири танків. Вони вирішили, що три людини для служби на такому важкому та складному танку замало. Можливо їм не дуже хотілось особисто крутити гайки або виконувати інші не властиві командирові танку функції. Так чи інакше в екіпажі є заряджальний або як говорять англійці, канонір.

Танк озброєний нарізною гарматою ROF L30A1 калібру 120-мм. англійського виробництва. Вона має довжину в 55 калібрів та вважається однією з найточніших гармат у світі. Гармата повністю стабілізована, виробляється з високоміцної сталі електрошлакового переплаву, канал та патронник покриті сплавом хрому. Терморукав захищає ствол від зовнішнього впливу. Ресурс ствола складає 500 повних пострілів. Боєкомплект налічує 55 боєприпасів. Гармата окрім стандартного набору бронебійних снарядів зі збідненого урану може стріляти унікальними бронебійно-фугасними снарядами типу HESH (High-explosive squash head) англійського виробництва. Даний тип снарядів був спеціально розроблений для боротьби с важкими радянськими танками ще у 1950-их роках. Принцип його дії полягає в наступному, простими словами. Снаряд з фугасною головною частиною при зіткненні з бронею сплющується та розтікається на її поверхні. При детонації, в середині броні створюється потужна хвиля яка руйнує метал з внутрішньої сторони танку, виробляючи багато уламків які на високій швидкості вражають екіпаж та обладнання. Таким чином танк виходить з ладу без фізичного пробивання броні. Проти сучасних танків HESH вважається не надто ефективним, проте легка бронетехніка, бетонні укріплення або інші захисні споруди будуть уразливими до цього типу снарядів, якими танк може стріляти на відстань до 8 км. Також HESH добре підходить для знищення застарілих танків типу Т-62, які у все більшій кількості використовуються в російській армії.

Додаткове озброєння складається з кулемета калібру 7,62-мм спареного з гарматою та ще одного кулемета калібру 7,62-мм розташованого над люком заряджального. Як альтернативу, замість нього можна змонтувати великокаліберний кулемет 12,7-мм або 40-мм гранатомет.

Система керування вогнем зроблена за модульною системою. Це дозволяє екіпажу самостійно обирати необхідне обладнання під кожну окрему бойову задачу та оперативно змінювати його без сторонньої допомоги. Система має в собі цифровий балістичний обчислювач виробництва канадської компанії Computing Devices, з двома 32-бітними процесорами. Командир оперує панорамним прицілом SAGEM VS 580-10, пов’язаним з лазерним далекоміром. Його башенка має вісім перископічних пристроїв з функцією нічного бачення.

Основною “іграшкою” навідника являється стабілізований приціл з лазерним далекоміром діапазону від 200 до 10 000 метрів. На башті, за необхідністю, монтуються додаткові камери для умов міської забудови. Водій танку має камери заднього ходу та пристрої для керування в умовах низької видимості та нічного часу. За необхідністю, члени екіпажу можуть заміщати функції один одного. Командир має усі прилади для управління вогнем, а навідник може взяти на себе керування танком.

Важкий танк потребує потужного двигуна. Challenger 2 обладнаний дизельним Perkins CV12 об'ємом 26.6 л потужністю 1200 к.с. Він з'єднаний з коробкою передач David Brown TN54 планетарного типу з шістьма передніми та двома задніми швидкостями. Питома потужність складає 18,7 к.с / т. Гусениці William Cook Defense, з гідравлічною системою натяжіння. Танк розвиває максимальну швидкість у 60 км/г на трасі та 40 км/г по бездоріжжю, може пройти вертикальну перешкоду в 0.9 м., косогори в 30 градусів, окоп шириною у 2,3 м, та броди в 1 м. Запас ходу складає 450 км по трасі та 250 км бездоріжжям.

Броня це родзинка Challenger 2. Танк обладнаний композитною бронею Чобхем другого покоління, відомою як Чобхем Дорчестер. Склад цієї броні засекречений, але відомо, що туди входять керамічні сплави, плити карбіду кремнію та оксид алюмінію. Дорчестер розміщується поверх металевої частини башти та корпусу, уразливі зони такі як місце водія або борта, захищаються додатковими плитами динамічного захисту.

Окрема увага приділена захисту екіпажу. Внутрішній простір розподілено таким чином, щоб екіпажу танку загрожувало як найменше небезпеки. Гідравлічні приводи башти замінені на твердотілі електричні, кожний відсік обладнаний власними системами пожежогасіння. Також Challenger 2 єдиний танк у світі який має спеціальний простір в башті для приготування чаю.

Challenger 2 має зменшене радіо та теплове випромінювання. Танк обладнаний потужними димовими гранатометами, дим з яких, за необхідністю, може підсилюватись за допомогою двигуна. Таким чином танк можливо є найбільш захищеною бойовою машиною у світі. Коштує машина від чотирьох до шести мільйонів фунтів-стерлінгів за собівартістю. Королівство Оман отримало Challenger 2 за ціною 8.3 мільйона фунтів-стерлінгів за штуку.

Challenger 2 вироблявся в єдиній моделі та поступив на озброєння до британської армії, зокрема до 7-ої бронетанкової бригади, відомої як “Щури пустелі”. В складі цього підрозділу Challenger 2 пройшов бойове хрещення в Іраку, в рамках операції “Незламна свобода”. 120 одиниць Challenger 2 підтримували вогнем сухопутні війська в боях за місто Басра, їх противником в основному були середні танки Т-54/55 радянського виробництва. Challenger 2 відкривали результативний вогонь по іракським танкам на недосяжних для них дистанціях. Англійці не втратили жодного танку в бою, окрім одного який зазнав незначних пошкоджень при наїзді на саморобний вибуховий пристрій, один танкіст отримав легке поранення. Проте один Challenger 2 був підбитий “дружнім” вогнем іншого Challenger 2, фугасний снаряд попав у відкритий люк спричинивши внутрішню пожежу та детонацію боєзапасу. Усі чотири танкісти загинули, а танк повністю знищено.

В цілому Challenger 2 показав високий рівень захисту. Після бою на одному танку нарахували чотирнадцять влучень з РПГ та MILAN. Проте окрім системи прицілювання, ніхто не постраждав. Рекордсменом же вважається Challenger 2 який витримав понад 70 пострілів, переважно з РПГ. У 2006 році в бою біля Ель-Амара тандемний кумулятивний постріл РПГ-29 пробив броню в районі місця водія та поранив його, відрізав два пальці на нозі. Але той зумів вивести танк з бою. За результатами аналізу цих боїв, у 2007 році вийшов пакет модернізації Streetfighter, призваний покращити виживання танку в умовах міських боїв.

У 2020 році в британській армії відбулась реорганізація. Кількість танків Challenger 2 на службі зменшилась до 227 одиниць, ще 59 розподілено до навчальних та резервних частин. Решта танків, близько 100 одиниць, з метою зменшення експлуатаційних витрат відправлено на зберігання. Тому, як ми бачимо, надсилання 14 танків до України не вдарить по боєготовності британської армії. Цілком можливо, що вони не будуть останніми. Треба віддати належне британцям. Вони ризикують відправляти танк з секретними технологіями туди де він буде мати високі шанси потрапити до рук росіян. Проте ризик вартує того. Challenger 2 це зброя яка має суттєву технологічну перевагу над радянськими та російськими танками.

Однім з ключових хвилювань української інтернет-спільноти є питання маси танку Challenger 2. Чи не заважкий він? Чи не буде він постійно застрягати в українській багнюці? Аж ніяк. Challenger 2 зі своїми 62 т. не входить навіть до першої трійки серед найважчих сучасних танків. Наприклад Леопард 2А7V важить понад 66 т, а Меркава Мк.IVM близько 70 т. Танки створенні саме для подолання бездоріжжя яке в Англії або Німеччині більш-менш таке саме як і в Україні. Не варто вважати, що європейські танки як ніжні панянки, капризні та бояться бруду. Сучасні потужні танкові двигуни здатні компенсувати більшу вагу машини.

Challenger 2 переважає за питомою потужністю російський танк радянського виробництва Т-72Б3 та найбільш поширений танк української армії Т-64БВ, 18,7 проти 18,3 та 16,5 к.с./т відповідно. Тиск на ґрунт у Challenger 2 складає 0.9 кг/см2 проти 0.87 кг/см2 у Т-72Б3 та 0.92 кг/см2 у Т-64БВ. Ширина траку в англійця більше ніж у колеги та опонента та становить 650 мм проти 540 мм та 580 мм відповідно. Дані показники говорять про те, що на українських полях Challenger 2 не буде застрягати більше або менше ніж інші танки обох армій. Єдина перешкода в тому, що для західного танку скоріш за все знадобляться західні евакуатори. Є певні сумніви в тому, що радянським машинам вистачить потужності витягнути важкого англійця.

Українські мости збудовані за радянського союзу розраховані на 60 т. ваги гусеничної техніки, сучасні мости витримують ще більші навантаження. Тому більшість мостів в Україні здатні витримати ці машини.

Окремо варто проговорити питання автомата заряджання який на Challenger 2 відсутній, проте є на усіх російських та українських танках. Перш за все зазначимо, що автомат заряджання не встановлюється на переважну кількість іноземних танків на які розраховує України. Його немає ні на американських Абрамсах, ні на німецьких Леопардах. Це створює певні плюси та певні мінуси для роботи екіпажу, обслуговування машини та інше. Проте в бою у Challenger 2 та Т-90 однакова швидкострільність, 6-8 пострілів на хвилину. Відмова від автомата-заряджання дозволила відокремити боєзапас від екіпажу, що підвищує його шанси на виживання при детонації. Напроти, Т-72 або Т-90 при детонації боєзапасу відправляє башту у космос та гарантує своєму екіпажу жахливу смерть та закриту труну.

Основна перевага Challenger 2 це система управління вогнем. Обов'язкову перемогу не гарантує жодна зброя. Проте завдяки сучасній та якісної цифровій начинці Challenger 2 отримує вирішальну перевагу над радянськими танками. Російський танк Т-90 має граничну дальність вогню в 5 км, тоді як Challenger 2 може відкривати вогонь бронебійним снарядом вже з 6.5 км. А хто вистрілить перший частіше усього перемагає у двобої.

Команда Військового Віщуна дякує вам за повне прочитання статті. Якщо у вас виникнуть інші запитання або зауваження, залиште їх у коментарях, наші експерти постараються на них відповісти.