Це як в футбол грати, де проти однієї мене ціла команда – Катерина Лісунова про складнощі роботи в ООН

За підтримки факультету Міжнародних відносин і журналістики ХНЕУ імені С. Кузнеця відбулась творча зустріч з Катериною Лісуновою, першою та єдиною українською журналісткою, яка має статус резидента ООН. В ході зустрічі Катерина відповіла на запитання студентів та поділилася історіями із закулісся ООН. Фрагмент бесіди ви можете прочитати нижче:

Як відбувається ваше спілкування з російськими колегами?

Насправді вони є прям сусідами біля мене, трохи через двері. Мій офіс розташований неподалік російського відділу. Гадаю, найкраще спілкування з російськими медіа – це відсутність будь-якого спілкування. Мабуть, це основне правило, яке ви маєте засвоїти, якщо захоче працювати в журналістиці. Щороку на Генеральній Асамблеї ООН я зіштовхуюсь з Євгенієм Поповим(співведучий передачі "60 минут"). Ми вже знаємо один одного, але знайомство з ним видалось трохи специфічним. В 2017 році на моїй першій Генеральній Асамблеї ООН, ще до того як приїжджають президенти я готувалась і біля мене сіла група якихось невідомих мені, на той час, людей. Один із них заговорив зі мною російською і представився українським журналістом, почав розпитувати мене про графік президента Порошенка. Я почала розмовляти з ним відповідно українською. В ході розмови я бачу, що він взагалі нічого не розуміє. Потім наше спілкування трохи перервалося, я пішла привітатись із знайомим журналістом. Він же мені і розповів, що я мала нагоду спілкуватися із знімальною групою "60 минут". Тобто, ось ця команда представилася українськими журналістами, щоб дізнатись графік президента і, само собою, робити потім якусь "фігню", бо те що вони роблять не можна назвати навіть пропагандою. Дуже часто це якісь сміховинні речі. Згодом ось цей хлопець, що представлявся українським журналістом, кинув мені фразу, що все ж таки він щось підгледів у мене в документах. Мовляв, він навіть, щось звідти дізнався. Потім я повідомила своїм українським колегам, що росіяни влаштовують провокації.

Як часто російські журналісти влаштовують провокації? Чи були до вас погрози?

Взагалі російські журналісти дуже хитрі люди і працюють ніби по якимсь тренінгам. Поводять себе чемно, бо розуміють, якщо вони щось утнуть в будівлі ООН, то не будуть працювати. По суті – хоч на хліб намазуй, а діють геть інакше. Лізуть в дружбу до інших журналістів, щоб, мовляв,  якісь речі лунали не від Росії, а від когось іншого. РФ підтримує такий, ніби «клуб диктаторів» і з того клубу, вони наймають пропагандистських журналістів, щоб просувати свої ідеї. Поодинці вони менш активні щодо питання України, але разом більш згуртовані і активніші ніж Україна і це трохи прикро. Тобто, кілька журналістів з ТАРС і частина куплених арабських журналістів проти однієї мене. Давайте будемо об’єктивні, це як грати в футбол де одна команда повна і одна я. Хоча б на воротах постою, відбиваючись, як то кажуть. По тому як Росія веде війну в Україні, ми знаєм як діють їх ЗМІ. Напряму вони не лізуть, використовують якийсь наївний беззмістовний ідіотизм, який проходить. Це така політика невідкритості, нечесності та непрямолінійності Російської Федерації, яка відображається і на російських ЗМІ. 

Повний запис зустрічі ви можете переглянути за посиланням: https://m.youtube.com/watch?v=kwhxE6t_9yU&feature=youtu.be