Castle Xyntillian. Огляд

За невеликим містечком Тур-ан-Савоє, дорога, що проходить через гори, розгалужується. Більшість мандрівників перехрещуються і йдуть далі, сподіваючись досягти невеликого монастиря на перевалі до заходу сонця і продовжити шлях до кантону Рюті та його купецьких міст. Але дехто, здебільшого відчайдухи та менш обережні, обирають менш протоптану дорогу, що веде крізь тінисті соснові ліси до мовчазних гірських масивів. Там, після двох днів подорожі, лежить Долина Трьох Веселок, а на березі кришталево чистого озера – зруйновані парапети та фантастичні вежі замку Ксинтиліан. 
Невідомо як довго простояла ця величезна, пошарпана споруда, відомо лише те, що вона була зведена на залишках набагато давнішої будівлі. Господарі Ксинтиліану, родина Малеволь, правили провінцією з часів Карла Великого, а, можливо, й раніше. Кожне покоління сімейства додавало до Ксинтіллану щось своє. Розбещеність та дивні звички, які ніколи не ставили їх у добрі стосунки з єпископом Шамрусса, вже давно переслідують їхню репутацію, що призвело до їхнього духовного та матеріального занепаду. Врешті-решт, нинішній глава сім'ї Жан-Жіскар Малеволь вирішив переїхати до свого меншого, але дорожчого та гарнішого літнього палацу в Шамруссі та залишити родинне гніздо на поталу часу і стихіям.
Але на цьому історія замку не закінчилася, адже казкові скарби та артефакти Ксинтиліана приваблюють шукачів пригод з десятків країн – не кажучи вже про історії про привидів.

Castle Xyntillian (далі Замок Ксинтиліан) це модуль, для персонажів 1-6 рівнів, для правил ретроклона Swords and Wizardy Revised, що описує замок сімейства Малеволь. Замок Ксинтиліан по розмірах знаходиться, певно, на нижній планці того, що ми можемо назвати мегапідземеллям, нараховуючи приблизно 290 кімнат. 

Обережно, далі спойлери!

Оглядів на цей модуль доволі багато, тому я можу повторювати думки інших блогерів, але, втім, мені здається я зможу додати щось нове, тим більше, що на відміну від більшості оглядальників мені пощастило провести кілька ігор по ньому.

Настрій

Замок Ксинтиліан має свою атмосферу, яку, певно, можна прирівняти до Сімейки Адамсів. Втім, його не назвеш пародією, оскільки готичні тропи, що використовуються зроблені зі смаком, хоч не завжди серйозно. У Ксинтиліані таких елементів тонна. Ледь не кожна кімната має відсилку на щось, розкриває якийсь готичний троп та загалом працює на атмосферу. У деяких випадках розуміння жанру та відсилок може допомогти персонажам знайти скарби або отримати підказку. В цьому плані Ксинтиліан найкращий модуль, що я читав.

Навколишнє середовище

У модулі приводиться містечко Тур-ан-Савоє, яке знаходиться недалеко від замку. У ньому є все що потрібно для стартової локації. Магазини, дві таверни, бордель, госпіталь, церква. Купа цікавих персонажів, деякі привязані до самого замку. Дехто зацікавлений у специфічних речах звідти, як наприклад, мадмуазель Полідорі, що заправляє борделем, зацікавлена у витворах мистецтва. Або Жак Вольт (чаклун 6го рівня), власник аптеки "Химера", що може прийняти когось до себе в учні, в обмін на фантастичного монстра.

Нажаль територія навколо міста та замку не описана, хоч десь серед журналів Мелана можна знайти карту сеттінгу, а також на просторах інтернету є (здається) фанатська версія Долини Трьох Веселок.

Карта

Одне з головних випробовувань, які гравцям кидають підземелля, це навігація, а мегапідземелля виводять цей аспект гри в абсолют. І Ксинтиліан у цьому плані не розчаровує. Замок поділений на умовні частини, деякі з них йдуть вверх на 2-3 поверхи. Серед них як просто частини будівлі, так і три вежі, одна з яких донжон. Також у замку є власне підземелля, з доступом до озера, і навіть цілий під-вимір, у котрий можна потрапити з різних куточків у підземеллі. 

Усі рівні та поверхи пронизані численними спусками та підйомами, серед яких є димоходи та “каналізація”. На жаль не всі проходи між поверхами добре позначені на мапі, тому ведучому варто добре ознайомитись з ними перед грою, а можливо зробити власні нотатки.

Коридори Ксинтиліана заплутані, і кімнати зліплені тісно одна до одної та не завжди прямокутної форми. Малювати гравцям мапу буде не просто, але воно того вартує, оскільки багато місць де детальна і правильна мапа може підказати де є секретні кімнати та проходи.

І оскільки це замок, я не можу не звернути увагу на те, що гравці можливо захочуть залізти на дах, або один з балконів, чи можливо протиснутись в одне з вікон. Це звична річ для всіх надземних локацій, але у Ксинтиліані це розкривається по особливому через розміри.

Не ігрові персонажі

У Ксинтиліані авантюристи зустрінуть живі портрети, безголових слуг, дорогоцінні сімейні реліквії, статуї що оживають, ворона який розмовляє та аж 60 членів сімейства. Серед них вампіри, гулі, духи, привиди, скелет з чотирма руками (що може закохатись в одного з персонажів жіночої статі), розумний удав та жук. Кожен персонаж унікальний, зі своїм певним жанровим тропом. Їх майже всіх можна зустріти на картинах, у їх “кімнатах” (як що до дідугана, що лежить в закованому гробу, у воді озера?) та випадково у самому замку. 

Значна частина цих персонажів прописана добре, але є винятки. Деякі отримали лиш 1-2 речення, і не завжди з виразним описом. Бува, геть не зрозуміло яке відношення, який персонаж може мати до інших членів сім’ї та середовища навколо і як він може відреагувати на групу.

Випадкові зустрічі

Автор радить кидати перевірку на випадкові зустрічі кожен хід з шансом 1 з 6, але мені ця ідея не дуже подобається. У описах кімнат і так доволі багато кидків на різноманітні штуки (чи тут знаходиться певний НІП, чи зачеплять персонажі пастку, кількість істот і т.д.) і кидати кожен хід тупо втомлює. Як і часто опрацьовувати випадкові зустрічі. Випадкові зустрічі не так виснажують, коли це 1к6 великих стоніжок, але тут у нас різних 60 персонажів і вони геть по різному можуть реагувати на персонажів. Крім персонажів є ще зустрічі з “прислугами” замку, але і тут більшість варіантів це не дуже звичні монстри. Тож у себе на іграх я кидаю перевірку кожен другий хід.

Описи

Структура тексту в модулі дуже хороша. Номер кімнати, назва, загальний опис, після чого деталі та характеристики монстрів. Нічого лишнього. Важливі елементи виділені жирним текстом, тому по ходу діла розібратись в описі легко. Сам текст виразний та чіткий, не описує буденність - купа деталей за які чіпляється уява, дозволяючи зробити опис для гравців змістовним. 

Але для нас, як не носіїв англійської мови, може бути важко з деякими словами, що використовує автор. Особливо коли справа доходить до власних імен персонажів, їх титулів, а також текстів та віршів, які часто є підказками до головної загадки замку (про неї пізніше), що дуже важливо передати гравцям чітко. Для значної частини цих слів у українській мові немає прямих аналогів, і якщо вести модуль не підготувавшись до цього, то вам прийдеться ритись по словниках прямо на грі, або ж забити та видати хоча б щось приблизне.

Скраби

Я не перераховував загальну кількість золота, але по відчуттях його достатньо. Є скарби що роздобути легко, так і скарби заради яких прийдеться попотіти. Окрім золота, звісно, є магічні артефакти. Достатньо зіль (в основному в вигляді якісного алкоголю), є сувої, гримуари магів та цікавіші штуки, ніж мечі+1. Серед них особливо виділяються сімейні реліквії, щоб роздобути які прийдеться справді попрацювати. Наприклад, серце героя Роланда, кров якого може працювати як зілля лікування, сили або героїзму. А також його можна вставити в грудину мертвого персонажа, чим самим вернути до життя.

У кожного хорошого мегапідземелля має бути щось більше ніж просто магічні артефакти та золото, і Ксинтиліан тут не виключення. Ці реліквії є ключем до головного секрету замку - вони ведуть до Грааля Хорошої та Поганої Долі. Серце Роланда та Скіпетр Меровінгів раз за експедицію можуть дати приблизний напрямок до гробниці лицарів, де цей грааль і зберігається. В той час як Олія Очищення та Корона Загублених потрібні, щоб прибрати з граалю прокляття. Про це гравці можуть дізнатись з різних підказок у самому замку. Також з всієї сім’ї є тільки два персонажі, що знають про існування граалю, і за певних умов вони можуть поділитись з персонажами Піснею про Грааль, яка є найбільш детальною та точною підказкою до того як роздобути його. 

Давній коровійський посох, який шукає сердце героя;
Це єдине що дозволяє побачити.
Скриня іншого короля або чудодійна кров сердця
Зробить видіння справжнім!
А ось олія, що очищає або золотий головний убір,
Потрібні, щоб розбити навислу тінь минулого.
І рідко розповідають до чого це веде.
Скіпетр Меровінга лежить у холоді мрамуру;
Серце Роланда, що прагнуло полювання,
Знайшло спокій в обіймах братів;
Прекрасна королівська скриня прикрашає його домівку,
Але тільки там де бродять знівечені звірі;
Де ж ти, корона Внутрішньолісся?
Олія - здобич капітана, схована під хрестом.

Цей елемент з загадкою мені дуже подобається, втім мені як ведучому не завжди було зразу зрозуміло до чого саме ведуть ті чи інші підказки, що може помішати вам чітко перекласти ці підказки гравцям. 

Додатковий матеріал

До модуля в придачу йдуть деякі цікаві таблички з журналів випущених Меланом, як наприклад табличка на d100 особливостей наймита, чи Table of Terror, яка підказує куди дівся персонаж чи наймит, що втік у страху. Також є правила для пошуку наймитів. В цілому, для досвіченого ведучого, або тих хто ознайомився з DMG 1, не дуже корисні речі, але декому може бути корисне.

Фан-хаусність

Замок Ксинтиліан це щось на грані між класичним данженкравлом та фан-хаузом. Значна частина кімнат має багато інтерактивних елементів і це все спаковано дуже тісно. Фан-хаузність тут полягає в тому, що багато елементів просто не пов’язані між собою, інколи наче рандомні, працюють по своїй геть не зрозумілій логіці. До прикладу, є коридор на якому два примарних коні змагаються в перегонах і можуть перетоптати персонажів. Чи кімната з дверима, над ними надпис “Двері добро та поганої вдачі”, а за ними дві малі кімнати з женцями на 4 HD і відкривши любу з них персонажі наткнуться на одного з них, різниця лиш в тому яку фразу вони скажуть. При тому чим довше персонажі знаходяться в цій кімнаті, тим більш понівеченою вона починає здаватись, а через 3 ходи в кімнаті персонажі мають пройти рятівний кидок, або згнити разом з вмістом кімнати. Або ось ще: храм з фресками гончих собак і якщо не зробити пожертву малюнкам у вигляді м’яса або кістки то на персонажів гравців нападуть 16 собак. Думаю ви уловили про що я? Деякі кімнати мають в собі так багато елементів, що можуть зайняти мало не годину на грі.

Але це геть не заважає Ксинтиліану розкритись як класичний данж. Вам все ще потрібно слухати двері, користуватись особливостями середовища, витрачати ресурси, планувати, вирішувати проблеми, проявляючи кмітливість та розуміння правил. Гра не перетворюється в такий собі музей, де персонажі заходять у кімнату, експериментують з химерною штукою та йдуть до наступної. 

Модуль про пограбування

Darkmentat питав мене чи через те що замок досі заселений сім’єю не перетворює гру в пограбування? Річ у тім що модулі по пограбування, або “злодійсь” модулі, передбачають проникнення групи або одного злодія у місце, що більш менш організовано охороняється. Ці модулі про те як ви за допомогою скритності, маскування, підкупу, проникаєте у, скажімо, особняк та так само скритно повертаєтесь з награбованим. Звісно ви можете підійти до справи з грубою силою та взяти особняк в облогу, але це буде найменш ефективна опція. 

Ксинтиліан, хоч і містить у собі частково ці елементи, все ще є класичним данженкравлом. У нього немає організованої варти, абсолютній більшості персонажів пофігу на те що ви вдерлись у замок, вони вас можливо навіть проігнорують, йдучи по своїх справах. Деяким персонажам не сподобається якщо ви вдеретесь у їх кімнати, чи лабораторії, але і вони не мають якоїсь варти. Частіше просто замок та/або пастка. Та і пограбування це не єдине чим можна зайнятись у Ксинтиліані. У ньому є і місце для масових битв, вирішення пазлів та соціальної взаємодії.

Навантаження на ведучого

Хоч карта та описи організовані добре, Ксинтиліан це модуль який проводити не дуже просто. Я згадував вже вище про те, що складно перекласти деякі моменти у тексті. Це перше. 

По друге, у модулі є багато відсилок на відомі твори та інші культурні надбання. Що дуже круто, підтримує вайб і комунікує ведучому речі за які він може зачепитись при уявленні кімнати. Але інколи автор відсилається на речі, які не дуже відомі в нас культурі. Я особисто так і не зрозумів що це за надпис “T.R.E.S” на стелі одної з кімнат підземелля. 

Третє це відсутність конкретики. Деякі елементи повністю позбавлені її. Це нормально коли ведучому потрібно заповнити певні пробіли самому, але Мелан з цим любить переборщувати. До прикладу, у внутрішньому дворі є статуя короля, що кине кулю персонажі, і якщо той не спіймає її - відправить на своє завдання. Але не вказано взагалі що це за король такий, чого він може хотіти, і взагалі яким може бути завдання. Або один з персонажів, що може розповісти Пісню про Грааль, зробить це тільки після виконання персонажами Святого Доручення. Але що це за завдання таке теж геть не зрозуміло.

Мій досвід

Як і казав вище, я провів кілька ігор по Ксинтиліану для групи з 4х гравців, для персонажів 1го рівня. Дослідили ми не багато, але той контент що встигли зачепити дуже порадував. Гравцям сподобалась певна комедійність модуля, відмінна від тих брутальних та серйозних пригод, що я зазвичай веду. 

Хоча Ксинтиліан, в плані загроз для персонажів, не брутальним назвати важко. Усі хто грав у старі редакції знають наскільки перші рівні смертельні, і Ксинтиліан у цьому плані ще більш жорстокий. Зони +- збалансовані під певний рівень, але гравці легко з самого входу можуть зайти у локацію вищого рівня, де кількість ворогів та їх сила така, що навіть у самого продуманого плану не буде і шансу. 

Також до значної смертельності модуля особливо додаються пастки. Звичних вам вовчих ям на к6 шкоди тут майже немає. Усі пастки це моментальна смерть або купа шкоди, навіть якщо пройти спаскидок. Не думаю що це погано, але я точно б не радив вести Ксинтиліан для групи персонажів 1-2го другого рівня. 

Підсумок

Чесно кажучи, я не вмію писати підсумки, тому скажу, можливо рвано, але прямо. Ксинтиліан крутий. Вести його не просто, але весело, однозначна рекомендація, як мінімум для натхнення та крадіжок матеріалу собі в пригоди.