Carthago delenda est

Карфаген має бути зруйнований. Чим загрожує існування «ОПЗЖ» українському суспільству. 

Читач може заперечити мені, і сказати, що ОПЗЖ не заслуговують цитування крилатого вислову консула Катона Старшого. Проте, ця паралель не є випадковою. 

З моменту заснування Партії Регіонів у далекому 2001 році, у активної частини громадянського суспільства виникли численні претензії до цього політичного утворення. Першочерговою проблемою став занадто тісний зв’язок керівництва партії з російським політикумом. Цей фактор став першоджерелом проблем, створених діями керівників Партії Регіонів – від сумнівних зовнішньополітичних рішень («Харківські угоди» і продовження терміну перебування сил ВМФ РФ на території Криму, що виявилось бомбою уповільненої дії під територіальну цілісність України), сумнівних кадрових рішень ( Дмитро Саламатін, який отримав громадянство України лише у 2004 році, Павло Лєбєдєв – обидва мали російське громадянство до призначення їх українськими держслужбовцями), до відвертого просування проросійських нарративів у публічному просторі.

Проте, як не дивно, основною моєю претензією до ОПЗЖ є навіть не їх проросійськість (хоча після 2014 року ОПЗЖ можна спокійно назвати прямо підконтрольним агентом російського впливу, що зараз не приховується і самими лідерами ОПЗЖ). Основна причина існування партій такого штибу полягає у дивним чином спотвореному силами цих партій політичному полі.

Політичні і неполітичні об’єднання громадян (партії, спілки, гільдії) завжди створювалися верствами населення для захисту і представництва інтересів цих верств. Логічно стверджувати, що у існуванні партії, яка не представляє інтереси жодної верстви населення, немає жодного сенсу. Саме через це соціологам та політологам буває складно встановити «портрет пересічного виборця» тієї чи іншої сили. ОПЗЖ є скоріше представником інтересів олігархату, що створив цю партію з метою одержання контролю над країною для забезпечення своїх ділових інтересів. 

На мою думку, саме з цього виходить і проросійська орієнтація ОПЗЖ. Якщо провести навіть поверховий аналіз, можна зрозуміти, що творці партії «Единая Россия» та «Партії Регіонів» мають багато чого спільного як у способі збагачення (знамените «первинне накопичення капіталу» у епоху 1990х років), так і у способі утримання та примноження цього багатства (зрощення кримніалу, великого бізнесу та владних структур у такого собі політичного Франкенштейна). 

Очевидно, що партія, метою якої є встановлення клептократичного режиму, не буде сильно опікуватись розвитком суспільства. Нагальним питанням буде збагачення, причому у формі паразитування на цьому самому суспільстві. Всі дії таких політичних угруповань будуть націлені лише на власну вигоду, що буквально знищує як політичний, так і економічний клімат у суспільстві. Такі дії врешті – решт призводять до колапсу і зникненню державності як такої.

Отже, паралель з Карфагеном є недаремною: як карфагенська олігархія фактично скерувала свою державу до поразки у війні з Римом і фактичного знищення пунічної цивілізації, так і найбільш олігархізована партія України вела подібну діяльність протягом 20 років. І продовжує це робити і дотепер.