Чому так важливо дозволяти собі злитись?

Людина, яка не злиться, не сумує, не ображається, не заздрить - вона яка? Мабуть, хтось скаже - хороша. Ми скажемо - зручна. Злитись, заздрити, сумувати і ображатись - абсолютно нормально. Окрім того, не робити це доволі шкідливо. Кожен має право на будь-які емоції, які відчує.

Ми звикли ділити емоції на «негативні» та «позитивні». Але цей поділ дуже умовний. Немає поганих та хороших переживань - вони всі важливі і кожна з них про щось свідчить.

Злість - одна із заборонених емоцій. Ви мабуть часто чули «не варто злитись» або чули, що не можна злитись на батьків або дівчата не повинні злитись.

Про що нам може сказати злість?

Вона сигналізує про якусь небезпеку та загрозу. Злість це реакція на зовнішній подразник. Також злість може бути сигналом того, що порушені ваші кордони.

Проблеми виникають не від почуття, а від того як людина його виражає - адекватно чи ні. Наприклад, битись та кричати, захищаючи своїх близьких від грабіжника - це адекватно. Кричати на дитину, яка не зробила домашнє завдання - ні.

Тобто ми не закликаємо виражати злість завжди та скрізь, тому що це нормальне відчуття. Важливо, щоб вираз будь-яких емоцій був адекватний ситуації.

Важливо, що за злістю можуть стояти інші почуття- образа та страх.

• Якщо ми не будемо ховати свою злість, ми просто не розберемо, що ж сховано за переживаннями.

• Якщо ми уникаємо злості та інших табуйованих почуттів, ми пропускаємо частину свого життя.

• Якщо ігнорувати такі переживання, то вони будуть накопичуватись і вибухати, або перетворюватись у психічні захворювання.

Памятайте, що всі емоції однаково нормальні. Злитись, сумувати, заздрити, ображатись - це все нормально.

Важливо прислухатись до себе і розбиратись чому і що ви відчуваєте.