Чому нас вчить наламане око Лейбовіц?

Фотосесія Олени Зеленської для українського "Vogue" дала нам привід поговорити про знамениту фотографиню Енні Лейбовіц. Хто не знає першу жінку-головного фотографа журналу Rolling Stone та авторку останнього кадру Джона Леннона?

Ми хочемо поговорити про інше. Про важливість горезвісної "надивленості". Креативники починають роботу з пошуку референсів. На якомусь етапі без них неможливо: а може хтось вже зробив схоже? А чи можу я надихнутись? І де та грань, де я стаю самозванцем та малим крадієм великих ідей? Відповідь: все у вашому баченні завдання. Є в художників така штука, як "оммаж" — це відверте копіювання робіт "великих" у своїй інтерпретації без тіні сумління, а як відверте висловлення поваги автору оригіналу.

А якщо тільки натякнути на інший витвір, то вже буде відсилка, щоб знавці потішилися. Енні робила як відверті "копії" робіт відомих митців, так і збірні образи. Наприклад, багато її світлин вихваляють роботи художників-прерафаелітів, які в свою чергу, надихались епохою Раннього Відродження (до Рафаеля), а їхньою головною моделлю та музою стала бідна дівчина Ліззі Сіддал, яка слугувала референсом немодної тоді жіночої краси.

Ми знайшли ще одне небуквальне посилання у Лейбовіц: фотографія акторки Даян Кітон, що тільки натякає своїм настроєм на картину американьского художника Ендрю Уайєта "Світ Христини". В світі реклами ніби референси використовувати складніше. Але всі, хто працює в індустрії, підтвердять, що немає нових ідей в рекламі, є недостатньо глибокий пошук референсів. Можна сміливо надихатися чужими ідеями, в процесі роботи вони все одно переплавляться на щось ваше (головне не показувати такі референси клієнту, ха-ха)). Головний секрет — брати не більше, ніж 2 прийоми з одного джерела та використовувати їх по-новому. З картини Уайєта фотографиня взяла композицію, настрій, пейзаж, жінку як головного персонажа, але все одно це зроблено в її манері та в новому контексті.

Можна навіть скопіювати чужий прийом, а потім викинути чернетку. Бо копіювання - це важливий етап навчання для мозку. Звідти він наступного разу візьме вже матеріал, вистояний на вашому мисленні, як на дріжджах.

Ну і наостанок, наше авторське припущення: на портрет Олени Зеленської Енні надихнув… її ж автопортрет. Ніби є в цих жінках щось символічно схоже, хто зна.