Чистилище Святого Патріка

Святий Патрик...мав певні труднощі переконуючи язичницького ірландця V століття в істинності свого вчення про рай і пекло; люди не готові були вірити тому що не бачили на власні очі. 

Щоб допомогти Патрику в його місії ... Христос показав йому, темну печеру в безлюдному місці та сказав йому, що той, хто зайде в туди на день і ніч, буде очищений від своїх гріхів до кінця свого життя. Протягом цих двадцяти чотирьох годин - він зазнає мук нечестивих і насолод блаженних. Св.Патрик одразу ж збудував церкву, яку передав августинським канонікам (які прибули в Ірландію лише в 12 столітті), замкнув вхід до печери та довірив ключ гідним, щоб ніхто не входив поспішно без дозволу. Вже за життя Св.Патрика декілька ірландців увійшли в печеру і були “очищені” в результаті побаченого. Таким чином печера отримала назву Чистилище Св.Патріка ...

 (з книги "Паломництва в Ірландії: пам'ятники та люди", Пітер Харбісон, Баррі та Дженкінс, 1991)

Що ж ми знаємо про історію цього дивовижного місця сили для віруючих католиків з усього світу: 

Чистилище Св.Патрика, є одним із найстаріших центрів християнського паломництва в Західній Європі. Озеро Дерг приблизно в чотирьох милях на північ від села Петтіго в графстві Донегал. Стейшн острів - це особливе місце миру та особистих викликів. Про його значення в середньовічні часи свідчить той факт, що він був одним з головних орієнтирів на картах Ірландії. Наприклад, це була єдина позначка у  Ірландії , на карті світу 1492 року.

У той час паломництво було дуже популярним серед європейців, і є відомості про подорожі паломників з Угорщини (1363 і 1411), Франції (1325, 1397 і 1516), Італії (1358 і 1411) та Голландії (1411 і 1494).

Асоціація імені Св. Патріка з Лох Дерг сягає часів записів, а легенди, що пов'язують його з цим місцем, вказують на традицію, міцно встановлену вже дванадцятим століттям. 

«Чистилище Св.Патрика» написано  над входом у приймальному центрі на Баллімакавані, пункт відправлення на острів Стейшн. 

Сама печера знаходиться на окремому острові, це є причиною незмінної популярності паломництва, яке зберігається там понад 1500 років. Вхід в неї був назавжди закритий в жовтні 1632 р., коли паломництво було припинено наказом Тайної ради Ірландії; того ж року англіканський єпископ Клогерський, Джеймс Споттісвуд, особисто контролював знищення всього на острові. Пізніше, в 1704 році, Парламентський закон наклав штраф у розмірі 10 шилінгів або публічне побиття ... як покарання за відвідування таких місць паломництва. 

Місце входу в печеру все ще знаходиться під дзвіницею. Поруч - покаянні ліжка, де паломники виконують обряди донині. Сьогоднішні кімнати є залишками келій  стародавніх ченців. Жодна заборона не змогла забрати у ірландців силу власної віри. Мов вода, що точить камінь і розбиває гори, вони йдуть своїм шляхом до обраної цілі, а шлях цей сповнений сили волі, та впевненості у власному Я твердо вписаному в історію острова. 

На одній з фотографій - карта Стейшн острова Томаса Карве, датована 1666 р. Слова "Кавернське чистилище", в центрі ліворуч, показують місце входу в печеру. Незважаючи на зусилля законотворців, спрямованих на придушення дотримання обрядів, паломництва продовжувались. Наступна - фотографія з колекції Лоуренса, датована 1903 р., На якій зображені паломники, які збираються вирушити на острів.

У всі часи паломники приїжджали за сотні кілометрів, щоб відвідати «печеру Патрика», очиститись та отримати прощення за свої гріхи. Три дні вони  добирались до острова, молились і йшли босоніж по гострим каменям до темної печери, щоб викупити свої гріхи. 

Ще пів століття тому, для ірландців було абсолютно типовим рішенням проблеми відправляти будь-якого слабкого духом що мав  проблеми із випивкою  до Лох Дерг, здійснювати подвійне паломництво шести днів босого голоду, щоб довести, що він може побороти свого демона.

Або наприклад ви не здали фінальний іспит в католицькій школі - ірландські матері першим же автобусом скидали вас на берег біля острова, де вас підбирав човен. Зійшовши на Лох Дерг ви знімали взуття та шкарпетки, після чого піддавались трьом дням босого покаяння та голоду. Це було ( і все ще є) найсуворіше католицьке паломництво з усіх відомих в Ірландіі, і це насправді важко. 

Щороку традиційне триденне паломництво починається в кінці травня і закінчується в середині серпня. Паломникам має бути щонайменше п’ятнадцять років, від них вимагають хороше здоров’я, здатність ходити та стояти на колінах без допомоги.

Рекомендація автора: пошукайте “The Singular Pilgrim: Travels on Sacred Ground»,  відому книгу що описує пригоди сміливого середньовічного лицаря Оуена, про відвідування печери св. Патрика. Він там розповідає як бачив демонів, чув крики та плач людей, а також вузький, слизький міст, що простягався високо над рікою, що вела до входу в Пекло.