Чи стала глобалізація засадою стійкого миру та співробітництва між державами?

На певному етапі розвитку суспільств почала викристалізовуватися думка, що держави, які не залежать одна від одної економічно ніщо не стримує від збройних протистоянь. Тому після двох світових війн США та їх союзники вирішили так пов’язати економіки, аби війни стали невигідними, а спільно створені блага були важливіші, ніж будь-які амбіції та суперечності. Відкриття кордонів розпочалося у 1947 році, коли 23 держави підписали Генеральну угоду з тарифів і торгівлі. У 1995 році угода трансформувалася у Світову організацію торгівлі (СОТ). Саме тоді глобалізація стала дійсно глобальною, адже до організації увійшло 164 країни, на які припадають 98% світового ВВП.

Проте історія глобалізації починається значно раніше. Історики по-різному визначають стартову точку глобалізації. Хтось відліковує її початок із часів великого Шовкового шляху, хтось - із часів походів Олександра Великого чи вже часів Римської імперії в Західному світі. І воно не дивно, адже римська армія дійсно була інструментом «античної» глобалізації, прокладаючи кам'яні дороги через ліси та поля, облаштовуючи аванпости, навколо яких розросталися міста, такі як Лондон чи Париж, Ліон чи Барселона, Мілан чи Майнц. Встановлюючи порядок та управління поневоленими племенами, римляни об'єднували їх, гуртували навколо торгівлі та підпорядковували спільному політичному центру. Таким чином, не без підстав можемо говорити про античну глобалізацію як передвісника сучасної торгівельної та політичної глобалізації. 

З точки зору бізнесу та технологій, глобалізаційні процеси починаються, безумовно, із прокладення перших трансокеанських телеграфних ліній та з’єднання залізничних шляхів. 

Глобалізація - складне багатовекторне явище, яке стосується сфери політики, економіки та культури. Це явище означає поширення товарів, послуг, капіталу, технологій ідей та інформації крізь кордони. 

Директор з консалтингу тайванського Науково-дослідницького інституту промислових технологій (ITRI) Рей Ян наводить приклад, того як відбувається виробництво айфонів: процесори та чипи для них виробляють компанії Apple та Qualcomm за допомогою програм проєктування електронних пристроїв (EDA), які надають американські компанії або німецька Siemens. Apple та Qualcomm не мають заводів для виробництва чипів, тому вони звертаються до тайванської TSMC, яка володіє сучасними та масштабними потужностями для виробництва напівпровідників. Інструменти для тайванської фабрики надають нідерландська ASML, японська TEL та низка американських компаній, а компоненти для цього обладнання надходять з Британії, Австрії та Німеччини. Матеріали та хімічну продукцію для виробництва привозять з Японії, Німеччини та Франції. Окремо з Кореї постачають чипи пам’яті. Лише потім виготовлені компоненти відправляють на збирання в Китай.

Глобалізація також важлива для сировинних ринків та обробної промисловості. Низькі мита і стабільні ланцюги постачань зменшують вартість продовольства, матеріалів та енергоносіїв, що рухає світову економіку вперед. Вважається, що саме глобалізація зменшила показники бідності у світі, нерівність, сприяла збільшенню народжуваності та тривалості життя. Зробила життя людей більш комфортним.

Важко уявити сучасний світ без таких наднаціональних брендів як Coca-Cola, чи автомобілів Ford, Toyota чи Volkswagen, аудіотехніки Sony чи гаджетів від Samsung чи Apple. Весь світ харчується в однакових фаст-фудах, носить однаковий одяг, використовує однакові парфуми, слухає однакову музику.

Однак попри досягнуті успіхи, в один момент процес інтеграції світової економіки зупинився та навіть почав відкочуватися назад. Щось пішло не так.

Фактично початком поступового згортання глобалізації можна вважати 2012 р. Серія революцій в арабських країнах, відома як арабська весна, призвела до коливань цін на нафту, що призвело до подорожчання товарів та послуг по всьому світові. Надалі почалася українська криза – початок введення санкцій проти РФ. Щоправда економіка РФ не постраждала від санкцій 2014 року, більше того, вона не лише їх обійшла, але і пожвавила ріст ВВП. Від швидкої системи міжбанківських операцій «Swift» РФ не була від’єднана, авіасполучення продовжувалося, газ стабільно постачався в країни Європи згідно довготривалих контрактів, а західні компанії були залучені до будівництва проектів Північний потік та Керченський міст. Це явище показує істотне залучення РФ до глобальної економіки, і давало деякі надії прихильникам глобалізму. Проте більшим викликом став зрештою 2019 рік. Саме 2019 рік вважають роком початку деглобалізаційних процесів.

У 2019 році почалась так звана торгівельна війна між США та Китаєм, адже США всерйоз занепокоїлась щодо зростання ролі Китаю як значного торговельного гравця, який посягав на економічну гегемонію Сполучених Штатів. Урешті США не вдалося перемогти Китай на даному етапі торговельної боротьби. Показовим прикладом була політика «заборони» технологічного гіганта Huawei, і на початку, власне вона мала деяку ефективність, проте наразі Huawei пристосувався та став сильнішим, а флагманські пристрої цієї компанії часто коштують більше, ніж товари конкурентів. Китай, не зважаючи на санкції та тиск західних компаній, зміг зробити власне виробництво мікрочипів, які лише на 2 мм поступаються розміром конкурентам та відстають лише на декілька років. Таким чином, стверджуємо, що невпинний розвиток Китаю, все одно не стримується західними компаніями, проте в Китаї формується замкнута система виробництва – індикатор приготування країни до глобальної конфронтації із заходом і повної ліквідації глобального світоустрою. 

Закриття світу на локдаун у 2020 році, активно посилило та прискорило деглобалізацію. Закриття держав «на карантин» стало деякою мірою репетицією полярного світу.  

Лютий 2022 року фактично знищив глобалізаційну ідею. Країни «західного світу» підтримали Україну та сформували «Рамштайнську коаліцію». Проти РФ були введені санкції, глобальні бренди вийшли з ринку РФ. Однак РФ знайшла підтримку таких держав як КНДР, Іран та Китай. Таким чином відбувся процес стрімкої поляризації світу в термін менший, ніж 2 роки.

В США, все частіше говорять про необхідність реновації та перезапуску "ржавого поясу", та переносу виробництва назад з Китаю до США. В перше чергу мова про виробництво високотехнологічної продукції, такої як наночіпи та мікрочіпи та/або вітряні та сонячні електростанції. Причому в даному питанні солідарні представники обох партій. Про необхідність переносу виробництва неодноразово заявляв президент Байден, в той час як лозунг "зробити Америку знову великою" вже понад вісім років є основним гаслом "трампістів". 

Подібні процеси відбуваються і в країнах Європейської Унії. В деяких кейсах на високому рівні, в деяких кейсах на рівні "низовому", особливо в такому важкому питанні, як блокування експортних продуктів з країн, що межують з Єврозоною, наприклад, українського зерна чи марокканських фруктів, місцевими виробниками. Держави знову повертаються до моделі економічного ізоляціонізму, особливо в галузах стратегічного виробництва, так само як і у формуванні виробництва повного циклу – коли товари із стадії сировини до кінцевого продукту проходять всі ланки переробки та виробництва в межах однієї країни. 

Безумовно, завдяки розвитку та поширенню Інтернету глобалізаційні процеси у культурі залишаються незмінними.

У відповідь на питання, як глобалізація вплине на війни майбутнього, відповідь – не вплине, тобто не припинить їх і навіть не зменшить. Світ уже роз’єднаний санкціями, економічними та геополітичними суперечностями в майбутньому ще більше поляризується, економіка стане більш роз’єднаною, а вплив регіональних держав зросте. Не без підстав можемо вважати, що можливий прихід до влади у США республіканців на чолі з Трампом ознаменує початок нової ери американського ізоляціонізму, що може бути небезпечним не лише для України, але і для західного євро-атлантичного укладу в цілому. Так само, як і більше «закриття» ЄС від світу на фоні міграційної кризи та аграрних бунтів. Так само, як і зростання ідей євроскептицизму, особливо в державах, де при владі консервативні чи націоналістичні партії. В будь-якому випадку, ми стоїмо, як мінімум, на порозі краху глобального світу, а як максимум, на початку нової битви за переділ світу.

Використанні джерела:

https://www.theverge.com/2023/7/20/23802107/tsmc-arizona-chip-factory-delay-q2-earnings-report 

https://www.theguardian.com/business/2023/aug/28/phoenix-microchip-plant-biden-union-tsmc 

https://eastasiaforum.org/2020/06/21/trump-versus-huawei-right-target-disastrous-strategy/ 

https://www.wallstreetmojo.com/deglobalization/ 

https://thediplomat.com/2023/02/gauging-the-impact-of-the-china-us-trade-war 

https://www.theguardian.com/business/2023/aug/28/phoenix-microchip-plant-biden-union-tsmc 

https://www.crisisgroup.org/global/does-globalization-cause-war