Четверта хвиля фемінізму

Метафора хвилі є найпоширенішим поясненням рухів фемінізму. Здається, це найпростіший спосіб означити хронологію подій у течії, проте це не зовсім так. Розподіл фемінізму на чіткі часові рамки може надто спростити складну історію цінностей та ідей. З таким спрощенням можна подумати, що історія фемінізму – це проста дуга. Реальність – набагато складніша. При цьому метафора хвилі є корисною відправною точкою. Вона не розповідає історію повністю, втім допомагає окреслити її.

Наразі заведено вважати, що існують чотири хвилі фемінізму. Перш ніж познайомитися з останньою, спочатку розгляньмо її попередниць:

Фемінізм першої хвилі мав досить просту і водночас складну мету: змусити суспільство визнати, що жінки є людьми, а не власністю. Лідерки фемінізму першої хвилі зосереджувалися на правах білих жінок.

Феміністки другої хвилі були захоплені рухом за громадянські права та обговоренням таких принципів, як рівність і справедливість.

Багато жінок почали вільно виражати власну сексуальність у тому, як вони говорили, вдягалися та поводилися. Хоча в цей час виникло багато ідей і мінірухів, єдиним “правилом” було те, що правил не існувало. Жінка повинна сама обирати, як їй жити. Фемінізм третьої хвилі також став більш свідомим щодо раси.

Основні цілі:

припинення сексуальних домагань; інклюзивність та квірність; використання технологій для боротьби зі зловживанням владою; рух проти владних структур та ієрархій; зміни в культурі та психології.

Причини виникнення:

сексуальні домагання та культура зґвалтувань; бодішеймінг; токсична маскулінність; застарілі структури влади.

Досягнення:

Жіночий марш; #MeToo; збільшення кількості жінок у владі; різноманітність голосів і поглядів; усвідомлення несвідомого упередження; мейнстримінг феміністичної проблематики.

Головні інфлюенсерки:

Лаура Бейтс; Чімаманда Нгозі Адічі; Ребекка Солніт; Керолайн Кріадо Перес; Дебора Франс-Вайт.

Деякі люди переконані, що ми досі перебуваємо на третій хвилі фемінізму, оскільки четверта є не стільки зміною, скільки постійним зростанням руху. Проте з акцією #MeToo та пожвавленням нападів на права жінок багато хто вірить, що ми знаходимось вже на новій хвилі. Вважається, що вона почалася приблизно в 2010-2012 роках на тлі низки резонансних інцидентів.

Вночі 16 грудня 2012 року у столиці Нью-Делі сталося жорстоке зґвалтування 23-річної дівчини. Студент-фізіотерапевт їхав додому з подругою з кінотеатру, коли шестеро чоловіків обманним шляхом змусили їх сісти в автобус. Вони побили хлопця та скоїли групове зґвалтування дівчини, яка згодом померла від травм. Ця подія викликала місцеві протести та міжнародне обурення.

У 2014 році з’явилась кампанія GamerGate – це був прояв так званого "руху за права чоловіків", що бере свій початок на вебсайті 4chan. GamerGate нібито прагнув просувати етику в журналістиці відеоігор, однак насправді це була кампанія переслідування "борців соціальної справедливості". Останні часто були жінками, котрі боролися з жіночими стереотипами у відеоіграх і згодом були завалені погрозами смерті та зґвалтування.

Визначна подія сталась у 2017 році після виборів у США. Тоді Трамп висловив низку сексистських зауважень щодо жінок, і наступного дня після виборів одна американська бабуся зайшла у Facebook із пропозицією провести марш у Вашингтоні. Цей пост швидко набув популярності та став закликом до соціальних змін, особливо щодо гендерної рівності. Цей заклик перетворився на Жіночий марш, він розрісся до демонстрацій у Сполучених Штатах і по всьому світу. Протести відбулися 21 січня 2017 року, наступного дня після інавгурації Трампа. 4,6 мільйона людей стали їх учасниками, що зробило Марш жінок чи не найбільшою одноденною демонстрацією в історії цієї країни.

Як і будь-яка хвиля, четверта так само має свою проблематику. Наприклад, кольорові жінки досі борються з поняттям "білий фемінізм" і вважають, що навіть всередині руху дотепер існує пригнічення. Права транссексуалів теж є великою частиною непростої розмови. Фемінізм часто був непривітним і ворожим місцем для трансжінок та загалом людей, які відкидають гендерну бінарність. Багато феміністок четвертої хвилі працюють над цим.

Як і кожна хвиля до неї (і будь-яка хвиля, що йтиме після неї), четверта є складною. Вона охоплює багато рухів, які як доповнюють, так і суперечать один одному. І, на жаль, цієї напруги неможливо уникнути. Хоча деякі типи фемінізму можуть мати шкідливий вплив, різноманітність голосів робить четверту хвилю більш інклюзивною та успішною.

1.https://riot-room.com/four-waves-of-feminism/

2.https://www.britannica.com/explore/100women/rise-of-feminism/feminism-the-fourth-wave 

3.https://www.humanrightscareers.com/issues/types-of-feminism-the-four-waves/