Червень — листопад 2022 року
▪️Стратегія росіян трансформувалась: від спроби «обезголовити» Україну штурмом Києва — до повільного задушення. Українцям потрібно було переходити в наступ.
▪️Їхній головнокомандувач Залужний, разом із британцями, виступав за найамбітніший варіант — наступ із Запоріжжя на південний схід до окупованого Мелітополя. На їхню думку, цей маневр мав розірвати сухопутні шляхи, якими утримувалися російські сили в Криму.
▪️Теоретично генерал Донахью з цим погоджувався. Але, за словами колег, він вважав Мелітополь нереалістичною метою, зважаючи на стан українських військ і обмежену здатність надати M777 без шкоди для бойової готовності армії США. Щоб довести свою точку зору у військових іграх, він сам став у ролі російського командувача — і щоразу знищував український наступ переважаючою вогневою міццю.
▪️У підсумку сторони домовилися про двоетапну атаку, щоб ввести в оману російське командування, яке, за даними американської розвідки, вважало, що в України вистачить ресурсів лише для одного великого наступу.
▪️Основним зусиллям мав стати Херсон — утримання західного берега Дніпра, щоб запобігти наступу на Одесу чи ще одну спробу удару на Київ.
▪️Донахью виступав за створення повноцінного другого фронту на сході — з району Харкова в напрямку долини річки Оскіл. Але українці натомість запропонували обмежений допоміжний фронт, щоб відтягнути російські сили на схід і полегшити шлях до Херсона.
▪️Це мало відбутися спершу — орієнтовно 4 вересня. Потім українці мали розпочати двотижневий артилерійський вогонь, щоб послабити російські війська на півдні. І лише після цього, приблизно 18 вересня, розпочати наступ на Херсон.
▪️І якщо б у них залишалося достатньо боєприпасів, вони б форсували Дніпро. Генерал Забродський згадує, як генерал Донахью сказав: «Якщо ви хочете перейти річку й дістатися до горла Криму — дотримуйтесь плану».
▪️Та це був план лише до того моменту, коли він перестав бути планом.
▪️Зеленський іноді напряму спілкувався з регіональними командирами, і після однієї з таких розмов американцям повідомили, що черговість бойових дій змінилася. Херсон мав настати швидше — і першим, 29 серпня.
▪️Пізніше американці дізналися передісторію: Зеленський планував відвідати сесію Генеральної Асамблеї ООН у середині вересня. Він і його радники вважали, що показовий прогрес на фронті зміцнить аргументи на користь нової військової допомоги. Тому в останню мить план змінили — і це стало передвісником фундаментального розриву, що дедалі більше визначав перебіг конфлікту.
▪️Результат виявився не таким, як очікувалося.
▪️У відповідь росіяни перекинули підкріплення зі сходу до Херсона. Тоді Залужний зрозумів, що ослаблені сили ворога на сході дають Україні можливість зробити те, за що виступав Донахью — дійти до долини річки Оскіл. «Йдіть, йдіть, йдіть — ви тримаєте їх на гачку», — сказав генерал Донахью українському командиру генералу Сирському, згадує один європейський посадовець.
▪️Російські війська посипалися навіть швидше, ніж прогнозували: вони кидали техніку й утікали. Українське керівництво не очікувало, що їхні сили досягнуть західного берега Осколу, і коли це сталося — авторитет Сирського в очах президента стрімко зріс.
▪️На півдні, за даними американської розвідки, корпус росіян на західному березі Дніпра відчував гостру нестачу продовольства й боєприпасів.
▪️Українці вагалися. Генерал Донахью благав генерала-майора Андрія Ковальчука йти вперед. Згодом це питання довели до генерала Залужного через Каволі та Міллі. Це теж не подіяло.
▪️Міністр оборони Великої Британії Бен Воллес спитав Донахью, що б той зробив, якби Ковальчук був його підлеглим. «Він уже був би звільнений», — відповів генерал Донахью.
▪️Можливо, жоден клаптик української землі не був таким дорогим Путіну, як Крим.
▪️Поки українці з труднощами просувались до Дніпра, сподіваючись його форсувати й рушити до півострова, це спричинило те, що один із чиновників Пентагону назвав «основною напругою».
▪️Щоб дати російському президенту стимул для переговорів і укладання угоди, пояснив чиновник, українці мали чинити тиск на Крим. Але це також могло підштовхнути його до думки здійснити «щось відчайдушне».
▪️Українці вже чинили тиск на суші. Адміністрація Байдена дозволила допомогти Україні розробити, виготовити й розгорнути зародковий флот морських безпілотників для атак на Чорноморський флот РФ. (Американці передали українцям ранній прототип, створений для протидії ймовірному морському нападу Китаю на Тайвань).
▪️По-перше, ВМС дозволили спільне використання точок інтересу для російських військових кораблів за межами територіальних вод Криму. У жовтні ЦРУ таємно почало підтримувати удари дронів по порту Севастополь.
▪️У тому ж місяці американська розвідка перехопила розмову командувача російських військ в Україні генерала Сергія Суровікіна, в якій той заявив про готовність до відчайдушного кроку — застосування тактичної ядерної зброї, щоб зірвати українську переправу через Дніпро та прорив до Криму.
▪️До цього моменту ймовірність ядерного удару Росії в Україні оцінювалась у 5–10%. Тепер же, за словами американських розвідників, якщо південний фронт Росії впаде, ймовірність зросте до 50%.
▪️Здавалося, внутрішня напруга сягнула критичної точки.
▪️У Європі генерали Каволі та Донахью благали наступника генерала Ковальчука — бригадного генерала Олександра Тарнавського — просунути бригади вперед, вибити російський корпус із західного берега Дніпра й захопити техніку.
▪️У Вашингтоні найвищі радники Байдена нервово розмірковували про зворотне — чи не доведеться тиснути на українців, щоб ті сповільнили наступ.
▪️Цей момент міг стати найкращим шансом для України завдати Росії вирішального удару. І водночас — найкращим шансом розпалити ширший конфлікт.
▪️У підсумку, в атмосфері великої двозначності, момент так і не настав.
▪️Щоб прикрити відступ, російські командири залишали позаду невеликі підрозділи. Генерал Донахью радив генералу Тарнавському знищувати їх або обходити й зосередитися на головній цілі — основних силах. Але кожного разу, коли українці стикались із ворожим загоном, вони зупинялися, підозрюючи засідку.
▪️Генерал Донахью повідомив, що за даними Пентагону, супутникові знімки показують: українські війська заблоковані лише одним або двома російськими танками. Але, не маючи доступу до знімків, український командир вагався — надто ризиковано кидати сили вперед.
▪️Щоб змусити українців просуватись, оперативно-тактична група «Дракон» надсилала точки інтересу, а оператори M777 знищували танки снарядами Excalibur — трудомістка робота, яку доводилось повторювати щоразу при зіткненні.
▪️Українці все одно звільнили б Херсон і зачистили західний берег Дніпра. Але наступ зупинився саме там.
▪️Відчуваючи нестачу боєприпасів, українці не форсували Дніпро. Вони не рушили, як сподівались самі й боялися росіяни, у напрямку Криму.
▪️Утім, настрій у них був святковий, і під час наступної поїздки до Вісбадена генерал Забродський подарував генералу Донахью «бойовий сувенір» — тактичний жилет російського солдата, чиї товариші вже відступали на схід — туди, де у 2023 році постане нове пекло. Місце, яке отримає назву Бахмут.
Листопад 2022 — листопад 2023 року. Найпродуманіші плани
▪️Планування кампанії 2023 року розпочалося одразу — у момент, який згодом виглядав як період ірраціонального оптимізму.
▪️Україна контролювала західні береги річок Оскіл і Дніпро. У коаліції переважала думка, що контрнаступ 2023 року стане останнім у цьому конфлікті: або Україна здобуде беззаперечну перемогу, або Путін буде змушений просити про мир.
▪️«Ми переможемо в цій справі», — сказав Зеленський союзникам, згадує один із високопосадовців США.
▪️Щоб досягти цього, Залужний знову наполягав на наступі на Мелітополь, щоб задушити російські сили в Криму — те, що він вважав втраченим шансом для нокауту ще у 2022 році.
▪️Та знову деякі американські генерали закликали до обережності. У Пентагоні зростала стурбованість щодо здатності забезпечити Україну необхідною кількістю озброєнь. Можливо, саме в момент максимальної сили українцям слід подумати про угоду.
▪️У Вісбадені, під час приватних розмов із генералом Забродським і британськими офіцерами, генерал Донахью вказував на російські траншеї, вириті для оборони півдня. «Вони закопуються, хлопці», — казав він. «Як ви збираєтесь це форсувати?»
▪️Генерал Забродський та європейський посадовець згадували, що Донахью запропонував зробити паузу: якби Україна витратила рік — або й більше — на підготовку нових бригад, її шанси пробити оборону під Мелітополем суттєво зросли б.
▪️Пауза не відбулася. Забродський був би готовий сказати Залужному: «Донахью має рацію». Але водночас визнає: «Рекомендації Донахью не сподобались нікому, окрім мене». Крім того, сам Донахью вже готувався до від’їзду.
▪️Розгортання 18-ї повітрянодесантної дивізії було тимчасовим. На її місце у Вісбадені мала прийти постійна структура — Група сприяння безпеці в Україні, з позивним «Еребус» — на честь грецького міфологічного втілення пітьми.
▪️Того осіннього дня, після планової наради на аеродромі Клей Казерне, генерал Донахью вручив генералу Забродському декоративний щит — емблему 18-ї повітрянодесантної армії: дракон, оточений п’ятьма зірками. Під ними — напис: «Дякую».
▪️«Я запитав його: “За що ви мені дякуєте?” — згадував Забродський. — “Це я маю вам дякувати”. Донахью відповів, що саме українці воюють і гинуть, тестують американську техніку та тактику і передають здобутий досвід. “Завдяки вам, — сказав він, — ми створили те, чого ніколи не змогли б створити самі”».
▪️«Новачком у кімнаті» став генерал-лейтенант Антоніо Агутто-молодший. Він був командиром зовсім іншого типу, з інакшою місією.
▪️Якщо Донахью був ризиковим гравцем, то Агутто — обережним планувальником, фахівцем з підготовки та ведення масштабних операцій. Ще за часів Обами він курував навчальні програми для ЗСУ на заході України.
▪️У Вісбадені його пріоритет №1 — підготовка нових українських бригад. Це передбачало більшу автономію для ЗСУ й зміну балансу в партнерстві. І можливість проявилась невдовзі.
▪️Українська розвідка виявила імпровізовану російську казарму в школі в Макіївці. «Довіртесь нам у цьому питанні», — сказав Забродський генералу Агутто. Американець погодився. Забродський згадує: «Ми провели повний процес наведення на ціль абсолютно самостійно». Роль Вісбадена обмежилась лише наданням координат.
▪️На цьому новому етапі партнерства українські й американські офіцери все ще щодня зустрічались для узгодження пріоритетів, які центр збору даних перетворював на точки інтересу. Але тепер українські командири могли вільніше використовувати HIMARS по додаткових цілях, які виявляла власна розвідка — за умови, що вони відповідали узгодженим оперативним пріоритетам.
Січень — травень 2023 року. Найрозумніші плани — і перші тріщини
▪️Як і в 2022 році, у січні 2023-го військові навчання призвели до розробки двостороннього плану.
▪️Другий наступ сил генерала Сирського на сході мав зосередитись на Бахмуті — де бої тривали вже кілька місяців — із дальшим просуванням у напрямку Луганської області. Цей маневр мав зв’язати російські сили на сході та полегшити шлях до головного зусилля на півдні — атаки на Мелітополь.
▪️Але новий план уже зіштовхувався з іншого роду проблемами.
▪️Позиції головнокомандувача Залужного дедалі більше хиталися через конкуренцію з генералом Сирським. За словами українських посадовців, це протистояння почалося ще у 2021 році, коли Зеленський вирішив підняти Залужного над його колишнім начальником Сирським.
▪️Сирський народився в Росії й служив у її армії; до того, як почав активно працювати над українською, під час нарад зазвичай говорив російською. Залужний іноді насмішкувато називав його «цей російський генерал».
▪️Контрнаступ мав початися 1 травня. Сирський мав виділити чотири загартовані в боях бригади — по 3000–5000 солдатів у кожній — для навчання в Європі; до них мали приєднатися ще чотири новосформовані бригади. Але у генерала були інші плани.
▪️У Бахмуті росіяни концентрували й втрачали величезну кількість особового складу. Сирський побачив у цьому можливість знекровити ворога і викликати в нього внутрішню дестабілізацію. «Візьміть усіх новачків» для Мелітополя, — сказав він генералу Агутто, за словами американських посадовців. І коли Зеленський підтримав його, попри заперечення як від Залужного, так і від американців, ключовий фундамент контрнаступу фактично розсипався.
▪️Тепер на навчання за кордон вирушать лише чотири неперевірені бригади. (До того ж новобранцями здебільшого були чоловіки 40–50 років).
▪️Призовний вік в Україні становив 27 років. Генерал Каволі, який обійняв посаду Верховного головнокомандувача союзними силами в Європі, благав Залужного «запустити в гру 18-річних». Але американці дійшли висновку, що ні президент, ні головнокомандувач не готові ухвалити настільки політично ризиковане рішення.
▪️На боці США паралельно визрівала своя драма. Нові розвіддані засвідчили: росіяни відвели ключові об’єкти поза зону досяжності HIMARS. Тому генерали Каволі та Агутто рекомендували надати Україні оперативно-тактичні ракетні комплекси ATACMS з дальністю до 300 км — щоб ускладнити росіянам перекидання резервів до Криму і посилення оборони Мелітополя.
▪️Відповідь була різкою: досить просити ATACMS.
▪️Фундаментальні передумови плану розсипались. І все ж американці бачили шанс на перемогу — хоч і дедалі вужчий. Ключовим було почати наступ вчасно — 1 травня, до того як росіяни завершать ремонт укріплень і стягнуть війська до південного фронту.
▪️Але призначена дата минула. У Пентагоні почали відчувати: відбувається щось серйозніше. Забродський згадує, як генерал Міллі запитав: «Скажи мені правду. Ви змінили план?» — «Ні, ні, ні», — відповів він. — «Ми не змінювали план і не збираємось». І коли він це говорив, він щиро вірив, що каже правду.