Часопис "ПІК" як приклад українського "Часопису новин" - Журналистика, издательское дело и СМИ курсовая работа

Часопис "ПІК" як приклад українського "Часопису новин" - Журналистика, издательское дело и СМИ курсовая работа




































Главная

Журналистика, издательское дело и СМИ
Часопис "ПІК" як приклад українського "Часопису новин"

Система відбору новин та їх інтерпритація у засобах масової інформації. Дослідження жанру "часопису новин". Вплив першого "часопису новин" - американського "Тайму" - на світову журналістику. Характеристика тижневика "ПІК" ("Політика і культура").


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
1.4 Тенденції розвитку зарубіжних “часописів новин” в 90-х роках 20-го ст.
Особливе місце в списку зарубіжних “часописів новин” займає тижневик “Тайм”, який почав виходити 3 березня 1923 року і став фундатором часопису нового типу, а також могутнього напрямку в американській політичній і міжнародній журналістиці. Засновниками журналу були Генрі Робінсон і Брайтон Хедден, 24-літні випускники аристократичного Йєльського університету.
На сьогодні тижневик має дев`ять відділень в США та 15 бюро за кордоном. Крім нью-йоркського видання, “Тайм” друкується англійською мовою у Великобританії, Нідерландах, Сінгапурі, Австралії, Південній Америці і Канаді. Після злиття в 1989 році з комунікаційною корпорацією “Уорнер бразерс” “Тайм” перетворився в найбільшу в світі інформаційно-видавничу корпорацію, до якої належать також музичні, кіно- і телекомпанії.
Причину таких вражаючих успіхів потрібно, мабуть, шукати в історії “Тайму”, у тій філософії, що становила засади його діяльності і зробила журнал не тільки самим відомим, але й найбільш впливовим в США та за кордоном.. За оцінками дослідників, у 70-і роки в світі друкувалося принаймні п`ятдесят часописів, які зобов`язані своєю появою ідеям, що зародилися в “Таймі”.Тому, визначаючи характерні особливості, що становлять типологічний каркас “часопису новин”, ми будемо у першу чергу спиратися на дослідження часопису “Тайм”.
1.2Концен ція і структура часопису “Тайм”
Первинна концепція журналу виглядала таким чином: головним, за задумом Льюса і Хеддена, є не обсяг журналу, а те, який відсоток опублікованої інформації дійде до свідомості читача і буде йому корисний. Вирішено було зробити з усіх доступних джерел щонайбільше фактичного матеріалу про події, які виявляють зацікавленість суспільства, і з цієї величезної інформаційної маси робити сотні невеликих статей, жодна з яких не повинна перевищувати 400 слів. Стислість стала ключовим словом в концепції часопису. Інший фундаментальний елемент полягав в тому, що тижневик на відміну від інших видань буде надавати факти, а не коментарі. Потрібно відразу зазначити, що ця теза майже з самого початку стала найвразливішим місцем в концепції “Тайму”, і це неодноразово відзначалося як самими творцями журналу, так і його дослідниками.[13,5]
Основні конкуренти “Тайму” вибирали теми своїх матеріалів довільно, розробляли їх багатослівно, із залученням численних цитат з газет та інших джерел. Льюс і Хедден також збиралися цитувати виразників протилежних точок зору, але освітлювати новини тижня стисло, намагаючись не приймати чиюсь сторону і в той же час даючи зрозуміти читачеві, який погляд ближче до істини. Обидва творці журналу були прихильниками республіканської партії, мали чіткі консервативні погляди і збиралися доводити їх до свідомості читачів не визнаючи відкрито своєї позиції.
Знайомство з “Проспектом” “Тайму” ясно свідчить, що часопис з самого початку був задуманий як своєрідний “дайджест” відповідним чином систематизованих і препарованих новин за тиждень. На думку О.Н.Бурмістенка, інформаційні тижневики грають роль загальнонаціональних щотижневих газет, але при цьому вони мають багато переваг перед щоденною газетою. Газета, як правило, має два джерела інформації: повідомлення кореспондента або інформаційного агенства - і публікує її звичайно на наступний день найчастіше у вигляді “прямого репортажу”. Для “часописів новин”, навпаки, факт сам по собі - не є кінцевим результатом журналістської роботи,а є лише початком. Редакція кожного відділу інформаційного тижневика має перед собою сотні газетних повідомлень і десятки матеріалів агенств на одну і ту ж тему; у неї 5-7 днів для того, щоб осмислити факт, побачити подію в розвитку, поставити її в зв`язок з іншими подіями, підготувати супутні і додаткові матеріали - так званий “фон” новин. Таким чином, зі слів американського професора Едвіна Емері, з моменту появи “часописів новин” питання “чому?” в журналістиці стає набагато важливішим, ніж питання “хто це зробив?”.[13]
Вже з першого випуску “Тайму” подача новин в ньому здійснювалася за “новим принципом” - “принципом повної організації новин”. На практиці це означало розподіл всієї маси інформації про навколишній світ на постійні розділи і рубрики, які повинні були орієнтувати як читачів, так і видавців у величезному колі тем і проблем минулого тижня.
За більш ніж 70 років свого існування “Тайм” дуже змінився, перетворившись з бляклого “листка” в яскраво-глянсове видання, але сама структура журналу виявилася дуже стійкою й живучою. У сучасному “Таймі” нараховується більше ніж 20 постійних розділів, більшість з яких існує з самого першого номера: “Нація”, “За кордоном”, “Економіка”,”Бізнес” та інші. Деякі другорядні розділи з`являються не кожний тиждень.
Природно, що більш ніж сімдесятирічний період існування журналу рубрикація матеріалів зазнавала певних структурних змін, зумовлених потребами часу і читацької аудиторії. Ці зміни торкнулися як загальних розділів так і підрозділів всередині них.
З самого початку в “Таймі” була прийнята своєрідна “багатоступінчата” рубрикація змісту кожного номеру. За першим загальним заголовком, що орієнтує читача, всередині кожного розділу надається другий заголовок, який виділяє матеріали за певною категорією. Так, наприклад, в жовтневому номері “Тайму” за 1996 р . в розділі “Нація” подаються такі “видові” заголовки: “Етика”, “Громадський погляд”, “Політика” та інші. За такою більш конкретною рубрикою йде вже третій заголовок, безпосередньо пов`язаний з матеріалом і його інтерпритацією.
Іноді після назви публікації в змісті дається ще підзаголовок, що додатково акцентує основну думку або ідею матеріалу. Такий спосіб рубрикацій матеріалу має, з одного боку, активізувати зацікавленість читача, а з іншого - підготувати його до певного сприйняття.
Крім оригінальної системи рубрикації новин, сучасний “Тайм” має ще три фірмові особливості, до яких належать організація дослідження громадської думки, залучення експертів з окремих питань і щорічне призначення “Людини року”. О.Н. Бурмістенко, характеризуючи “Тайм” в 70-і роки, зазначає, що за деякими виключеннями список “людей року” досить добре ілюструє політичну спрямованість і прихильність жірналу.[13]
1.3Принципи обробки і подачі інформаційних матеріалів
Велика ефективність і високий читацький інтерес до матеріалів “часопису новин” визначається, крім форми видання , і цілим рядом журналістських прийомів, серед яких дослідники виділяють три основних: метод “коментованого репортажу”, “груповий журналізм” і своєрідний яскравий стиль подачі матеріалів . Розкриємо сутність кожного з них більш детально.
Групова журналістика. Читач сучасного “Тайму” не може не звернути уваги на величезний перелік редакційних співробітників і кореспондентів журналу, що публікується в кожному номері поруч з “Листом видавця”.У цьому списку вражає не тільки кількість прізвищ (понад 300), але й незвично велика кількість посад і груп, на які поділяються співробітники “Тайму”. Публікація цього списку є передусім зримим підтвердженням існуючої в редакції системи “групової журналістики”-своєрідного методу підготовки і обробки новин, винайденого його фундаторами. У американській літературі для означення цього методу вживається декілька термінів:”group journalism”- групова журналістика, “collective journalism” - колективна журналістика, “brigade method” - бригадний метод, “conveyer system”-поточна система і деякі інші.
В основі розробленої Льюсом і Хедденом моделі лежить передусім незвичний розподіл обов'язків між кореспондентами і літературними співробітниками журналу. Перші повинні присилати в редакцію “сирий” матеріал, чернетки для подальшої редакційної обробки. Їх задача - максимально оперативно зібрати факти, забезпечивши їх по можливості великою кількістю навіть мало значних деталей;”правильно” розпорядитися одержаним “сирим” матеріалом - турбота редакції. Кожний матеріал, що надійшов в редакцію від власних кореспондентів, а також запозичений із щоденних газет, часописів, одержаний від інформаційних агенств, порівнюється з матеріалами на аналогічну тему, отриманими з інших джерел, компілюється в один зведений матеріал літературними співробітниками, доповнюється думками і висловлюваннями фахівців у данній галузі, обростає цікавими супутніми відомостями в так званій “дослідницькій групі”, шліфується під загальний стиль видання старшими редакторами відділів, затверджується на вищому рівні керівництвом часопису і, нарешті, з`являється на сторінках журналу.
Як зазначають дослідники “Тайму”, система групової журналістики виконує ряд функцій в загальному редакційному процесі журналу і має як свої позитивні, так і негативні риси. Матеріали, які готуються бригадним методом, виглядають більш цікавими, авторитетними і компетентними, ніж написане однією людиною. Анонімність “групової журналістики” є причиною повної одноманітності і уніфікації всіх матеріалів всіх розділів часопису - від ”Бізнесу” до “Музики”. Досягнення цього є реальним втіленням девізу творів “Тайму”: “Тайм” пишеться однією людиною для однієї людини”(Time is written as if by one man for one man) На думку Генрі Льюса, журнал треба створювати так, щоб у читача складалося враження, що весь “Тайм” пишеться однією людиною на одному диханні.
Анонімність “групової журналістики”, за задумом редакції, з одного боку, надає кожному матеріалу необхідну вагу і авторитет: у читача повинно складатись враження, що перед ним не індивідуальна думка однієї людини, яка може помилятися, а думка такої могутньої і авторитетної організації, як корпорація “Тайм-Уорнер”. З іншого боку , анонімність матеріалів допомагає редакції зняти відповідальність з конкретного журналіста при публікації явної брехні, скандальних матеріалів, дозволяє їй безкарно використовувати вбивчий сарказм, зневажливий і єхидний тон для інсинуацій проти окремих осіб, організацій і урядів, неугодних власникам часопису.
У наші дні система “групової журналістики” в основі своїй залишається колишньою, але її намагаються модернізувати, пристосувати до нинішньої ситуації. Редактори стали дозволяти більше “індивідуальних” репортажів і підписаних матеріалів, все частіше стали вступати в “діалог” з кореспондентами на місцях, узгоджуючи з ними перероблені варіанти публікацій.
Коментований репортаж. Кінцевим продуктом конвеєра “групової журналістики” у часопису “Тайм”майже завжди є так званий “коментований репортаж” (в американській журналістиці для позначення цього поняття крім терміну “коментований репортаж” - “interpretative reporting” іноді вживаються декілька інших термінів:”explanatory reporting”,”indepth journalism”,”intelligent reporting ”,”qualified reporting ” і т.п.)
Коментований репортаж не був винаходом “Тайму”, але саме цей часопис, а також численні радіокоментатори першими використали його на практиці і саме вони в значній мірі сприяли тому, що коментований репортаж став дуже поширеним жанром в усіх засобах масової інформації.
До появи “Тайму” в американській журналістиці існував суворий розподіл на “репортаж” і “коментар”. Вважалося, що коментар - це офіційна думка данної редакції з приводу тих або інших подій, і він повинен публікуватися на особливих редакційних сторінках. Від газетного репортера і кореспондента газетного агенства не тільки не вимагалося пояснювати, що новина означає - йому це катигорично заборонялося. Азбукою будь-якого репортера-початківця було те, що інформація, яку він постачав в редакцію, повинна була відповідати на п`ять наступних питань: хто, що, де, коли і як. Відповідь на питання “чому?” в службові обов`язки не входила.
Коментований репортаж, що з`явився в 30-і рр. 20-го ст. внаслідок нового підходу до подачі новин, являє собою комбінацію інформації і коментарю, звіт про подію, в який органічно вмонтовані оцінки, думки (редакції і експертів-фахівців), політичний, історичний і економічний “фон”; подія в ньому подається в більш широкому інформаційному контексті з прогнозуваннямїї впливу і наслідків.
З самого початку застосування в “Таймі” коментований репортаж став широко використовуватися для тенденційної інтерпретації і подачі новин у вигідному для видавців політичному освітленні. “Створюйте думку!” - завжди вимагав Льюс від своїх корепондентів, літературних співробітників і редакторів. “Покажіть мені людину, що стверджує, що вона абсолютно об`єктивна , - любив він повторювати, - і я покажу вам людину, що займається самообманом”.
Відмінними рисами коментованого репортажу в “Таймі” є драматичний, несподіваний або, навпаки, уявно-спокійний початок і белетризована головна частина матеріалу. Не випадково такий матеріал ніколи не називається “стаття”, “замітка”, “кореспонденція”, “репортаж”. Це незмінно “ньюс стори”- “розповідь про новини.” Створюючи чергову розповідь, “Тайм” часто вживає слова і звороти, які повинні показати читачеві, що за тим або іншим твердженням криються факти, перевірені могутнім механізмом видавничої корпорації; але джерело інформації при цьому залишається неясним і невизначеним. Політика “Тайму” відносно джерела своїх новин залишається незмінною протягом всіх років його існування, про що свідчить хоч би заява одног з відповідальних співробітників часопису, зроблена на початку 90-х років:”Ми не повинні розкривати джерело своєї інформації. Але у випадку необхідності зобов`язані його охарактеризувати”.
До характерних елементів “таймовського” коментованого репортажу потрібно віднести і персоніфікацію новин, виявлення майже в кожній події зв`язку з людиною, яка має будь-яке відношення до події; представлення будь-якої новини на фоні найрізноманітніших малозначних деталей. Все це створює при сприйнятті інтерпритації “Таймом” певної події необхідний психологічний “клімат довіри”, який примушує читача приймати на віру будь-які думки редакції, що видаються за “об`єктивну” інформацію.
“Таймстайл”. З перших же днів появи на світ часопису “Тайм” одне з головних завдань Генрі Льюса і Брайтона Хеддена полягало в тому, щоб виділити часопис із загальної маси періодичних видань того часу, привернути до нього увагу читачів. Ще на стадії розробки “Проспекту” редактор літературного додатку “Нью-Йорк пост” Генрі Сенбі порадив молодим журналістам виробити для журналу його власний лінгвістичний стиль, здатний внести новий елемент в американську прозу.незважаючи на дещо дивну з точки зору бізнесу рекомендацію, партнери віднеслися до неї цілком серйозно і приступили до розробки особливого, стислого стилю, який увійшов в історію американської журналістики як “таймовський” стиль.
А.Н. Бурмістенко зазначає, що можна виділити щонайменьше п`ять складових елементів, які в сукупності дають поняття “таймстайл”:складні прикметники, інверсований порядок побудови речення, неологізми та оказіоналізми, уживання екзотичних слів в новому значенні, широке використання простомовних слів і виразів, сленгу, жаргону і наближення стилю журналу до розмовної мови .
Оскільки обсяг журналу порівняно невеликий, а кількість інформації, призначеної для публікації кожен тиждень, величезна, на журнальних сторінках не залишається місця для загальних фраз і міркувань. Мова журналу надзвичапйно концентрована, насичена оцінками, які містять бажані і вигідні редакції висновки.
На сучасному етапі редакція намагається зробити стилістику часопису більш літературною, респектабельною і благозвучною, надати новинам белетризованої форми, зберігши при цьому стислість, ексцентричність і агресивність стилю.
Дослідники американської преси сходяться на тому, що “таймстайл”значно вплинув на мову американської журналістики і відповідно на розмовну мову американців .
Разом з іншими структурними і концептуальними компонентами він був запозичений аналогами “Тайму” в інших країнах. Не випадково в багатьох згадках про “часописи новин”, що були скопійовані з “Тайму”, відмічається агресивний, скандальний характер матеріалів, що публікуються в них.[13]
1.4 Тенденції розвитку зарубіжних “часописів новин” в 90-х роках 20-го ст
Потрібно зазначити, що в зарубіжній пресі склалося свого роду міжнародна тенденція: існування на інформаційному ринку кожної країни пар часописів - конкурентів, досить вдмінних між собою, щоб дати відчуття різноманітності, але в той же час досить схожих,щоб спільно пропонувати читачеві найбільш повну панораму фактів, думок, порад і моделей поведінки. Ця ситуація характерна і для групи інформаційних тижневиків, стабільність якої, незважаючи на всі значні нововведення, підтримується парами “Тайм”і “Ньюсуік” в США,”Штерн”і “Шпігель” в Німеччині, “Експрес” і ”Пуен” у Франції, “Панорама” і “Еспрессо” в Італії.
За прогнозами фахівців, в третьому тисячолітті виживуть ті часописи, які знайдуть своє місце, свою нішу в читацькій аудиторії, чий редакційний і рекламний продукт буде націлений на обмежений контингент читачів-споживачів. Будуть зазнавати труднощів і, можливо, закриватися видання з масовою і невизначеною за інтересами аудиторією. Передбачається скорочення розповсюдження, особливо в роздріб, часописів новин ( тиражі їх вже й сьогодні не ростуть).
Процес падіння тиражів інформаційних тижневиків безпосередньо пов`язаний з процесом витіснення друкарської продукції електронною журналістикою, яка стає все більш активною. Реакцією, яка виникла у відповідь на таку ситуацію, стало зростання числа часописів у всіх розвинутих зарубіжних країнах, оновлюючих або практично змінюючих свій формат, структуру, стилістику, зовнішній вигляд - все те, що називається формулою видання. Так, в числі багатьох американських часописів пережив процес оновлення і “Тайм”. Середина 90-х рр. - час нових формул для більш ніж трьохсот французських часописів. Процес оновлення захопив і журнальні ринки Італії і Німеччини.
Збільшення числа нових формул пояснюється декількома причинами. Перша, як відмічають дослідники, пов`язана з удосконаленням методів маркетингу. Це особливо важливо, для часописів, що прагнуть відповідати духу часу. Друга причина пов`язана з середовищем нових, в тому числі і електронних ЗМІ, інтеграція в яке ставить до макета періодечного видання певні вимоги. І, нарешті, третя причина пов`язана з читачем, який у величезній мірі зумовлює необхідність вироблення нової формули, оскільки саме він формує попит і забезпечує конкуренцію між виданнями .
США “Тайм” вимушений був підписати умову з автомобілебудівною корпорацією “Дженерал моторс” про друкування складних у виробництві рекламних вкладок. На початку 90-х рр. Підписані були довгострокові контракти і з іншими автомобільними концернами - американським “Крайслером” і японською “Маздою”.
Сьогодні рекламні матеріали “Тайму”, що як і раніше становлять близько 50% всього обсягу , стали барвистішими, подача їх стала більш витончена. Сучасний “Тайм” - “глянсовий”, добре ілюстрований тижневик, що зберіг кращі риси колишнього ”Тайму”, як і раніше готовий битися за ведучі позиції на інформаційному ринку Сполучених Штатів та інших країн.[13,5]
Франція . “Евенман дю жеди”- самий молодий з французьких інформаційних тижневиків не тільки за часом виникнення (1984), але й за характером читацької аудиторії: цей часопис завжди мав серед своїх читачів високий відсоток молоді. Вихід з важкої фінансової ситуації нове керівництво побачило в оновленні формули видання, але при цьому основні чинники концепції журналу були збережені і лягли в основу нової формули, яка була представлена читачам на початку 1996р. У ході перебудови було також здійснене зниження ціни видання, основна ставка була зроблена на підписну компанію.Змінився не лише зовнішній вигляд, сталися зміни і в області змісту.
Поєднання інтерактивної орієнтації на читача з оригінальною редакційною коцепцією, поглибленою розробкою власного методу збору і обробки інформації (метод розслідування), неповторною тональністю і стилістикою видання і забезпечує новаторський характер формули “Евенман дю жеди” в порівнянні з формулами інших лідуючих видань.[23]
Італія. Зміни в групі італійських тижневиків особливо виразно виявилися в період парламентських виборів 1996 року, на фоні яких можна було помітити деякі нові тенденції в розвитку основних конкурентів цього виду ЗМІ - “Панорами” і “Еспрессо”. По-перше, “Панорама” все більше набуває статусу “тижневика думок”. Якщо раніше прерогативою журналу була подача якнайширшого спектра фактів, то сьогодні сторінки “Панорами” все більше нагадують “дайджест думок”. Ці матеріали, однак, явно проходять редакційний відбір.
По-друге, якщо з точки зору форми “Панорама” і “Еспрессо” в даний момент знаходиться на стадії зближення, то з точки зору змісту і політичних пристрастей ці видання виявилася майже на полюсній відстані. У журналах навіть з`являються спеціальні рубрики, цілком присвячені критиці суперника. Претендуючи на роль якісного джерела новин, обидва тижневика стоять далеко від моделі чисто інформаційного видання, до якої, проте, поки і не прагнуть. Недаремно, щоб скласти власну думку про те, що відбувається 40% читачів “Панорами” і “Еспрессо” читають обидва ці видання, в яких нерідко інформація викладається “з точністю до навпаки”.[19,20,21]
Німеччина. Серед німецьких ”часописів новин” цікавою для аспекту, що розглядається нами,є характеристика одного з видань, що з`явилися в 90-ті роки - інформаційного загальнополітичного тижневика “Фокус”(1993). Бурхливий успіх цього журналу, що належить концерну Губерта Бурди, спростував розхожу думку початку 90-х років, про те, що серед часописів мають шанс вижити лише новинки суто спеціалізованого профілю.За даними 1995р. тираж “Фокуса” становив понад 680тис. примірників.
Успіх “Фокуса” пояснюється, зокрема тим, що він пішов по шляху створення по можливості коротких текстів і прагнення максимума простоти і визначеності висловлювання, що не завжди було властиво таким його конкурентам, як “Шпігель”,а в чомусь і “Штерн”, - і все це в щотижневому, а не щоденному використанні. Як бачимо, видавці “Фокуса” всього лише повернулися до класичної формули “часопису новин” - стислості, аналогічності газеті, але на якісно новому рівні.[18]
Як бачимо, новаторський характер оновлених формул багатьох інформаційних тижневиків, що користуються попитом у читача, в порівнянні з традиційною формулою “часопису новин” виявляється перед усім в двох важливих галузях:
у відповідності редакційних підходів і образотворчих прийомів в макетуванні і оформленні основним вимогам,що пред`являються до інформації на даному етапі існування видання;
у максимальній відповідності читацьким очікуванням і інтересам, у інтерактивному характері взаємодії з аудиторією на всіх етапах життя видання.
Виходячи з результатів дослідження, викладених у цьому розділі, можна стверджувати, що тип “часопису новин” у світовій журналістиці сформувався ще в перші десятиріччя минулого століття і, незважаючи на деякі трансформації, зумовлені певними соціально-економічними умовами, дотепер займає цілком стабільну нішу на світовому ринку друкованої продукції.
Всеукраїнський тижневик “ПІК”(“Політика і культура”), засновником та видавцем якого є ТОВ “ПІК”, належить до наймолодшої генерації інформаційних часописів України й з моменту винекнення проекту планувався як “часопис новин”. Він певною мірою втілив досвід російських тижневиків, насамперед “Итогов”, дещо в його структурі успадковане від зарубіжних аналогів, але багато в чому відрізняється унікальністю й неповторністю свого обличчя.
Часопис виходить з 17 березня 1999 року, що дозволяє розглянути не лише етапи становлення видання, але й його трансформацію протягом трьох років існування. Напрямок розвитку формули часопису вимальовується особливо наявно при зіставленні сьогоднішнього часопису з його першим номером, тож розпочнемо аналіз тижневика з огляду саме цього номера.
Перший номер часопису починається програмними листами керівника проекту Зиновія Кулика та головного редактора Олександра Кривенка до читачів, у яких зроблена спроба висвітити концептуальні підвалини видання. Зокрема Зиновій Кулик у своєму звертанні зазначив: ”Чи можна при критичному аналізі сучасного стану нашого суспільства обійтися без зубоскальства та націоналоьного приниження? -Хотілось би…
Чи можливе публіцистичне осмислення реформ і державотворчих процесів на основі авторської співпраці журналістів, істориків, економістів, юристів, але без моралізаторства і претензій на абсолютну істину? - Маю надію…
Чи можна досягти гіпотетичних контурів майбутнього, не зламавши стійких деградуючих тенденцій сьогодення? Чи має перспективу українське в Україні ?- Вірю сам і сподіваюся на ваше розуміння і підтримку”.
До нього приєднався й Олександр Кривенко: “Нарешті зрозуміли - це не та країна, якої ми хотіли. Час йде, а віз стоїть. Залишається хіба втікати, бо завтра буде війна, - як каже земляк Скрябін. Цей журнал і є втеча. Тільки не од, а до: назустріч хвилі. А би пройти крізь неї, поки не накрила з головою. По той бік - тихі води, ясні зорі. А журнал - човен, яким туди маємо доплисти.
Політика і культура - два відра на одному коромислі проблем. Що несемо - те й питимем. Хочеться джерельної, з вершини. У піку тим, хто поїть каламуттю.
Зусиллями спраглих постає цей журнал. У ПІКу, на межі епох, зустрічаємось з Вами. Приєднуйтесь! ”
Вже з першого номера “ПІК” зарекомендував себе як якісно - масове видання, що чітко відбивається у його формулі й змістові.
На обкладинці першого номера розміщена фотографія у сіро-синьоватому кольорі на тлі якої ліворуч розміщені назви чотирьох найактуальніших статей, набрані червоним кольором. Назви статті яку ілюструє фотографія обкладинки, набрана великими білими літерами знизу обкладинки. Біля назв вказані сторінки. У верхній частині обкладинки ліворуч розміщені логотип і назва часопису: білі літери ПІК на червоному тлі, під ними на чорному меншими білими літерами - Політика і культура.
Друга й третя сторінки обкладинки зайняті рекламою. На четвертій сторінці обкладинки - фотографії під гаслом “Усе в ПІКу. Білих плям стає менше”. У першому номері фотографія займає третину обкладинки. У подальшому ( ще в трьох номерах 1999 й 2000 року)розміри фотографії поступово збільшуються до всієї площини обкладинки. У наступних номерах вона використовується як складова частина реклами журналу під гаслом “Білих плям стало менше” та “Запрошуємо до співпраці”.
З першого номера прийнято розподіл матеріалу за трьома блоками: “Час ПІК” (політичні події в Україні та за її межами), “ПІКова тема” (соціальне життя, соціальні події в Україні та інших країнах), “Стиль ПІК” (культура, спорт, мистецтво), матеріали яких займають приблизно однаковий обсяг тижневика. У 2002 році добавляються блок “Гроші ПІК”(економіка, гроші, енергетика), “Абзац ПІК”( культи, нагороди, різне) .
У першому номері, перший матеріал кожного з трьох блоків анонсується на сторінці змісту, яка структурно поділена на три частини: у верхній частині сторінки на червоному тлі розміщено у три колонки назви блоків та анонси трьох матеріалів номера, які складаються з маленької фотографії (або малюнка) до відповідної статті й підзаголовка, розміщеного справа від фотографії. Над фотографіями вказані сторінки. У назвах блоків головне слово подається великими білими літерами, залежне - вдвічі меншими чорними. Цей елемент обкладинки виконує ще й функцію розподілу змісту на три основні блоки: матеріал, який анонсовано, розпочинає відповідний блок.
Середню найбільшу частину сторінки займає перелік назв матеріалів, до яких наводяться хедлайни, тобто застосовується традиційна для часописів новин подвійна репрезентація матеріалу. Після підзаголовка надається ім`я та прізвище автора. Перелік матеріалів подано у три колонки, кожна з них супроводжується кольоровою фотографією до одного з матеріалів.
Під змістом, у нижній частині сторінки, зліва повторюється зменшений логотип часопису, справа - відомості про видавців, керівництво тощо. Зі складу редакції у першому номері названі лише керівник проекту та головний редактор.
Верхня частина початкової сторінки кожного блоку в основній частині часопису структурно повторює верхній елемент сторінки змісту: після назви блоку на кольоровому тлі за допомогою фотографій або малюнків та коротеньких анотацій праворуч фотографій анонсується три головні матеріали блоку. Над фотографіями вказуються відповідні сторінки.
Матеріали у блоках об`єднані за темами, які вказуються у верхній частині сторінки ліворуч й розпочинають кожну сторінку.
Серед тематичних рубрик блоків, започаткованих з першого номера, постійно (тобто такою, що входить до формули часопису як її структурний елемент) є рубрика “Рейтинг ненормативної мудрості” з підзоголовком “ПІКова сімка” у блоці “Час ПІК”. У анонсі цієї рубрики зазначається: ”ПІКова сімка” - це спроба в епоху техногенних революцій і нав`язливої комп`ютерізації продовжти справу наших прадідів-літописців - увічнення пам`яток усної народної творчості. Правда,з одним невеличким застереженням: оскільки народ нині воліє демократично мовчати, “ПІК” нотуватиме висловлювання більш говірких народних правителів. Відтак добірні естети вибератимуть з усієї філософської спадщини сім найкращих пам`яток, які карбуватимем у формі “Рейтингу ненормативної мудрості”.
Завершує першу сторінку цього розділу постскриптум:
“Р.S.”ПІКова сімка”є винятково науковим проектом. Тлумачення окремих розділів рейтингу як уїдання політиків є наслідком особистої фантазії читачів, за що редакція відплвідальності не несе.
Р.Р.S. Працівники редакції ПІКу на розумних умовах можуть скласти протекцію всім незаслужено обділено увагою Великого естетського журі”(ПІК, №1, 1999, с.9).
У рейтингу першого номера наведені висловлювання О.Мороза, О.Ткаченка, В.Чорновола, Н.Вітренко, В.Черняка, В.Медведчука та Рема Вяхірєва.
Ноу-хау першого номера тижневика було запровадження сторінки-пародії на рубрику колишніх політпросвітних журналів “Пропагандистові та агітатору”(с.19). Вона містить матеріали під гаслом “Геть недоторканість” - реакціяю редакції на дебати у Верховній Раді з приводу позбавлення депутатів юридичної недоторканості. У подальшому редакція від цієї рубрики відмовилась.
У першому ж номері було опробовано прийом подвійного хедлайну.”Піковці” намагалися виявити подвійний зміст назв деяких матеріалів за допомогою графіки, коли слова у н
Часопис "ПІК" як приклад українського "Часопису новин" курсовая работа. Журналистика, издательское дело и СМИ.
Дипломная работа по теме Лекарственные препараты с антибиотиками в экстемпоральной рецептуре аптек
Сочинение 9.2 По Демоверсии Огэ 2022
Курсовая работа по теме Осуществление коммерческих взаиморасчетов
Результаты Сочинений 2022 Года
Реферат: Трудовой спор: защита и нападение
Курсовая работа по теме Цена и ценообразование в современной России
Реферат по теме Религиозное учение и этика Канта
Как Писать Эссе По Обществознанию Огэ
Курсовая работа по теме Оценка стоимости земельного участка с индивидуальным жилым домом
Готовы Контрольные Работы По Алгебре
Конспекты лекций: Правоведение.
Сочинение По Мертвым Душам 9 Класс
Курсовая Работа На Тему Лексические Средства Выражения Концепта "Природа" В Произведениях И.С. Тургенева
Тенденции Развития Конструкции Автомобиля Реферат
Дипломная работа по теме Система управления твердыми бытовыми отходами в г. Коврове
Реферат по теме Политический портрет Л.Д. Троцкого
Реферат: Thomas Jefferson 2 Essay Research Paper Thomas
Курсовая работа по теме Формы государства
Реферат по теме "Держава" Платона
Реферат: Оформление организационных документов 2
Государство и демократия - Государство и право курсовая работа
Пищевые растения – источники биологически активных веществ - Биология и естествознание курсовая работа
Понятие гражданского правоотношения - Государство и право курсовая работа


Report Page