Ч…ТЕРИ БЕЗ Ч…ЗБУРГІВ НА С…Ц…ЛІЮ НЕ ЛІТАЮТЬ!

Хоч би скільки ми намагалися зубрити правила написання іншомовних слів, та часом усе одно губимося. Надто коли слово прийшло в нашу мову нещодавно. Чипси або чіпси, скрін чи скрин?

ПРАВИЛО ДЕВ’ЯТКИ

Ось що каже правопис: 

У словах іншомовного походження пишемо и після 9 приголосних Д, Ж, З, Р, С, Т, Ц, Ч, Ш, але лише перед приголосними! 

Ось найпростіші правила, що допомагають запам’ятати, після яких приголосних маємо писати И (так зване правило дев’ятки). Ці приголосні входять до складу таких мемних фраз:

ЗоСя і ШуРа – Це ЧуЖі ДіТи

Де Ти З’їСи Цю ЧаШу ЖиРу

Тобто пишемо «чИпси», «чИзкейк», «скрИн», «чИлити», «чИтер». Хоча «бета-рИдерів» я ще не зустрічала, якщо чесно:)

КОЛИ ВИНЯТКІВ БІЛЬШЕ, НІЖ ПРАВИЛ

Між приголосним з «дев’ятки» та голосним уже не И, а І: «сольфеджІо», «чІа», «апрІорі».

Слово «стріт» як частина назви (англ. street «вулиця») пишемо з І: «Фліт-стрІт». Як і «сІті» (англ. city «місто»): Канзас-СІті. (Тут можна уявити художника, який мріє зустрІтися з замовником, доки робить стрІт-арт – малює сІті (мережу) десь у місті – СІті).

Але іншу частину назви міста «рИвер» (англ. river «річка») пишемо з И: Фолл-рИвер. «У тому Фолл-рИвері щось постійно рИють».

Якщо голосним закінчується слово, то знову І: «жалюзІ», «попурІ», «таксІ», «сушІ». 

І, звичайно ж, «і» матимемо перед –ЙА, -Є (графічно –Я, -Є): «теорІя», «фантазІя», «сІєста».

А ЯК ЖЕ ВЛАСНІ НАЗВИ?

В іменах і прізвищах після приголосного перед наступним приголосним і в кінці слова пишемо І: БеатрІче, ОвІдІй, РІчард, ДІдро, ГрІмм, МедІчІ, РоссІнІ, АнрІ.

У географічних назвах після р перед приголосним (крім й) пишемо И. Тому крІт – це тварина, а КрИт – це острів. Радимо об’єднувати географічні назви (правопис яких треба_просто_запам’ятати) в одне речення з іменами, які теж містять И або І: МарИна була у ВИфлеємі, в КордИльєрах, у СардИнії, ТИбеті, ПакИстані й навіть у СлИзерИні. МарІчка літала до СІднея, до КашмІру, об’їздила ТуркменІстан, а потім повернулася до СІмферополя. (При цьому корисно малювати маршрути). А потім МарІчка й МарИна разом подалися до ГрИфІндору.

Мій братик запам’ятав И та І в географічних назвах, позначивши й надписавши їх на контурній карті.

Цікаво, що слово «силует» пишемо з И, а прізвище Етьєна де Сілуетта – з І. Так само дИзель (речовина) – ДІзель (прізвище). 

НЕ ЛИШЕ ДЕВ’ЯТКА

Якщо ви гадали, що лише після приголосних з «дев’ятки» потрібно писати И, то ні!. Також И міститимуть слова кИпарис, дИякон, єпИскоп, мИтра, мИтрополИт, єпИтрахИль. До речі, за правописом-2019 можна скласти казку: 

«Жили собі два брати, один був архИєпископом, інший архІєпископом». 

ЯК ЩЕ МОЖНА ЗАПАМ’ЯТАТИ?

Помічним буває виписати, як неправильно і як правильно, і скласти речення або текст з обома варіантами. Неправильний варіант можна «не любити», а правильний – навпаки:

Я не люблю чІпсів. А чИпси люблю!

КІпариси у Криму не ростуть, там ростуть кИпариси.

Свою дитину я ніколи не назву РИчардом, а РІчардом – залюбки.

Також допомагає римування. Намагайтеся добирати рими так, щоб римувати або слова з І, або слова з И (у написанні одного з них ви маєте бути впевнені на всі 100%):

Файний допис про тварИн!

А зроби-но, друже, скрИн!

Де купив собі ДІдро

Стиглих яблучок вІдро?

У гуртожитку навчИвся я

З усіма ділитись чИпсами. 

БУЛО – СТАЛО

Деякі імена, відповідно до нового правопису, замінили И на І («В іменах і прізвищах після приголосного перед наступним приголосним і в кінці слова», – так там написано). Отже, була АлевтИна – стала АлевтІна, була КарИна – стала КарІна. 

Тож намалюйте собі портрети юної панни та бабусі: замолоду вона була повнощокою Алевтиною, а тепер стала тендітною Алевтіною. А в мене був Аристотель-юнак, який перетворився на Арістотеля-дідуся... 

А які техніки використовуєте ви, щоб зрозуміти, де І, де И? У написанні яких слів ви сумніваєтесь?