ЧЕРВЕНЬ 2023
Raindrop
The House in the Cerulean Sea — T.J. Klune
Перечитала улюблену “затишну” книжку, де все миле, герої вчаться любити себе і світ, і навіть глобальні світові проблеми можна виправити піклуванням і старанністю. Ця історія — та сама доза беззаперечної любові, якої нам всім іноді не вистачає.
Є українською.
Carrie Soto Is Back — Taylor Jenkins Reid
Тейлор Дженкінс Рід знову написала історію про вигадану людину, за яку хвилюєшся, як за справжню (що є буквально ознакою хорошего фікшену, звісно).
Талановита тенісистка Керрі Сото пішла зі спорту, але не може дозволити молодим суперницям вкрасти її рекорди, тож — повертається.
Найдивніше в цій книзі те, що мене зовсім не цікавить теніс, але протягом 350+ сторінок він став для мене всім, я слідкувала за змаганнями Керрі і переживала кожну її перемогу і кожен програш як свої.
Прекрасно.
The Weight of Blood — Tiffany D. Jackson
Чудова варіація “Керрі” Кінга, писала про неї тут.
Confessions — Kanae Minato
Помста по-японськи. У вчительки помирає дитина, і під кінець року вона збирає учнів свого класу і каже, що точно знає: двоє з них — убивці. Далі — шість глав від різних персонажей, і кожна зі своїм чудовим твістом.
Дуже-дуже непогано, буду читати авторку далі.
Yellowface — R.F. Kuang
Дівчина краде рукопис своєї померлої подруги-письменниці і видає за свою. Недолік плану — подруга була азійського походження, а наша героїня — ні.
Не буду оригінальна — дуже сподобалось.
Five Survive — Holly Jackson
Мабуть, найгірший трилер року, що особливо неприємно, бо перша трилогія авторки — одна з моїх улюблених серій книг.
Шестеро підлітків їдуть в трейлері в подорож, тільки щоб дізнатись, що в одного з них (а насправді — в кожного) є жахлива таємниця.
Неймовірно нудно, а головний плоттвіст настільки передбачуваний і нецікавий, що я дочитала тільки через… знаєте, я навіть не розумію тепер, нащо це дочитувала.
Нікому не раджу.
In the Dream House — Carmen Maria Machado
Мемуар про домашній аб’юз в лесбійських відносинах, стилізований під енциклопедію кіножанрів і тропів. Неймовірно затягує.
Finders Keepers — Stephen King
Друга частина трилогії про Біла Ходжеса — трошки просідає на початку, але потім як розганяється! Мабуть, сподобалась мені навіть більше за першу, бо тут про книжки і те, що можуть зробить з людиною історії і одержимість ними.
Вся трилогія нещодавно перевидана українською з чудовими обкладинками, тож — рекомендую.
The Twisted Ones — T. Kingfisher
Друга аудіокнижка в цьому році, хто би міг повірити!
В цілому, всі три книжки цієї авторки, що я вже прочитала, будуються по одній схемі: молода і самотня дівчина їде в місце, пов’язане з її родиною, і знаходить там раптову дірку в інший світ, паралельно з несподіваними друзями.
Плюс: жахи в авторки виходять дійсно страшні, оригінальні і по відчуттям дуже “кріпі”. Ще плюс: пише вона з гумором і по-чудовому живо описує стосунки людини з тваринами (описи взаємодії з собакою тут — чи не найкращі, що я читала). І мій особистий плюс: жахи в книжках такі, що їх не виходить перемогти, можна тільки відбігти і сховатись від них, але вони продовжують існувати поруч.
Мінуси? Ну, її ще не переклали українською.
The Only One Left — Riley Sager
Ні, скоріше ось це — найгірший трилер року. Після цієї книжки в мене з’явилась на гудрідсі поличка “твіст на твісті — шоб шо?”, і саме вона ідеально описує історію.
Дівчина починає працювати доглядачкою старої пані, про яку все місто знає, що вона колись вбила свою родину. Далі — твіст-твіст-твіст, і ще раз — ТВІСТ! Але нащо? Нащо? Нащо цей фінальний пост-твіст?
З усіма тими твістами книжка все одно — нудна.
Дочитала тільки щоб впевнитись, що мені не варто більше читати Райлі Сейгера.
Things Have Gotten Worse Since We Last Spoke and Other Misfortunes — Eric LaRocca
Три хороші повісті, писала про них тут.
I'm Glad My Mom Died — Jennette McCurdy
Неймовірна автобіографія, про яку вже написала тут.