CHAPTER ‘ 3 . read !
після ще додаткових тридцяти хвилин патрулювання пʼятеро « світлячків » яких було видно ще навіть за декілька миль від місця колективного зібрання завдяки особливим елементам одягу , неначе блискучі прикраси вкрили собою одну з гілок .
щільна тиша ніби заповнювала усе вільне для повітря місце . цієї ночі , мабуть , ніхто не спатиме . воно звучало в думках настільки гучно та пронизливо , що мабуть нікому з пʼятьох не було відомо чи часом не звучало це вголос .
тиша , якою колись , після важкого та насиченого дня , хотілось насолоджуватись зараз сприймається як звук вилки по склу , він просить вимкнути себе і повільно зводить з розуму .
з гілки , яка протягувалась перед дівчатами повільно та без жодного звуку впала одна з пелюсток , слідом за нею дві і начебто за логічною послідовністю від гілки було відділено одну з квіточок . її пелюстки як ніколи прегарно віддзеркалювали місячне світло і падали додолу у пильному супроводі ночі . тільки тоді хоч хтось відчув ледве відчутну вібрацію у нижній частині тіла . було напрочуд схоже на інтервальні поштовхи , і коли це вже набридле відчуття почало провокувати відчуття дискомфорту кожної хтось спробував зруйнувати рекордну за тривалістю незручну тишу , хоч і на превеликий жаль , не встиг .
пронизливе відчуття тремтіння у всьому тілі і черговий , вже набагато сильніши поштовх змусили мінджі опинитись на рівень нижче від інших , її рука , ніби то із останньою надією на шанс виживання міцно схопила спітнілу від стресу та стану очікування чогось надпоганого руку юні . налякані викрики заповнили простір . страх , він множився , схожий до чадного газу , непомітно та без будь - яких візуальних ознаків власної присутності .
очі сумін , вони не відривались від пильних спостережень за навколишнім середовищем . її реакція , вона наче витримувала паузи , з надією , що хтось заговорить замість неї . однак коли діло доходило до безпеки людей , яких вона цініть мабуть навіть більше за місцевих котів , дівчина ніколи не намагалась зберігати тишу і власний спокій , який так часто доводилось будувати з самого початку .
мабуть саме тому вона перша помітила певну активність , хоч і на далекій відстані . з її вуст вилетіли майже не чутні пʼять слів . . . « я не одна це бачу ? » . . . оскільки так званого одного « бурмотіння під ніс » не було достатньо сумін , не надто уважно придивляючись дівчина схопила когось за елемент одягу та із коротенькими паузами , легенько його смикала поки не привернула до себе необхідної уваги . показавши пальцем вдаль вона примусила інших побачити те , що вони б навряд чи побачили самотужки .
ледь помітні чорні обʼєкти хаотично змінювали свій розмір та наче за власним бажанням зʼявлялись у різних точках в радіусі ста метрів від поточного місця перебування їх пʼятьох . найдивнішим здавалось тільки те , що періодично вони не були повністю чорними та пустими . погляд віві , який вона вже , на жаль , не могла контролювати власноруч нарешті завмер та із певною цікавістю сконцентрувався виключно на одному рухливому обʼєкті .
що там всередині ??! заждіть , це закинуті коридори ??
оууу , це ж парк розваг !!! . але чому там суцільна темрява ??? . . ( ???? )
спостерігаючи за подіями довкола , тільки через декілька хвилин коли нерозпізнані обʼєкти почали поглинати все живе , а не живе змушували перетворюватись на порох , дівчата цілком зрозуміли , що саме цього вони очікували . вони були готові , навіть якщо виключно морально .
ті сили , які спрацьовували зазвичай не могли заповнити усі пустоти , вони не були спроможні поставити світ на паузу , не могли контролювати це .
цих клятих чорних пустот ставало дедалі більше . вони були різні за розміром , різні за швидкістю пересування , та навіть за звуком , який видавали . в очах без перестанку рябить , а кожен рух ніби забирає частинку власних себе . і за всесвітнім законом підлості , єдине , чого не вміли дівчата — використовувати чужі слабкі сторони у власних інтересах .
одна мить . різкий біль у голові . слабкість . відчуття нескінченного падіння .
we may have lost this battle , but the war isn’t over.