Бухгалтерський облік цінних паперів - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа

Главная

Бухгалтерский учет и аудит
Бухгалтерський облік цінних паперів

Характеристика законодавчо-нормативної бази з обліку цінних паперів. Цінні папери як економічна та облікова категорія. Облік операцій з акціями. Основні види операцій з акціями підприємства. Кореспонденція рахунків з обліку операцій з облігаціями.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Бухгалтерський облік цінних паперів
1. Законодавчо-нормативна база та теоретичні аспекти обліку цінних паперів
1.1 Характеристика законодавчо-нормативн ої бази з обліку цінних паперів
Основною законодавчо-нормативною базою при виконанні курсової роботи є Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» в якому визначено, що бухгалтерський облік забезпечує надання користувачам фінансової звітності для прийняття відповідних рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, власний капітал, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Відповідно до Закону відповідальність за організацію зберігання Книги обліку цінних паперів несе керівник організації.
Закон України «Про цінні папери і фондову біржу», який визначає умови і порядок випуску цінних паперів, а також регулює посередницьку діяльність в організації обігу цінних паперів. Також Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок», який регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку.
Основним документом є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», який регламентується на законодавчому рівні. Це Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції» (далі - Положення (стандарт) 12) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції, операції із спільної діяльності та її розкриття у фінансовій звітності.
Норми Положення (стандарту) 12 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).
Також облік цінних паперів визначається нормами П(С) БО 10 «Дебіторська заборгованість». Якщо цінний папір був отриманий підприємством внаслідок продажу товарів (робіт, послуг) в рамках нормальної операційної діяльності (практика застосування цінних паперів у господарській діяльності свідчить, що, як правило, з цією метою застосовуються векселі), то визначення вартості такого цінного паперу з метою обліку регулюється П(С) БО 10 «Дебіторська заборгованість».
Оцінка цінних паперів, що виступають як зобов'язання підприємства, з метою бухгалтерського обліку регулюється П(С) БО 11 «Зобов'язання». Зобов'язання поділяються на довгострокові, поточні, забезпечення, непередбачені зобов'язання і доходи майбутніх періодів. Виходячи з можливої природи кожного конкретного виду зобов'язання цінні папери, за допомогою яких відбувається формування зобов'язань, можуть бути зараховані або до довгострокових, або до поточних зобов'язань.
Бухгалтерський облік операцій із цінними паперами здійснюється за балансовими та позабалансовими рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 №280 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.07.2004. Тільки в розділі 3 «Операції з цінними паперами та інші активи і зобов'язання» міститься близько 40 рахунків з обліку операцій з цінними паперами. Крім того, в перший клас «Казначейські та міжбанківські операції» введено близько 20 рахунків для відокремленого обліку операцій з цінними паперами, що рефінансуються Національним банком, та емітовані Національним банком України, в другий клас «Операції з клієнтами» введено п'ять рахунків для обліку операцій з урахування векселів. Передбачені окремі рахунки для обліку дебіторської і кредиторської заборгованості за різними видами операцій з цінними паперами, а також рахунки для обліку доходів та витрат за операціями з цінними паперами.
Також використовується Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України, в якому зазначено порядок відображення в бухгалтерському обліку інформації про операції з придбання, продажу, розміщення, випуску та погашення цінних паперів.
Ще Інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів та розрахунків №69 від 11.08.94. Основним завданням інвентаризації є виявлення фактичної наявності цінних паперів.
Цивільний Кодекс України від 14.06.2007, в якому визначено поняття, групи та вимоги до цінних паперів, виконання передання прав за ними.
1.2 Цінні папери як економічна та облікова категорія
У ст. 194 Цивільного Кодексу України зазначено, що цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.
Цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником. Вони передбачають можливість виплати доходу (прибутку) у вигляді дивідендів або процентів, а також передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів [7, с. 234].
Цінний папір являє собою документ, який виражає пов'язані з ним майнові і немайнові права, може самостійно обертатися на ринку і бути об'єктом купівлі-продажу і інших операцій, служить джерелом отримання регулярного і разового прибутку. Таким чином, цінні папери виступають різновидом грошового капіталу, рух якого здійснюється за рахунок подальшого розподілу матеріальних цінностей.
Кожному виду майна (ресурсів) можуть відповідати свої цінні папери, які в свою чергу можуть бути предметом власності, купуватися і продаватися, віддаватися в заставу і т. п.
Самі цінні папери можуть розглядатися як ресурси, які мають самостійне життя, свій ринок, що іменується фондовим або фінансовим. При відомих обставинах цінні папери можуть виникати і у вигляді посвідчень прав на використання робочої сили, на нематеріальні активи (типу дозволів на експорт-імпорт продукції, право стягування податків, право видання і т. п.). Основою для появи цінного паперу може стати навіть ймовірність настання якої-небудь події (наприклад, підвищення або пониження фондового індексу) [8, с. 441]
Усі цінні папери можна класифікувати за такими критеріями:
1. Залежно від способу підтвердження і фіксації прав виділяють: іменними або на пред'явника.
Іменним цінним папером визнається документ, у якому для засвідчення прав власника вказується його ім'я, тобто власник такого цінного папера отримує всі виражені в ньому права за умови, що його ім'я вказано в самому папері. Для іменних акцій необхідно ще внесення імені власника в книгу реєстрації акцій, що ведеться товариством. Іменні цінні папери, якщо інше не передбачено законом або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передаванню, передаються певним індосаментом (передавальним надписом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи) [9, с. 356].
2. Залежно від статусу емітента розрізнюють: державні (казначейські), корпоративні, муніципальні і папери фізичних осіб.
Серед державних і муніципальних цінних паперів переважають облігації, але можуть бути і такі види, як векселі, сертифікати, чеки. Серед корпоративних паперів переважають акції, але нерідко випускаються векселі, облігації. Папери фізичних осіб представлені головним чином векселями, чеками. У літературі виділяються також інвестиційні папери. Це будь-які цінні папери (за виключенням цінних паперів, випущених дочірніми підприємствами), в яких 50 і більше процентів голосуючих акцій належить емітенту. Крім цього, умовно виділяють і рієлторські папери. Ними можуть бути майнові листи, житлові сертифікати тощо.
3. За характером відносин, що фіксуються цінним папером, можна виділити: боргові і пайові типи цінних паперів.
Боргові папери, що випускаються з певною процентною ставкою у вигляді боргових зобов'язань, передбачають повернення суми боргу до певної дати. Пайові ж папери свідчать про вкладення певної частки їх власниками в капітал емітента.
4. Мають місце також цінні папери, які у відповідній формі фіксують права, пов'язані з володінням тими чи іншими паперами: готівкові та безготівкові.
Безготівкові папери бувають в свою чергу бездокументарними, а також централізовано документарними. Бездокументарні - це цінні папери, що існують у вигляді записів на спеціальних рахунках. Готівкові ж цінні папери - це документарні папери без їх обов'язкового централізованого зберігання. У бездокументарній формі існують в основному акції і облігації (особливо державні боргові зобов'язання). У цій формі можуть бути випущені не всі цінні папери (наприклад, векселі).
5. Виділяються також папери, що вимагають державної реєстрації (ті ж акції) і що не вимагають такої (деякі комерційні сертифікати, а також векселі).
6. Самостійний тип утворюють емісійні папери.
Емісійні - це будь-які цінні папери, в тому числі бездокументарні, які характеризуються одночасно такими ознаками: закріплюють сукупність майнових і немайнових прав, що підлягають посвідченню поступці і безумовному здійсненню з дотриманням встановленої форми і порядку; розміщуються випусками; характеризуються рівними обсягами і термінами здійснення прав всередині одного випуску незалежно від часу їх придбання. До емісійного типу цінних паперів належать: державні боргові зобов'язання, корпоративні облігації, акції [9, с. 356-357].
7. З точки зору форми отримання прибутку цінні папери поділяють на: процентні (купонні), безпроцентні, дивідендні, дисконтні (прибуток тут отримують як різницю між сумою погашення і ціною придбання цінного паперу).
8. Залежно від характеру обігу виділяють: ринкові і неринкові цінні папери.
Перші вільно продаються і перепродуються як на біржовому, так і на позабіржовому ринках. При цьому характер продажу не обов'язково повинен бути масовим. Ступінь «ринковості» того чи іншого цінного паперу може бути різним. Загалом будь-який цінний папір тією чи іншою мірою може бути товаром. «Неринковість» або обмежена «ринковість» того чи іншого паперу визначається її емітентом. «Неринкові» цінні папери мають тільки первинний ринок і не мають вторинного. Вони не перепродуються, а значить, і не мають ринкового котирування (останнє - це встановлення курсу цінного паперу на фондовій біржі або в рамках іншої торгової позабіржової системи). «Неринкові» - це іменні папери, тоді як «ринковими» можуть бути: іменні, пред'явницькі і ордерні папери. Серед «неринкових» цінних паперів частіше всього фігурують державні.
9. Залежно від того є цінний папір об'єктом інвестування чи об'єктом для спекуляцій, можна (нехай навіть і умовно) виділити інвестиційні та спекулятивні папери.
Щоб стати об'єктом інвестування, перші повинні бути досить ефективним фінансовим інструментом. Що стосується інших, то ними не обов'язково повинні бути цінні папери в повному розумінні цього слова. Спекулятивними можуть бути і різні сурогатні папери. Якщо для інвестиційних паперів важлива стабільність їх курсу, то для спекулятивних якраз навпаки - його перепади [9, с. 358].
10. З метою групування цінних паперів за видами сплати доходу поділяються на: цінні папери з визначеним прибутком та з невизначеним прибутком.
Так цінні папери з визначеним прибутком дають процентний дохід (купонні цінні папери) або не дають процентний дохід (цінні папери з нульовим купоном). Процентна ставка за цими паперами може бути постійною або індексованою на визначений показник. А до цінних паперів з невизначеним прибутком належать акції та папери, які засвідчують право на паї, а також інші цінні папери з невизначеним прибутком [12].
У сучасному економічному механізмі цінні папери виконують низку функцій:
а) вони є регулятором суспільного відтворення, забезпечуючи приплив капіталу в одні галузі та відплив капіталу з інших;
б) цінні папери є знаряддям мобілізації коштів інвесторів: у розвинених країнах значна частина вільного капіталу вкладається безпосередньо в купівлю цінних паперів, які виражають інформаційну функцію та свідчать про стан економіки;
в) падіння курсу цінних паперів свідчить про погіршення економічної кон'юнктури, а стабілізація курсу або підвищення його - про нормальний економічний стан країн;
г) крім того, за допомогою цінних паперів здійснюється контроль над економікою та економічними процесами в рамках як макро-, так і мікроекономіки: економічна ситуація в країні впливає на курси цінних паперів, а ті, у свою чергу, - на функціонування економікою та більшістю економічних процесів [9, с. 360].
Випуск цінних паперів здійснює емітент - юридична особа, яка від свого імені випускає цінні папери та бере на себе обов'язки, що випливають з умов їх випуску. Згідно з чинними в Україні законами випускаються такі цінні папери:
— акції - не мають установленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджують членство в акціонерному товаристві та право на участь в його управлінні. Акції дають право їх власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства;
— облігації - засвідчують внесення їх власником грошових коштів і підтверджують зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цих цінних паперів у передбачений строк з виплатою процента (якщо інше не передбачено умовами випуску);
— скарбничі зобов'язання України - вид цінних паперів на пред'явника, що поширюються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власником коштів до бюджету і дають право на одержання фіксованого доходу;
— ощадні сертифікати - письмове свідоцтво банку про депонування коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання (після встановленого строку) депозитів і процентів з нього;
— майнові приватизаційні сертифікати - згідно з ними громадянинові України держава надає право відкрити в ощадбанку депозитний (безготівковий) рахунок і придбати за ці кошти акції будь-яких державних підприємств чи об'єкти нерухомості;
— приватизаційні житлові чеки - це такі самі цінні папери, як і майнові приватизаційні сертифікати, тобто за ними громадянину України відкривається аналогічний депозитний рахунок в ощадбанку;
— векселі - засвідчують безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму власникові векселів [7, с. 236].
Облік операцій з деякими цінними паперами буде детальніше розглянуто у другому розділі курсової роботи.
Якщо підприємство здійснює інвестиції (як правило, за кошти) в цінні папери з метою отримання доходу від володіння ними, то визначення вартості такого цінного паперу з метою обліку регулюється П(С) БО 12 «Фінансові інвестиції».
Первинна оцінка цінних паперів у момент придбання здійснюється за собівартістю, що включає в себе ціну придбання, суму комісійних витрат, сплачених податків та інших витрат (якщо такі були), які виникли у зв'язку з цією інвестицією. Якщо інвестиції придбаваються не за кошти, а шляхом обміну на інші активи, собівартість придбання визначається за справедливою вартістю переданих активів.
Переоцінка цінних паперів на дату балансу відбувається за їх справедливою вартістю. Визначити справедливу вартість можна, якщо цінний папір, що є предметом оцінки, має активний ринок. У цьому випадку справедливою вартістю може вважатися середньозважена ціна купівлі, визначена за котируваннями організованого ринку на день оцінки. За відсутності активного ринку оцінити справедливу вартість цінного паперу неможливо. Тому стосовно цінних паперів, що не мають активного ринку, діє правило, згідно з яким їх обліковують за собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестиції. Корисність інвестиції у застосуванні до процентних паперів - це той дохід, який отримає інвестор у момент погашення (продажу) об'єкта інвестування.
Відповідно до основних принципів бухгалтерського обліку, має здійснюватися щомісячне нарахування відсотків, що, у свою чергу, призводить до зменшення корисності інвестиції. Воно відображається в балансі шляхом відповідного зменшення балансової вартості інвестиції на величину нарахованих відсотків.
У разі якщо цінні папери були придбані з дисконтом (премією), то на дату балансу вони оцінюються за амортизованою собівартістю. Для процентних цінних паперів це означає, що на дату балансу вони оцінюються за собівартістю, зменшеною на величину нарахованих відсотків (зменшення корисності інвестиції), яка, у свою чергу, має бути збільшена (зменшена) на суму амортизованого дисконту (премії) [13].
Для відображення цінних паперів в активі балансу передбачено такі рядки:
- довгострокові фінансові інвестиції (код рядка балансу 045);
- довгострокова дебіторська заборгованість (код рядка балансу 050);
- векселі одержані (код рядка балансу 150);
- інша поточна дебіторська заборгованість (код рядка балансу 210)
- поточні фінансові інвестиції (код рядка балансу 220);
- грошові кошти та їх еквіваленти (код рядка балансу 230).
На формування зазначених рядків активу балансу впливають операції з цінними паперами, що обліковуються на таких рахунках:
1. Рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції».
Рахунок призначений для обліку цінних паперів (за винятком ощадних сертифікатів, що є еквівалентами коштів), які опинилися у власності підприємства не в ході нормального операційного циклу і погашення яких відбудеться через дванадцять місяців з дати балансу. Тобто фактично йдеться про ті цінні папери, які були придбані (як правило, за кошти) з метою отримання доходу від володіння ними.
Аналітичний облік ведеться за видами вкладень і за об'єктами інвестування. Сальдо цього рахунка використовується при формуванні рядка балансу 040.
2. Рахунок 16 «Довгострокова дебіторська заборгованість».
Рахунок має субрахунок 162 «Довгострокові векселі одержані», призначений для обліку векселів, що опинилися у власності підприємства не в ході нормального операційного циклу. Наприклад, при продажу з відстрочкою платежу основних фондів підприємство-продавець оформляє такий кредит за допомогою векселя.
Аналітичний облік ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами виникнення і погашення. Сальдо цього субрахунку використовується при формуванні рядка балансу 050.
3. Рахунок 34 «Короткострокові векселі одержані».
Рахунок призначений для обліку векселів, одержаних підприємством у ході звичайної операційної діяльності. На цьому рахунку враховуються як векселі, одержані безпосередньо від підприємств-емітентів, так і векселі, одержані за індосаментом.
Аналітичний облік ведеться за кожним одержаним векселем. Сальдо цього субрахунку використовується при формуванні рядка балансу 150.
4. Рахунок 35 «Поточні фінансові інвестиції».
Рахунок має два субрахунки: 351 «Еквіваленти грошових коштів» і 352 «Інші поточні фінансові інвестиції». Субрахунок 351 призначений для обліку ощадних сертифікатів, придбаних (отриманих) як у ході звичайного операційного циклу, так і в ході інвестиційної діяльності підприємства.
Аналітичний облік ведеться за видами фінансових інвестицій із забезпеченням можливості отримання інформації про інвестиції як на території країни, так і за її межами. Сальдо цього субрахунку використовується при формуванні рядка балансу 350.
Субрахунок 352 призначений для обліку цінних паперів (за винятком ощадних сертифікатів, що є еквівалентами коштів), що опинилися у власності підприємства не внаслідок здійснення підприємством нормального операційного циклу, погашення яких відбудеться протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Сальдо цього субрахунку використовується при формуванні рядка балансу 220 [7].
Для відображення цінних паперів у пасиві балансу передбачено такі рядки:
- інші довгострокові фінансові зобов'язання (код рядка 450);
На формування зазначених рядків пасиву балансу впливають операції з цінними паперами, які обліковуються на таких рахунках:
1. Рахунок 52 «Довгострокові зобов'язання за облігаціями».
Рахунок призначений для обліку розрахунків з іншими особами за випущеними і сплаченими власними облігаціями терміном погашення понад дванадцять місяців з дати балансу. Цей рахунок має три субрахунки: 521 «Зобов'язання за облігаціями», 522 «Премія за випущеними облігаціями», 523 «Дисконт за випущеними облігаціями».
Аналітичний облік довгострокових зобов'язань за облігаціями ведеться за їх видами і термінами погашення. Сальдо цього рахунка використовується при формуванні рядка балансу 450.
2. Рахунок 51 «Довгострокові векселі видані».
На цьому рахунку ведеться облік векселів, емітованих підприємством для розрахунків з постачальниками й іншими кредиторами за операціями, які не провадяться в рамках звичайної операційної діяльності.
Аналітичний облік ведеться за кожним виданим векселем. Сальдо цього рахунка використовується при формуванні рядка балансу 450.
3. Рахунок 62 «Короткострокові векселі видані».
На цьому рахунку ведеться облік розрахунків із заборгованості з постачальниками, підрядчиками та іншими кредиторами за отримані сировину, матеріали, товари, послуги, роботи, забезпечені виданими векселями.
За кредитом рахунка 62 «Короткострокові векселі видані» відображається видача векселів на забезпечення поставок (робіт, послуг), за дебетом - погашення заборгованості за виданими векселями, її списання.
Аналітичний облік ведеться за кожним виданим векселем і за термінами їх погашення. Сальдо цього рахунка використовується при формуванні рядка балансу 520 [13].
Підставою для прийняття цінних паперів до бухгалтерського обліку є:
а) «документарною» формою цінного паперу є:
- договір комісії на придбання цінного папера;
- акт прийому-передачі цінного папера;
- сертифікат, що містить реквізити відповідного виду цінних паперів, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукупність прав, наданих цими цінними паперами;
б) «бездокументарною» формою цінного паперу є:
- обліковий запис на «рахунку у цінних паперах», здійснений зберігачем. Слід звернути увагу на те, що з правової точки зору відкриття рахунків не зберігачами (в тому числі спеціальних «рахунків у цінних паперах» депозитаріями) призводять до того, що цінних папір не існує у «бездокументарній» формі, а оформлення тимчасових свідоцтв, виписок з реєстру власників іменних цінних паперів, письмових зобов'язань замість сертифікатів цінних паперів призводить до відсутності цінного папера у «документарній» формі;
На практиці у «бездокументарній» формі існують виключно емісійні цінні папери, тобто цінні папери, які розміщуються «випусками» - сукупностями цінних паперів одного емітента певного виду та однієї номінальної вартості, що забезпечують їх власникам однаковий обсяг прав і можливість мати однакові умови розміщення на фондовому ринку. При цьому такий «випуск цінних паперів» (як сукупність цінних паперів) підлягає реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку [6];
в) при придбанні права вимоги - угода про поступку прав вимоги.
Всі цінні папери, що зберігаються в організації (облігації державної ощадної позики, облігації внутрішньої валютної позики, векселі, акції, облігації), повинні бути описані в Книзі обліку цінних паперів.
Книга обліку цінних паперів повинна бути зброшурована, скріплена печаткою організації й підписами керівника й головного бухгалтера, сторінки пронумеровані. Виправлення в Книгу обліку цінних паперів можуть вноситися лише з дозволу керівника і головного бухгалтера із вказівкою дати внесення виправлень. У випадку ведення Книги обліку цінних паперів за допомогою обчислювальної техніки результатна інформація може формуватися у вигляді вихідного документа на інформаційних носіях. Роздруківка інформації з таких носіїв здійснюється в міру необхідності або вимозі органів, що здійснюють контроль відповідно до законодавства України, суду і прокуратури, але не рідше одного разу в рік.
Отже, в першому розділі курсової роботи було розглянуто та проаналізовано законодавчо-нормативні та теоретичні аспекти організації обліку цінних паперів.
Була виділена основна нормативно-правова база, що регулює засади обліку цінних паперів: закони, положення (стандарт) бухгалтерського обліку.
Щодо теоретичних аспектів організації обліку цінних паперів, то було використано різні визначення поняттю цінні папери, класифікацію та функції. Розглянуто як цінні папери обліковуються та оформлюються документально.
Було визначено, що основними недоліками сучасних підручників є те, що майже всі вони мають одні й ті ж самі визначення, дані, не спираються на міжнародну практику ведення обліку цінних паперів, не містять власних аналітичних роздумів авторів.
2. Бухгалтерський облік цінних паперів
Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує частку у статутному капіталі акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товариству та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства [10, с. 224].
На акції вказана її номінальна вартість, а продажна ціна називається її курсом.
Акції можуть випускатись у документарній і без документарній формах. Крім того акції поділяють на прості (звичайні) та іменні (привілейовані). Іменні акції не приймають участь у голосуванні, оскільки за ними виплачуються дивіденди у вигляді фіксованого прибутку, або фіксованої частини від прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Іменні акції поділяють на звичайні та накопичувальні. За накопичувальними акціями дивіденди у роки, коли підприємство має збиток не сплачується, а накопичуються для сплати у роках, коли є достатня величина прибутку.
Здійснюють емісію акцій акціонерні товариства, після чого вони обертаються на фондовому ринку, а також поза його межами. Товариство, на рівні з іншими учасниками фондового та позабіржового ринку може здійснювати операції з власними цінними паперами. Слід зазначити, що порядок бухгалтерського та податкового обігу акцій залежить від рівня ринку цінних паперів.
Операції, які можуть здійснюватися емітентом акцій на ринку, наведено на рис. 2.1.
Рис. 2.1. Основні види операцій з акціями підприємства
Згідно зі ст. 32 Закону України «Про господарські товариства» акціонерне товариство має право викупити у акціонера повністю оплачені ним акції для наступного їхнього перепродажу, поширення серед своїх працівників або анулювання. Акції можуть бути викуплені тільки за рахунок коштів, що перевищують статутний капітал, і мають бути реалізовані в строк не більше одного року.
Таким чином, викуп акцій може розглядатися із двох позицій:
— як попередня умова анулювання акцій із зменшенням статутного капіталу;
— або як господарська операція, спрямована на одержання емітентом (підприємством) прибутку від подальшого продажу акцій (при реалізації акцій власної емісії посередництво професійного торговця цінними паперами не є обов'язковим) [12, с. 406-407].
Операції з емісії та погашення акцій власної емісії не викликають ніяких податкових наслідків. Випуск акцій акціонерним товариством здійснюється у розмірі його статутного капіталу. Додатковий випуск акцій можливий лише в тому разі, коли всі раніше випущені акції оплачені за вартістю, не нижчою від номінальної.
Додатковий випуск акцій акціонерним товариством можливий у випадках, коли всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю не нижче номінальної. Забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з господарською діяльністю підприємств [7, с. 235].
Облік продажу акцій власної емісії поділяється на два етапи: до реєстрації статуту та після його реєстрації. Поточний облік авансових внесків ведуть на рахунку «Розрахунки із засновниками». В оплату акцій акціонери можуть передавати будь-які активи і відповідно до переданого активу здійснюються записи за дебетом рахунків: гроші сплачені до каси, на розрахунковий рахунок - шляхом передачі основних засобів - валютними коштами до банку - шляхом передачі нематеріальних активів - тощо, а також за кредитом рахунка «Неоплачений капітал».
У день реєстрації статуту потрібно зробити запис за кредитом рахунка «Статутний капітал» на всю суму та за дебетом рахунка «Неоплачений капітал» також на всю суму.
Це означає, що на рахунку «Неоплачений капітал» після наведеної операції буде утворено сальдо, яке свідчить про заборгованість засновників до «Статутного капіталу».
Поступове погашення боргу перед статутним капіталом відображається аналогічно щойно наведеному.
На нараховану суму дивідендів дебетується рахунок «Нерозподілений прибуток» і кредитуються рахунки за призначенням: «Розрахунки з учасниками»
- на суму, нараховану акціонерам, які працюють на підприємстві;
— на суму, нараховану акціонерам-засновникам, які не працюють на підприємстві;
- на суму, нараховану іншим акціонерам.
АТ може викупити акції в акціонерів. Викуп акцій відображається записами: дебет рахунка «Вилучений капітал», кредит рахунків, з яких суми були передані акціонерам: «Каса» тощо. Викуплені акції можуть бути анульовані (знищені). Тоді запис буде такий: дебет рахунка «Статутний капітал», кредит рахунка «Вилучений капітал».
Якщо акції реалізуються за ціною, вищою за їхню номінальну вартість, то різниця між продажною та номінальною вартістю зараховується до «Додаткового капіталу», якщо ж реалізація відбувається за нижчою ціною - це є прямий збиток підприємства.
АТ має право підвищувати або знижувати номінальну вартість акцій власної емісії. Кожний такий випадок супроводжується перереєстрацією статутного капіталу. Підвищення номіналу вартості акцій відображають у бухгалтерському обліку аналогічно продажу (реалізації), як щойно описано.
Основною причиною зниження номіналу вартості акції є непокриті збитки, тому після перереєстрації здебільшого суму зниження направляють на покриття збитків (дебет рахунка «Непокриті збитки»).
В окремих випадках, що буває дуже рідко, зниження номінальної вартості акцій виплачують. У цих випадках суму зниження попередньо обліковують на рахунку «Розрахунки із засновниками». А далі виплачують або з рахунка «Каса» або з «Розрахункового рахунка в банку» [7, с. 236].
Сертифікат ак
Бухгалтерський облік цінних паперів курсовая работа. Бухгалтерский учет и аудит.
Лабораторная Работа По Биологии Мхи
Дипломные работы: Экономико-математическое моделирование
Понятие Права Курсовая Работа
Дипломная работа по теме Основные закономерности сенсибилизированной фосфоресценции в твёрдых растворах органических соединен...
Реферат: Коммерческие банки. Скачать бесплатно и без регистрации
Отчет по практике по теме Создание информационно-поисковой системы 'Учёт работ ООО 'Техномонтаж'
Rainbow 9 Класс Контрольные Работы Скачать
Доклад: Проституция в Древнем Риме
Писатель Судья Своего Времени Сочинение
Реферат: О воспитании уважения к старшим в Японии. Скачать бесплатно и без регистрации
Сочинение: Финальное объяснение Онегина и Татьяны. Анализ эпизода из 8-й главы романа А.С.Пушкина Евгений О
Дневник По Производственной Практике В Банке
Клише Для Написания Декабрьского Сочинения 2022
Сочинение по теме Смех сквозь слезы в поэме Гоголя "Мертвые души"
Сочинение Про Жизнь
Сочинение Описание Картины Всадница
Реферат: Біотехнологія в рослинництві
Что Такое Уроки Доброты Сочинение
Курсовая работа по теме Основы транспортной логистики
Сочинение На Тему Бродского Летний Сад
Биология фермантов - Биология и естествознание реферат
Возникновение жизни на Земле - Биология и естествознание презентация
Генетично модифіковані рослини - Биология и естествознание реферат