Броня Leopard 1

Вже багато чого було сказано про Леопард 1, зокрема міцно закріпилась думка про його “картонність”. Тож спробуємо розібратись мовою цифр від чого він може захистити, а від чого навіть додавання Контакт-1 не допоможе. 

Леопард 1 створювався ще в часи до винайдення комбінованої броні, тому розробники логічно вирішили зробити ставку на мобільність, оскільки зробити захист від існуючих та перспективних, на той момент, кумулятивних боєприпасів за допомогою гомогенної броні було неможливо. Тому народився концепт максимально мобільного танку з захистом від малокаліберних снарядів та уламків. 

Якщо проаналізувати захищеність танку (мал. 1) та порівняти його з сучасними, масовими бронебійними снарядами до радянських 30мм гармат, а саме ЗУБР6 та ЗУБР8 (Мал. 2) то можна відмітити що він не пробивається ними не лише в лобову проєкцію, але і у верхню частину бортів вже з дистанції у декілька сотень метрів навіть під прямим кутом. При цьому, теоретично вразлива нижня частина корпусу, на практиці екранована гусеницями, катками та складками місцевості. Уважний читач помітить що представлена діаграма бронювання перших версій Леопардів 1, втім додавання рознесеної броні на башту на версії починаючи з А3 картину суттєво не міняють. 

Звісно, подібний захист не здатний захистити від будь-яких танкових снарядів, чи то підкаліберних, чи то кумулятивних, чи навіть фугасних. В контексті захисту від фугасних снарядів, також варто звернути увагу на ослаблену зону біля люків на башті та в районі МТО. Звісно навіть сучасним танкам буде дуже погано у разі прямого влучання артилерійського снаряда чи 120 міни, проте у випадку з Леопардом 1 наслідки влучання можуть бути куди більш руйнівні. 

Що дійсно кардинально змінилось з часів створення Леопарду 1 так це насиченість піхоти ручними та переносними протитанковими засобами. Звісно, базова версія танку не має практично ніякого захисту від них, проте ми вже маємо досвід встановлення ДЗ Контакт-1 на танки Леопард 2А4, а отже, ймовірно, це буде повторено і з танками Леопард 1А5. 

Якщо опиратись на дані випробувань обстрілом танків Т-55 та Т-62 з встановленим ДЗ Контакт-1 (http://btvt.info/3attackdefensemobility/kontakt_1_trials_pt3.htm), то можна зробити обґрунтоване припущення що ділянки перекриті динамічним захистом будуть здатні витримати влучання масових моноблочних протитанкових гранат ПГ-7ВЛ Луч, а отже і FPV, ракет до Фаготу серії 9М111 (але не 9М113), та кумулятивних гранат ПГ-9 від СПГ-9. Втім Контакт-1 не забезпечить захист від танкових кумулятивних снарядів. 

Звісно постає питання встановлення динамічного захисту на відносно тонку броню та запасу міцності ходової частини для подібної модернізації. На перше питання можна відповісти посилаючись на дані наведені в дослідженні “ОЦЕНКА ВОЗДЕЙСТВИЯ ВЗРЫВА БОЕПРИПАСА ДИНАМИЧЕСКОЙ ЗАЩИТЫ НА ЛЕГКОБРОНИРОВАННУЮ ВГМ” (http://btvt.info/5library/vbtt_1990_04_dempfer.htm), які вказують що товщини броні Леопарду-1 має вистачити для цього, там же наведені технічні рішення які мають зменшити вплив на броню негативних ефектів від вибуху контейнера ДЗ. На друге, можна вказати на канадську версію Leopard 1 C2 яка мала досить масивну накладну композитну броню MEXAS.

Тож, якщо підсумовувати, як не дивно, попри десятиліття які минули з моменту створення Леопард 1, у випадку мінорної модернізації буде мати адекватний рівень захисту від малокаліберних гармат, уламків снарядів, а також значної частини засобів ураження доступних піхоті.