Боротьба з тероризмом в Україні - Государство и право дипломная работа

Боротьба з тероризмом в Україні - Государство и право дипломная работа




































Главная

Государство и право
Боротьба з тероризмом в Україні

Становлення відповідальності за терористичний акт в кримінальному законодавстві. Характеристика кваліфікованих складів злочину, передбаченого статті 258 КК України. Концептуальні основи визначення категоріально-понятійного апарату у боротьби з тероризмом.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Розділ 1. Поняття терористичного акту та його місце в системі злочинів проти громадської безпеки (історичний і сучасний аспекти)
1.1 Правовий аналіз передумов виникнення загрози терооризму в Україні
1.2 Сучасне розуміння понять: терору, тероризму та терористичного акту в правовій системі
1.3 Становлення та розвиток відповідальності за терористичний акт в кримінальному законодавстві
Розділ 2. Склад злочину, передбаченого ст.258 КК України
2.1 Об'єкт злочину та об'єктивна сторона злочину
2.2 Суб'єкт злочину та суб'єктивна сторона злочину
Розділ 3. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки терористичного акту та його відмежування від суміжних складів злочинів
3.1 Характеристика кваліфіковних складів злочину, передбаченого ст.258 КК України
3.2 Відмежування терористичного акту від подібних злочинів
Актуальність теми. Проблема тероризму багато років залишається у центрі міжнародної уваги. Соцільно-політична та кримінально-правова природа цього явища є дуже складною. Різноманітність засобів скоєння терористичних актів перешкоджають ефективній протидії ним, адже головною тенденцією сучасного тероризму є його інтенсивні зміни в напрямку підвищення суспільної небезпеки за рівнем організованості, матеріально-технічного й фінансового забезпечення, національних і транснаціональних масштабів, за настанням тяжких наслідків тощо. Сьогодні терористи мають доступ до засобів масової інформації та можуть звертатися до всього світу через мережу Інтернет, що робить насильницькі терористичні дії могутньою зброєю, яка призводить до залякування великої кількості людей одночасно та у різних куточках світу. Таким чином, тероризм виходить на міжнародний рівень і порушує світовий порядок, мир і безпеку. Враховуючи поширення в світі цього вкрай небезпечного злочину, виникла нагальна необхідність поглибленого, вивчення проблем, невирішеність яких сприяє його проявам.
Активізація тероризму та сепаратизму в Україні по-новому формулює завдання боротьби з цим явищем і вимагає вжити жорстких заходів для попередження територистичних актів. Так, до недавна вважалося, що загроза тероризму для України існує в значно меншому обсязі, аніж для багатьох інших країн світу, однак події останніх трьох років довели, що це не так. На території нашої держави сьогодні чи не щодня вчиняються злочини, які мають очевидну терористичну спрямованість. Переважно суб'єктами цих злочинів є громадяни Російської Федерації, які законно або незаконно знаходяться на нашій території, а також громадяни України, які задіяні в незаконних військових формуваннях так званих «ДНР» та «ЛНР».
Таке становище викликає потребу в активізації діяльності щодо протидії тероризму. Але для ефективної протидії цьому негативному явищу необхідно глибоко пізнати його сутність, виявити закономірності, детермінанти як в цілому, так і окремих його різновидів, а також розробити чітке та несуперечливе антитерористичне законодавство, в тому числі й кримінальне, адже чинне визначення терористичного акту (як і інших злочинів терористичної спрямованості) в Кримінальному кодексі України є таким, що абсолютно не відповідає ані існуючим викликам, ані міжнародному праву тому підлягає негайному уточненню і вдосконаленню. Таким чином, створити ефективні засади протидії терористичній діяльності в Україні неможливо без ретельної та системної ревізії положень чинних нормативно-правових актів на предмет їх гармонізації між собою та з міжнародними документами, до виконання яких приєдналася наша держава.
Питанням кримінально-правової і кримінологічної характеристики тероризму та злочинів терористичної спрямованості присвячено роботи В.П. Ємельянова, В.Ф. Антипенка, В.І. Борисова, В.О. Глушкова, М.П. Кірєєва, В.С. Комісарова, В.В. Крутова, М.В. Семикіна, В.В. Мальцева, Л.В. Новікової, Г.М. Міньковського, В.Є. Петрищева, Г.В. Овчинникової, С.М. Мохончука, О.В. Шамари, В.П. Ревіна, П.Л. Фріса, В.Г. Пилипчука, В.П. Тихого, В.А. Ліпкана та ін. І хоча в цьому напрямку зроблено чимало, багато питань досі залишаються дискусійними або взагалі невирішеними. Тому обрана тема дипломної роботи є актуальною та своєчасною.
Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за терористичний акт - законодавча конструкція злочину, передбаченого ст.258 Кримінального кодексу України, а також практичні питання, що виникають при її застосуванні.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв'язку з проявами тероризму і застосуванням законодавства щодо боротьби з цим явищем.
Мета роботи полягає в комплексному дослідженні питань кримінальної відповідальності за терористичний акт, визначенні місця, яке займає цей злочин в системі суспільно небезпечних діянь, встановленні причин, які заважають правильній кваліфікації терористичного акту, а також суперечностей, що мають бути виправлені шляхом внесення змін до чинного Кримінального кодексу України задля приведення застарілої норми про відповідальність за терористичний акт у відповідність до міжнародних вимог та фактичних ознак сучасного тероризму.
Завданнями роботи є: аналіз передумов виникнення загрози тероризму в Україні; визначення понять терору, тероризму та терористичного акту в кримінальному законодавстві України та деяких інших зарубіжних країн; відстеження історичного розвитку процесу становлення кримінальної відповідальності за терористичний акт у кримінальному законодавстві України; визначення і дослідження об'єктивних, суб'єктивних та кваліфікуючих ознак складу злочину статті 285 Кримінального кодексу України; з'ясування проблемних питань відмежування терористичного акту від суміжних злочинів.
При написанні дипломної роботи застосовувалися такі спеціально-юридичні методи дослідження:
- діалектичний, що дозволив розглянути питання кримінальної відповідальності за терористичний акт через поглиблене вивчення більш загальних категорій кримінального права;
- історико-правовий, що його було використано при аналізі чинників, які зумовлюють кримінально-правову заборону вчиняти терористичні акти, та при дослідженні розвитку законодавства в галузі кримінально-правової охорони громадської безпеки та інших об'єктів такої охорони;
- порівняльно-правовий, за допомогою якого здійснено відмежування терористичного акту від інших суміжних злочинів;
- формально-логічний (догматичний), який дозволив проаналізувати дану норму з точки зору додержання правил законодавчої техніки при її конструюванні, а також сприяв поглибленню понятійного апарата стосовно сфери боротьби з тероризмом;
- системно-структурний, використаний при дослідженні багатопланового явища тероризму з позиції рівневого підходу, а також об'єктивних та суб'єктивних ознак розглядуваного злочину під кутом зору з'ясування змісту й удосконалення норм чинного законодавства.
Розділ 1. Поняття терористичного акту та його місце в системі злочинів проти громадської безпеки (історичний і сучасний аспекти)
1.1 Правовий аналіз передумов виникнення загрози тероризма в Україні
Світовий тероризм перетворився на загальнолюдське лихо, що не знає кордонів. Він становить одну із найсерйозніших загроз для міжнародного миру і безпеки та є головною загрозою фундаментальним правам людини.
«Метастазами тероризму» охоплено практично всі континенти, але найбільше людство непокоїть виникнення передумов терору глобального рівня, що нині спостерігається на Євроазійському континенті. Хвиля терористичних актів, що прокотилася останнім часом планетою, вкотре підтвердила відомий постулат, що тероризм не має кордонів [91, с.22].
Сучасна геополітична динаміка, що певним чином породжує умови для виникнення тероризму та його ескалації, значною мірою визначається соціально-економічними та психологічними причинами. Близько мільярда людей відлучені від продуктивної праці: 150 млн. осіб - безробітні, понад 700 млн. - частково зайняті, невизначена статистично, але значна кількість людей втягнута у кримінальну діяльність. Мільярд жителів планети - неписьменні (2/3 з них - жінки), приблизно 2 млрд. осіб животіють в антисанітарних умовах. Майже кожний третій житель Землі досі не користується електрикою, 1,5 млрд. осіб не мають доступу до безпечних джерел питної води, 840 млн. осіб, зокрема 200 млн. дітей, голодують або страждають від недоїдання. У бідних країнах щорічно вмирають 14 млн. дітей від виліковних хвороб і 600 тис. жінок із причин, пов'язаних з вагітністю і пологами. Половина всіх випадків дитячої смертності у країнах Африканського континенту зумовлена недостатнім харчуванням [127, с.11-78].
На тлі деструктивних процесів глобалізації світової економічної системи доволі обґрунтовано передбачається посилення руйнівного впливу глобальної злочинності, корупції в системі державного управління, втрата національного суверенітету і підвищення ролі тероризму, зокрема, його релігійно-етнічного різновиду. Сама ж світова фінансова система, що переживає у наш час чи не найбільшу кризу у своїй історії, на думку Д.Львова, перетворилась у глобальний спекулятивний конгломерат, що функціонує не в інтересах розвитку національних економік, зростання промислового виробництва та рівня життя людей, а задля закріплення позицій країн «золотого мільярда» [114, с.15].
Реальна перспектива складних криз і конфліктів у майбутньому, в тому числі збройних, що ґрунтуються на тактиці тероризму, тут також цілком можлива. Відомий західний соціолог І.Валлерстайн ще наприкінці минулого століття зазначив, що ми живемо в епоху переходу від існуючої глобальної системи суспільного устрою - капіталістичної світової економіки - до іншої або інших глобальних систем. Немає сумніву, однак, що перехідний період буде винятково важким для тих, хто живе в цей час. Це буде період загострення та посилення безпорядків, що супроводжуватимуться, на думку багатьох, руйнуванням звичаєвих цінностей [158, с. 35].
На думку російського науковця В.Іноземцева, джерела і масштаби нинішніх і потенційних протистоянь визначаються тим, що на порозі ХХІ століття постекономічний лад формується не як самодостатня соціальна система, а як доволі замкнута спільність у межах постіндустріальних суспільств, що породжує два типи конфліктів. З одного боку, країни світового співтовариства, що розвиваються і зіштовхуються з кризою господарства, яка посилюється і обумовлена, насамперед, відсутністю реального попиту на їх продукцію розвинутого світу, об'єднаються в опозицію до високотехнологічних, постіндустріальних держав; виникне нова межа, що розділятиме сучасну цивілізацію. З іншого боку, розвинуті країни, що здаються чимось монолітним лише за їх оцінки з погляду громадян «четвертого світу», також будуть уражені зростаючим соціальним розшаруванням, яке відбуватиметься за різними мотивами діяльності представників тієї або іншої соціальної страти. Це може призвести до соціальних конфліктів усередині розвинутих країн, а також спричинити сповільнення становлення постекономічного суспільства або навіть руйнування його внутрішньої логіки [58, с.16].
Окремо слід зазначити, що глобалізація світової економіки, крім відторгнення вже відомих країн і народів так званого «третього» і «четвертого світів», дедалі відчутніше обмежує інтереси середнього класу.
Не викликає сумніву, що основу тероризму становить соціальний конфлікт. Тероризм є проявом деструктивної правосвідомості, тож, для запобігання цьому явищу вкрай важливо виявити особливості способу мислення та мотиваційні механізми носіїв такого типу світосприйняття.
Проблеми тероризму вивчалися такими вітчизняними правниками, як Я.Ю. Кондратьєв, В.О. Глушков, В.В. Крутов, С.М. Мохонук, В.Ф. Антипенко, М.А. Погорецький, Ю.М. Коцюбинська, В.П. Ємельянов, М.В. Семикін, М.О. Свірін, В.А. Ліпкан, С.С. Яценко. Першу кримінально-правову оцінку цьому явищу дала в 1993 році С.О.Допілка на прикладі морського тероризму.
Аналіз робіт наведених вище науковців, а також публікацій закордонних авторів дозволяє зробити висновок, що правосвідомість терористів здебільшого деформована, оскільки ними визнаються тільки їх права та вимоги; вони позбавляють основних природних прав тих людей, проти яких здійснюється терористичний акт: права на життя, на безпеку, на власний світогляд. Терористи завдають своїми діями руйнівного впливу суспільній та індивідуальній правосвідомості, оскільки підривають віру людини у справедливий правопорядок, надійність правоохоронної системи.
Розвиток сучасного тероризму характеризується такими тенденціями:
- по-перше, він все активніше зрощується з організованою злочинністю, методи і техніку якої швидко пристосували до своєї діяльності терористичні організації. Терористи відрізняються від «загально-кримінальних» злочинців лише мотивацією своїх дій. Мета терористичного акту - не особиста вигода, а виконання певної політичної або ідеологічної вимоги;
- по-друге, терористичні організації набувають все більш інтернаціонального характеру. Через стрімке зростання транснаціональної злочинності ООН приділяє все більшої уваги необхідності міжнародної кооперації і більш тісній співпраці у боротьбі із злочинністю, тероризмом, контрабандою вогнепальної зброї та наркобізнесом;
- по-третє, тероризм набуває вигляду індустрії, оскільки великі кошти не тільки вкладаються у цю діяльність, а й повертаються до вкладників з прибутком.
Вчені виокремлюють об'єктивні та суб'єктивні чинники, які породжують тероризм. Розуміння цих причин розкриває більші можливості для аналізу відповідного явища та пошуку шляхів боротьби з ним [34, с.65-67].
Так, об'єктивними причинами тероризму вважаються:
а) нерозв'язаність соціальних (зокрема територіальних, як, наприклад, конфлікт у Нагорному Карабасі між вірменами й азербайджанцями), національних чи релігійних проблем, що мають для конкретної соціальної, національної, релігійної чи іншої групи суттєве значення, пов'язане з її самооцінкою і самосприйняттям, традиціями та звичаями;
б) війна або військовий конфлікт, у межах якого терористичні акти стають частиною воєнних дій (Чеченська війна в Російській Федерації);
в) наявність країн чи соціальних, національних, релігійних чи інших груп, що відрізняються від своїх близьких і далеких сусідів високим рівнем матеріального добробуту й культури і через свою політичну, економічну та військову могутність або інші можливості диктують свою волю іншим країнам чи соціальним групам (відносини США з деякими країнами світу, наприклад, з Іраком);
г) існування, як правило, таємних організацій, зокрема релігійних, сектантських (наприклад, секта в Японії «АУМ Сінріке»), які наділяють себе магічними й месіанськими здібностями, виробляють єдино правильний, на їхню думку, шлях до порятунку людства, докорінного покращення його життя, створення ладу загального добра, справедливості й добробуту або вічного порятунку душі;
ґ) невирішеність економічних і фінансових питань, зниження життєвого рівня, стан психологічного дискомфорту, тривоги й безвихіддя, загострене почуття соціальної справедливості, незахищеності;
д) слабкість державної влади, її установ та інститутів, нездатність правоохоронних органів вчасно виявляти і знешкоджувати терористів і тих, хто готує терористичні акти;
е) порушення прав і свобод людини і громадянина щодо представників певної соціальної, національної чи релігійної групи, принизливе, зневажливе ставлення до них, невжиття необхідних заходів для їх економічного та духовного розвитку;
є) доступність бойового потенціалу тощо.
Серед суб'єктивних причин, що породжують сучасний тероризм, найбільш актуальними вважаються:
а) наявність визнаних (можливо, частково виправданих чи обґрунтованих) владних намагань в окремих осіб (як приклад, Усама Бен Ладен), груп чи організацій (наприклад, радикальне угрупування «Ісламська держава»), соціальних спільнот, коли їх намагання суперечать соціальним, релігійним, національним чи іншим групам і нормам моралі і права, що перешкоджають реалізації відповідних намагань;
б) свідомий вибір терористичного насильства для масової пропаганди своїх намагань і якнайбільш ефективної зброї в боротьбі за владу з опонентом (політика більшовицької влади за часів установлення соціалістичного ладу після Жовтневого перевороту 1917 року, діяльність єврейських екстремістських груп «Штерн» та «Ірнун» у визвольній боротьбі з протекторатом Великобританії в Палестині й завоювання політичної незалежності та визнання держави Ізраїль);
в) підтримуване, позитивне ставлення до терористів з боку їхнього соціального оточення, населення, окремих груп; посилення впливу неформальних норм, що криміналізують суспільні відносини, за яких закон припиняє забезпечувати необхідний рівень соціального захисту значної частини населення;
г) зміна понять про порядок і справедливість, утвердження принципів поведінки, у межах яких насильство стає «законним» засобом досягнення політичних та інших цілей (судові процеси 1934-1954 рр. у СРСР над «ворогами народу»; диктатура чорних полковників у Греції, за часів дії якої страчено близько 60 тис. осіб в середині 60-х років ХХ ст.; у 70-ті роки минулого століття під час керівництва КНР Мао Цзедуном знищено понад 50 млн. громадян; у 80-ті роки - в Чилі при Піночеті і т.п.);
ґ) звернення до духовної спадщини політичних, релігійних та інших організацій екстремістської спрямованості, у яких культ сили та зброї вважається обов'язковим елементом побуту і способу життя (як це відбувалося у фашистській Німеччині за часів правління А.Гітлера);
д) усвідомлення себе національними й релігійними спільнотами як пригноблених, позбавлених прав і свобод, відчуття необхідності захисту будь-якими засобами;
е) створення образу ворога, що стає об'єднувальним підґрунтям для осіб, схильних до екстремістських дій;
є) бажання продемонструвати іншій соціальній, національній, релігійній групі свою перевагу й одночасно залякати її, руйнування історичних, культурних, моральних, гуманістичних цінностей тощо.
Таким чином, у терориста або терористичного угрупування виникає «особливий» тип правосвідомості, який передбачає визнання тільки власних прав і нехтування правами інших. Правосвідомість терориста сконцентровано не на правових, а на деструктивних методах вирішення суперечностей. Тероризму, як специфічному різновиду соціального насильства, передує суттєва трансформація морально-світоглядних чинників суспільної та індивідуальної свідомості. Сутність цієї трансформації виявляється в необґрунтованому розширеному уявленні про застосування насильства з боку влади, у зміні світогляду, за яким відбувається поділ людей на «своїх» і «чужих», а також в обґрунтуванні фізичного знищення супротивників, примітивізації суспільних відносин, можливості порушення правових норм і в занедбанні загальнолюдської моралі, месіанських претензіях лідерів окремих суспільних груп [129, с.20].
Як правило, деструктивна правосвідомість виникає не тільки на підставі індивідуальних психологічних настанов, а й на ґрунті тоталітарних ідеологій, релігійних культів, у яких закладені в різних формах ксенофобські ідеї. Зрештою виникають релігійні або політичні деструктивні культи як система світогляду і світосприйняття. В основі їх детермінації містяться етнопсихологічні, релігійні та класові суперечності, пов'язані з конфліктами різних етносів, класів і конфесій. Ядро деструктивних культів становлять зазвичай щирі фанатики, готові помирати заради своїх переконань, а їхня участь у терористичній діяльності стає засобом парадоксальної адаптації до реальної соціальної дійсності.
Проблема укладнюється тим, що терористи мають доступ до багатьох досягнень сучасних наукових технологій (зокрема, у галузі телекомунікацій, міжнародних комп'ютерних мереж тощо) і можуть застосовувати їх у своїх акціях, що не тільки поширює сферу їхньої діяльності, але й робить її прибутковішою. Дана тривожна тенденція буде загострюватись і далі, зокрема, завдяки постійному зростанню міжнародної комерційної та економічної діяльності, транспортних перевезень і туризму. Терористичні організації використовують різну інформацію й можливості розгалуженої банківської системи. Існує загроза застосування ними зброї масового ураження, передусім, хімічної та бактеріологічної. Терористи розробляють або використовують існуючі в комунікаційному просторі порівняно доступні і дешеві технологічні розробки, застосування яких з руйнівною метою можна порівняти з наслідками війни. Вони здатні вплинути на загальнонаціональний рівень свідомості й «перепрограмувати» націю на неадекватну поведінку (наприклад, зумовити ненависть до окремих осіб, соціальних груп або народів).
Деструктивна правосвідомість може поширюватися й серед пересічних громадян під впливом трагічних подій, що призводить до антисоціальної поведінки окремих осіб або суспільних груп.
Збільшення випадків тероризму за останні роки призвело до того, що його вплив став помітний у країнах, які раніше ніколи з цим не стикалися [124, с.46]
Терористичні акти стають дедалі старанніше організованими і жорстокими за допомогою найсучаснішою техніки, зброї, зв'язку. У різних регіонах світу політичними і націоналістичними радикалами, що взяли на озброєння методи терору задля досягнення своєї мети, організована наявність розгалуженої мережі підпілля, складів зброї та боєприпасів вибухових речовин, які забезпечують структури, фінансові установи. Як прикриття для терористичних організацій функціонує система фірм, компаній, банків і фондів.
Природа тероризму є унакільним симбіозом конспірації і прагнення до широкого висвітлення своїх діянь у засобах масової інформації, щоб вони одержали якомога більший резонанс, вплинули на значну частину населення й за допомогою залякування сприяли впливу на уряди. У цю систему входять і такі дії, як публікація в засобах масової інформації різних маніфестів, декларацій, комюніке, листівок. Це стає невід'ємною складовою терористичних операцій.
Чисельна кількість терористичних актів здійснюється з використанням легального прикриття, зокрема, дипломатичних зв'язків, різнноманітних контактів з офіційними інститутами держав, політичними партіями та громадськими організаціями. Значну підтримку терористичні організації отримують від реакційних релігійно-політичних сил і рухів, а також мафіозно-кримінальних міжнародних кланів і груп.
Географія сучасного тероризму, на жаль, має тенденцію до постійного розширення. Однією з причин цього стають соціальні суперечності та конфлікти, обумовлені майновим і соціальним розшаруванням. Відтак стає цілком очевидним, що носіями деструктивної правосвідомості найчастіше стають люди, незадоволені своїм соціально-економічним становищем, а тому вони і є більше схильними до протиправної поведінки.
Так, ще донедавна вважалося, що ризик виникнення тероризму в України є мінімальним, оскільки об'єктивні причини його поширення у нашій країні відсутні. Окремі умови, що сприяють проявам тероризму, нібито спосрерігалися науковцями, до них, зокрема, прийнято було відносити:
- глибока соціально-економічна криза, в якій опинилася Україна в 2008 році і яку так і не змогла по-справжньому подолати;
- високий рівень злочинності, зокрема, організованої;
- корумпованість державного апарату; зрощення кримінальних, бізнесових і державних структур;
- протистояння між політичними силами;
- зубожіння та люмпенізація значної частини населення при дуже невеликому прошарку «середнього класу», що породжує невдоволення суспільства та його поляризацію за майновим станом;;
- концентрація на території держави великої кількості об'єктів підвищеної небезпеки, що можуть стати водночас осередками терористичних актів (п'ять атомних електростанцій включно з Чорнобильською; хіміко-токсичні об'єкти: ВО «Азот» у м.Сєверодонецьку, Приморський завод у м.Одесі, Придніпровський хімзавод у м.Дніпропетровську тощо);
- наростання проявів сепаратизму на тлі спроби політиків створити «пасіонарний розлам» України на Східну й Західну (мовне питання, легенда про те, що «Донбас годує Україну тощо»);
- базування Російського Чорноморського флоту і тліюче вогнище напруженості в Криму;
- великомасштабний незаконний обіг зброї;
- девальвація моральних та духовних цінностей;
- слабкий контроль за нелегальною міграцією;
- відсутність єдиної Національної антитерористичної стратегії;
- участь України у багатьох миротворчих операціях, експорт нею зброї на світовий ринок;
- географічна наближеність до держав, де регулярно спостерігаються хвилі терористичних актів;
- посилення геополітичної напруженості у світі; значимість українських транспортних коридорів для Європи [144, с.45].
Втім, незважаючи на всі ці фактори, на практиці серйозного ставлення до цього питання ані з боку держави, ані з боку громадянського суспільства не було.
Однак, з початком російсько-української війни в Україні різко зросли терористичні загрози по всій території країни. Різке збільшення кількости терористичних актів, здійснених протягом останніх двох-трьох років в різних регіонах України (наприклад, кривавий теракт в Одесі у травні 2014 року, вибух 22 лютого 2015 року у Харкові, від якого загинуло четверо людей, в тому числі один неповнолітній), свідчать, що терор стає одним із ключових засобів так званої гібридної війни, яку влада Росії провадить проти України.
Упродовж усіх попередніх років незалежности до початку збройної агресії РФ в Україні майже не було подібних диверсій, адже наведені вище об'єктивні та суб'єктивні причини для поширення тероризму всередині країни насправді були відсутні.
Характер здійснених терористичних актів, об'єкти терористичних атак, географія їх поширення засвідчують, що Україна зіткнулася з дією державного російського тероризму, планованого й координованого з єдиного центру, здійснюваного професійно підготовленими представниками спецслужб РФ та їхньою агентурою.
Терористичні акти в різних регіонах України не можна вважати формою антиурядового повстання, оскільки вони не мають ознак тероризму згідно з міжнародно-правовим визначенням. Тероризм - це цілеспрямована атака мирного населення (а не військовослужбовців або високопосадовців), що має на меті залякати якомога ширше коло населення, позбавити його відчуття безпеки, щоб домогтися ухвалення державою, міжнародною організацією, фізичною чи юридичною особою або групою осіб будь-якого рішення чи утримання від нього.
Метою терористичних актів є зміна свідомости та поведінки населення у вигідному для замовників цих актів напрямку. Тому одним з елементів успішного терористичного акту є швидка реакція екстремістських організацій, що беруть на себе відповідальність за нього. В результаті населення постраждалого регіону переконується, що йдеться не про нещасний випадок чи дії окремої особи, а про спланований акт, що може регулярно повторюватись. Очікування повторення посилює відчуття паніки, стимулює громадський тиск на органи влади з метою запобігання подальшим терактам. Оскільки здебільшого уряд не може швидко знищити розгалужену в глобальному масштабі організацію, він змушений іти на поступки. Наприклад, після терактів у Мадриді 2004 року іспанський уряд під тиском громадськости вивів військовий контингент із Іраку.
В Україні терористичні акти переслідують іншу мету. Вони мають характер диверсій проти військових та стратегічних об'єктів, адресного залякування патріотично налаштованих активних громадян України. Відповідальність за їх здійснення не беруть на себе конкретні організації (або її покладають на неіснуючі утворення). Натомість, спостерігається намагання цю відповідальність перекласти на українську владу та громадян, як, наприклад, це було в Одесі.
Аналогічна ситуація - із харківським терактом. Російська пропаганда намагається створити ілюзію існування проросійського партизанського руху, що невидимо діє на більшості територій України, де населення нібито підтримує проросійські настрої. Водночас, більшість проросійських експертів поклали відповідальність за харківський теракт на українські спецслужби, що начебто прагнуть очорнити проросійських бойовиків.
Характерно, що вчинені російськими терористами вибухи зафіксовано в областях, де проросійські настрої є найсильнішими. В інформаційному плані метою таких дій є впровадження у масову свідомість населення цих областей (певна частина якого досі залишається орієнтованою на російську пропаганду) думки про зв'язок дій української влади, що веде військові дії на Донбасі, з незворотністю терористичної загрози. Водночас, цілеспрямовано транслюються посили про прихід миру в ці міста лише після «звільнення» російськими бойовиками. Розрахунок робиться на те, що подальша інтенсифікація тероризму сприятиме розчаруванню в українській владі та підтримці «мирного врегулювання» на умовах Росії, а після ймовірного наступу ця технологія посилюватиме лояльність населення до окупантів, з приходом яких нібито має закінчитися «безвладдя та хаос».
Окремим об'єктом терористичних атак російських диверсантів є лідери громадських думок, патріотично налаштовані громадяни України, що беруть активну участь у захисті конституційного ладу та територіальної цілісности держави. Залякування, а іноді й фізичне знищення про-українськи налаштованих громадян, мають на меті максимально зменшити публічні прояви (мітинги, акції протесту, використання національної символіки, волонтерський рух) державницької про-українскої позиції, захоплення публічного простору підривними проросійськими елементами.
Тож слід визнати, що Україні варто очікувати терактів і в центральних та західних регіонах - в Києві, Львові та ін. Тут мета полягатиме передусім у розчаруванні здатністю чинної влади захистити населення, стимулюватиме пацифістські настрої з метою анархізації внутрішньої політики України.
Зважаючи, що російська агресія спрямовується, зокрема, на підрив української державности зсередини, протидія тероризму, матеріальному та інформаційному саботажу та диверсіям виносить боротьбу з російським державним тероризмом на перший план. Причому, оскільки Україна зіткнулася з тероризмом, осередки якого перебувають поза межами нашої держави, то повністю унеможливити та усунути причини такого тероризму неможливо. Однак, слід працювати над мінімізацією його проявів шляхом всілякого звуження каналів дії, створення єдиної системи антитерористичної боротьби, максимального залучення громадян
Боротьба з тероризмом в Україні дипломная работа. Государство и право.
Жизнь Крепостного Крестьянина В 19 Веке Сочинение
Эссе На Тему Ценности Профессии Врача
Реферат На Тему Профилактика Коронавирусной Инфекции
Реферат На Тему Условия Профессионального И Личного Роста
Сочинение По Обществознанию Моя Семья
Курсовая работа по теме Разработка виртуальной модели воздушного судна для анализа его свободного возмущенного движения (продольное движение)
Женщина Счастливой Судьбы Эссе
Курсовая Профессиональное Образование
Курсовая работа по теме Игра "Пятнашки"
Тема Реферат Культура Здорового Образа Жизни
История 6 Класс Проверочные И Контрольные Работы
Реферат по теме Законы движения небесных тел и строение Солнечной системы
Реферат по теме Роль ООН в предупреждений войн
Курсовая работа по теме Формування споживчих властивостей та якості пиломатеріалів у процесі виробництва
Реферат: Системы программирования и операционные системы. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат по теме Планаванне бібліяграфічнай дзейнасці ў бібліятэцы
Контрольная Работа По Физике Давление Твердых
Реферат: Методы политологии
Многотерминальные Системы Реферат
Контрольная работа: Финансовый анализ
Эффективные методы гидрогеологических исследований при разработке нефтегазовых месторождений - Геология, гидрология и геодезия курсовая работа
Влияние метеорологических условий на изменение состава питания зимующих ушастых сов (Asio Otus L.) в г. Москве - Биология и естествознание дипломная работа
Горючие полезные ископаемые Беларуси - Геология, гидрология и геодезия курсовая работа


Report Page