Бенджамін Кук (вступ Тома Купера). Трансформація України в умовах війни: підтвердження давньої тези

Оптимістичний (можливо, навіть занадто) матеріал про Україну як надзвичайно ефективну бойову лабораторію військових інновацій, довід якої необхідно переймати всім державам світу, які прагнуть лідерства у військовій сфері.

Привіт усім від Тома!

Це саме той випадок, коли я не повністю згоден з Бенджаміном: на мою думку, він говорить про потенціал, тоді як Україні бракує спроможності.

Звичайно, слова «потенціал» і «спроможність» дуже близькі за значенням, тож багато хто їх плутає, але означають вони не одне й те саме. Суть різниці полягає в тому, що потенціал пов'язаний із можливістю робити щось, розвивати здібності. Українці мають великий потенціал, але їхній уряд – ні: він обмежує себе – а отже, всю країну теж – тим, що здатен контролювати і з чого може отримати прибуток у короткостроковій перспективі. Це призводить до того, що вся країна не має спроможності «робити щось». Наприклад, те, про що говорить Бенджамін.

(Уточню: у цьому питанні український уряд діє так само, як і більшість західних урядів.)

***

Фонд Джеймстауна нещодавно опублікував дослідження під назвою «Війна Росії перетворює Україну на провідного світового виробника військової техніки». Для тих, хто стежив за моєю роботою впродовж останнього року, висновки цього дослідження будуть знайомими. Воно підтверджує аргументи, які я постійно висував: Україна не тільки виживає у війні, але й стає безпрецедентною бойовою лабораторією, прискорюючи розробку та виробництво передових військових систем темпами, з якими не може зрівнятися жодна держава. Більше того, ця незаперечна перевага дозволила Україні вийти за межі своїх політичних можливостей.

Україна як глобальний виробник оборонної продукції

Дослідження підкреслює масштаби та швидкість, з якими Україна розвивала свою оборонно-промислову базу з 2022 року. Україна перейшла від застарілої моделі радянських часів, яка сильно залежала від російського обладнання, до воєнної економіки, яка надає пріоритет швидким інноваціям, динамізму приватного сектору та зворотньому зв'язку з поля бою.

Оборонні компанії в Україні не просто виготовляють замінники втрачених систем. Вони розробляють нові платформи, дрони, баражуючі боєприпаси, артилерійські снаряди та системи радіоелектронної боротьби, що відповідають умовам сучасної війни високої інтенсивності. Виробництво набуває все більш глобального характеру: українські фірми залучають іноземні інвестиції, співпрацюють із західними постачальниками і в більшості випадків встановлюють стандарти для сил НАТО, які десятиліттями не воювали з рівноцінним супротивником.

Ця траєкторія розвитку відповідає тому, що я описав у своїх попередніх аналізах. Здатність України засвоювати уроки, отримані на фронті, і перетворювати їх на нові системи дає їй структурну перевагу в інноваціях. Це саме та динаміка, яку Захід намагається відтворити і публічно визнати.

Війна як каталізатор

У статті зазначається, що повномасштабне вторгнення Росії створило як потреби, так і можливості. Потреби, оскільки Україна не могла покладатися на своїх партнерів; можливості, оскільки українські інженери, стартапи та оборонні компанії раптово отримали завдання вирішити проблеми в стислі терміни.

Потреби фронту породили цикл зворотного зв'язку: війська виявляють прогалини, новатори створюють прототипи, а підрозділи на передовій випробовують їх впродовж декількох тижнів. Цей цикл спричинив поширення малих безпілотних літальних апаратів (БПЛА), систем протидії БПЛА та безпілотних літальних апаратів дальньої дії, які зараз визначають характер війни. Він також створив базу людського капіталу - інженерів, програмістів та операторів, які продовжуватимуть розвивати військові технології ще довго після закінчення війни.

Україна також володіє тим, чого немає в жодній іншій країні, крім Росії: величезним масивом даних про сучасні бойові дії в режимі реального часу. Кожен виліт безпілотника, обмін артилерійським вогнем та електронні контрзаходи генерують оперативні дані, які безпосередньо надходять у цикл інновацій, прискорюючи процес навчання України за межами того, що може повторити будь-яка армія в мирний час.

Не має значення, чи ви Raytheon, чи Palantir (примітка – компанії у сфері військових технологій). Якщо ви розробили нове військове або розвідувальне обладнання, доки ви не протестували його в Україні або не запустили на даних України, його ефективність залишається теоретичною.

Наслідки для Росії

Для Москви такі зміни є стратегічно згубними. Росія вважала, що Україна залишиться залежною від радянських систем і західних поставок. Натомість Україна випередила Росію в адаптації в декількох сферах, зокрема у використанні безпілотних літальних апаратів та протидії системам РЕБ.

Росія зберігає переваги в масштабах виробництва артилерії та запасах ракет, але якісний розрив збільшується. Російська система, на розробку та впровадження якої потрібні роки, тепер має конкурувати з українською екосистемою, яка оновлюється щомісяця. Це створює асиметрію: навіть якщо Росія може компенсувати втрати кількісно, вона не може так легко протистояти темпам інновацій України.

Найбільш згубним для Росії є політичний капітал, який зараз має Україна як провідний світовий інноватор у сфері оборони. Навіть якщо політики, такі як президент США, вагаються щодо політики стосовно України, генерали НАТО і США вже не вагаються. Вони бачать ситуацію чітко. Вони повинні вчитися у України, якщо хочуть уникнути втрат життів, навчаючись на практиці під час наступного конфлікту.

НАТО і західна оборонна промисловість

Дослідження також зазначає, що країни НАТО звертаються до України за досвідом. Контраст між швидким розвитком України та повільнішим підходом Заходу, що базується на великих закупівлях, є разючим. Західні компанії все ще обмежені контрактами з фіксованою ціною, багаторічними циклами розробки та бюрократичними перешкодами у закупках.

Україна демонструє, що інновації в умовах воєнного стану можуть досягти результатів за значно менших витрат і в коротші терміни. Питання полягає в тому, чи західні оборонні структури готові - або політично здатні - засвоїти ці уроки. У своїй роботі я наголошував, що «BattleLab Ukraine» пропонує модель для майбутніх конфліктів: швидка ітерація, децентралізоване виробництво та тісна інтеграція між користувачами та розробниками. Ви неодноразово чули від мене, що секрет успіху України полягає не в тому, щоб будувати дрони або будувати їх швидко. Секрет полягає у зворотньому зв'язку. Захід повинен навчитися швидкій ітерації з можливістю швидко допрацьовувати невдалі «спроби».

Якщо США та союзники по НАТО не усвідомлять цього, вони ризикують відстати в інноваціях не тільки від України, але й від супротивників, які вивчають методи України більш серйозно, ніж Захід.

Стратегічний вплив України

Трансформація оборонної промисловості України стосується не тільки поля бою. Вона створює стратегічні переваги. Україна має потенціал стати довгостроковим партнером на європейському та світовому оборонних ринках, постачаючи економічно ефективні системи, випробувані в найскладніших умовах.

Для донорів це повинно змінити підхід до надання допомоги Україні. Допомога – це не благодійність. Це інвестиція в партнера, чиї продукти та досвід будуть формувати військову готовність Заходу. Прибутковість цієї інвестиції можна виміряти здатністю НАТО стримувати майбутню агресію.

Це аргумент, який я постійно повторюю: у дискусії про допомогу необхідно враховувати мультиплікативний ефект інновацій України. Аналіз Фонду Джеймстауна підтверджує, що промислова трансформація України є реальною, стійкою і стратегічно важливою. Конкретним доказом цього є оборонні партнерства України з Німеччиною та Швецією, в рамках яких в Україні будуються оборонні заводи.

Оцінка

Дослідження Фонду Джеймстауна підтверджує те, про що я пишу вже більше року: Україна стала найдинамічнішим інноватором у сфері оборони у світі. Війна змусила її пристосовуватися такими темпами, яких не може досягти жодна оборонна промисловість у мирний час.

Для Росії це є довгостроковою вразливістю. Для НАТО це і можливість, і попередження. Українська модель швидкої ітерації «з поля бою на завод» повинна бути інтегрована в західні системи закупівель, інакше альянс відстане.

Генерали США і НАТО вже повторюють ці тези, визнаючи, що уроки України повинні бути засвоєні, якщо альянс хоче підготуватися до майбутніх воєн. Військові це розуміють - навіть коли політичні лідери, включаючи таких діячів, як Дональд Трамп, як і раніше не хочуть цього визнавати.

Для України траєкторія розвитку є чіткою. Навіть попри триваючу війну, вона заклала основи для того, щоб стати виробником оборонної продукції світового класу. Ця реальність вже помітна на полі бою. Фонд Джеймстауна включив до своєї дослідницької програми те, про що я та інші вже давно говорили: Україна бореться за виживання, одночасно будуючи майбутнє війни.

Ця стаття варта вашої уваги. Вона є чудовим «оновленням» інформації про стан оборонної промисловості України.

Також Перун сьогодні говорив про це на YouTube:

Переклад: Ірина Жигалюк

Редакція: Антоніна Ящук

оригінал

ЗАКЛИК ДО ЗБОРУ КОШТІВ:

Артилеристи 28 бригади мають термінову потребу в інструментах і якісних витратних матеріалах. Потрібні УШМ, шуруповерт, якісне мастило.

🎯 Ціль: 9 000 ₴

🔗Посилання на банку

https://send.monobank.ua/jar/2c5xehyvTa

💳Номер картки банки

4874 1000 2189 2362

ХТО МАЄ ЗМОГУ, ПРОСИМО ДОЛУЧИТИСЯ ПРОСТО ЗАРАЗ!