Battle of Mount Harriet. 42 commandos Royal Mariens

Ну щож, сьогодні розкажу Вам про перебіг подій в ніч з 11 на 12 червня 1982 року під горою Харріет під час Фолклендської війни.

Передісторія

Починаючи з середини 19, початку 20 століття, Аргентина претендувала на право володіння Фолклендськими (Мальвінськими) Островами, але через колонізацію Британії і частково переселення людей на них, історичні народи практично пропали з островів, це куди більш ускладнювало відношення до Аргентини. Британія заявляла що в разі агресії та нападу з території Аргентини, всі дії будуть розцінюватися як повноцінна війна хоча під час битв, ні одна зі сторін так і не зуміла заявити про повноцінну війну, лише говорили про збройний конфлікт. Останнім поштовхом до агресії з боку Аргентини можна вважати прихід до влади, Генерал-лейтенанта, Леопольдо Галтьєрі, який вирішив скористатися обуренням серед народу з цього питання.

Початок

Атака з боку Аргентина почалась 2 квітня 1982 року, десант висадився на островах і змусив капітулювати невеликі гарнізони британських морських піхотинців. Командування очікувало що Британці змиряться з втратою островів та не будуть приймати будь-які міри розв'язання цієї проблеми, яке було їхнє здивування коли до островів зі сторони Великої Британії було відправлено військово-морське з'єднання, щоб відвоювати острови, до складу входили два авіаносці, 5 есмінців і 6 фрегатів. Аргентинці чесно кажучи були не готові до таких подій, на підтримку десанту на острові відправили дві піхотні бригади які були майже не оснащені технікою для ведення бойових дій. Британці користуючись своєю перевагою на воді одразу заблокували водне середовище біля островів, тим самим оточили їх і відрізали шляхи постачання харчів, техніки та боєприпасів. Початком воєнної операції вважається висадка британців на острові Південна Джорджія 25 квітня, спротиву практично не було, Аргентинський гарнізон швидко капітулював.

Битва за Маунт-Харрієт

Британські сили які брали участь у битві складалися з 42 командос (CDO) в підтримці 29 полку командос Королівської артилерії, в запасі находились 1 батальйон валлійської бригади та дві роти з 40 командос (CDO). Командуванням займався підполковник Нік Во (Nick Vaux), пізніше він став генералом. Для підтримки сухопутних військ також був залучений один модифікований фрегат HMS Yarmouth (F101*, він був першим у свому роді модифікованим фрегатом Type 12 класу Ротсей який став на озброєння ВМС Королівства).

Противником виступали бійці 4 піхотного полку підполковника Діего Сорія (Diego Soria), їхня кількість була ~150-200 осіб, зокрема підкріплення у вигляді інших загонів тощо становили ~350-400 осіб загалом.

В період з 30 трявня до 8 червня, бійці 42 командос із залученням 3 бригади командос, 602 рота командос і війська SAS іскадрилії D захоплювали висоти й знищували патрулі Аргентинців. 3 червня розвідувальний загін 42 командос разом з управлінням повітряного руху 3 бригади командос зіштовхнулись з патрулем RI-4 (3 взводу роти B), зав'язався бій, під час якого до сил Аргентинців приєдналися 3 взвод молодшого лейтенанта Марсело Лламбіаса Праваса з т.н "Двух Сестер".

Прямі слова головного авіадеспетчира лейтинанта Денниса Маршал-Хасделла:

original. "We were separated from our heavy bergens with the radios and all our gear. The patrol was spread over quite a large area, with lots of shouting, noise and firing going on. The Marines abandoned all their equipment, and although no one told us, it became clear that we were to withdraw. With no information, and the likelihood of having to fight our way out, Dave Greedus and I decided to abandon our equipment, destroying as much as we could. The two radio sets (HF and UHF) were tough enough, but the HAZE unit of the laser target marker was designed to withstand the weight of a tank!"

переклад "Нас відокремили від наших важких бергенів з радіо та всім нашим спорядженням. Патруль розкинувся на досить великій території, було багато криків, шуму та стрілянини. Морські піхотинці покинули все своє спорядження, і хоча нам ніхто не сказав, стало зрозуміло, що ми маємо відійти. Не маючи інформації та маючи ймовірність того, що нам доведеться боротися, ми з Дейвом Ґрідусом вирішили покинути своє обладнання, знищивши стільки, скільки могли. Дві радіостанції (HF і UHF) були досить міцними, але блок HAZE лазерного цілевказівника був розроблений, щоб витримати вагу танка!"

До рук Аргентинців попали цінні дані за допомогою яких вони змогли побачити, що Британці хотіли знищити Аргентинські бункери на горі Харріет за допомогою 100-фунтових бомб з ЛЦН.

Підготовка до битви

Наступ "лоб в лоб" не міг бути навіть розглянутим через мінні поля які піхотинці повинні булм обходити під щільний вогонь кулеметів з бункерів, обхід через лівий фланг міг би перекрити 45 командос атаку на т.н "Дві сестри". Командування, на той момент це все ще був підполковник Во, вирішив зробити обхід основних позицій Аргентинців з півдня від більш північних трас Фріцрой/Стенлі, щоб обійти противника з Південного Сходу. Щоб виконати цю задачу з відносним успіхом потрібно було висунути патрулі котрі 24/7 змогли оглядати територію, цю місію доручили сержанта Коллінзу, за що й отримав відповідну нагороду.

Після закінчення розробки плану суть була в доставлені та залишенні Джей-Кой (J.Coy) на пункті "Тара" (Tara) гора Волл-Маунт (Wall Mttn), вони повинні були виконувати дві ролі, в разі чого стати підкріпленням основних сил й виконувати основе призначення, бути основним резервом. К і Л-Койс (K.Coy-L.Coy) були основними ударними клинами, задача мала в собі непоміченими пройти з західного кінця Волл-Маунта, перетнути трасу Фріцой/Стенлі на схід і закріпитися до лінії старту за горою Харріет ("Зоя"). Атака задумана одразу на два фланги, початок штурму запланували на 20:30 вечора, після операції 42 командос повинні зустрітися на підніжжя Козячої гори "Катріна", також задовго до цього гору не раз бомбардирували в рамках відволікання уваги противника.

Перед початком відходу 42 командоса з гори Челенджер, аргентинський артилерійський вогонь вбив одного морського піхотинця на горі Маунті. По плану командоси мусили зустрітися з патрулем валлійської гвардії які взяли на себе задачу охороняти стартову лінію командосів, но як завжди план пішов не по плану і затримка часу "Х" повпливала, тому Джей-Кой (J.Coy) відкрили вогонь для імітації повномасштабного вторгнення.

Битва за гору Харріет

Дійсно, битва яка була на плану почалась о 22:00 з затримкою в півтори години, в зазначений вище час, групи зі стартової лінії пішли в наступ, ефект неочікуваності для Аргентинців був шоком, вони не очікували заходу сил противника в бік, Л-Кой одразу вступив в бій з першим загоном противника в той момент коли К-Кой відірвалися вперед без зустрічі ворога. Загін К-Кой який дотепер не вступав у бій зрозумів що ворог змушений перенаправити сили на відсік атаки з його сторони, використавши перестановкою військ загін пішов в атаку, доволі швидко вони з'єдналися з Л-Кой й почали зачищати бункер за бункером но були затримані кулеметним вогнем. Тим часом Джей-Кой були затиснуті до землі щільним вогнем артилерії, кулеметів і винтівок, через декілька годин після початку наступу, Л та К-Кой змогли знищити всі снайперські й кулеметні позиції які дали змогу Джей-Кой акуратно, через мінне поле, пройти відрізок шляху, щоб долучитися до основних сил.

Після сходу сонця, все ще продовжувався бій за вершину, тепер Джей-Кой отримали завдання висуватися для підкріплення 2 загону через мінні поля, а К-Кой висуватися до "Козячого хребта". Успішно виконавши місію, 42 командоси втратили від 2 до 8 осіб.

Під час битви, 42 командосу дуже допомогли HSM Yarmouth та 7 батарея 29 командос яка швидко і точно відпрацьовувала по позиціях ворогів, за весь період бою вони випустили приблизно 300 снарядів, деякі з яких падали в 50 метрах від союзних сил. За період битви, було захоплено 300 полонених і вбито 18 осіб противника.

Британські нагороди за галантність

Підхід до * і битва за гору Харрієт 42 Cdo RM Підполковник NF Во (DSO) RM Капітан PM Баббінгтон (MC) RM, K Coy Сержант M Collins (MM) RM, K Coy * Cpl M Eccles (MM) RM, K Капрал Кой SC Newland (MM) RM, K Coy Капрал CNH Ward (MM) RM, K Coy.

Кінець битви, її підсумки

Битва стала хорошою основою, фундаментом і базою для подальшого всесвітнього планування атаки з методом обмани й неочікуваності. Британські війська показали свою боєздатність та рішучість, мужність, зокрема і командуванням на чолі з Ву доказало що навіть сама неприступна фортеця може бути зламана й тактика бою не завжди повинна бути "як в підручнику".

Трішки фотогалереї