Баланс сил

Дональд Хілл аналізує загальну ситуацію в українських та російських збройних силах та їхні середньострокові перспективи

Через обмеженість виробничих потужностей, всі російські військові зусилля мають обмежений запас часу.

Коли, десь наприкінці 2025 року, у російських збройних силах закінчаться бойові машини, що залишилися з часів (Першої) холодної війни і досі перебувають на зберіганні, здатність Росії виробляти та/або відновлювати їх зменшиться на дві третини - або навіть більше. Більше того, голова російського Центрального банку заявив, що економіка країни не може підтримувати стабільність на цих рівнях нескінченно довго.

Звісно, поки що немає ознак значного громадського опору режиму Путіна, але щомісяця Росія постачає в Україну 15-30 000 чоловіків. Цих людей вилучають з економіки, якій вже в грудні не вистачало 5 мільйонів робочих рук. А українські безпілотники починають атакувати російські засоби виробництва. У міру розвитку українських можливостей вплив цих атак може варіюватися від "мінімального" до "великого".

З іншого боку, Україна і її (серйозні) союзники постійно нарощують виробництво боєприпасів. Чеських та естонських закупівель артилерійських снарядів на світовому ринку має вистачити для підтримки українських оборонних зусиль протягом року - після того, як вони почнуть надходити в червні. Слід пам'ятати, що ці боєприпаси "відокремлені" від усього, що можуть надати європейські союзники.

Виробництво французьких самохідних артилерійських систем "Цезар" і українських "Богдана" незабаром перевищить українські втрати в артилерії: дальність і точність цих систем вже зараз роблять їх більш ефективними, ніж системи, що застаріли на десятки років.

Виробництво танків і бойових машин піхоти в країнах Альянсу є низьким (м'яко кажучи), і - хоча українські втрати в автотранспорті невеликі - вони все ще перевищують темпи виробництва. Частково їх замінять сотні бойових броньованих машин радянських часів, які Україна, ймовірно, отримає від Польщі - після того, як ця країна замінить їх на машини з Кореї або налагодить ліцензійне виробництво у себе вдома.

Але це все ще "майбутнє".

Наразі найбільшою загрозою для України є ракети та дрони, що атакують її критично важливу інфраструктуру, українські втрати її обмеженого контингенту військовослужбовців, проблеми з нарощуванням виробництва зброї та боєприпасів, а також скидання російських планерних бомб. Дійсно, зараз росіяни посилюють свої наступальні операції - очевидно, прагнучи використати як свій імпульс, так і той факт, що українська протиповітряна оборона є слабкою.

Бої в Авдіївці протягом жовтня були інтенсивними, і Росія втратила багато техніки, сконцентрованої в одному районі. Бої в Тернах, Часів Ярі, на захід від Авдіївки та в Новомихайлівці є "у сумі" більш інтенсивними, і це відображається у вищих показниках втрат російської техніки за останні два місяці. Втрати російського особового складу є високими з жовтня (приблизно на 100-200 чоловік більше на день, ніж у розпал хвилі захоплення російських полонених під час атак на Бахмут (і Вугледар)): це поступово зменшує "вікно вразливості" України через нестачу засобів протиповітряної оборони та артилерії.

Росія нарощує наступальні операції, оскільки українська протиповітряна оборона є недостатньою, вікно слабкості України через нестачу артилерії поступово закривається, а у Росії залишилося 18-24 місяці боєздатної техніки для наступальних сил.

Поточний цикл показує, що Росія здійснює постійні повітряні та артилерійські обстріли, за якими слідують механізовані та броньовані атаки, поки не закінчаться боєприпаси, техніка та особовий склад. Потім вони беруть кілька днів на заміну та переоснащення і починають новий раунд атак. Вони повільно просуваються вперед, і Сирський каже, що в деяких районах ситуація є критичною для української оборони. Немає жодних ознак того, що російські атаки припиняться найближчим часом, тому питання полягає в тому, скільки Росія зможе витримати, перш ніж її військова машина зупиниться, і скільки вона втратить при цьому. Наразі у країни залишилося приблизно 18-24 місяці з точки зору "наступальної спроможності техніки".

Потім - і за умови, що Україна зможе накопичити достатньо боєприпасів і поліпшити свою протиповітряну оборону - настане черга ЗСУ йти в наступ.

Годинник цокає.

Наступні два графіки були складені Ендрю Перпетуа.

Warspotting повідомляє, що за десять днів квітня було знищено 100 російських БМП і 47 російських танків. Якщо темпи втрат залишаться такими ж, то за у кінці місяця ці цифри потрояться. Втрати всієї техніки, яку ми відстежуємо, неухильно зростають з листопада...

Три різні лінії на наступній діаграмі показують середньодобові втрати в кожному місяці за роками: 2022 рік знаходиться внизу і середньодобові втрати (за місяцями) ніколи не перевищували 559. 2023 рік представлений лінією посередині, і середньодобові втрати коливалися від 500 до 776 до жовтня. З листопада 2023 року по лютий 2024 року втрати підскочили до 846 і вище. Великобританія стверджує, що щоденні втрати російського особового складу в березні знизилися до 913 осіб.

Машини сімейства БТР зняті з виробництва десятиліття назад, і майже всі, які ще перебувають на озброєнні, були зняті зі зберігання. Тому їхня кількість в армії РФ зменшується...

На основі свого аналізу Andrew Perpetua перераховує причини знищення танків. Під час своїх щотижневих виступів на YouTube він зауважив, що його український артилерійський контакт сказав йому, що їх "просять не ділитися кадрами знищеннями ворога артилерією"...