BRICS як новий жандарм у геополітичній грі
Станіслав Домбик
У 2001-му році британський фінансист Джим О’Нілл опублікував аналітичну статтю «Building Better Global Economic BRICs», де навів факти стрімкого та стійкого розвитку Росії, Китаю, Бразилії та Індії. Із цього виникала потреба їхнього залучення до регулювання глобальної економіки під виглядом G9 із США, Японією, Канадою, Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії та Євросоюзом (Італією, Францією, Німеччиною). Прогнози Джима О’Нілла дещо підтвердились через п’ять років у рамках Петербурзького економічного форуму. Тоді й було сформовано об’єднання за участі міністрів економіки Москви, Пекіна, Нью-Делі та Бразиліа, до якого згодом долучилась і ПАР.
На сьогодні BRICS стає все більш впливовим гравцем на світовій арені, привертаючи увагу міжнародної спільноти своєю динамічною та зростаючою роллю. Із нещодавнім приєднанням таких країн як Іран, Ефіопія, Єгипет, ОАЕ й більшою кількістю кандидатів блок суттєво змінює геополітичний ландшафт, додаючи нові важелі регіонального впливу.
В умовах динамічних змін це дослідження важливе, оскільки вивчає вплив BRICS на глобальний баланс сил і майбутнє світової політики. Воно надає аналіз нових політичних та економічних реалій, що виникають внаслідок розширення блоку, та оцінює перспективи й виклики, із якими стикаються країни-члени. Розуміння ролі BRICS у сучасному геополітичному контексті є ключем до прогнозування подальшого розвитку міжнародних відносин та світової економіки.
Задоволення амбіцій через економіку та виникнення суперечностей
BRICS являє собою міжнародну організацію, куди входять впливові країни і ті, що розвиваються. Для аналізу цього блоку необхідно оцінити переваги країн-засновниць.
КНР — друга економіка світу за ВВП і перша за паритетом купівельної спроможності. Її називають «світовою фабрикою» завдяки найбільшим обсягам експорту, особливо в країни Європи та в США. Також Піднебесна володіє одним із найбільших валютних резервів і трудовим ресурсом понад 1,4 млрд осіб.
Російська Федерація — найбільша держава у світі, одинадцята економіка світу за ВВП і четверта за паритетом купівельної спроможності. Країна має великі запаси природних ресурсів (родовищ нафти та природного газу). Завдяки експорту газу РФ нарощує вплив, незважаючи на санкції із боку західних країн.
Республіка Індія — країна, що посідає друге місце після Китаю за чисельністю працездатного населення (1,3 млрд осіб). Бгарат (назва Індії мовою гінді) приваблює партнерів дешевою інтелектуальною силою, різноманітною та швидкозростаючою економікою. На сьогодні вона є п’ятою економікою світу за ВВП і третьою за паритетом купівельної спроможності. Держава має найбільший у світі приріст населення.
Республіка Бразилія — найбільша країна Латинської Америки. Багата на сільськогосподарську продукцію, має розвинуті сектор послуг і промисловість у сферах автомобілебудування та авіаційної техніки, а також велику кількість працездатного населення (225 млн). Завдяки цим критеріям вона посідає дев’яте місце в економіці світу за ВВП і за паритетом купівельної спроможності, за даними Світового банку.
Південно-Африканська Республіка — держава, яка, незважаючи на слабку економіку (41-ша економіка світу за ВВП, 33-тя економіка світу за паритетом купівельної спроможності), на відміну від своїх колег по блоку, є досить розвиненою в африканському регіоні. Багата на природні ресурси, має розвинену інфраструктуру, стабільну економіку тощо. Завдяки її географічному розташуванню BRICS розширює вплив на регіон.
І дійсно, якщо об’єднати всі країни з перерахованими факторами, то створюється потужна економічна конфедерація, яка може не лише імпортозамінити ресурси одна одної, але й створити нові бренди, ринок та можливості для конкурентоспроможності. Завдяки спільним ініціативам, інвестиційним проєктам та науково-технічній співпраці це твердження доводиться все більшою кількістю реальних втілень. Наприклад, у місті Шанхай знаходиться головна штаб-квартира Нового банку розвитку BRICS, що надає фінансування великим інфраструктурним проєктам. Зокрема, будівництву доріг, мостів, енергетичних систем, водопостачанню та розвитку малих населених пунктів. Переглядаючи проєкти на офіційному сайті, ми бачимо понад сто двадцять виконаних ініціатив за різними напрямами, як-от екологія, логістика (наземна та морська), енергетика, охорона здоров’я або муніципалітет на 22 млрд доларів.
Головною перевагою членства в організації є поліпшена торгівля між учасниками блоку. Насамперед до BRICS вступають із метою покращити економічне становище завдяки знижці на природні ресурси та можливості обходити санкції. Уявімо ситуацію: Палестина вступає до організації та отримує кредитні позики на відбудову країни без обов’язків зміни свого політичного режиму. Міжнародний валютний фонд чи Міжнародний банк реконструкції та розвитку вимагали б демократичних реформ та змін у законодавстві.
Для демонстрації вигідної торгівлі візьмемо, наприклад, зростаючі за останні роки обсяги торгівлі між Росією та Китаєм. Основною сировиною для експорту є нафта, природний газ та інші ресурси з боку Москви. Зі сторони Пекіна — промислові й споживчі товари, які Піднебесна продає за дешевими цінами. За таких умов вигоду отримують обидві наддержави. Відтак країна-агресорка затягуватиме війну в Україні, а Китай залишатиметься в нейтральному статусі.
Наступною мотивацією для приєднання до BRICS є «знищення глобалізації Америки» та здобуття іміджу на світовій арені. Після 1979-го року дипломатичні відносини між США та Іраном почали погіршуватись. Пік конфлікту між державами настав у період 2018-2020 років, коли були накладені санкції та вбито чинного на той момент із 1998-го року генерал-майора Корпусу вартових Ісламської революції Касема Сулеймані. І не дивно, що ісламська держава сама проявила ініціативу щодо співпраці з блоком, на чолі якого стоїть її союзник — Російська Федерація.
Схожа позиція прослідковуються у КНДР, яка на сьогодні є зацікавленою у приєднанні до BRICS. 19-го червня завершився візит Володимира Путіна до Північної Кореї, це був вияв жесту дружби між ним та лідером КНДР Кім Чен Ином. У рамках цієї події вони підписали Договір про всеосяжне стратегічне партнерство — документ про надання військової допомоги у випадку агресії щодо учасників договору. Тобто у разі наступного візиту російського лідера до Корейської Народної Демократичної Республіки допустимий анонс запрошення Пхеньяну до BRICS.
Проте існують недоліки як ззовні, так і всередині міждержавного об’єднання. Вони послаблюють згуртованість її учасників та заважають їм створювати вагому конкуренцію світовій економіці. Є декілька основних слабкостей BRICS.
По-перше — міць долара США. Історія світової валюти починається після Другої світової війни, коли була підписана Бреттон-Вудська система. Вона встановила долар США як основну резервну валюту. За цією системою валюти багатьох країн були прив'язані до долара, а сам долар був підкріплений золотом. Чому це сталося? Причина полягає у знеціненні валют держав, що воювали в Першій світовій війні, та вивезенні золотого резерву в Форт-Нокс штату Кентуккі (США). Крім того, демократична країна з сильною правовою системою та стабільною політичною ситуацією змогла створити довіру до своєї валюти, яку дві впливові фінансові структури — МВФ та Світовий банк — використовували як основу для своїх операцій. Це надало долару статусу глобальної валюти, оскільки країни зберігали свої резерви в доларах.
По-друге — конфлікти між членами блоку. Індія та Китай мають давні суперечності в територіальному, економічному та дипломатичному питаннях. Наприклад, регіон Аксай-Чин контролює Китай, але Індія претендує на нього. Штат Аруначал-Прадеш контролюється Індією, але Китай вважає його своєю територією. Нещодавно, у 2020-му році, відбулися серйозні збройні зіткнення військових у долині Галван в Ладакху, що призвели до загибелі військових з обох сторін. Індія тоді втратила 20 військових та 76 пораненими, а Китай, за індійськими ЗМІ, втратив понад 40 військових. Чи згадаємо випадок надання Індією притулку Далай Ламі XIV у 1959-му році після його втечі з Тибету.
Наразі два «азійські гіганти» ведуть між собою економічну війну за вплив в Індо-Китайському регіоні. Наприклад, Китай використовує ініціативи «Один пояс, один шлях» задля створення нових торговельних маршрутів та зв'язків між Азією, Африкою та Європою та «Перлинну нитку» для оточення та стримування політичної волі свого суперника. Водночас Індія формує навколо КНР так зване «Діамантове намисто»: розбудовує та проводить модернізацію військово-морських баз, інвестує у морську логістику, зміцнює партнерські відносини та економічну співпрацю з іншими країнами з метою противаги китайському впливу в регіоні.
BRICS, попри свої амбіції стати новим геополітичним гравцем, стикається з численними проблемами, які заважають йому досягти значного впливу на світовій арені. Хоча блок і демонструє потенціал об'єднання економічних та політичних ресурсів, внутрішні суперечності та різні політичні амбіції суттєво підривають його ефективність. Стратегія нейтралітету Індії на світовій арені не завжди узгоджується з агресивною політикою інших членів, таких як Росія та Китай, що стримує розповсюдження «багатополярного порядку». Водночас економічні санкції проти Росії, її архаїчна економіка та проблеми корупції, політична нестабільність у деяких країнах роблять блок вразливим. У сучасних умовах глобальних викликів та змін роль BRICS у міжнародних відносинах залишається обмеженою, а його перспективи — невизначеними.
Використані джерела
1) https://www.youtube.com/watch?v=NEZ_mjSw-KI
2) https://lb.ua/world/2024/01/31/596321_pyat_derzhav_iz_shesti_zaproshenih.html
4) https://www.youtube.com/watch?v=PjelBJK-tgM
5) https://uk.wikipedia.org/wiki/БРІКС
6) https://www.ndb.int/projects/all-projects/
7) https://www.bbc.com/ukrainian/features-53106562
8) https://www.youtube.com/@Curious_Cat/videos