БІЛИЙ СВІТ. Частина ІІ

ФАЙЛ МР3 «Ельфіка». Знайдений серед файлів у комп’ютері бібліотеки-філії № 15 Херсонської централізованої бібліотечної системи

Привіт, ви чуєте голос Ельфіки Марієнбурзької, тевтонської принцеси. Зрозумівши, що портали між світами тепер уже остаточно закриті і в мене більше немає доступу до білосвітського комп’ютера, я усе ж таки хочу,щоб події, що трапились зі мною і моїми новими друзями в Тевтонії не забулися, не загубилися серед хронік історії наших світів… Отож, продовження ви отримаєте в такому незвичному вигляді (надиктовано мною на тевтонікатор).Якщо отримаєте… Я на це сподіваюсь!

Не буду докладно оповідати, як ми пройшли портал у моїй улюбленій бібліотеці. Зазначу тільки, що їхали ми втрьох у білосвітській кареті, телепортиком і плащем-невидимкою не користувалися. Ми поспішали, щоб потрапити до бібліотеки до її закриття. Леон тримав міцно мене за руку. Щоб не потрапити в якусь незручну ситуацію, я була мовчазною і слухняною. Коли карета зупинилася, нам необхідно було перейти вулицю, яка мене так лякала, але хлопець пояснив мені, що це не складно, якщо дотримуєшся певних правил. Отже, ми перейшли дорогу через білі нафарбовані смуги, які кумедно називаються зеброю на честь африканської конячки, і всі карети перед нами зупинялися.

Коли біля бібліотеки майже нікого не було, ми накинули плащ-невидимку й увійшли всередину, як тільки з’явилися відвідувачі. Вони відчинили двері – а ми за ними. У приміщенні ми сховалися за стелажами і зачекали, коли бібліотека зачиниться.

- Проходити через портал не дуже приємно, я вгадала? – несподівано спитала Катріна тремтячим голоском. – Мене струмом не вдарить?

- Ніхто тебе не вдарить, все буде добре, відчуєте тільки легке поколювання в руках і ногах. Прохід відбудеться дуже швидко, не встигнете й оком змигнути, як ви вже в Тевтонії… - впевнено проказала я, хоча згадала, що перший раз мені теж було страшно…

(далі – нерозбірлива тріскотня, аудіофайл пошкоджений)