Авторове неотворення як проблема перекладу фантастичного детективу - Иностранные языки и языкознание дипломная работа

Главная

Иностранные языки и языкознание
Авторове неотворення як проблема перекладу фантастичного детективу

Поняття та класифікація авторських неотворень: шляхи їх виникнення та труднощі і основні прийоми роботи з ними. Аналіз перекладів цих мовних одиниць у субжанрі фантастичного детективу. Особливості шляхів перекладу авторських неологізмів у цьому жанрі.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Авторове неотворення як проблема перекладу фантастичного детективу
Відомо, що жива мова перебуває в стані безперервної зміни і розвитку, причому найрухомішим її компонентом є словниковий склад. До зміни, розвитку і розширення схильна, в першу чергу, лексика, внаслідок більшої динамічності в порівнянні з іншими рівнями мови [38, с. 5].
Ця робота присвячена авторським неотворенням та їх функціонування у субжанрі фантастичного детективу, новим словами, які вводяться в художню літературу письменниками для того, щоб підкреслити індивідуальні особливості стилю. Авторські неотворення надають тексту емоційну експресивність і виразність.
Перш ніж дати визначення терміну «неологізм», слід зазначити, що серед учених немає єдиної думки в питанні: чи вважати неологізм й окказіоналізм синонімами або розглядати їх як абсолютно різні поняття. Таким чином, щоб уникнути неточностей, згідно Лінгвістичної наукової он-лайн енциклопедії будемо вважати, що авторський (індивідуально-авторський) неологізм - це слово або значення слова, створене письменником, для позначення нових або вигаданих явищ дійсності, предметів або понять. Винайдені автором слова відрізняються від звичайних, широко вживаних позначень, новизною внутрішньої форми і своєрідністю поєднання елементів. Авторські неотворення часто не стають одиницями словника, хоча найбільш вдалі і комунікативно-значущі або необхідні слова переймаються мовним колективом і потрапляють у словниковий склад мови [22].
Фантастичний детектив - популярний серед різних верств сучасного суспільства літературний субжанр. Він, поза сумнівом, впливає на культурні запити та ціннісні орієнтації громадськості, є надзвичайно цікавим явищем, із перекладознавчого погляду, оскільки поєднує в собі два, здавалося б, несумісні функціональні стилі мови - науковий та художній. Крім того, такі тексти надзвичайно насичені авторськими неотвореннями та власними назвами, переклад яких є досить складним завданням.
Жанр фантастичного детективу привернув до себе увагу вчених ще в часи свого зародження, що підтверджується працями Є. Брандіса [7], і сьогодні також викликає інтерес науковців. Літературним та лінгвістичним особливостям творів фантастичного детективу присвячені роботи таких авторів, як В. Чалікова [38], А. Косарєвої [17], та інших.
Фантастичний детектив - жанр художньої літератури, який характеризується взаємозв'язком двох формально-змістових планів - фантастичного і детективного - та метою якого є художнє зображення вигаданого фантастичного світу як реально існуючого на підставі чотирьох ознак: фантастичності, науковості, орієнтації на сучасність і спрямованості в майбутнє [15; 17].
Актуальність дослідження зумовлена ??необхідністю виявлення нових тенденцій жанру фантастичного детективу і областей вживання індивідуальних авторських одиниць. Незважаючи на наявність у цій галузі окремих робіт, авторські неологізми вивчені недостатньо.
Метою дослідження є вивчення авторських неотворень і способів їх перекладу на прикладі творів жанру фантастичного детективу.
Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань: 1) Розкрити поняття авторських неотворень та особливості їх класифікації.
2) Виявити шляхи виникнення авторських неотворень у жанрі фантастичного детективу та їх функціонування.
3) Визначити труднощі перекладу авторових неотворень
4) Дослідити специфіку та місце неологізмів у жанрі фантастичного детективу.
5) Проаналізувати шляхи перекладу авторських неологізмів у жанрі фантастичного детективу.
Об'єктом дослідження є авторські неотворення у жанрі фантастичного детективу в контексті їх перекладу з англійської мови на українську.
Предметом дослідження є проблематика перекладу авторських неотворень у жанрі фантастичного детективу з англійської мови на українську.
Матеріалом дослідження слугували роман американського письменника Р. Шеклі «The Status Civilization» та його україномовний переклад, виконаний О. Коваленко.
Протягом дослідження використовувалися такі методи: описовий, дистрибутивний, контекстно-семантичний, метод міжкультурного аналізу.
Теоретичне значення дослідження полягає у виявленні шляхів виникнення, функціонування, специфіки та складнощів перекладу авторських неотворень у жанрі фантастичного детективу.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що загальні висновки роботи можуть бути використані в курсах і спецкурсах з перекладознавства, лексикології, у викладанні мовних дисциплін у вузі, і безпосередньо при перекладі англомовних текстів фантастичних детективів українською мовою.
Структура роботи. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.
РОЗДІЛ 1. ФЕНОМЕН АВТОРОВОГО НЕОТВОРЕННЯ ЯК ПРОБЛЕМА ПЕРЕКЛАДУ
1.1 Поняття авторських неотворень та їх класифікація
Дотепер не існує однозначного вирішення питання: за чим можна закріпити поняття неотворення, які існують критерії віднесення тієї чи іншої словникової одиниці до неологізмів.
При аналізі визначені поняття «неотворення» («неологізм») або «інновація» різними дослідниками, стають очевидними дві точки зору, які полягають у тому, що термін «неотворення» застосовується як до новоутворень, тобто до слів, утворених на матеріалі мови, у повній відповідності з існуючими у мові словотворчими моделями словами або словосполученням, які позначають нове, раніше невідоме, неіснуюче поняття, предмет, галузь науки, вид зайняття, професію тощо, (наприклад, reactor - «ядерний реактор», biocide - «біологічна війна»), так власне и до неологізмів, а саме до синонімів, що утворилися до вже існуючого у мові слова для визначення відомого поняття, яке, однак, має конотативні відтінки, тобто супровідні семантичні та стилістичні відтінки слова, які накладаються на його головне значення, а також до слів в новому значенні [31, c. 363]. Наприклад, слово boffin (науковець, який займається засекреченими розробками, найчастіше у військових цілях) є близьким синонімом слова scientist, але має інший семантичний відтінок. Існує також деяка неоднорідність складу цих лексичних інновацій за причинами своєї появи, за своєю сталістю у мові, за частотою вживання, за своєю подальшою долею, коли деякі з них надовго входять у мову, а інші бувають менш стійкими и можуть вийти з ужитку через відносно короткий проміжок часу.
З. Харитончик зазначає, що «часто поява нових слів пов'язана з виникненням нових асоціацій, хоча поняття залишається тим самим, так як мова взагалі, лексика зокрема, виконуючи свою головну функцію як засіб спілкування, перебудовується, диференціюється й уточнюється для того, щоб більш адекватно відобразити, відтворити та закріпити нові поняття у відповідних словах та виразах» [36]. З'явившись на периферії мовної системи, неологізми перебувають якийсь час у її розпорядженні та тільки потім поступово, не всі, а ті, які найбільш відповідають структурним вимогам мови, пересуваються до центру мовної системи, до основного словникового фонду.
Новоутворення, у свою чергу, якщо й з'являються на периферії, то набагато швидше (а іноді й одразу) проникають ближче до центру, будучи необхідними та незамінними, активно входять у словниковий склад. Інновації з'являються, як правило, у мові науки, техніки, культури, політики, в той час як неологізми - у розмовному мовленні.
Виходячи з того, що часовий критерій для виділення новоутворень об'єктивно визначити неможливо, то має сенс скористатися суб'єктивним критерієм: чи сприймає колективна (та особиста) мовна свідомість ту чи іншу лексичну одиницю як нове.
Надалі для зручності позначатимемо терміном «неотворення» будь-яке слово, що має якості як лексичних новоутворень, так і якості неологізмів зокрема.
Проблема перекладу авторських неотворень посідає особливе місце в перекладацькій практиці. Після того як слово входить у широкий вжиток, воно перестає бути неологізмом. З цього визначення зрозуміло, що поняття неотворення мінливе в часі і просторі: неологізмом слово залишається до тих пір, доки мовці відчувають у ньому новизну.
Нові слова, які з'являються у мові для позначення нових речей і понять (у зв'язку з розвитком науки, техніки, культури та інших сторін соціального життя суспільства), В. Слєпович називає власне лексичними неотвореннями (іміджмейкер, саміт, інтернет, білодомовці, готівка, роздержавлення). Якщо ж використовується стара форма слова, але їй приписується нове значення, то говорять про семантичні неотворення (зломщик, зелені, яблучник). Обороти типу гаряча лінія, тіньова економіка, в яких новими, незвичними є самі зв'язки слів, називаються сполученими неотвореннями. Всі три типи об'єднуються загальною назвою «мовні» [33, c. 48].
Крім мовних, в мові можуть зустрічатися індивідуальні, або авторські неотворення. На відміну від мовних, вони створені однією особою - поетом, письменником, громадським діячем тощо. Вони залишаються приналежністю індивідуального стилю і їх новизна, незвичайність не стирається з часом [21].
Особливо багато таких неотворень існує в творчості письменників, які працювали в жанрі фантастичного детективу.
Індивідуально-авторські неотворення - це слова, які утворюються художниками слова з метою посилення експресивності тексту. Винайдені автором слова відрізняються від звичайних, широко вживаних позначень новизною внутрішньої форми або своєрідністю поєднання елементів. Авторські неотворення часто не стають одиницями словника, хоча найбільш вдалі і комунікативно значущі або необхідні слова переймаються мовним колективом і потрапляють у словниковий склад мови. Залежно від цілей створення і призначення в мові, Т. Пімахіна поділяє авторські неотворення на номінативні і стилістичні. Перші виконують у мові суто номінативну функцію, другі дають образну характеристику предметів, які вже мають назви.
Номінативні авторські неотворення виникають як назви нових понять. Ці слова звичайно не мають синонімів, хоча можливе одночасне виникнення конкуруючих найменувань, одне з яких, як правило, згодом витісняє інше. До номінативних неотворень відносяться, наприклад, такі: матриця (В. Гібсон), плазмотрон (Л. Буджолд), трансгресія (Дж. Ролінг), дезінтегратор (Р. Шекли), антиграв (Ю. Буркін), кварк (Г. Джойс). Поява номінативних неологізмів диктується потребами розвитку суспільства, успіхами науки і техніки. Основна маса номінативних неотворень - це вузькоспеціальні терміни, які постійно поповнюють наукову лексику і з часом можуть ставати загальновживаними.
Стилістичні неотворення створюються як образні найменування вже відомих предметів і явищ: плазмовий бар'єр, сірий офіцер, інкуб-перетворення (А. і Б. Стругацькі), зореліт. На думку Т. Пімахіної сітилістичні неотворення мають синоніми, які поступаються їм за інтенсивністю експресивного забарвлення. Однак часте вживання цих неотворень у мові переводить їх в активний словниковий запас, нейтралізує їх стилістичне забарвлення [26, c. 76].
Залежно від способу появи, науковець виділяє серед авторових неотворень, так само як серед загальномовних, лексичні та семантичні [26].
Лексичні неотворення створюються за продуктивними моделями або запозичуються з інших мов. Серед лексичних неотворень за словотвірною ознакою можна виділити слова, створені за допомогою суфіксів (земл-ян-и), префіксів (дез-інтегратор), а також суфіксально-префіксальні утворення (суб-світло-вик), найменування, сформовані шляхом словоскладання (місяцехід, гідроневагомість), складноскорочені слова (віброніж) та скорочені слова (пом., заст.). Семантичні неотворення виникають в результаті привласнення нових значень вже відомим словам [26, c. 81]. До семантичних авторських неотворень відносяться, наприклад, такі слова, як лід, шепотун, «гепарди», «колібрі». Ці слова завжди були у всіх українських словниках, але тлумачилися по-іншому. Наприклад, лід в «Словнику української мови» трактується як: 1) Замерзла вода, що перейшла в твердий кристалічний стан. || Скупчення, суцільні маси замерзлої води; крига (у 1 ). 2) Про що-небудь холодне, позбавлене душевної теплоти [41]. У творах У. Гібсона поняття лід означає фізичну небезпеку для хакера.
Таким чином, усі різновиди неотворень часто зустрічаються у творах письменників жанру фантастичного детективу і слугують для позначення нових понять, або специфічних рис авторського стилю.
1.2 Шляхи виникнення авторських неотворень у жанрі фантастичного детективу та їх функціонування
Авторські новоутворення у жанрі фантастичного детективу, як і в літературі загалом, на думку А. Смирницького, з'являються трьома шляхами:
1) шляхом словотворчої деривації - утворення нових слів з існуючих у мові морфем по відомим (зазвичай продуктивним) моделям; найбільш поширені такі способи утворення неологізмів, як суфіксація (заземлен-ість, косм-ач), префіксація (гіпно-фон, термо-стат, турбо-фентезі), префіксальної-суфіксальний спосіб (суб-світло-вик), складання основ, часто - в поєднанні з суфіксацією (кіберпанк, нейробластер), усічення основ (зворотна деривація) (таймфаг) , зрощення (гравиліт) і конверсія [20] (дана (імен.) - швидкий космічний корабель);
2) шляхом семантичної деривації, тобто розвитку у вже існуючому слові нового, вторинного значення на основі подібності нового означеного явища з явищем вже відомим: лісоруб - комп'ютерний вірус убивця; гастролер - злочинець, що здійснює злочини в різних місцях за межами свого постійного проживання;
3) шляхом запозичення слів з інших мов (файербол, квазібіотичний, кібероїд і багато інших) або з некодифікованих підсистем цієї мови - з діалектів, просторіччя, жаргонів: Старі Портки, Мертвожорки, Грабуловки [34, c. 132].
Авторські неотворення у фантастичних детективах охоплюють дуже значний пласт лексики: від цілком конкретних предметів і дій, які часто вже мають свою назву (з метою досягнення більшої виразності створюють нове слово), до назви нових речей і часто нереальних, фантастичних персонажів, у тому числі і не субстанціональних, тобто таких, про які часто невідомо нічого, крім імені. Робиться це для надання більшої достовірності створеному світу [24].
Основною рисою мови художньої літератури є вільне побутування в ній всіх наявних мовних засобів, у тому числі і неотворень - авторських, семантичних і лексичних. За словами Т. Котєлової, письменники, створюючи художні твори, керуються такими принципами: усі слова доречні, будь-який стиль підходящий, поява кожної фрази заздалегідь прийнята як належне і виправдана всіма писаними і неписаними законами словесності [18].
Незважаючи на те, що сьогодні критика, теорія літератури і просто читач намагаються ознаками розподілити потік художніх текстів на твори «серйозної» і «розважальної», «елітної» та «популярної» та інших літератур, грань ця все більше розмивається і незабаром загрожує зовсім зникнути.
Проте для письменника, справді талановитого, сьогоднішня літературна ситуація надає, ймовірно, майже безмежне поле для творчої діяльності. Об'єктом сучасної художньої свідомості, справді, можуть виявитися практично будь-які явища дійсності, сфера її інтересів принципово необмежена. Всі прийоми працюють, всі засоби виправдані, вирішується найголовніше завдання літератури: слово народжує значення, число яких нескінченне, полісемія є на всіх рівнях художнього тексту. Саме тут - «воля» для письменників [18].
Т. Родіонова вважає, що основною проблемою літератури є те, що запропоновані неотворення можуть бути відповідним чином зрозумілі і прийняті лише самими творцями, тобто свідомість того, хто сприймає текст повинна бути подібною до авторової. Інакше кажучи, найчастіше авторські неотворення не можуть вживатися поза певного контексту, інакше буде втрачено їх зміст [28].
Авторські неотворення виконують найчастіше номінативну функцію, але з іншим підтекстом. Вони називаю так само нові поняття, явища і характери, але водночас і містять особисту оцінку автора (найчастіше іронія, сатира). Часто автором створюються нові слова для додавання «важливості» певному поняттю, його образної незамінності; для позначення чогось зрозумілого тільки одному автору (наприклад, у назві географічних об'єктів, в позначенні тієї чи іншої риси характеру, в існуванні тієї чи іншої матерії). Нестандартне сприйняття навколишнього світу є головною причиною появи авторських неотворень. Поєднання розмовного стилю, сленгу з «чистою» літературною мовою, а іноді навіть науковим стилем характерно для авторських неотворень жанру фантастичного детективу.
Як будь-який інший літературний напрям, фантастичний детектив може бути повністю та остаточно охарактеризований лише після свого граничного звершення. Однак у світлі того, що ця система ідей a priori не передбачає межі ні в якому сенсі, цей літературний напрям, імовірно, так і залишиться лише системою літературно-теоретичних розвідок, не дійшовши до вищої точки свого розвитку - коли створювальна емоція повністю співзвучна сприймальній [22].
На думку В. Бояркіної, якщо розглянути неотворення фантастичного детективу з точки зору їх семантики, то можна виділити близько сорока полів, причому найбільш представленими в кількісному відношенні є такі:
1) імена і прізвиська людей та створінь: Махх-сім, Крістобаль Хозевич, Варібобу, Поррумоварруї;
2) назви країн та держав: Арканарська Комуністична Республіка, Пандея;
3) назви населених пунктів: хутір Благорозчинення, Смердуни;
4) назви сил та стихій: джинн-бомбардувальник, макродемон;
5) назви фізичних и природних явищ: Хвиля, плазмовий бар'єр;
6) назви наукових понять і направлень: «нуль-Т-проблематика», нуль-фізика;
7) назви страв та напоїв: котлети баранячі квазібіотичні, штучні біфштекси;
8) назви професій, спеціалізацій і видів діяльності: сірий офіцер, сірі роти;
9) назви речовин і матеріалів: мю-дельта-іонопласт, ка-гамма-плазмоїн;
10) назви видів зброї та обладунків: пістолет-дезінтегратор, мікросокира, астромат, супербомби;
11) назви рас та національностей: леонідяни;
12) назви засобів транспортування: нуль-переброска, нуль-транспортування, фотоноліт, іоноліт, планетоліт;
13) назви приборів, механізмів: аварійні кібери, гіпновипромінювач, ментограма, бінократар, злободробитель, самозамикач, ментоскоп [6].
Таким чином, можна зробити висновок про те, що зафіксовані в аналізованих творах фантастичного детективу індивідуально-авторські новотвори відносяться до категорії мовних неологізмів, і в більшості своїй є лексичними квазінеотвореннями, що позначають предмети і поняття, які не існують в об'єктивній реальності, але могли б існувати при певних (фантастичних) умовах.
1.3. Труднощі та прийоми перекладу авторових неотворень
І. Арнольд стверджує, що основною складністю при перекладі авторських неотворень є з'ясування значення нового слова [4]. Власне переклад неотворення, значення якого вже відомо перекладачеві, завдання порівняно більш просте, і вирішується шляхом використання способів, що залежать від того до якого типу слів належить дане неотворення.
Якщо нове слово відсутнє в англо-українському словнику, то слід спробувати відшукати його в англо-англійському тлумачному словнику. У багатьох широко відомих словниках існують розділи «Нові слова» (New Words Section). При цьому рекомендується користуватися словниками найостанніших видань. Слід мати на увазі, що найбільш оперативно готуються і видаються словники малого та середнього обсягу, однак через певну обмеженість вони не в змозі задовольнити потреб перекладача-професіонала.
Тим не менш, словники з об'єктивних причин не можуть повною мірою відображати все нове, що з'являється, тому що лексикографи остерігаються включати в словники авторські неотворення. Як доводить І. Алєксєєва, такі слова часто виявляються «нежиттєздатними» і так само швидко зникають, як і з'являються [2].
Виходячи з визначення терміна «авторське неотворення» можна припустити, що перекладач, вперше зустрічаючи власне неологізм, природно не має уявлення про поняття, ним позначене. Тому значення нового слова доводиться з'ясовувати найчастіше з контексту [23].
У процесі перекладу слова зазвичай Я. Рецкер визначає два етапи [27, c. 45]:
1. З'ясування значення слова в контексті.
2. Передача цього значення засобами МП.
У разі перекладу авторського неотворення перший етап грає вирішальну роль, а останній є лише суто технічним питанням, хоча і його важливо вирішити методами найбільш прийнятними для мови перекладу (далі - МП).
У межах загального поняття контексту розрізняється вузький контекст (мікроконтекст) і широкий контекст (макроконтекст). Під вузьким контекстом мається на увазі контекст речення, тобто лінгвістичні одиниці, що складають оточення даної одиниці, яке не виходить за рамки речення; широкий контекст - це сукупність мовних одиниць, що оточують дану одиницю в межах, що лежать поза даним реченням, іншими словами, в суміжних з ним реченнях. Точні рамки широкого контексту вказати не можна - це може бути контекст групи речень, абзацу, розділу або й навіть всього твору (напр. оповідання, статті чи роману) в цілому. Дуже важливо при з'ясуванні значення неологізмів брати до уваги саме макроконтекст, оскільки саме в ньому, як стверджує Л. Бархударов, може міститися «підказка» [5].
Вузький контекст, у свою чергу, можна розділити на контекст синтаксичний і лексичний. Синтаксичний контекст - це та синтаксична конструкція, в якій вживається дане слово, словосполучення чи (підрядне) речення. Лексичний контекст - це сукупність конкретних лексичних одиниць, слів і стійких словосполучень, в оточенні яких зустрічається дана одиниця. Урахування синтаксичного контексту дозволить перекладачеві визначити приналежність неологізму до однієї з частин мови, однак при з'ясуванні значення неологізму вирішальним є урахування саме лексичного контексту [22].
Як зазначає В. Колеснікова, процес комунікації між письменником і його адресатом (читачем) має свої особливості. Учасники дискурсу віддалені один від одного в просторі і в часі [16]. Навіть тоді, коли читач знайомиться з художнім твором українською мовою, йому не завжди вдається адекватно сприйняти ту чи іншу авторську інтенцію, найтонші відтінки авторової думки та авторських задумів. Ще більш специфічні особливості має процес комунікації між письменником та іноземним читачем, який читає твір не в оригіналі, а в перекладі. Між письменником і читачем постає ще одна лінгвокреативна особистість, яка виконує роль передавача ідей, думок, відчуттів і настроїв письменника - це перекладач, який повинен якомога точніше й адекватніше донести до читача створений автором твір.
Перекладачеві художніх текстів суспільство відводить роль посередника під час адаптації вихідного продукту до умов іншомовної культури. Згідно з цим, актуальною проблемою художнього перекладу є проблема перекладності, яка безпосередньо пов'язана з такими проблемами, як перекладність неперекладного і відтворення національних особливостей оригіналу.
Рішення даних проблем має особливу значущість, оскільки роль неперекладних одиниць в контексті художнього твору велика. Коли мова йде про сприйняття художнього твору на іноземній мові, читач завжди відчуває себе достатньо впевнено, знайомлячись з описами побуту, звичаїв, предметів обстановки тощо. І. Гюббенет наголошує, що «при всіх відмінностях в ідеології, суспільному ладі, особливості історичного розвитку, культурі тут відчутна та спільність, яка дає підставу для асоціацій, аналогій і зіставлень, що сприяють розумінню чи у разі вгадування справжнього сенсу або призначення згаданого явища чи об'єкта» [12].
Різні дослідники пропонують різноманітні прийоми перекладу неотворень, включаючи той або інший прийом передачі авторської маркованої мовної одиниці і не беручи до уваги інший. Найпоширенішими способами є:
При транслітерації засобами МП передається графічна форма слова іноземних мов (put - «пут» (опціон)), а при транскрипції (interface -- интерфейс) - його звукова форма. У даний час прийоми транслітерації і транскрипції при перекладі художньої літератури використовуються набагато рідше, ніж раніше. Це цілком обґрунтовано - передача звукового або буквеного вигляду незнайомої лексичної одиниці не розкриває її значення, і такого роду слова для читача, що не знає іноземної мови, без відповідних пояснень залишаються незрозумілими [5].
Калькування - передача авторового неотворення за допомогою заміни її складових частин - морфем або слів їх прямими лексичними відповідниками в МП (наприклад: brain drain - витік мізків). Даний спосіб має такий же недолік, як і перший спосіб [14].
Описовий («роз'яснювальний») переклад. Цей прийом полягає в розкритті значення лексичної одиниці вихідної мови (далі - ВМ) за допомогою розгорнутих словосполучень, що розкривають істотні ознаки явища, що позначується даною лексичною одиницею. Цей спосіб вважається досить громіздким і неекономним, оскільки не завжди можливо застосувати його при перекладі текстів. Часто перекладачі вдаються до поєднання двох прийомів - транскрипції або калькування та описового перекладу, надаючи останній у виносці або в коментарі. Цей дає можливість поєднувати стислість і економність засобів виразу, властивих транскрипції, з розкриттям семантики даної одиниці, що досягається через описовий переклад [5].
Наближений переклад полягає в підшукуванні найближчої за значенням відповідності в МП для лексичної одиниці ВМ, що не має в МП точних відповідностей. Такого роду приблизні еквіваленти лексичних одиниць можна назвати функціональними аналогами. Наприклад: Grand Earthly - Великий Володар. Застосовуючи в процесі перекладу такі одиниці, потрібно мати на увазі, що в деяких випадках вони можуть створювати не цілком правильне уявлення про характер предмета чи явища, що позначається ними [5].
Трансформаційний переклад. У деяких випадках перекладачеві доводиться вдаватися до перебудови синтаксичної структури речення, до лексичних замін з повною зміною значення вихідного слова, тобто до так званих лексико-граматичних перекладацьких трансформацій.
Слід додати, що В. Виноградов [8] і А. Федоров [35] виділяють ще один спосіб - гіпонімічний. Для цього способу перекладу характерне встановлення відношення еквівалентності між словом оригіналу, що передає видове поняття, і словом в мові перекладу, що називає відповідне родове поняття. Наприклад: nopal - кактус, kebrago - дерево.
Л. Латишев пропонує спосіб «створення нового терміна мовою перекладу». В якості ілюстрації тут можна навести слово «вогняний шар», який замінив іноземний термін «файербол» (Fireball) [19].
Отже, на підставі наведених прикладів можна стверджувати, що наявність авторських неотворень не означає, що їх значення не може бути передане в перекладі або що вони перекладаються з меншою точністю, ніж одиниці, які мають прямі відповідності. Справа в тому, що неотворення щоразу ставить перекладача перед проблемою вибору того чи іншого способу їх передачі.
С. Влахов та С. Флорін стверджують, що вибір шляху перекладу залежить від таких умов:
2. Від значимості неотворення в контексті.
3. Від характеру самого неотворення, його місця в лексичних системах МП і ВМ.
4. Від самих мов - їх словотворчих можливостей, літературної та мовної традицій.
5. Від читачів перекладу (у порівнянні з читачем оригіналу) [9].
Тому авторські неотворення, зокрема у жанрі фантастичного детективу, вимагають творчого підходу і глибоких лінгвокраїнознавчих знань перекладача при передачі подібного типу лексики на інші мови.
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПЕРЕКЛАДІВ АВТОРСЬКИХ НЕОТВОРЕНЬ У СУБЖАНРІ ФАНТАСТИЧНОГО ДЕТЕКТИВУ
2.1 Специфіка та місце неологізмів у субжанрі фантастичного детективу
Аналіз наукової та художньої літератури за темою засвідчив, що у науково-фантастичних текстах широко використовуються індивідуально авторські неологізми, які не належать до термінологічних одиниць і створюються для називання певних фантастичних реалій.
Роль жанру фантастики є важливою, оскільки вона впливала на свідомість читачів, допомагала відчути себе землянами, відповідати за планету, за людський рід, психологічно готувала їх до сприймання майбутнього світу. Фантастика відіграла велику роль і для науки, зокрема космічних досліджень. Письменники-фантасти сповістили про вихід у космос, намітили етапи проникнення в світовій простір і створили екстремальні ситуації, з якими на практиці зіткнулися космонавти. Фантастика долучила мільйони людей до космічного світосприймання, наблизила Всесвіт до людства. Вона орієнтувалася не тільки на технічний прогрес, а й на соціальні та моральні наслідки винаходів і відкриттів, досліджувала конфлікти й проблеми сучасної дійсності. У збільшуваному склі фантастики відбивалися життєві процеси. Вона ввібрала в себе людський досвід, будь-які фантастичні образи не можуть бути зовсім довільними й зітканими «з нічого». Разом з тим вони містять і значну частку фантастики, що виявляється в умовності, гротеску, гіперболі, алегорії, символіці, неологізмах, умовних термінах, науково подібній лексиці, тяжінні до загальності, до гуманізму. «Помилка -- протиставляти фантастику реалізмові, -- казав І. Єфремов. -- Фантастичні твори в основі своїй повинні бути реальні, точніше, здаватися такими» [25].
За структурою неологізми в фантастичних детективах можна поділити на:
1) прості слова: Cavorite - кейворит, Rapha - рафа;
2) складні слова: telecube - телекуб, hyperconnection - гіперзв'язок, microchip - мікрочип;
3) складені слова: explosion-crowd - вибух-натовп, space-polo - космобол;
4) складені слова з використанням власних назв: Olderson `s engine - двиiгун Олдерсона, Beeman Microspectrograph - мікроспектрограф Бімена;
5) описові словосполучення: wall-to-wall circuit - стінні екрани; plasma drive - плазмовий ракетний двигун.
Нетермінологічні авторські неологізми Н. Глінка пропонує поділити на такі семантичні групи:
1) назви істот - прибульців, інопланетних тварин і т. п., наприклад: Selenite - селеніт, Spaceborn - народжені в космосі;
2) назви видів людської діяльності, професій, галузей науки, наприклад: psychohistory - психоісторія, robotics - робототехніка;
3) назви установ й організацій, наприклад: Education Hall - Будинок освіти;
4) назви елементів побуту - одягу, страв, меблів, будівель, наприклад: coke-icer - кокозиво (д
Авторове неотворення як проблема перекладу фантастичного детективу дипломная работа. Иностранные языки и языкознание.
Реферат На Тему Закон Об Образовании
Реферат: Кейнсианская макроэкономическая модель: основные положения и выводы
Дипломная работа по теме Приемник радиолокационной станции обнаружения
Земельная Система Цинского Китая Реферат
Реферат Фармацевтическое Консультирование При Аллергических Заболеваниях
Доклад по теме Свет московской обители
Годовая Контрольная Работа По Алгебре Макарычев
Дипломный Проект Программиста
Лето Летние Каникулы Сочинение
Реферат: Гримке, Сара Мур
Контрольная Работа По Немецкому Языку Пятый Класс
Реферат по теме Как сохранить грудь, или что полезно для молочной железы
Курсовая работа: Расчет тепловой схемы турбоустановки с турбиной К-1000-60/1500-1
Нарушевич Вебинар Итоговое Сочинение 2022 Презентация
Реферат Гражданское Право
Курсовая работа по теме Обмен данными
Контрольная работа: Несостоятельность мнения о насильственной христианизации Руси в домонгольский период в контексте проблемы двоеверия. Скачать бесплатно и без регистрации
Курсовая работа по теме Методы и проблемы подбора персонала в современных организациях
Муниципальная Служба Реферат
Реферат: Бездомные в США
Водохозяйственный расчет водохранилища - Геология, гидрология и геодезия курсовая работа
Homonyms in Modern English - Иностранные языки и языкознание курсовая работа
Неограниченные возможности головного мозга - Биология и естествознание реферат