Автомобілі не мають майбутнього
Автор: CzerwoniАвторський переклад: Дар Вітер
Автомобілі є невід’ємною частиною нашого життя вже з 19-го століття, спочатку в формі парового двигуна, згодом з двигунами внутрішнього згорання та електричного. Незважаючи на те, що вони дозволяли перевозити менше й повільніше, ніж залізниця, вони стали домінуючою формою транспорту в капіталістичних суспільствах. Вони визначали розвиток інфраструктури в містах і в сільській місцевості, часто за рахунок зручності та комфорту мешканців у громадському просторі — і роблять це й донині.
Найкращим прикладом планування урбаністики, пристосованої для автомобілів, а не для людей є Сполучені Штати Америки, де часто густа забудова в центрі міста зрівнюється з землею на потреби паркінгів чи автострад. Це привело до зменшення місця для надання послуг на потреби місцевим жителям та недостатньому доступу до житла. Відповіддю на проблеми з житлом стали передмістя, тобто житлові простори на околицях міст. Проте, вони, будучи позбавленими доступу до необхідних послуг, змушували мешканців нових кварталів подорожувати в інші райони міста для задоволення своїх потреб. Це призводило до подальшого навантаження на інфраструктуру - затори - і зосередження влади на розширенні автомагістралей і паркінгів, які почали набувати зовсім гротескних розмірів.
Чому ж автомобілі набули такої важливості? В випадку США відповідь досить проста. Відсутність альтернативи у вигляді громадського транспорту та недолуге планування простору призвели до того, що для більшості людей автомобіль став і просто є необхідним для нормального життя. Значний вплив на такий стан речей мала автомобільна промисловість, яка завдяки лоббі бізнесу, який впливав на Конгрес, сприяв поширенню ідей про шкідливість громадського транспорту. Як результат, з початку XX століття до 60-х років у Сполучених Штатах було ліквідовано сотні кілометрів автобусних і трамвайних ліній. Утримувались і досі утримуються від багатьох інвестицій у громадський транспорт, що міг би зменшити шкідливий вплив на довкілля, полегшити дорожню інфраструктуру, підвищити швидкість переміщення громадян та покращити якість життя для звичайних американців.
Проте, які ж справи в цьому напрямі у Європи, яка відома завдяки розвиненим послугам громадського транспорту? У Європі, під час холодної війни, переважав підхід, в якому акцентували увагу на розвитку громадського транспорту та розплануванні простору так, щоб всі необхідні послуги та магазини були якнайближче до місця проживання. В Східному Блоці існували так звані "мікрорайони", більш відомі як житлові комплекси, які в межах своєї території, крім житлової забудови, повинні були мати торгові павільйони, школи, дитячі садки, зони для відпочинку (такі як зелені насадження, дитячі майданчики чи спортивні майданчики), а також клуби та місцеві осередки для спілкування.
У Західній Європі, натомість, переважала багатофункціональна забудова, яка, так само як у Східній Європі, дозволяла мешканцям задовольняти свої потреби недалеко від місця проживання. У випадку, якщо хтось потребував поїхати в інший район міста, це можна було легко зробити за допомогою трамвая чи автобуса. Ці фактори в загальних рисах зробили так, що на нашому континенті володіння автомобілем, на відміну від США, не було необхідністю, а більше показником соціального статусу.
Як пояснити сьогоднішній високий рівень володіння автомобілями в Польщі? По-перше, економічне зростання і фінансова стабільність після змін у політичній системі дозволили більшій кількості людей придбати автомобіль. По-друге, полегшений доступ до кредитів зробив володіння власним транспортним засобом більш доступним. Крім того, з підвищенням рівня життя автомобіль став більш популярним та корисним засобом транспортування. У часи ПНР володіння автомобілем, особливо більшим і комфортабельним, ніж популярний тоді "малюк", розглядалося як символ успіху та певного роду розкоші, свободи. Тому слід зазначити, що розвиток транспортної інфраструктури та динамічний розвиток ринку автомобілів сприяли зростанню кількості транспортних засобів на дорогах.
Хоча для деяких людей володіння автомобілем може бути показником соціального статусу, це не означає, що всі хочуть пишатися своїм статусом. Скоріше, це питання змінюючихся умов життя та більшого доступу до автотранспорту. Опозиційні сили, які прийшли до влади після 1989 року, поставили перед собою завдання розвитку автомобілізації суспільства - спираючись на американський спосіб життя - разом з цим закриваючи очі на шкоду, яка є наслідком такої політики.
Які саме наслідки? Ліквідація значної кількості залізничних сполучень, які вели до міст та сіл, ліквідація маршрутів міських автобусів, які були основним транспортом в провінціях, зведення міських комунікацій до стану перманентної кризи, через яку побудова нових трамвайних шляхів граничить з чудом, і, нарешті, метро в мінімальному обсязі у Варшаві, оскільки в інших містах навіть не можна розраховувати на будівництво будь-якого підземного метрополітену в найближчому майбутньому.
Отже, на що ми можемо розраховувати у майбутніх роках? На подальше розширення інфраструктури в американському стилі, разом з так званими передмістями, будівництво яких вже має місце в Польщі у вигляді нескінченних селищ будинків розташованих в ряди – в польській версії так званого “ланового забудовування”, з якого доводиться їхати на інший кінець міста, наприклад, щоб доставити свою дитину до школи чи поїхати за покупками.
Планування простору під автомобілі має дуже великий вплив на суспільство і навколишнє середовище. Відсутність зон для спільного відпочинку та встановлення знайомств на території житлових масивів призводить до подальшої атомізації суспільства. Постійний шум, який виникає від автомобілів із яким доводиться жити не лише міському, але і сільському населенню, а також постійна необхідність бути обережним перед наближаючимися автомобілями, коли ви знаходитесь на вулиці, безперечно, не сприяє нашому психічному здоров'ю.
Неконтрольований зріст показника автомобілізації та інфраструктури автомобільного транспорту призводить до все більшої деградації зелених зон та навіть до зменшення ширини тротуарів. Вплив транспорту на викиди парникових газів та забруднення є значущим і становить 1/5 усіх викидів. З цього 60% припадає на індивідуальний транспорт, а саме - легкові автомобілі*.
Деякі читачі зараз можуть сказати, що тоді треба перейти на електричні автомобілі – вони, мовляв, не виділяють так багато забруднень і майже нечутні, і якщо додатково ваша країна не використовує вугілля, нафту або газ в своєму енергетичному комплексі, то це найбільш зелена альтернатива для двигунів внутрішнього згоряння, чи не так? Навпаки. Такий підхід пропагує широке коло еко-модерністів, тобто лібералів з дописом “еко”, і, як і у лібералів звичайно, ці рішення є нічим іншим, як експортом проблем за межі країни. Електричні автомобілі, можливо, не використовують нафту, але для своїх батарей вони потребують значних обсягів літію, що породжує проблеми ще серйозніші, ніж у сучасних двигунах з внутрішнім згорянням.
Літій є рідкісним металом, що в основному зустрічається в країнах, які розвиваються, а також в країнах Третього Світу. Для капіталізму це, звісно ж, вигідно, оскільки завдяки цьому його можна добувати відносно дешево і майже не турбуватися про забруднення навколишнього середовища в районах шахт, яке разом зі зростанням кількості електромобілів можуть набрати колосальні розміри та викликати ще більший дефіцит води в країнах, які і так страждають від її нестачі.
В цьому випадку ми переходимо з вогню та в полум’я і навіть не зменшуємо нашого впливу на навколишнє середовище. Навпаки, ми не лише продовжуємо забруднювати атмосферу через часті пожежі, викликані природою літій-іонних батарей, але й додатково збільшуємо площу землі, яку займають нові шахти, що викидають додаткові забруднення в районах свого розташування та виснажують місцеві водні ресурси.
Тим не менш, використані батареї, скоріше всього, будуть частково піддаватися процесу вторинного використання, але це буде дуже невелика частина. Набагато вигідніше буде експортувати їх туди, де вже зараз ми експортуємо величезні обсяги наших відходів, включаючи відходи використання електронних приладів, наприклад, в Нігер, де величезні ділянки землі, раніше використовувані для скидання шин, пластику і т.д., будуть збагачені сховищами сильно реактивного і токсичного літію. Такі сміттєзвалища, ймовірно, не будуть жодним чином захищені від впливу на навколишнє середовище, в черговий раз будуть вимиватися до ґрунтових вод під час дощів, щоб під час сухого періоду запалитися і викидати значні обсяги токсичних елементів в атмосферу.
Вплив на просторове планування залишається без змін, оскільки електромобілі потребують так само багато місця, як їхні бензинові аналоги. Пріоритетом для урядів залишається розширення дорожньої інфраструктури, і це відбувається за рахунок функціональності та безпеки для пішоходів. Все ще немає місць, де людина будь-якого віку могла б просто ходити пішки, не переймаючись за своє життя та здоров'я. Лише у 2022 році через вину водіїв загинуло в Польщі 1621 особа, а 22834 особи отримали поранення**. Для порівняння, це числа, що наближені до загальної кількості жертв війни в Донбасі в 2015 році***.
Єдиним сподіванням на майбутнє є розбудова мережі доступного громадського транспорту. Це дозволить боротися з ізоляцією в якій опиняється сільська місцевість, знизить витрати для домогосподарств, а головне - полегшить навантаження на навколишнє середовище, виводячи приватні, неекономічні автомобілі з громадського простору.
Оригінальна стаття: https://www.czerwoni.org/samochody-nie-maja-przyszlosci/
Джерела:
*** https://wojownicyklawiatury.pl/ukraina-dopuscila-sie-ludobojstwa-na-mieszkancach-donbasu-to-fejk/