Аудиторська перевірка операцій з обліку матеріалів - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа

Главная

Бухгалтерский учет и аудит
Аудиторська перевірка операцій з обліку матеріалів

Нормативно-правова база аудиту операцій з обліку матеріалів. Економічна характеристика фінансово-господарської діяльності підприємства. Аудиторська консультація. Складання підсумкової документації та рекомендації щодо поліпшення діяльності компанії.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
1. Теоретичні основи аудиту операцій з обліку матеріалів
1.1 Нормативно-правова база аудиту операцій з обліку матеріалів
1.2 Методика проведення аудиту операцій з обліку матеріалів
1.3 Основні порушення в обліку операцій з обліку матеріалів
2. Аналіз облікової та фінансової діяльності підприємства ПАТ «АГРОНИВА»
2.1 Організаційна та економічна характеристика фінансово-господарської діяльності підприємства
2.2 Експертна діагностика фінансового стану та звітності підприємства
2.3 Організація обліку та внутрішнього контролю операцій з обліку матеріалів на ПАТ «Агронива»
3. Аудиторська перевірка операцій з обліку матеріалів на ПАТ «АГРОНИВА»
3.1 Планування, організація та проведення аудиторської перевірки операцій з обліку матеріалів
3.2 Аудиторське досьє по перевірці операцій з обліку матеріалів ПАТ «Агронива»
3.3 Складання підсумкової документації та рекомендації щодо поліпшення діяльності підприємства
Актуальність теми курсової роботи. Для здійснення господарської діяльності підприємства використовують матеріали, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства.
Матеріали займають особливе місце не лише у складі майна підприємства, а й особливе місце їм належить у структурі витрат, оскільки матеріали є основною складовою при формуванні собівартості готової продукції. Враховуючи це виробничі підприємства особливу увагу приділяють саме обліку, аналізу і аудиту матеріалів.
Для забезпеченості підприємства матеріалами та ефективного їх використання необхідно вживати комплекс заходів, щодо виявлення, кількісного вимірювання та реалізації виявлених заходів. Для цього необхідно здійснювати систематичний облік і аудит, якісний аналіз рівня та динаміки забезпеченості, а також ефективності використання матеріалів. В цьому полягає актуальність проведення якісного аудиту матеріалів.
Мета курсової роботи - опанування базових теоретичних знань та набуття практичних навичок з організації та методики проведення аудиту (незалежної перевірки систем обліку, внутрішнього контролю і фінансової звітності) та виконання інших видів аудиторських послуг (супутніх робіт).
Для досягнення поставленої мети визначено завдання дипломної роботи:
- теоретичної частини - в логічній послідовності, змістовно описати теоретичні та організаційні питання проведення аудиту; виявити проблемні питання, підходи фахівців до вирішення таких питань; визначити методику проведення аудиту з зазначеної теми;
- практичної частини - дати аналіз облікової та фінансової діяльності підприємства, а також провести аудиторську перевірку операцій з обліку матеріалів, а саме:
- вивчити теоретико-методологічні засади обліку та аналізу матеріалів на підприємстві;
- надати загальну характеристику підприємства та провести експертну діагностику фінансово-економічного стану досліджуваного підприємства;
- розкрити особливості формування системи обліку матеріалів на досліджуваному підприємстві;
- виконати аудиторську перевірку операцій з обліку матеріалів на досліджуваному підприємстві, зробити висновки, надати рекомендації.
Об'єктом дослідження є аудиторська перевірка операцій з обліку матеріалів ПАТ «Агронива» Гуляйпільського району, Запорізької області.
Предметом дослідження є організація і методика аудиторської перевірки операцій з обліку матеріалів.
Інформаційною базою роботи стали нормативно-правові акти України, наукові праці вітчизняних вчених-економістів, періодична література, а також фінансова звітність підприємства та дані бухгалтерського обліку операцій з матеріалами ПАТ «Агронива».
Методи, процедури і прийоми використані в процесі дослідження: перевірка, спостереження, опитування та підтвердження, підрахунок, аналітичні процедури, інвентаризація, контрольний замір, експертна оцінка, спостереження на місцях, зустрічна перевірка документальних даних, техніко - економічні розрахунки, нормативна перевірка, взаємного контролю операцій.
У курсовій роботі використана фінансово-статистична звітність, річний звіт та інші фінансові документи ПАТ «Агронива» Гуляйпільського району, Запорізької області за 2010 - 2012 роки.
1. Теоретичні основи аудиту операцій з обліку матеріалів
1.1 Нормативно-правова база аудиту операцій з обліку матеріалів
Аудиторська діяльність регулюється Господарським кодексом України, Законом України «Про аудиторську діяльність» [1], іншими нормативно-правовими актами та стандартами аудиту.
Відповідно Закону України «Про аудиторську діяльність»:
Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку та показників фінансової звітності суб'єктів господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність у всіх суттєвих аспектах і відповідності вимогам законів України, положень(стандартів) бухгалтерського обліку та інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) відповідно вимогам користувачів [15].
Відповідно Міжнародних стандартів аудиту:
Аудит. Мета аудиторської перевірки фінансових звітів полягає в наданні аудиторові можливості висловити свою думку стосовно того, чи відповідають підготовлені фінансові звіти в усіх суттєвих аспектах концептуальній основі фінансової звітності.
Формуючи аудиторську думку, аудитор має отримати достатні відповідні аудиторські докази, щоб бути спроможним зробити висновки, на яких ґрунтується така думка. Думка аудитора підвищує довіру до фінансових звітів завдяки наданню високого, але не абсолютного рівня впевненості.
Державний фінансовий аудит - різновид державного фінансового контролю, який складається з перевірки та аналізу фактичного стану справ відповідно законного і ефективного використання державних або комунальних грошових коштів та майна, інших активів підприємства, правильності ведення бухгалтерського обліку та достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.
Предмет аудиту та аудиторських послуг слід розглядати в двох аспектах:
- направленість аудиторської діяльності;
- направленість аудиторської діяльності розглядається в минулому, теперішньому та майбутньому.
Виходячи з цього предметом аудиторської діяльності є стан економічних, організаційних, інформаційних та інших характеристик системи, які знаходяться в сфері аудиторської оцінки.
Якщо проводиться аудит економічних характеристик діяльності підприємства, предметом аудиту будуть господарські процеси та явища, точніше кількісні характеристики стану економічних об'єктів - обсяг ресурсів і продукції, прибуток, фінанси.
На думку Дорош Н.І. предметом аудиторської перевірки є факти, які відображені у фінансових звітах [17].
На думку Усача Б.Ф предметом аудиту є процес розширеного відтворення суспільно необхідного продукту, достовірність відображення його в системі бухгалтерського обліку та звітності, а також дослідження ефективності ділової активності з дотриманням чинного законодавства. Іншими словами, предметом аудиту є стан економічних, організаційних, інформаційних та інших характеристик системи, що перебуває у сфері аудиторської оцінки [14].
На думку Кулаковської Л.П предметна область аудиту - це вся інформація, яка досліджується аудитором з метою формування ним думки щодо повноти, достовірності та законності відображення в бухгалтерському обліку та звітності господарських фактів [19].
На думку Бутинця Ф.Ф. предметом аудиту є відображені в документах процеси і явища діяльності підприємства з точки зору їх законності, достовірності та доцільності [15, с. 14].
Виходячи із завдань аудиту предмет аудиту - дослідження економічних, організаційних, інформаційних характеристик суб'єктів господарювання.
Предмет аудиту конкретизується його об'єктами.
Об'єкти аудиту - окремі або взаємопов'язані економічні, організаційні, інформаційні або інші сторони функціонування системи, стан якої може бути оцінено кількісно та якісно. Класифікація об'єктів аудиту забезпечує розуміння предмету аудиту [15]. Класифікація об'єктів аудиторської діяльності наведена в таблиці 1.1.
Таблиця 1.1. Класифікація об'єктів аудиторської діяльності
Операційна діяльність, надзвичайна діяльність, постачання, виробництво, збут
Об'єкти, стан яких оцінюється в минулому
Об'єкти, стан яких оцінюється в теперішній час
Об'єкти, стан яких оцінюється в майбутньому
Об'єкти, які оцінюються тільки кількісно
Об'єкти, які оцінюються тільки якісно
Об'єкти, які потребують кількісних та якісних оцінок
Об'єкти, які постійно знаходяться в полі зору аудиту
Об'єкти, які періодично підлягають аудиту
Об'єкти, які потребують разової оцінки
Сукупним об'єктом аудиту можна назвати документально зафіксовану наявність та рух активів підприємства та джерел їх формування.
Визначення об'єктів аудиту залежить від завдань, поставлених перед аудитором.
Матеріали є однією з найважливіших складових собівартості продукції, робіт, послуг (матеріальні затрати становлять 57-68% собівартості продукції). Від правильності ведення обліку матеріалів залежить достовірність даних про отриманий підприємством прибуток, збереження самих матеріалів, правильність визначення основних показників, які характеризують результати господарської діяльності та реальний фінансовий стан (залишки оборотних коштів, темпи їх обігу, собівартість). Тобто від об'єктивності, правдивості та повноти відображення господарських фактів, пов'язаних з рухом матеріалів, залежить правдивість і неупередженість усіх суттєвих для користувачів показників.
Виходячи з вимог чинного законодавства, метою аудиту матеріалів є висловлювання аудиторів думки про те, чи відповідає фінансова інформація щодо руху і залишків матеріалів на підприємстві в усіх суттєвих аспектах нормативних документам, які регламентують порядок її підготовки і надання користувачам [1].
Бухгалтерський облік забезпечує відображення господарських фактів, а аудит підтверджує їх достовірність, законність та повноту відображення. Розглядаючи завдання аудиту матеріалів, необхідно пам'ятати, що область аудиторського дослідження виходить за межі бухгалтерського обліку.
Згідно з ЗУ «Про аудиторську діяльність» поняття аудиту розглядається як перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормам [19]. Для досягнення основної мети аудиту, а також задоволення потреб користувачів в отриманні повної, правдивої інформації щодо матеріалів аудитору необхідно виконати такі завдання:
- перевірити правильність визнання матеріалів активами суб'єкта господарювання;
- перевірити, чи відповідають чинному законодавству методи оцінки і обліку матеріалів;
- встановити, чи дотримується підприємство прийнятих методів оцінки;
- оцінити стан внутрішнього контролю;
- встановити чи здійснюється контроль за матеріалами;
- перевірити чи правильно та своєчасно здійснюється документальне відображення господарських операцій;
- встановити чи немає на підприємстві протизаконних дій, пов'язаних з витрачанням матеріалів;
- організація складського господарства;
- достовірне визначення первісної вартості матеріалів;
- визначення умов переоцінки матеріалів на дату балансу та методів їх оцінки вразі вибуття;
- розкриття інформації про матеріали у примітках до фінансової звітності [19].
Загальне визначення завдання аудиту матеріалів полягає у встановленні достовірності й повноти відображення в бухгалтерському обліку та звітності господарських фактів відносно залишків і руху матеріалів.
Джерела інформації аудиту матеріалів являють собою предметну область дослідження. Це нормативні документи, облікова політика підприємства та джерела, в яких зафіксована інформація, що характеризує залишки і рух матеріалів. Для узагальнення інформації про наявність, рух належних суб'єкту господарювання предметів праці, призначені бухгалтерські рахунки класу 2 «Запаси», а для узагальнення інформації про наявність та рух матеріалів призначено рахунок 20 «Виробничі запаси». У ході аудиту використовуються акти ревізії та перевірок матеріалів, складені відповідними контролюючими органами, і також інформація одержана в ході аудиту.
Предметна область дослідження матеріалів включає:
1. Внутрішні нормативні та загальні документи клієнта.
2. Облікову політику з питань обліку матеріалів.
4. Первинні документи та реєстри обліку по рахунках, призначених для ведення БО матеріалів (Журнал обліку надходження вантажів, довіреність, прибутковий ордер, товарно-транспортна накладна, акт про приймання матеріалів, накладна на внутрішнє переміщення матеріалів, реєстр приймання-здачі документів, відомість обліку залишків матеріалів на складі, лімітно-забірна картка, накладна на відпуск матеріалів на сторону, акти списання).
5. Регістри зведеного синтетичного обліку.
7. Технологічний процес виробництва.
З внутрішніх нормативних та загальних документів клієнта, можна одержати інформацію про: підприємство, його діяльність, перелік матеріалів. Особлива увага приділяється вивченню наказів про проведення заходів внутрішнього контролю - ревізій та інвентаризацій. Вивчення договорів із матеріально відповідальними особами дає можливість аудитору скласти думку про дотримання вимог чинного законодавства у роботі з цією категорією працівників. Аналіз облікової політики дає змогу встановити, яких методів дотримується підприємство з питань оцінки матеріалів, їх переоцінки та методів вибуття матеріалів.
Аудитор у процесі свого дослідження повинен чітко відслідковувати інформаційні потоки, пов'язані з господарськими діями чи подіями, від прийняття рішення про здійснення господарської операції до відображення факту здійснення в первинних документах, зведених документах, регістрах обліку та звітності.
Перед аудитором, який проводить аудит матеріалів, постає завдання: встановити й підтвердити аудиторським висновком дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, яке регулює бухгалтерський та податковий облік з цього питання. Тому аудитор повинен дотримуватись нормативних документів, що регулюють господарські операції з матеріалів, яких є досить багато, крім того вони часто змінюються та є особливими для окремих суб'єктів господарювання. А саме:
1. П(с)БО 9 «Запаси», затверджено наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.99 р.(зі змінами і доповненнями) - регулює порядок оцінки і обліку ТМЦ на підприємстві та розкриття інформації в фінансовій звітності. Дає аудитору інформацію про нормативно-правове регулювання при дослідженні операцій, пов'язаних із рухом матеріалів [7].
Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.
Відповідно до нього, запаси - це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:
- сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
- незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;
- готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
- малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;
- поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом), а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.
Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).
Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.
Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:
суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;
суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість.
У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості. Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 9 цього Положення (стандарту). Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 9 цього Положення (стандарту). Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів.
При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:
ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.
2. План рахунків БО активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств, затверджений наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99 р. і зареєстрований у Міністерстві юстиції України за №892/4185 - визначає методологію обліку в усіх сферах економічної діяльності та Інструкція до плану рахунків [8].
Інструкцією до плану рахунків передбачено рахунок 20 «Виробничі запаси» для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (рахунок 201) (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів (рахунок 205), запасних частин (рахунок 207), матеріалів сільськогосподарського призначення (рахунок 208), палива (рахунок 203), тари й тарних матеріалів (рахунок 204), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів (рахунок 202). За дебетом рахунку 20 «Виробничі запаси» відображаються надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо.
3. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, ТМЦ, грошових коштів (з змінами і доповненнями) - визначає порядок проведення й оформлення результатів інвентаризації залишків матеріалів [4].
Інвентаризація - це перевірка в натурі наявності та стану матеріальних цінностей та вкладень підприємства, розрахунків та зобов'язань і звірка фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку.
Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах розпорядчим документом їх керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії у складі керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, які очолюються керівником підприємства або його заступником.
У наказі про інвентаризацію вказуються строки її початку та закінчення. До початку проведення інвентаризації у присутності комісії матеріально відповідальна особа складає звіт
про рух матеріальних цінностей і разом з документами здає його в бухгалтерію; дає комісії розписку, в якій зазначає, що всі прибуткові і видаткові документи здані до бухгалтерії і всі матеріальні цінності, довірені їй, знаходяться у приміщенні складу або в інших місцях (вказується де).
Наявність цінностей при інвентаризації встановлюється шляхом обов'язкового підрахунку, зважування, обміру у порядку їх розміщення у певному приміщенні. Цінності, що зберігаються у непошкодженій упаковці, інвентаризують шляхом підрахунку кількості упаковок, з частковою вибірковою перевіркою їх вмісту.
Інвентаризація має проводитися у присутності матеріально відповідальних осіб. Результати інвентаризації комісія відображає в описах, які разом з актом або протоколом передають керівнику підприємства для затвердження і наступного відображення в бухгалтерському обліку.
В описи заносяться найменування і кількість цінностей, а за необхідності дається характеристика їх стану. На кожній сторінці в кінці опису підраховують підсумки шляхом додавання у натуральних вимірниках (штуки, кілограми, метри тощо), записують їх словами і підписуються члени інвентаризаційної комісії та матеріально відповідальна особа.
Для оформлення наслідків інвентаризації застосовуються типові форми документів. Вони можуть бути заповнені від руки або засобами обчислювальної техніки. У цих документах не допускаються помарки і підчистки. Помилки виправляють шляхом закреслення неправильних записів і написання зверху правильних. Виправлення мають бути підтверджені підписами членів комісії та матеріально-відповідальної особи.
Результати інвентаризації з пропозиціями щодо врегулювання інвентаризаційних різниць відображаються у протоколі комісії та акті.
Для визначення результатів інвентаризації складають порівняльні відомості. У них включають цінності, за якими встановлені відхилення від даних обліку.
За лишками, нестачами і псуванням цінностей інвентаризаційна комісія повинна мати письмові пояснення відповідальних працівників.
Протокол інвентаризаційної комісії має бути розглянутий у 5-денний строк і затверджений керівником підприємства або органом, який призначив інвентаризацію.
Результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському обліку в тому місяці, в якому закінчена інвентаризація, але не пізніше грудня звітного року.
4. Податковий кодекс України - визначає порядок нарахування податкового кредиту і податкового зобов'язання.
Цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
ж) ціну продажу без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним податковим органом України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
5. Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку сировини і матеріалів» від 21.06.96 р. №193 - визначає типові форми первинних документів при ведені складського обліку матеріалів [12].
Картка складського обліку - в ній зазначають такі реквізити: назву підприємства; номер складу, стелажу, комірки; номер запису; одиницю виміру; марку, сорт матеріалу; облікову ціну, номенклатурний номер; найменування матеріалу; дата запису; номер документа; порядковий номер запису згідно зі складською картотекою; від кого отримано або кому відпущено; прибуток, видаток та остача запасів; контроль (підпис, дата). Даний документ заповнюють до кінця.
Накладна - застосовується для обліку руху матеріалів в середині підприємства. Використовується для оперативного обліку на складах, аналітичного та синтетичного обліку руху запасів в бухгалтерії. В даній накладній зазначають такі реквізити: підприємство; вид операції; цех, відділ, склад-відправник; склад, об'єкт-отримувач; шифр затрат; номер накладної; кореспондуючий рахунок; номенклатурний номер; найменування, сорт, розмір запасів; одиниця виміру; кількість (відправлено, прийнято); ціна; сума; порядковий номер запису по складській картотеці; особа, яка здала, дозволила та прийняла матеріали.
Лімітно-забірні картки - використовуються для оформлення відпуску матеріалів, що систематично витрачаються при виготовленні продукції, а також для поточного контролю за додержанням встановлених лімітів відпуску матеріалів на виробничі потреби та є виправдувальним документом для списання матеріальних цінностей зі складу.
Лімітно-забірні картки виписуються відділом постачання або плановим відділом на одне або декілька найменувань матеріалів (номенклатурних номерів) у двох примірниках. Один примірник до початку місяця передається цеху (дільниці) - споживачу матеріалів, другий - складу або кладовій цеху (дільниці). Відпуск матеріалів у виробництво здійснюється складом при пред'явленні представником цеху свого примірника лімітно-забірної картки. Комірник відмічає в обох примірниках дату та кількість відпущеного матеріалу, після чого визначає залишок ліміту за кожним номенклатурним номером матеріалів. В лімітно-забірній картці цеху (дільниці) розписується комірник, а в лімітно-забірній картці складу - представник цеху (дільниці).
Для скорочення кількості первинних документів, там, де це доцільно, рекомендується оформляти відпуск матеріалів безпосередньо в картках складського обліку. В цьому випадку видаткові документи на відпуск матеріалів не оформлюються, а сама операція здійснюється на основі лімітних карток, які виписуються в одному примірнику та не мають характеру бухгалтерських документів. Ліміт відпуску можна вказати і в самій картці. Представник цеху при одержанні матеріалів розписується безпосередньо в картках складського обліку, а в лімітно-забірній картці розписується комірник.
По лімітно-забірній картці ведеться також облік матеріалів, що не були використані у виробництві (повернення). При цьому інших додаткових документів не складається.
Понадлімітний відпуск матеріалів та заміна одних видів матеріалів іншими допускається тільки з дозволу керівника підприємства (організації), головного інженера або осіб, ними на те уповноважених.
При цьому виписується акт-вимога (форма № М-10).
Зміна ліміту здійснюється тими ж особами, яким надано право його встановлення.
Відпуск матеріальних цінностей здійснюється з тих складів, які позначені в лімітно-забірній картці. Комірник відмічає в лімітно-забірній картці дату та кількість відпущеного матеріалу, після чого визначає залишок ліміту з кожного номенклатурного номера матеріалів. Здача складом лімітно-забірних карток в бухгалтерію здійснюється після використання ліміту.
6. Нормативні документи про поставки продукції виробничо-технічного призначення - визначає договірні відносини між підприємствами та покупцями виробничо-технічного призначення. Допомагає аудитору у визначені доцільності придбання продукції та її використанні, дотримання правил приймання за кількістю і якістю.
Прибутковий ордер - призначений для оприбуткування матеріалів, які надійшли на підприємство від постачальника, або з переробки. Використовується для оперативного обліку на складах, аналітичний та синтетичний обліку надходження запасів. Заповнюється при відсутності якісних та кількісних розбіжностей з документами постачальників, а також при оприбуткуванні запасів переробки.
В прибутковому ордері зазначається: назва постачальника та одержувача; дата; вид операції; склад на який оприбутковують запаси; кореспондуючий рахунок; номер по порядку; найменування, сорт, розмір запасів; одиниця виміру; кількість( згідно з документами та фактично прийнятими); ціна; сума; номер по порядку запису згідно з складською картотекою; підпис та реквізити особи, що прийняла запаси.
Податкова накладна - виписується в трьох екземплярах (оригінал та перша копія видається покупцю, друга копія видається продавцю). В ній зазначаються такі реквізити: дата виписки податкової накладної; порядковий номер; продавець та покупець, їхні індивідуальні податкові номер, місце знаходження, номери телефонів, номери свідоцтв про реєстрацію платників податку; умова продажу; форма проведених розрахунків; дата відв
Аудиторська перевірка операцій з обліку матеріалів курсовая работа. Бухгалтерский учет и аудит.
Реферат: Методические рекомендации разработаны центром качества образования тгту под руководством проректора по качеству образования Белова В. В. Составители: Петропавловская В. Б., Клингер А. В., Вишнякова А. А
Реферат: Соціологічні погляди Р. Спенсера, Е. Дюркгейма, М. Вебера
Дипломная работа по теме Проект на строительство новой газовой котельной с модульными котлами МН120
Курсовая работа: Виды решений суда по уголовным делам. Скачать бесплатно и без регистрации
Сочинение по теме Возникновение новых фразеологических единиц
Реферат по теме Работа с базами данных в JAVA на основе соединения JDBC
Реферат: Erik Erikson "Childhood and Society"
Курсовая работа: Методология RAD разработки информационных систем
Курсовая работа: Развитие стран средней Азии после распада СССР
Доклад по теме Католический экзистенциализм (Г.О.Марсель)
Межхозяйственное землеустройство
Нарушение Интеллекта Курсовая
Практика Нир Отчет Пример Бакалавр
Курсовая работа по теме Типология поведения сотрудников в организации
Реферат: My First Computer Essay Research Paper My
Реферат: Организация базы данных провайдера
Курсовая работа по теме Анализ органов государственной власти
Один День Лета Сочинение 5
Реферат Цель Структура
Дипломная работа: Технико-криминалистическая экспертиза документов
Особенности прорастания семян Lilium martagon L. и Fritillaria imperialis L - Биология и естествознание дипломная работа
Особенности нервно-психического развития подростков, влияние перестройки эндокринной системы. Половое развитие детей - Биология и естествознание презентация
Естественнонаучная проблематика ГМО - Биология и естествознание презентация