Артем Пивоваров – «Земной». Музична рецензія від Culture Ukraine.

76/100

Артем «заземлився» у статусі нового поппринца української сцени, змістивши з вершини Макса Барських у майстерності написання гучних бенгерів російською та українською мовами, акумулювавши всі свої музичні ресурси у якості потужного артиста в лонгплеї «Земной».

«Земной» став логічним продовженням концепції альбомів Артема, назви яких походять від природних явищ: «Космос», «Океан», «Стихия Воды», «Стихия Огня», на якому Артем заявив про себе як автора гулких радіохітів. Великим недоліком попередніх лонгплеїв можна назвати емоційну спрямованість на реалізацію в російському сенгенті. Досягненням «Земного» є концентрація успіху саме в Україні.

Тексти альбому не вибиваються із загальної концепції Артема як артиста: вони оспівують вогонь, воду, духовні та матеріальні речі. Така концептуальність крізь роки та зосередженість на одній темі у форматі одного альбому, з одного боку, захоплює, з іншого — починає дратувати своїм самоповтором. Варто зазначити про примітивність рим. Чого не скажеш про музичну складову.

Продакшн

Артем сам виступає саундпродюсером власної творчості, аранжування пісень він робить самостійно, від такого підходу до написання віє «максбарськихвщиною» (вже чимось схожі вони духом), однак в Артема рівень застосувань сучасних бітів, ударних, синтових та партій із кожним альбомом зростає (на відміну від Макса, детальніше про це ми написали в рецензії на альбом «1990»).

Поєднання вокальних партій із чіпким аранжуванням виконані на професійному рівні. У кожному треці альбому все вивірено до міліметра: жодного звуку чи компоненту немає бажання прибрати, або навпаки щось додати – усе на своєму місці.

Альбом розпочинається гучним треком «№1», який відразу занурює в атмосферу альбому та має хітове звучання.

Наступна пісня – «Карма» стала повноцінним радіохітом. Трек можна назвати дуже потужним попбенгером, який, будучи другою піснею на альбомі, розганяє темп платівки на швидкість автостради.

Дроп у пісні «Дом» (не розуміємо, чому цей сингл не мав успіху рівня «Дежавю») є найбільш заворожуючим на альбомі: він насправді повертає в місця дитинства, які оспівує Пивоваров у цьому «хлисткому» бітами та «упругому» синтами треці.

«2000-е». Чіпкий, продуманий та атмосферний продакшн вдало поєднується з ідеєю пісні — ностальгія за найбільш успішною епохою попмузики. Відчувається, що Артем хотів передати дух того часу в цьому треці, і це вдалося, адже туга за минулим виливається через край.

«Дежавю». Успіх цієї композиції в українських чартах є найбільш приємною новиною 2020-го року: коли на перших місцях стримінгових сервісів — бездушний, дратівливий та набридливий російський хіп-хоп, бачити цей монолітний попбенгер у чартах — насолода для очей та вух. Поєднання балканських вайбів, приправлених потужними духовими інструментами, брасами (яких в альбомі досить багато, також вони вдало грають у треці «Мимо Меня»), клепами, українською сопілкою та вокальним гіпнозом, який створює повтор назви треку, робить свою справу — «Дежавю» стає одним із найбільш стабільних хітів останнього року в Україні. Такого успіху в країні не вистачало Артему.

Українсько- та французькомовні версії хіта тільки посилюють ефект від пісні, оригінальний російськомовний варіант залишається в аутсайдерах. Це саме той випадок, коли український варіант, випущений з метою просто бути в ротації українських радіо, підняв рівень пісні.

Друга частина альбому є більш спокійною, однак це не дає альбому «просісти», а навпаки надає йому новий виток. «Позови» і спільний трек з Ёлка, Uptempo-треки з баладним духом, такі як «Оазис», «Мои стихи, твои ноты» та «Мимо меня» — чудові мелодійно та поетично; це атмосферні пісні, які можна слухати ввечері на прогулянці або за рулем авто, від цього рівень насолоди музикою у ваших вухах не зменшується.

Загалом, треклист альбому можна назвати мегавдалим, адже пісні переходять одна в одну лаконічно енергетично та емоційно. Розташування треків у альбомі — дуже недооцінена концепція серед українських артистів (хоча є ключовою в зарубіжних). Усі вищеперераховані фактори — це етап переходу Артема Пивоварова із синглового артиста в альбомного, що звичайно є потужним елементом до серйозності сприйняття бренду виконавця.

Візуальна естетика

Певно, великий масштабний мінус альбому, водночас і досить вдале рішення для такої ери – його зображальна складова. Крематорій на обкладинці ми не вважаємо слушним візуальним елементом, проте фірмовий шрифт ери, синій колір, візуальна обробка, промо-фото та кліпи цієї ери утворюють потужну та взаємодоповнювальну естетику.

Кліпи на «Позови», «Дежавю», «2000-е», «№1» — візуальні блокбастери рівня світового шоу-бізнесу, такі відеороботи хочеться бачити на МТV. Візуальними кліпами ера «Земной», певно, найкраща у 2020-му році серед українських виконавців. Естетичні, атмосферні: відеопродакшн бюджетний та умісний за духом і стилем. Результат не став на себе довго чекати: кліп на «Дежавю» — робота з найбільшою кількістю переглядів за 2020-й рік на YouTube серед українського шоу-бізу.

Виступи наживо

Артем завжди славився концертами до останнього поту, максимальною віддачею та енергетикою на сцені, і саме з цим альбомом така подача є найбільш гармонійною: онлайн-виступи на «Слух», або лайв-виступ з альбомом на його YouTube-каналі — яскраві докази того.

Альбом можна вважати «вініловим»: він краще розкривається, якщо його слухати у цьому форматі. Синій вініл — це вдале трендове рішення на українському ринку: кольорові платівки робили Дуа Ліпа, Мадонна, Леді Гага та інші. Перенесення альбомів на фізичні носії також недооцінений підхід до реалізації власної музики в Україні, це однозначно додає естетики у сприйнятті матеріалу. Навіть завдяки цьому фактору, Артем став таким самим альбомним артистом, як Джамала, ONUKA та The HARDKISS, що не може не радувати.

P.S. Підхід до випуску матеріалу альбомами та ерами, а не тільки синглами – найбільш ефективна музична практика сучасності.

Також варто зазначити креативність у проморішеннях до альбому: додаток-гра, мультфільм «Мои стихи, твои ноты» — досить нестандартні рішення для просування в Україні в часи кризи. Коли на маркетинг витрачають гроші — це неодмінно відчувається та підвищує рівень серйозності сприйняття музики. Хочеться більше бачити таких промокампаній, а не тільки коли артисти задовольняються рівнем «виступ на «Танцях з зірками»» і все.

Отже, харківський виконавець виріс, змужнів та став серйозно підходити до власної творчості, коли мастодонти української сцени вже досягли власного піку і просто спочивають на лаврах, ріст Артема Пивоварова як артиста відчувається неозброєним оком, спостерігати за цим — те, чого не вистачало на українській сцені останні роки. Певно, тільки з ери «Земной» можна сказати ким є Артем Пивоваров. Хочемо бачити ріст тільки вгору!

Від команди Culture Ukraine ставимо 76 балів із 100 можливих. Таких альбомних релізів давно не вистачало.

Рецензіант: Максим Потапович.