Апеляція в господарському процесі - Государство и право дипломная работа

Главная

Государство и право
Апеляція в господарському процесі

Право апеляційного оскарження в господарському судочинстві. Сторони судового процесу. Зміст рішення, строк подання та повернення апеляційної скарги. Розширення повноважень апеляційної інстанції. Розгляд Господарського процесуального кодексу України.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

1. Апеляційне оскарження в господарському судочинстві
1.1 Право апеляційного оскарження в господарському судочинстві
1.3 Перегляд справи в апеляційній інстанції
1.4 Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду
2. Подання та порядок розгляду апеляційної скарги
2.1 Зміст рішення та строк подання апеляційної скарги (подання)
2.2 Повернення апеляційної скарги (подання)
2.3 Повноваження апеляційної інстанції
2.4 Постанова апеляційної інстанції
Серед основних факторів, які покликані забезпечувати подальший розвиток правової держави в Україні, є судовий захист суб'єктів господарювання. Розвинена система господарських судів, усталена процедура розгляду спорів слугують забезпеченню стабілізації господарських відносин і суспільного господарського порядку, однак сьогодні непоодинокими є випадки порушення прав суб'єктів господарювання. При цьому кількість звернень до апеляційних господарських судів останніми роками постійно збільшується, що свідчить про підвищення довіри до цієї ланки господарських судів.
Зазначені питання знайшли своє вирішення у Законі України "Про судоустрій України", Господарському процесуальному кодексі, однак аналіз правових засад перегляду судових актів господарського суду в апеляційному порядку свідчить про необхідність їх подальшого вдосконалення.
Деякі аспекти щодо проблематики теми дипломної роботи знайшли своє відображення в працях вчених: О.А. Борисової, А.Д. Кейліна, М.А. Орлова, В.С. Палаузова, І.О. Підвального, М.К. Треушнікова, В.М. Шерстюка, М.Й. Штефана, В.В. Яркова, у вітчизняному господарському процесі - М.О. Абрамова, В.С. Балуха, О.А. Беляневич, Л.Е. Гузя, В.М. Коваля, Л.М. Ніколенко, Д.М. Притики, Т.В. Степанової, П.І. Шевчука та інших авторів. Проте окремі дослідження щодо процедури апеляційного перегляду господарських справ відсутні.
Зважаючи, що в останні роки з'явились нові аспекти вказаних відносин, значне коло питань, пов'язаних із апеляційним провадженням у господарському судочинстві, потребує теоретичного доопрацювання.
Дотепер вітчизняною наукою не розроблено єдиної дефініції апеляції та апеляційного провадження, не виокремлено характерні ознаки апеляції, не систематизовано особливості апеляційного оскарження в господарському процесі, не досліджено на належному рівні об'єкти та суб'єкти апеляційного провадження, тощо. Разом з тим розділ XII Господарського процесуального кодексу України потребує усунення певних прогалин (щодо відновлення пропущеного строку на оскарження, розширення повноважень апеляційного господарського суду тощо) та вдосконалення процедури апеляційного перегляду господарських справ (щодо строків розгляду справ, процедури подання скарги, введення скороченої процедури за деякими категоріями справ тощо). У жодному з шести проектів Господарського процесуального кодексу України, що знаходяться зараз на розгляді у Верховній Раді України, процедура перегляду судових рішень в апеляційному порядку не є досконалою.
З огляду на викладене, дослідження порядку апеляційного перегляду судових актів господарських судів є актуальним та доцільним.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дипломна робота виконана в межах самостійно проведеного аналізу теоретичних і практичних аспектів процедури перегляду судових актів господарського суду в апеляційному порядку.
З метою досягнення всебічності висновків й узагальнень при написанні роботи враховано досвід інших країн (Франція, Австрія, Словенія, РФ).
У процесі написання роботи використовувалися нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету, а також матеріали практики, що містяться у вітчизняній та іноземній науковій літературі.
Наукова новизна отриманих результатів обумовлена тим, що на основі наукових здобутків, законодавства та практики його реалізації проведене одне із перших після прийняття Господарського (Арбітражного) процесуального кодексу України системне, комплексне дослідження відносин із перегляду судових актів господарських судів в апеляційному порядку.
Деякі положення, висновки, викладені в дипломній роботі (зокрема, щодо процесуальних бар'єрів, скорочення строку розгляду справи в апеляційній інстанції тощо), мають дискусійний характер.
Право звернення до судів вищих інстанцій з апеляційними та/або касаційними скаргами є важливою складовою судочинства в Україні. Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Як зазначає А.Й. Осетинський, саме європейський вектор обумовив запровадження в Конституції України нових порядків перегляду судових рішень -- апеляційного та касаційного. У цьому напрямі набув втілення процес гармонізації та адаптації національного законодавства до законодавства європейського співтовариства.
Європейський суд з прав людини вважає доступ до апеляційного та/або касаційного оскарження судових рішень важливою складовою забезпечення прав, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
1. Апеляційне оскарження в господарському судочинстві
Об'єктом апеляційного оскарження можуть бути лише рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду (ст. 106 ГПК).
Згідно зі ст. 94 ГПК апеляційна скарга (подання) подається (вноситься) у письмовій формі й повинна містити:
-- найменування апеляційного господарського суду, до якого подається скарга (подання);
-- найменування місцевого господарського суду, який прийняв рішення, номер справи та дату прийняття рішення;
-- вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу (подання), а також підстави, на яких порушено питання про перегляд рішення, з посиланням на законодавство і матеріали, що є у справі або подані додатково;
-- перелік документів, доданих до скарги (подання).
Апеляційна скарга підписується особою, яка подає скаргу або її представником. До скарги додаються докази сплати державного мита, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні. Прокурор, який вносить апеляційне подання, надсилає сторонам по справі його копію і копії доданих до неї документів, які відсутні у справі. До скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні (сторонам) у справі.
Сторона у справі, отримавши апеляційну скаргу (подання), має право надіслати відзив на неї апеляційній інстанції та особі, яка подала скаргу (подання). Надіслання відзиву -- це право, а не обов'язок сторони, строк надіслання відзиву законодавством не встановлено. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу (подання) не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду (ст. 96 ГПК).
Але невиконання викладених у господарському процесуальному законодавстві вимог, які висуваються до змісту і порядку подання апеляційної скарги (подання), тягне її повернення. Відповідно до ст. 97 ГПК не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом апеляційна скарга (подання), якщо:
-- вона підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;
-- до неї не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам);
-- до неї не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі;
-- її подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку;
-- до винесення ухвали про прийняття скарги (подання) до провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання.
Після усунення першої, другої і третьої із перелічених обставин сторона у справі має право повторно подати апеляційну скаргу, а прокурор -- внести апеляційне подання у загальному порядку.
Про повернення апеляційної скарги (подання) виноситься ухвала. На цю ухвалу може бути подана касаційна скарга.
Апеляційна скарга (подання), подана із дотриманням вимог законодавства, має бути прийнята до провадження суду. Про прийняття апеляційної скарги (подання) до провадження апеляційний господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги (подання). Ухвала надсилається сторонам та прокурору, який брав участь у розгляді справи або вступив у розгляд справи (ст. 98 ГПК).
В апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду таких справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених для апеляційної інстанції. Відповідно, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі й додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього (ст. 101 ГПК). Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, але не приймає і не розглядає вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Апеляційна скарга (подання) на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня надходження справи разом з апеляційною скаргою (поданням) в апеляційну інстанцію (ст. 102 ГПК).
Особа, яка подала апеляційну скаргу (подання), має право відмовитися від неї до винесення постанови. Апеляційний господарський суд має право не приймати відмову від скарги, якщо це суперечить закнодавству або порушує чиї-небудь права й охоронювані законом інтереси. Про прийняття відмови від скарги (подання) апеляційний господарський суд виносить ухвалу, якщо рішення місцевого господарського суду не оскаржене іншою стороною (ст. 100 ГПК).
Повноваження суду апеляційної інстанції -- це сукупність його прав на здійснення встановлених законом процесуальних дій відносно рішення, яке не набрало законної сили, що перевіряється за апеляційною скаргою (поданням).
Апеляційна інстанція (ст. 103 ГПК) за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право:
-- залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) -- без задоволення;
-- скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;
-- скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю чи частково;
Під скасуванням рішення місцевого господарського суду слід розуміти здійснення судом апеляційної інстанції процесуальних дій, спрямованих на визнання недійсним прийнятого місцевим господарським судом рішення, яким було вирішено господарський спір по суті.
Зміна рішення -- це внесення до нього виправлень, які не впливають на кінцеві висновки місцевого господарського суду про права та обов'язки сторін.
Перелік підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду міститься у ст. 104 ГПК. Такими підставами є:
-- неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
-- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
-- невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
-- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Але в будь-якому випадку порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо:
-- справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів;
-- справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої зі сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду;
-- господарський суд прийняв рішення про права й обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;
-- рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;
-- рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу;
-- рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у ч. 3 ст. 17 ГПК. апеляційний господарський судовий скарга
За наслідками розгляду апеляційної скарги (подання) відповідно до ст. 105 ГПК апеляційний господарський суд приймає постанову. У постанові мають бути зазначені:
-- найменування апеляційного господарського суду, який розглянув апеляційну скаргу, склад суду, номер справи і дата прийняття постанови;
-- найменування сторін і найменування особи, яка подала скаргу (подання);
-- найменування місцевого господарського суду, рішення якого оскаржується, номер справи, дата прийняття рішення, прізвища судді (суддів);
-- стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду;
-- підстави, за якими порушено питання про перегляд рішення;
-- доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу (подання);
-- обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів;
-- у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду -- доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилася з висновками суду першої інстанції;
-- висновки за результатами розгляду апеляційної скарги (подання);
-- новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п'ятиденний строк з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.
Перегляд за апеляційною скаргою або поданням рішення місцевого господарського суду здійснює апеляційний господарський суд, повноваження якого поширюються на територію знаходження відповідного місцевого господарського суду.
1.1 Право апеляційного оскарження в господарському судочинстві
Сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Таким чином, в апеляційному порядку перевіряються судові акти, які не набрали законної сили. Метою апеляційного провадження, яке являє собою самостійну стадію судового процесу, є перевірка законності обґрунтованості рішення місцевого господарського суду в повному обсязі (що зазначено у ч. 2 ст. 101 ГПК України), виправлення помилок, які допущено місцевим господарським судом.
Для виправлення цих помилок, допущених судом при розгляді й вирішенні спорів, закон передбачає спеціальний етап перевірки законності та обґрунтованості рішень, ухвал, постанов, який містить самостійні стадії: перегляд судових рішень у апеляційному порядку; перегляд судових рішень в касаційному порядку; перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.
Ці перелічені стадії мають загальні ознаки:
-- вони призначені для перевірки наявності або відсутності підстав до скасування рішень, ухвал, постанов;
-- скасування або зміна рішень, ухвал, постанов може здійснюватися тільки у випадках, прямо вказаних у законі;
-- перевіряти судові акти мають право тільки ті суди, які уповноважені на це законом;
-- при перевірці судових рішень допускається присутність осіб, які беруть участь у справі.
Разом із тим кожна стадія є самостійною стадією господарського процесу і має свою мету, свій суб'єктний склад, об'єкт, зміст і передумови виникнення.
Суд апеляційної інстанції перевіряє правильність судових рішень з фактичної та правової сторін, за наявними у справі й додатково поданими доказами, в оскарженій та неоскарженій частинах. Він не зв'язаний доводами апеляційної скарги і зобов'язаний перевірити законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі (ст. 101 ГПК).
В апеляційній інстанції перевіряється правильність встановлення місцевим господарським судом обставин справи, застосування норм матеріального права й норм процесуального права.
Апеляційне провадження - це сукупність дій господарського суду апеляційної інстанції та осіб, які беруть участь у справі, що здійснюється з метою перевірки законності та обґрунтованості актів господарського суду першої інстанції, що не набрали законної сили і повторного розгляду справи по суті. Під правом апеляційного оскарження рішення господарського суду слід розуміти право на порушення діяльності з перевірки рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Право на оскарження рішення виникає із дня його прийняття у кінцевій формі за наявності вказаних у законі передумов. Такими передумовами є наявність винесеного місцевим господарським судом рішення, яке не набрало законної сили; а також суб'єктів оскарження, віднесених до осіб, які мають право на оскарження. Відповідно до ст. 91 ГПК сторони у справі мають право на подання апеляційної скарги, а прокурор -- апеляційного подання.
Правосуддя в господарських судах здійснюється на принципах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Отже, юридичні особи при здійсненні правосуддя в господарському суді рівні перед законом і судом незалежно від форми власності, місцезнаходження, підвідомчості, характеру діяльності, а громадяни - незалежно від походження, соціального і майнового положення, пола, раси, національності, мови, відношення до релігії, політичних і інших сподівань, місця проживання і інших обставин.
Зміст принципу рівності складається з того, що господарські суди при вирішені економічних спорів застосовує цивільні і інші матеріальні закони до всіх підприємств і громадян в рівній мірі, незалежно від того, хто є суб'єктом спору, правове положення будь-кого з учасників господарського процесу (суду, сторін, третіх осіб та ін.) визначається лише їх процесуальним положенням.
Слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс не містить офіційного визначення поняття учасників процесу. В ньому лише зазначається коло учасників, при цьому не вичерпне (ст. 18 ГПК). Етимологічно учасниками процесу є особи, які приймають участь у розгляді справи судом. Але ці особи за своїм положенням, за своїми правами і обов'язками, закріпленими законом, суттєво відрізняються. З одної сторони, це ті, за ініціативою яких виникає, розвивається і припиняється процес. Їх можна назвати активними учасниками процесу. До них слід віднести суддю, сторін, третіх осіб, прокурора, державних і громадських організацій, які уповноважені законом виступати на захист прав та інтересів інших осіб.
Поряд з вказаними вище активними учасниками процесу в ньому приймають участь інші особи, від яких не залежить виникнення, розвиток, припинення процесу, але вони сприяють встановленню істини з спірного відношення, винесення законного справедливого рішення. До них відносяться експерти, аудитори, перекладачі, посадові особи і інші працівники підприємств і організацій, яким відомі відомості з обставин справи (тобто свідки). Всіх їх можна назвати пасивними учасниками процесу.
Необхідність виділення активних учасників процесу від пасивних явна, оскільки права та обов'язки їх в процесі суттєво відрізняються. Так, активні учасники мають право знайомитись з матеріалами справи, робити з них виписки, надавати докази, заявляти відвід судді, експерта, оскаржувати рішення та ін., а пасивні учасники такими правами не наділені.
Склад учасників судового процесу визначено розділом ІV ГПК України. Залежно від виконуваних у судовому процесі функцій і мети вступу або залучення до процесу учасників можна поділити на три групи:
Ш Особи, які вступають у процес із метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів (сторони, треті особи);
Ш Особи, які вступають у процес із метою захисту державних і суспільних інтересів (прокурор, державні та інші органи);
Ш Особи, які залучаються до процесу для давання пояснень і висновків (посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, експерт).
В юридичній літературі існують і інші підходи до класифікації учасників судового процесу, наприклад: сторони, треті особи, прокурор, державні та інші органи, які беруть участь у справі в силу покладених на них обов'язків, заявники та інші заінтересовані особи, що беруть участь у справах по встановлення фактів, які мають юридичне значення, а також у справах про банкрутство.
Основними учасниками судового процесу є сторони. Саме наявність двох сторін, між якими виник спір щодо оспорюваного чи порушеного права, є характерною і визначальною ознакою судового провадження. Важливою ознакою сторін є юридична заінтересованість. Так, відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Але законодавець не визначає, в чому може полягати цей інтерес. Досліджуючи категорію інтересу в праві, багато авторів доходять висновку про існування матеріально-правового інтересу і обумовленого ним процесуального інтересу, які у своїй єдності і визначають юридичну заінтересованість особи в процесі.
Згідно ст. 91 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне провадження на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Сторонами у справі є позивач і відповідач. Оскільки треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються всіма правами позивача, а треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються всіма правами сторін, за виключенням зазначених у ст. 27 ГПК, до переліку яких не входить заборона на звернення з апеляційним оскарженням, такі особи теж мають право на подання апеляційної скарги. До того ж не має значення, чи брали особи участь у засіданні суду першої інстанції, треба, щоб вони були залучені судом у процес.
Третіми особами називаються суб'єкти господарських процесуальних правовідносин, які вступають у порушену справу в суді сторін для захисту особистих прав і охоронюваних законом інтересів.
Як і сторони, треті особи заінтересовані в результатах розгляду судом справи. Це пояснюється тим, що на їх правове становище можуть вплинути наслідки розгляду судом спірної справи між сторонами.
Заінтересованість третіх осіб має матеріально-правовий і процесуально-правовий характер. Матеріально-правовий полягає в тому, що рішення, яке буде винесено судом по конкретному спору, може порушити матеріальні права третьої особи або стати підставою для сторони вимагати відшкодування збитків від неї - пред'явити до третьої особи позов за правом регресу. Процесуально-правова заінтересованість третьої особи полягає в недопущені постановлення судом несприятливого для себе рішення. Тому свої дії в процесі треті особи спрямовують на запобігання присудженню судом об'єкта матеріального спору позивачеві чи залишення його за відповідачем або ж виступити проти сторін, вимагаючи присудження об'єкта спору собі. Вони намагаються, щоб суд виніс таке рішення, яке відповідало б їх інтересам, обумовленим існуючими між ними і стороною правовідносинами, або ж зміною їх на свою користь.
Залежно від вступу в господарський процес по справі треті особи поділяються на два види: треті особи, які заявляють самостійні вимоги (ст. 26 ГПК України); треті особи, які не заявляють самостійних вимог (ст. 27 ГПК України).
У відповідності до ст. 26 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступати у справу до прийняття рішення господарським судом, пред'явивши позов до однієї або до обох сторін при умові вжиття заходів досудового врегулювання спору, у випадках, передбачених законом.
Критерієм допуску третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги до господарського процесу є правовий зв'язок зі спірним матеріальним правовідношенням, з предметом спору.
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги вступають у господарський процес лише за власною ініціативою. Господарський суд повідомляє зацікавлену особу про процес.
Господарський суд також вправі відмовити зацікавленій особі у вступі в господарський процес, що розпочався у якості третьої особи, якщо буде вважати, що його вимога не направлена на предмет спору.
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються всіма правами і несуть обов'язки позивача (ч. 3 ст. 26 ГПК України). Тому вони повинні звернутися до суду з дотриманням правила підсудності, правил оформлення і подання позовної заяви, а також сплатити державне мито. Кількість третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору може бути самою різною і залежить від кількості осіб, що претендують на предмет спору.
За третьою особою, яка має самостійні вимоги і не вступила у процес, зберігається право на пред'явлення позову в окремому процесі.
У цьому випадку, третя особа, яка має самостійні вимоги може порушити самостійну справу - пред'явити позов до тієї із сторін, яка, одержавши позитивне рішення суду на свою користь, порушила чи поставила під загрозу їх права та інтереси з приводу спірного об'єкта. Вони не бажають закінчення вирішення судом справи, оскільки в них є побоювання, що визнання права за стороною може ускладнити чи зробити неможливим одержання спірного об'єкта, хоч у майбутньому суд і ствердить право за ними на нього. Розгляд справи за їх участю дає можливість зекономити час і процесуальні засоби, зменшити судові витрати і запобігти постановленню судом протилежних за змістом рішень.
Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, називаються суб'єкти господарських процесуальних правовідносин, які беруть участь у процесі по справі на стороні позивача або відповідача з метою захисту своїх прав та інтересів. Вони можуть вступати у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення по господарському спору може вплинути на їх права або обов'язки по відношенню до однієї із сторін. Вони можуть бути притягнути до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або за ініциативою господарського суду (ст. 27 ГПК України).
Залучені треті особи, які не заявляють самостійних вимог або вступили у справу за власною ініциативою, мають такі ознаки:
Ш Вступають у процес на стороні або позивача або відповідача в силу матеріально-правового зв'язку з тією особою, на стороні якої третя особа виступає;
Ш Захищають власні інтереси, оскільки рішення по справі може вплинути на їх права та обов'язки.
Необхідність участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог в господарському процесі, пов'язана з захистом їх матеріальних прав і законних інтересів, може бути зумовлено різними фактичними обставинами. По-перше, необхідність захисту від можливого майбутнього регресної вимоги. По-друге, коли прийняте рішення державного або іншого органу (відповідача) на користь однієї організації (третьої особи), порушило права або законні інтереси іншої організації (позивач), та ін.
Найбільш наглядним, але приватним випадком участі третіх осіб без самостійних вимог в процесі є забезпечення права регресу однієї із сторін до третьої особи. Наприклад, при розгляді спору за позовом до генерального підрядчика про стягнення збитків (за договором підряду на капітальне будівництво) в якості третьої особи без самостійних вимог може виступати субпідрядчик.
Питання про допуск або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвали.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.
При вирішенні питання про вступ третьої особи у справу суд перевіряє існування між нею і однією із сторін правових відносин і можливість впливу на нього рішення суду по справі між сторонами. При розгляді судом заяви про залучення третіх осіб інші особи, які беруть участь у справі, вправі оспорювати доцільність їх участі в процесі. Про наслідки вирішення заяви суд постановляє ухвалу, яка оскарженню і опротестуванню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому розвитку процесу.
Згідно зі ст. 25 ГПК право на подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, має правонаступник сторін і третіх осіб.
Представник, який бере участь у процесі на підставі довіреності, має право подати апеляційну скаргу на рішення лише у випадку, якщо таке повноваження зазначено у довіреності, наданій особою, яку представляють.
Законність та обґрунтованість поставлених господарським судом рішень, ухвал, постанов, що не вступили в законну силу, можуть бути перевірені в порядку апеляційного провадження апеляційними господарськими судами за апеляційним поданням прокурора.
Органами прокуратури апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом. У випадках, коли в судовому засіданні оголошено резолютивну частину рішення, строк оскарження обчислюється від дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 ГПК. При цьому апеляційне подання, що вноситься прокурором, повинне містити перелік документів, на яких воно ґрунтується.
Додатковою гарантією права представництва органів прокуратури, передбаченого господарським судочинством, є внесення подання в порядку статті 112 ГПК про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в двомісячний строк від дня встановлення таких обставин прокурором. Такими обставинами можуть бути докази, які були
Апеляція в господарському процесі дипломная работа. Государство и право.
Дипломная работа по теме Рынок библиотечных услуг
Дневник Практики В Мвд
Дипломная работа по теме Направления совершенствования управления платежеспособностью предприятия на примере ОАО 'Нефтеюганскшина'
Курсовая Работа На Тему Проектирование Электрических Систем Энергосистемы
География России
Реферат: Материя
Реферат: Понятия и принципы планирования расследования
Понятие И Виды Субъектов Права Эссе
Сочинение Описание Картины 3 Класс
Зачем Нужно Быть Добрым Сочинение Итоговое
Практическая Работа Математика 1 Класс
Курсовая работа: Методы осмысления детьми своего социального опыта, мотивации деятельности и поведения как пути нравственного воспитания школьников. Скачать бесплатно и без регистрации
История Вооруженных Сил Рф Реферат
Древней Индии Реферат
Формы Система Оплаты Труда Реферат
Реферат На Тему Ринкова Економіка: Проблеми, Моделі, Методи
Курсовая работа по теме Депозитные операции, их виды. Депозитная политика в кредитной организации (банке)
Реферат: Инвестиции в экономике России
Реферат: Классификация и виды цен
Реферат: Адмирал
Ювелирные камни органического происхождения - Геология, гидрология и геодезия курсовая работа
Бухгалтерский учет отпускных - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Авторское право - Государство и право реферат