Антикризовий менеджер та затятий ворог Орбана: чого сподіватися від нового генсека НАТО
Даниіл Бородай
Цілком вірогідно, що в майбутніх асоціативних словниках навпроти слова «вибори» будуть написані лише чотири цифри: 2024. Вибори в 97 країнах по всьому світу, надзвичайно важливі вибори в США та обрання нового складу Європарламенту точно не залишають політичних аналітиків без роботи. Вибори нового генерального секретаря Північноатлантичного альянсу на фоні марафонів лозунгів, обіцянок та критики попередників залишалися в певній «тіні» із боку ЗМІ. Між тим вони відбулися в умовах кардинальної зміни світового устрою, і очільник найбільшого військового альянсу точно не є останньою людиною в усіх цих процесах.
Попри те, що ці вибори мали характер радше тривалих перемовин, їхній результат аж ніяк не був передбачуваним. Власне, самі по собі вибори генсека відбулися виключно через те, що представникам держав-членів альянсу не вдалося переконати Єнса Столтенберга, який очолював альянс із 2014 року, залишитися на посаді до кінця війни в Україні. Значна кількість подібних прохань було обумовлена не лише страхом змінювати керівництво в настільки буремний для альянсу час, але також тим, що Столтенберг — досить вдалий медіатор, який вміє знаходити правильний підхід до багатьох, у тому числі до таких діячів, як Віктор Орбан чи Реджеп Ердоган. Намір Столтенберга повернутися в політику рідної Норвегії був відомий ще з 2021 року, і лише через відсутність відповідних кандидатур він погодився залишитися на посаді аж до вересня 2024 року. Така бажана для Столтенберга відставка стала можливою тому, що в жовтні 2023 року нарешті з’явилася заміна, яку члени альянсу вважають якщо не кращою, то аж ніяк не гіршою за норвежця — прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте.
Для того, щоб спробувати спрогнозувати наслідки діяльності нового генсека, важливо розуміти, які саме повноваження має генеральний секретар НАТО. Функції генсека НАТО в деяких аспектах схожі до тих, які виконують президенти в сучасних парламентських республіках: генеральний секретар не може приймати практичних рішень на рівні альянсу, однак його вплив на прийняття колективних рішень є значним, а в окремих випадках — вирішальним. Важливою особливістю генсека, яка найчастіше є головною складністю при виборі наступника, є вміння знаходити консенсус між всіма членами альянсу, які часто мають протилежні інтереси, а в окремих випадках взагалі конфліктують між собою (згадати хоча б Грецію та Туреччину, між якими регулярно виникають суперечності щодо статусу окремих островів у районі Босфорської протоки).
Єнс Столтенберг, який багатьом в Україні може не подобатися, наприклад, через політику альянсу щодо України на початковому етапі російського вторгнення, серед всіх членів альянсу вважається майстром компромісів та домовленостей, завдяки якому альянс із часом все ж став активним у питаннях підтримки України. Окремою сильною стороною Столтенберга є здатність знаходити спільну мову з лідерами Сполучених Штатів Америки, адже за час його перебування на посаді у США змінилося троє президентів. Саме через перспективу перемоги Дональда Трампа на майбутніх виборах Столтенберга до останнього вмовляли залишитися хоча б до осені 2025 року. Але його епоха все ж закінчилася 2 жовтня 2024 року.
Після досягнення консенсусу щодо наступника роль діючого секретаря НАТО була переважно формальною, і Марк Рютте почав вибудовувати комунікацію з членами альянсу. Для України особа прем’єр-міністра Нідерландів після початку війни стала доволі відомою. Саме Нідерланди продемонстрували лідерство в питанні передачі Україні авіації західного зразка: винищувачів F-16, які до останнього вважалися табу серед членів альянсу. Для розуміння, чому саме він став «обраним», який замінить «вічного» Столтенберга, його довоєнна діяльність є навіть більш важливою, ніж історія із F-16. Пост прем’єр-міністра Нідерландів Рютте зайняв у 2010 році. Попри випробування, через які за цей час пройшла країна та вся Європа, до 2023 року йому завжди вдавалося знаходити спільну мову з великою кількістю політичних сил у Нідерландах. Мешканці країни були вдячні Марку Рютте за стабільний ріст їхнього рівня життя, тому навіть періодичні скандали не змогли похитнути його політичної позиції, принаймні не відразу.
Переломним став 2023 рік, коли в суспільстві накопичилось достатньо незадоволення як війною, так і різними суто внутрішніми проблемами. У результаті в парламентських виборах в Нідерландах перемогла ультраправа партія Герта Вілдерса, доволі відомого у Європі ісламофоба та симпатика Росії, який у вторгненні 2022 року звинувачував не РФ, а Європейський Союз. Перемога ультраправих стала для Рютте розчаруванням, він одразу оголосив про відставку і на емоціях заявив, що взагалі йде з політики. Однак вже через три місяці після цієї заяви, у жовтні 2023 року, Марк Рютте передумав і заявив, що прагне боротися за посаду генерального секретаря НАТО, що, враховуючи його політичний досвід, не стало аж надто серйозним випробуванням.
Уже традиційно опиратися намагалася Угорщина в особі прем’єр-міністра Віктора Орбана, для якого Рютте є у певному сенсі персональним ворогом, адже прем’єр Нідерландів був головним критиком політики Орбана навіть до 2022 року. Однак у цій ситуації Орбан, схоже, дав слабину і погодив його кандидатуру в обмін на формальні зобов’язання того, що Угорщина не братиме участі в місіях НАТО в Україні, попри те, що таку можливість Угорщині надає Статут альянсу. Головний же конкурент, румунський президент Клаус Йоганніс, вибув із перегонів майже відразу після того, як Рютте зміг домовитися про свою кандидатуру з більшістю очільників держав альянсу.
Зміна генерального секретаря НАТО — це справді небуденна подія, однак тим, хто очікує від цієї заміни якихось докорінних переломів, доведеться розчаруватися. Марк Рютте — політик, який розуміє російську загрозу і завдяки якому Нідерланди стали одним із лідерів у військовій допомозі Україні. Питання полягає лише в тому, як зміняться темпи допомоги для ЗСУ, а не в тому, чи буде вона взагалі.
Посада генерального секретаря не передбачає одноосібного вироблення рішень та стратегій, це передусім завдання лідерів держав-членів альянсу. Головним викликом для Рютте буде побудова комунікації між лідерами 32 держав. Іншим важливим завданням для нього буде налагодження взаємодії із новим президентом США, адже в минулому Рютте був одним із небагатьох європейських лідерів, яким вдавалося підтримувати приязні відносини з Дональдом Трампом, який має шанси стати президентом і в 2024 році.
Основні стратегії НАТО щодо допомоги Україні, зміцнення Східного флангу та інші важливі питання були на порядку денному саміту у Вашингтоні 9 липня, проте в питанні членства України в НАТО навряд чи відбудуться серйозні зрушення. Багато в чому Рютте продовжуватиме шлях Столтенберга, а від його розуму та красномовства буде залежати цілісність найбільшого військового альянсу планети.