Антибіотик для Держави

Мені часто доводиться сперечатись з людьми, які можуть навіть бути учасниками Євромайдану (не плутайте з Революцією Гідності), які кажуть, що Росія — агресор, але які ну жодним чином не сприймають радикальний (кореневий) прояв націоналізму. Умовно кажучи, їх позицію можна висловити так:

"Путін – хуйло, Росія – ворог. Але саме націоналісти винні у тому, що вона напала, бо створили картинку для РашаЗМІ. Тому націоналісти працюють на ворога".

Така позиція обумовлена двома факторами: 

- порушене розуміння причинно-наслідкових зв'язків, підміна поняття Форми та Суті — ці люди не вміють відрізняти привід і причину, дивляться поверхнево;

- міщанський звіриний страх перед насильством, причому будь-яким — ці люди вірять у сакральну цінність життя кожної людини від народження, хоча більшість з них навіть не знає слова "сакральний", і не терплять проявів насильства у бік будь-кого.

Звісно, таких "обивал" у країні більшість — слідуючи правилу Парето, можна припустити, що близько 80%. І не дивно, що в електоральному плані ці люди об'єднались навколо таких сил, як ОПЗЖ, СН та інші аморфні партії, умовні "партії миру". Ці партії, окрім того, що вони діють на ворога або на інтереси олігархів (що суть одне і те ж), послуговуються цілком зрозумілою більшості логікою та лексикою. Їх не турбують питання культури, національної самоідентифікації, зрештою суверенності Держави — вони звертаються до свого виборця мовою перших двох ланок піраміди Маслоу, цей рівень достатньо примітивний.

За цієї ж причини, до речі, можна прослідкувати відповідно низький рівень спілкування та лексики у цих індивідів. Пів-біди, що вони в Україні ведуть діяльність російською. Але мова наших північних сусідів неймовірно багата — почитайте того ж Достоєвського чи Пушкіна. Але ці персонажі звикли оперувати низьким, народним логосом — і з точки зору політики це правильно, бо саме так заробляють електоральні симпатії. Кількість і вульгарність завдяки принесеній у жертву раціональності, естетиці та культурності.

Так от, з цим електоратом мені часто доводиться мати справу, як у Інтернет-баталіях, так і в реальному житті. З власного досвіду скажу, що нема сенсу пробувати оперувати з ними високими матеріями, ідеалами та цінностями — не зрозуміють. Не тому, що тупі, ні — як відомо, освіта не знищує дурість, а озброює її.

Справа в іншому. А саме у порушеному причинно-наслідковому ланцюзі та патологічному страху насилля. 

У розмовах з такими людьми треба бути обережними і правильно підбирати лексику. Найменший прояв "радикалізму" з вашого боку поставить їх на диби — і в подальшому (монолозі) не буде жодного сенсу. Для того, щоб спробувати до них достукатись, треба пояснювати їм, що це насилля — не насилля зовсім, а свого роду "лікування", і, звісно, повертати їм правильну логіку.

От був сьогодні приклад під ГПУ: патріотичні організації влаштували мітинг з вимогою відставки прокурора Ярослава Гесса, який має російське громадянство, а родичі якого пов'язані з ФСБ. На одному з плакатів роздрукували пост, де родичка цього Гесса пише "Долой киевский режим" та радянська символіка.

І от до мене підходить дідусь, який починає питати... за військовий орден, на якому і був зображений серп і молот. Тобто він, не зрозумівши суть мітингу, подумав, що ми того Гесса хочемо усунути тільки за те, що хтось з його рідні запостив у себе радянський військовий орден.

Ну, приклад зрозумілий.

Повертаючись до актуального, наболілого — до теми нападу на терористів Іллі Киви на трасі Київ-Харків. Якщо коротко, моя позиція наступна: 

- це мало статись — і це сталось, бо не можна на сьомому році війни створювати російські бойові формування в центрі країни і вірити, що тобі нічого за це не буде;

- вата продовжить використовувати цей кейс для подальшої легітимізації своєї діяльності та заборони патріотичних ініціатив, партій та організацій;

- хто б не напав на пітухів Ківи — вони красунчики і мають бути нагороджені за те, що займаються тим, чим мали б займатись держ. структури.

Але ж ви розумієте, що спробуй я сказати це звичайному "обиватєлю" — відразу почнуться крики про тероризм, розхитування лодки та замовну тітушню.

Треба обирати інший спосіб.

Тому спробуємо провести аналогію, яка буде доступна для розуміння всім.

Є організм — Україна. Вона хворіє, і з кожним роком хвороба прогресує. Оскільки Україна українська, очевидно, що всі інородні елементи в ній — це віруси. У нашому випадку багато цих інородних елементів-агентів прийшло з Кремля.

Наголошую: вірус — це не люди, які голосують за агентів Кремля, а самі агенти. Бо людьми легко маніпулювати, як і клітки легко заразити, хоч самі по собі вони не є шкідливими.

Також в організму є імунітет — у держави є охоронні структури: СБУ, МВСУ тощо. За логікою, вони мають оберігати Державу-організм від проявів ворожих агентів-вірусів. Так би мало бути в теорії... І так не є на практиці.

Вперше серйозний збій імунна система дала у 2014 році. Тоді вірус "рускага міра" настільки сильно проник в організм, що створив ракову пухлину — окупований Крим та т. зв. "ЛДНР". Тоді, задля порятунку держави, ввели антибіотики — на захист країни стали добровольці. Так, вони не були визнані державою, але вони робили все, щоб захистити її. 

І це спрацювало. Ракова пухлина була локалізована, Державі стало трохи краще. Ненадовго.

Сьогодні нашому організму знову стає гірше. Агенти ворожих елементів-вірусів нарощують свій вплив та паралізують все більше роботу державних структур — все більше органів виходить з ладу, все більше кліток стають заражені вірусом. 

Імунна система знову дала збій. Потрібна нова доза антибіотиків. 

Перша доза була введена на трасі Київ-Харків. І схоже, вона далеко не остання.

Якщо включити фантазію, виходить такий опус про пригоди терористів Іллі Киви. І хоч це дуже казково звучить, але максимально реабельно описує ситуацію, у якій ми опинились.

Звісно, я не даю гарантії, що ця історія сподобається "обиватєлю". Але це звучить всяко краще, ніж "вони це зробили заради збереження Нації". І якщо будете брати участь у суперечках з людьми поза межами вашого інформаційного пузиря, пам'ятайте: ви його НЕ ПЕРЕКОНАЄТЕ — так працює ефект ехо-кімнати. Все, що ви можете зробити — змусити його задуматись.

Ведіть з ним сократівський діалог, підбирайте асоціації та метафори. Він не стане націоналістом, але, можливо, подивиться на ситуацію з іншого боку та, зрештою, погодиться, що це було "необхідне мале зло для запобігання більшого зла".

Нещодавно чув про принцип малої та великої крові. Так от поясніть їм: якщо зараз не введеш антибіотик — завтра помреш від нової ракової пухлини, привезеної на російських танках до Києва, Одеси та Львова.

І хай вже сам обирає, що йому страшніше.