Анонімне інтерв’ю на тему «Булінг у школі»

Розкажи про себе

Я з невеликого містечка. Маю багато хобі, займаю активну громадську позицію.

Чи легко тобі спілкуватися з людьми?

Я часто знаходжу з ними спільну мову. Єдині труднощі в мене виникають при спілкуванні з однокласниками. 

Якщо говорити коротко, то що сталося у твоїй першій школі?

В першій школі я навчалася 4 роки (там здобула початкову освіту). Так склалося, що вже тоді я була відмінницею і олімпіадницею. Слід зазначити, що в класі було багато амбітних дітей, які на той час мали менші успіхи. Вчителька часто хвалила, вітала, "змушувала" плескати, це дратувало інших. Те саме відбувалося і на батьківських зборах…

Через це була ситуація, що однокласники голосували за те, щоб вигнати мене із класу. Частково через це я й пішла зі школи. Було ще кілька неприємних ситуацій, яких я не буду озвучувати, але для 9-ти річної дитини, це справді був "треш".

Які в тебе були емоції та відчуття тоді?

Тоді мені хотілося плакати, але в школі я цього не зробила. Прийшла додому, і тоді мене прорвало. Я почувалася дуже розгубленою, бо я не знала, що робити, як себе поводити в такій ситуації: коли ти знаєш, що навчальний рік ще не закінчився, і тебе оточують люди, з якими тобі просто неприємно й некомфортно.

Якою була ситуація в середній школі?

У новій школі діти збираються з різних шкіл району, мають шанс подружитися, проявити себе "на рівних". 

Але, на жаль, серед двох класів, я потрапила в той, де діти зневажливо ставляться до вчителів, де проявляється повага до того, хто більше "бикує", хоча потенціал до навчання серед учнів досить таки високий. 

У класі повелася така тенденція, що серед відмінників вибирається "шістьора"; тоді обговорювали всім класом якусь "дичку" стосовно мене, моїх вподобань, і стосовно того, звідки в мене беруться оцінки. Це було неприємно. 

Були випадки і з боку іншої людини, яка досі залишається "авторитетом" у класі. Пам'ятаю, як вона наскочила зі спини, так що я впала, ледь не вдарилася головою, або було, що їй просто захотілося дати мені ляпаса, не втрималася і відштовхнула її. Вона подивилася на мене, ніби зробила щось дуже звичне, бо їй "подобаються мої щоки". Таких незрозумілих випадків було достатньо.

Була і людина, яка за рахунок мене вирішила підняти свій статус у класі. 

У мене пропадали речі, мене видаляли з групи класу, закидали сніжками, ніби випадково, кидали мухи у волосся, сміялися над тим, що я не матюкаюсь, чи не слухаю російську попсу…

Чи були в тебе думки, що це ти не така?

Були в мене такі думки, що я не така, як всі, якась неправильна, бо мене не сприймають. Одного разу мене назвали старомодною, бо сказала, що обзивати своїх подруг дуже низькими словами це ненормально. Для мене це неприйнятно... Може я й не така як всі, але це я... А чому я маю бути як всі, коли мені не подобається те, що ці всі роблять? Ну, камон, я не стану "сірою масою", щоб зі мною дружило всі 30 людей у класі. (так чи інакше знайдуться ті, кому ти не подобатимешся).

Що ти робила, щоб налагодити комунікацію?

Мені пощастило знайти хороших психологів, які по суті показали мені два шляхи: "Перший - я змінююсь, і стаю, такою, як мене хочуть бачити, а другий - залишаюся, такою, якою є". Я вирішила. Мої вподобання - це я. А я не хочу міняти своїх смаків у музиці, одязі, змінювати стиль життя, чи просто починати булити когось іншого…

Я не мала багатьох друзів, тому досить довго знаходилась в активному пошуку. Прийшов час, і моя найкраща подруга знайшла мене сама, доля звела нас разом, хоча спочатку ми майже ненавиділи один одного…

Завдяки психологу також зрозуміла, що мене булять, тому що не вважаю вчителів тваринами, ставлюся до них з повагою,і через мене, вони показують своє ставлення до них...

Чи важливо для тебе підтримувати спілкування з однокласниками?

Так, я проводжу щодень у школі. Так, спілкування із однокласниками важливе, але воно не все. "Клас - це родина", хоча я не відчуваю всіх справді своїми, але я до них звикла. Дехто вже справді починає реагувати на всі випадки, бо їх це багаторічне цькування теж дістає...

Чи знали твої батьки?

У мене стосунки з батьками хороші, тому вони знали...я не побоялася про це розказати, і рада, що це зробила. Принаймні, я не тримаю це все в собі, у мене є підтримка. 

Чи робили щось вчителі для того, щоб зупинити негативні дії твоїх однокласників?

Завучі та директор декілька разів розбиралися, але це не дало ефекту. На тих людей це не діяло, хіба на деякий час. Востаннє, в принципі, ситуація досить довго була нормальною…

Я пробувала віджартовуватися, якось відповідати (типу щоб показати себе), але це не допомагало. Насправді, я уникала розмов з агресорами, але один із них мене просто переслідував. Слова "відчепись" просто не чули, але ігнор подіяв на цю людину.

Суто "ділові", шкільні розмови проходили ок, тому я вже якось звикла до такого спілкування.

Яка ситуація зараз? 

Я не знаю, яка зараз ситуація, бо ще немає школи, а в чаті ми не спілкуємось(

Що ти порадиш людям, які опинились у схожій ситуації?

Потрібно не мовчати про булінг, а розповісти людині, якій ви довіряєте. Також, якщо є психолог, варто звернутися до нього, аби знайти причину і т.д. А ще ЗАЛИШАЙТЕСЯ СОБОЮ, і пам'ятайте, що однокласники - це люди, які так чи інакше підуть з вашого життя, тому їхня думка не повинна бути важливою для вас, фільтруйте все, що чуєте і не беріть близько до серця.