Участь анархістів в українсько-російській війні

Війна загарбників в Україні триває вже 8-й місяць. У той час, коли Путін намагається легітимізувати окупаційну війну проти України як "інтервенцію проти неонацистських угруповань", варто зазначити, що опір в Україні чинять не лише націоналістичні чи пронацистські угруповання, а й антифашистські сили. "MegaFon" провів коротке інтерв'ю з бійцями Комітету Спротиву, які беруть активну участь у війні проти Росії. Поки тривають інтенсивні бойові дії, ми не могли дуже швидко отримати відповіді на наші запитання, але ми продовжували підтримувати з ними контакт. Перш за все, з відповідей на наші запитання можна дізнатися, що таке Комітет Спротиву та які його позиції на фронті війни. Хочемо подякувати Нестору М., анархістському командиру Комітету Спротиву, за відповіді на наші запитання.

1. Перш за все, я хочу познайомитися з вами. З якою метою, проти кого і коли була створена організація під назвою "Комітет Спротиву"? Чи всі в організації українці? 

Нестор М: Комітет Спротиву зародився як ініціатива за кілька тижнів до початку повномасштабного вторгнення російських військ. Його метою була координація зусиль у військовій сфері різних анархістських/антиавторитарних груп та окремих індивідів. Зараз це радше координаційний орган, ніж організація. Це відповідає початковим задачам. Наші спільні ідеологічні засади визначені у нашому Маніфесті. Нашим безпосереднім ворогом зараз є російський імперіалізм. Проте ми виступаємо проти авторитаризму і пригноблення в цілому. Від самого початку і до сьогодні в Комітеті Спротиву разом з українськими товаришами активну участь беруть анархісти з Білорусі та Росії, які знайшли в Україні прихисток від політичних репресій у своїх країнах.

2. Комітет Спротиву включає тільки анархістів? Чи можна вважати Комітет більш широкоим антифашистським фронтом? Скільки у вас зараз бійців? Чи зростає їх кількість з моменту створення Комітету? Чи існують в Україні інші анархістські або антифашистські воєнізовані угруповання?

Нестор М: Ми визначаємо Комітет Спротиву як антиавторитарну координацію, тобто трохи ширшу, ніж лише анархістську. Точну кількість назвати не так просто, як через питання безпеки, так і через те, що в КС (Комітет Спротиву) немає фіксованого членства. Він не таки великий і не можна сказати, що постійно зростає, але з початком повномасштабного вторгнення до спротиву долучилося більше анархістів.

Наразі ми маємо кілька невеликих дружніх груп анархістів і антифашистів, які інтегровані в територіальну оборону, регулярну армію та добровольчі підрозділи.

3. Росія почала цю війну з пропаганди: "Ми очистимо Україну від нацистів, ми звільнимо її від рабства НАТО". Як Ви ставитеся до існування неонацистських угруповань в Україні? Чи виправдовує більшість праворадикальних фашистських мас в Україні якимось чином Росію?

Нестор М: По-перше, немає ніякої "більшості праворадикальних фашистських мас в Україні". Так, нацисти та ультраправі націоналісти присутні та помітні в Україні та її військових структурах. Однак вони не становлять більшості, не домінують і не формують суспільство чи армію. 

Головним промоутером націоналізму в Україні є Путін і його режим, чия імперіалістична агресія підштовхує багатьох "простих людей" до націоналізму. Втім, імперіалісти далекі від успіху в цьому.

Важливо також зауважити, що серед сил окупанта спостерігаються відверто нацистські елементи, такі як сумнозвісна "ДШРГ Русич". Більш важливим є те, що сама по собі природа російського імперіалізму та шовінізму є ультраправою, а за багатьма ознаками путінський режим близький до фашистського. А Україна аж ніяк не є фашистською країною.

4. Ви воюєте на фронті проти Росії? Чи були ви на одному фронті з українськими солдатами і неонацистськими групами, або чи стикалися ви з фашистськими групами, такими як батальйон "Азов"?

Нестор М: Так, члени Комітету Спротиву долучаються до боротьби на фронті. Ми воюємо пліч-о-пліч з "нормальними" солдатами, які здебільшого є звичайними людьми і йдуть на війну добровільно. На нашому військовому шляху зустрічалися і люди з ультраправими поглядами. Іноді нам потрібно взаємодіяти, і в нинішніх обставинах це здається політично мудрішим, ніж зайняти ідеологічно "чисту" позицію і виключити себе з боротьби, яка в кінцевому підсумку важлива для всього регіону. Дистанціюючись від нинішнього конфлікту, політична група навряд чи може сподіватися в осяжному майбутньому відігравати значну роль у місцевих політичних процесах.

5. Як Ви ставитеся до референдумів у Донецькій Народній Республіці (ДНР), Луганській Народній Республіці (ЛНР), Херсонській та Запорізькій областях? Як Ви розцінюєте бажання більшості населення приєднатися до Росії? Чи вважаєте Ви, що це був справедливий, об'єктивний і безпечний вибір?

Нестор М: Звісно ні - всі ці так звані "референдуми" є повним фарсом і фейком, сфабрикованим режимом військових окупантів. Це не відповідає жодним стандартам вільного волевиявлення людей. Це черговий акт імперіалістичного примусу у цій сфері. З таким же "успіхом", наприклад, турецька влада могла б імітувати референдум десь в Афріні.

6. Що Ви думаєте про перебіг війни? Чи можна вже зараз побачити результат цієї війни? Чи зможе Комітет Спротиву вціліти до кінця війни? До чого ви прагнете?

Нестор М: Важко передбачити результат війни на нинішньому етапі. Тим більше, що ми живемо в епоху, коли імперіалістичні сили підживлюють війни роками, як ми це бачимо на прикладі Сирії. Єдине, на що хотілося б сподіватися, хоча б як на результат цього конфлікту, - це крах диктатури в Білорусі та росії та підвищення самооборонного потенціалу українського суспільства. Ми сподіваємося, що Комітет Спротиву переживе війну. Ми хочемо, щоб антиавторитарні сили в ході цього конфлікту стали більш організованими/структурованими, досвідченими та цілеспрямованими.

7. Чи ви вважаєте, що можете достатньо добре пояснити свою позицію анархістським, комуністичним та антифашистським силам у світі? Чи солідарні з вами анархісти в інших країнах? Які зауваження у вас є до антифашистів у світі? Що би ви хотіли сказати, звернувшись до всього світу?

Нестор М: Звичайно, наш процес комунікації міг би бути кращим. Однак, участь у військовому процесі зараз забирає більшу частину наших часу та енергії. Тим не менш, ми докладаємо всіх зусиль, щоб підтримувати комунікації.

За ці 7 місяців ми отримали велику міжнародну солідарність з боку товаришів. І ми це дуже цінуємо.

Критика, яку ми можемо спрямувати на адресу міжнародної революційної спільноти в українському контексті, стосується одночасно догматичності та вразливості з боку кремлівської пропаганди. Настав час чітко усвідомити, що в цьому світі є більш ніж один імперіаліст, і що путінський режим є суто імперіалістичним. Ніякої "денацифікації України" немає - є лише експансія тоталітарного звіра. І контрборотьба має революційний сенс та потенціал.