Аналіз жіночих образів у романах "Замок" та "Процес" Ф. Кафки - Литература курсовая работа
Главная
Литература
Аналіз жіночих образів у романах "Замок" та "Процес" Ф. Кафки
Життєвий та творчий шлях Франца Кафки - видатного австрійського письменника, одного із фундаторів модерністської прози. Літературна спадщина автора. Історія написання та зміст романів "Замок" і "Процес"; специфіка жіночих образів у даних творах.
посмотреть текст работы
скачать работу можно здесь
полная информация о работе
весь список подобных работ
Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Розділ 1. БІОГРАФІЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО Ф. КАФКУ ТА ЙОГО ТВОРЧІСТЬ
1.1 Життєвий та творчий шлях видатного письменника Ф. Кафки
1.2 Франц Кафка в очах видатних письменників ХХ століття
Раздел 2. СПЕЦИФІКА ЖІНОЧИХ ОБРАЗІВ У РОМАНАХ "ЗАМОК" ТА "ПРОЦЕС" Ф. КАФКИ
2.1 Система жіночих образів у романі "Замок" Ф. Кафки
2.2 Жіночі образи у романі "Процес" австрійського письменника Ф. Кафки
Актуальність курсової роботи. Дана тема може представляти інтерес як для спеціалістів в області літературознавства, так і для широкого кола громадськості, а саме тих, хто цікавиться творчістю Ф. Кафки. Завдяки самобутній образності, оригінальній манері письма та зображення жіночих образів в творах, глибині осмислення стрижневих проблем духовного життя творчість Кафки справила величезний вплив на літературу та культуру ХХ століття. Твори Ф. Кафки сповнені багатогранністю зображення жіночих образів. Вивчення даної теми - дуже значима частина діяльності літературознавців. В зв'язку з тим, що жіночі образи в творчості Франца Кафки являються неповторними, таємничими та в певній мірі загадковими то можна вважати дослідження в цій області необхідним та важливим на сучасному етапі.
Мета курсової роботи заключається в тому, щоб дослідити специфіку та неповторність жіночих образів у романах "Замок" та "Процес" Ф. Кафки.
1) вивчити творчий та життєвий шлях Ф. Кафки;
2) проаналізувати систему жіночих образів у творі "Замок" ;
3) прослідити специфіку жіночих образів у романі "Процес";
4) розкрити прототипи образів героїнь творів;
5) узагальнити матеріал та зробити висновки.
Об'єктом дослідження курсової роботи є таємничий образ жінки, а предметом - твори австрійського письменника Ф. Кафки "Замок" та "Процес".
Новизна теми полягає в тому, що звернувши увагу на систему жіночих образів в творах "Замок" та "Процес", то ми помітили саме ту неповторність та самобутність образів творчості Ф. Кафки.
Теоретичне значення: у курсовій роботі розглядаються детально жіночі образи, дається опис їх зовнішнього вигляду за твором та їх аналіз; пропонується ознайомитися з біографічними даними письменника для того, щоб зрозуміти, хто послужив праобразом героїнь.
Практичне значення: робота призначена для студентів-філологів, які можуть її використовувати як додатковий матеріал при вивченні життєвого та творчого шляху Ф. Кафки, на заняттях зі світової літератури в школі та дисциплінах з зарубіжної літератури у вищих навчальних закладах.
Структура курсової роботи: вступ, основна частина, яка вміщує в собі розділ 1 та розділ 2, висновок та список літератури.
РОЗДІЛ 1. БІОГРАФІЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО Ф. КАФКУ ТА ЙОГО ТВОРЧІСТЬ
1.1 Життєвий та творчий шлях видатного письменника Ф. Кафки
Австрійський письменник, лауреат премії ім. Т. Фонтане, один із фундаторів модерністської прози. Завдяки самобутній образності, оригінальній манері письма, глибині осмислення стрижневих проблем духовного життя творчість Кафки справила величезний вплив на літературу та культуру XX ст.
Творчість письменника, відмічена 1915 р. премією Фонтане, привернула увагу лише в 40 р., коли його сприйняли на Заході як метра модернізму. Письменник показав відчуження особистості, ізольованість людини в буржуазному суспільстві, її приреченість на страждання. "Тільки люди, яких уразила однакова недуга, розуміють одне одного" - такий запис він зробив, у 20 років [12, с. 165].
Франц Кафка за національністю єврей, писав і вивчав німецьку мову. Продовжив традиції Гофмана і поєднав у своїй творчості реальний та ірреальний світ, що ускладнило його читання. 21 червня 1913 р. він записав у своєму щоденникові: "Який жахливий світ юрмиться у моїй голові! Але як мені звільнитися від нього і звільнити його, не розірвавши. Та все ж таки краще тисячу разів розірватися, аніж ховати або поховати його у собі. Для цього я і живу на світі, це мені цілком зрозуміло" [12, c. 17]. Усе своє життя він роздвоювався між своїм духовним життям, яке вважав фантастичним, бо воно було сповнене страхіттями та жахами, та реальним, ще страшнішим, оскільки суперечило людському єству. Світ для нього, таким чином, був розчахнутим на поетику сновидінь і брудну прозу життя .
Прізвище Кафка у перекладі з чеської означало "ґава", на що його носій зауважив: "Це моїй родичці живеться краще, ніж мені. Щоправда, у неї підрізані крила. Зі мною цього робити не треба, оскільки мої крила відмерли. І для мене не існують ані висоти, ані далечінь..." [11].
Кафку вважали пророком XX ст., основоположником теми абсурду в Літературі XX ст. та релігійним мислителем, твори якого слід розглядати "у категоріях святості, а не літератури"; письменником, що його творчість надавала невичерпний матеріал для психоаналітичних студій і містила глибокі викриття механізму тоталітарної влади. Давно увійшли до лексикону інтелігенції вирази: "кафкіанська ситуація", "кафкіанський абсурд", "кафкіанський кошмар" .
Народився визначний австрійський письменник-модерніст 3 липня 1883 року у Празі, що була тоді містом Австро-Угорської імперії, в єврейській родині. Рік народження виявився видатним: помер Ріхард Вагнер - відомий німецький композитор і диригент; пішов із життя французький живописець Едуард Мане; в Чехії народився Ярослав Гашек, який прожив 40 років, як і Кафка; в Італії - народився фашистський диктатор Беніто Муссоліні.
Франц був єдиним сином у сім'ї Германа та Юлії Кафки (два хлопчики, які народилися після нього, прожили недовго). Крім Франца, батьки мали трьох доньок: Еллі, Валлі, Оттла. Із наймолодшою сестрою у Кафки до кінця життя залишилася ніжна, зворушлива дружба.
Батько письменника наполегливою працею зібрав невеликий капітал і став дрібним фабрикантом, власником галантерейної крамниці. У сім'ї це був деспотичний тиран, який своєю дріб'язковою прискіпливістю та жорстокістю зробив життя усіх мешканців дому нестерпним, а особливо сина Франца. Сімейні стосунки з батьком були швидше сімейними путами: "...я з давніх пір ховався від Тебе - у свою кімнату, в книги, в навіжені ідеї, в божевільних друзів; я ніколи не говорив з Тобою відверто... ніколи не виявляв родинних почуттів... Я був боязкою дитиною. По суті своїй Ти добра і м'яка людина, але... Ти виховував дитину тільки відповідно до свого особистого характеру - силою, криком, запальністю... Ти прагнув виховати в мені сильного і сміливого юнака... Я пригадав лише один випадок із дитинства. Якось вночі я увесь час скиглив, просив пити, а певно почасти, щоб позлити Тебе, а почасти, розважитися. Після того, як сильні погрози не допомогли, Ти вийняв мене з ліжка, виніс на балкон і залишив там на деякий час самого, перед замкнутими дверима... Тоді я, зрозуміло, затих, але мені була заподіяна глибока образа... Ось, виходить, якою нікчемою я був для тебе..." [11]. Батько придушив волю хлопця, позбавив його віри у власні сили і викликав до себе почуття страху, ненависті та відрази.
Хлопця постійно з самого дитинства переслідував страх: перед батьком, перед грубою нянькою - чешкою, перед сусідськими хлопцями, а незабаром до цього додався ще страх перед школою та вчителями. Саме ці обставини і вплинули на формування характеру творчості.
У школі Франц навчався добре. Сім'я переїздила із місця на місце, змінювали школи, гімназії, і кожне нове оточення додавало нової паніки і переживань. Хлопець захопився грою на скрипці, багато читає. На вимогу батька Кафка здобув юридичну освіту у Празькому університеті, однак усе своє життя прослужив дрібним клерком у страховому агентстві, категорично відмовившись займатися справами батькової фабрики і віддаючи себе самого і весь свій вільний час ненависній Кафці-старшому літературі. У 1906 р. закінчив університет, працював юристом у різних установах Праги, але повсякденна робота не перешкоджала займатися улюбленною справою - літературною творчістю.
На перший погляд, біографія Кафки небагата на події. До вже сказаного слід додати, що він почав друкуватися з 1908 р., і за життя видав дуже мало: лише шосту частину того, що було ним написано. Але це пояснювало не цензурними чи якимись іншими переслідуваннями, а виключно особливостями особистості письменника: він свідомо писав свої твори, так би мовити, "в шухляду", бо не любив друкуватися. Він був з тих сором'язливих людей, які не виносили свої почуття назовню. Надруковані твори деякі читачі сміялись, деякі критики не сприймали,а були й такі, які захоплювались ним. Письменник - початківець отримав найпочеснішу премію Фонтане (вища нагорода з літератури у Німеччині). Він швидко знайшов цікаву форму викладу - притчу, яка перетворилася у художню метафору.
Чужий серед людей, чужий у своїй сім'ї, самотній у товаристві друзів, також не був одружений, а своїй нареченій відмовив двічі. Серед численних комплексів Кафки - комплекс перед жінками. Він мріяв створити сім'ю й виховати дітей. Проте так і не зміг пов'язати долю з жодною із жінок, які любили і жаліли його: "Мені здається неймовірним, що я навчусь жити з кимсь. Мені необхідно багато бути одному. Все, що мною створено, - це плоди самотності. Усе, що не належить до літератури, я просто ненавиджу, воно мені набридає" [11]. У 1912 р. до Франца прийшло перше серйозне захоплення: він познайомився з Феліцією Бауер, стенографісткою з магазину. Між ними виникло листування, а потім дружба, після чого юнак насмілився попросити двічі її руки та весілля так і не відбулося жодного разу. В одному з листів коханими зізнався своїй подрузі: "Перешкодою мені став страх перед можливістю бути щасливим" [2, c. 11].
Все життя Кафка боявся остаточно пов'язати своє життя шлюбом. Навіть тоді, коли захопився чеською журналісткою Міленою Есенською, з якою познайомився у 1920 р. В одному з листів до Мілени було таке зізнання: "Куди б я не озирався, звідусіль на мене надходить чорна хвиля. Я хворий душевно, легенева хвороба - лише привід розірвати стосунки. До всього ж я люблю не тебе, а моє, через тебе мені подароване буття" [2, c. 21]. Згадана Кафкою легенева хвороба - туберкульоз, на який він страждав з молодих років.
У вересні 1923 р. Франц виїхав в Берлін до Дори Дімант, юної привабливої красуні, з якою нарешті отримав бажаний душевний спокій і був щасливий останні місяці свого життя.
Через шість місяців після приїзду прозаїка в Берлін його здоров'я різко погіршилося, і лікування, на жаль, не дало ніяких позитивних зрушень. Три місяці він перебував в агонії: рушився не лише організм, а й свідомість. 3 червня 1924 р. Митець помер у санаторії "Кірлінг" в Австрії у присутності Дори Дімант та товариша Роберта Клопштока. Тіло письменника поховано на єврейському Страшницькому кладовищі.
У літературному світі смерть Франці Кафки пройшла майже непоміченою. Єдиним відгуком став некролог, який опублікувала Мілена Есенська у празькій газеті "Народні листи": "Він був сором'язливим, ніжним і добрим, однак написані ним книги жорстокі та хворобливі. Він бачив світ, наповнений небаченими демонами, котрі знищували безпорадну людину. Він був художником і людиною з цілком чутливою совістю, що чув навіть там, де глухі помилково відчували себе в небезпеці" [3, c. 51].
Творчість Кафки належала до експресіонізму. Твори письменника були сповнені ідеями абсурду, в них відчувалася прихована єдність надлюдського і буденного, фантастичного і реального.
Прозаїк писав романи, новели і притчі. За життя було видано кілька невеликих за обсягом книжок. По смерті надруковано понад 30 новел і три романи: "Америка", "Процес" і "Замок". Нині його спадщина складає десять томів, куди увійшли також "Щоденники" 1910-1923 рр., "Листи 1902 - 1924", "Листи до Мілени", "Листи до Феліції", "Листи до Оттле та родини".
Дослідники виділили два чинники, які найбільше вплинули на появу інтересу знавців літератури до творчості Кафки за чверть століття по його смерті. По-перше, це європейська внутрішня ситуація 30 - 40-х рр., яка своєю моторошністю була дуже схожа на світ, змальований у творах автора. По-друге, існування спорідненість між ідеями французького екзистенціалізму (Ж.-П. Сартр, А. Камю, Г. Марсель) та світом письменника, що також сприяло популярності його творів.
Рання мала проза митця, створена ним протягом 1904-1910 рр., увійшла до збірки "Споглядання". Уже у перших творах прозвучали типово "кафкіанські мотиви" - обездуховлене існування, обезцінене життя, негуманне ставлення до людини, її жахлива самотність та відчайдушні спроби бунту. Окремий, описаний у новелі чи притчі випадок здійнявся з типовим, загальним. Уже у ранніх творах Франц прагнув надати неправдоподібним ситуаціям зовнішньої правдоподібності, а парадоксальний зміст умістити у прозову, буденну форму.
Серед інших визначних зразків новелістики Кафки - "У виправній колонії", "Гігантський кріт", "Звіт для Академії", "Як будувалася китайська стіна", "Дослідження одного собаки" та ін
У 1912 р. прозаїк почав працювати над романом "Без вісті зниклий", який Макс надрукував у 1927 р. під назвою "Америка". Роман залишився незавершеним: письменник написав 6 розділів, а 1913 р. опублікував окремо лише його першу частину - "Кочегар".
В "Америці" людину протиставлено чужому і ворожому світові (як і взагалі в усіх творах Кафки). В 1914-1915 рр. Кафка написав свій другий незавершений роман "Процес", який вийшов у світ 1925 р. Упродовж 1921-1922 рр. автор плідно працював над останнім, теж незавершеним романом "Замок". Усі його романи мали трагічний фінал (передбачений, хоча й не написаний, бо твори незавершені), і це не випадково. Адже конфлікт людини і суспільства, людини і життя, на думку письменника, неможливо розв'язати, так само, як і неможливо подолати людську відчуженість.
Важливе місце у творчості прозаїка належало притчам. Одним із найцікавіших у Кафки стали невеликі за обсягом притчі "Правда про Санчо Пансу" та "Біля воріт Закону". 1922 р. письменник написав один із підсумкових своїх творів - "Про притчі".
Творчість Франца Кафки вражала синтезом реального і фантастичного, які тісно взаємодіяли. Найнеймовірніше та найабсурдніше відбувалося у буденній обстановці. Вторгнення фантастичного у кафкіанський світ не супроводжувалося якимись романтичними казковими ефектами. Більше того, воно ні у кого не викликало подиву та сприймалося, як щось природне.
1.2 Франц Кафка в очах видатних письменників ХХ століття
Франц Кафка не схожий ні на кого. Один із його німецьких біографів писав: "Як єврей він не був своїм серед християн. Як індиферентний єврей... він не був своїм серед євреїв. Як людина, що розмовляє німецькою, він не був своїм серед чехів. Як єврей, що розмовляє німецькою, він не був своїм серед німців. Він ніби голий серед одягнених. Як службовець із страхування робітників він не цілком належав до буржуазії. Як бюргерський син -- не зовсім до робітників. Проте і на службі він не був увесь, адже відчував себе письменником. Але й письменником він не був, бо віддавав усі сили сім'ї. Водночас він жив у своїй сім'ї більш чужим, ніж будь-хто чужий" [2, c. 234]. Його постійно переслідували матеріальні негаразди, Кафка був виснажений постійним безсонням, страждав від нападів страху, а також неврозами, галюцинаціями, фізичними хворобами, зокрема, хворобою серця та сухотами.
Щодо творчості Ф. Кафки, то я вже говорила про те, що критики сприймали його по різному. А саме: деякі сприймали його, як великого письменника, деякі - ні, а були й такі, що захоплювалися ним. Максу Броду, Вістену Гью Одену, Ежену Йонескові дуже імпонувала творчість Кафки. Світогляди письменників та вміст творів співвпадали багато в чому, наприклад в розповіді Кафки "Правда про Санчо Пансе" і п'єсу Іонесько "Носоріг" форма твору і його вміст виступають єдиним цілим. Але незважаючи на все це, все ж таки у кожного були свої думки та своє відношення до письменника. Ось, наприклад, Макс Брод писав: "Кафка не любив теорій. Він говорив образами, тому що мислив образами. Образна мова була для нього найприроднішою. Навіть у так званому щоденному спілкуванні" [3, с. 115 ]. Вістен Гью Оден говорив, що коли б ми захотіли назвати автора, який найтісніше пов'язаний із нашим часом, як Данте, Шекспір і Гете були пов'язані зі своїм, то Кафка був би одним із перших.
Чимало письменників особливо звернули увагу на творчу майстерність автора. Серед їх числа був і Альбер Камю, котрий писав, що майстерність Кафки полягає в умінні примушувати перечизати. Його розв'язки або їх відсутність підказують тлумачення, але не виражають його однозначно, і, щоб переконатися в тому, що ви зрозуміли правильно, доводиться перечитувати всю історію спочатку під новим кутом зору.
Предметом творчості письменника, як зазначив в своїх роботах Томас Манн, являється нездатність людей пізнати добро, поєднати себе з ним і жити праведно. І якщо звертати увагу на його фрази в текстах, то ми помітимо це.
Чеський музикант і літератор Густав Яноух в своїй книзі "Розмови з Кафкою" пише такі рядки: "Ви змальовуєте поета якимось надзвичайним велетнем: ноги його на землі, а голова зникає десь у хмарах... Насправді ж поет набагато дрібніший і слабший за звичайну людину, тому що він значно гостріше та сильніше за інших відчував тягар земного буття. Для нього спів - лише лемент. Творчість для художника - страждання, за посередництвом якого він звільнив себе для нового страждання. Він не велетень, а лише строкатий птах, зачинений у клітці власного існування" [18, с. 134]. Зі слів можна зрозуміти, що літератор не сприймав творчість Ф. Кафки так велично, як ті ж самі Макс Брод, Вістен Гью Оден та інші, а бачить в творчості Кафки лише самі страждання та виплеск емоцій самотньої людини.
Герман Гессе говорив, що: "Голодомайстер" - один із найпрекрасніших і найзворушливіших витворів Кафки, ефірний, як мрія, точний, як логарифм. Після "Сільського лікаря" й "У виправній колонії", цих шедеврів" [5, c. 101]. Голодомайстер" - найбільш, мабуть, істинна, прониклива і запашна річ цієї мрійливої і доброчинної людини, що до того ж стала незбагненним майстром і володарем царства німецької мови. Адже фашистська диктатура зародилася, так би мовити, в тілі буржуазних демократій, і Кафка з чудовою фантазією описав майбутні концтабори, майбутнє безправ'я, майбутню абсолютизацію державного апарату. У нього все відбувалося, як кошмарі, з плутаниною і незбагненністю кошмару. І водночас із тим як заплутувався розум, прояснялася мова.
Тематика творів Кафки різноманітна і все ж таки провідною темою творчості Кафки є людина. І як виразвся Ежен Йонеско "людина, що загубилася в лабіринті та не має дороговказної нитки. Однак, якщо людина більше не має дороговказної нитки, то лише тому, що більше не бажає її мати. Звідси його відчуття провини, страху й абсурдності історії" [7, c.106].
Він не був схожим на інших. Саме про його відмінність від інших і писав один із його німецьких біографі: "Як єврей він не був своїм серед християн. Як індиферентний єврей... він не був своїм серед євреїв. Як людина, що розмовляла німецькою, він не був своїм серед чехів. Як єврей, що розмовляв німецькою, він не був своїм серед німців. Він, ніби голий серед одягнених. Як службовець із страхування робітників він не цілком належав до буржуазії. Як бюргерський син - не зовсім до робітників. Проте і на службі він не був увесь, адже відчував себе письменником. Але й письменником він не був, бо віддавав усі сили сім 'ї Водночас він був у своїй родини більш чужим, ніж будь-хто інший" [4].
Затонський Д. в свою чергу зазначив, що диво зовсім і не вторгалося у художній світ Кафки, воно завжди знаходилося тут, складало одне з неодмінних ознак цього світу. "Якщо уявно розчленувати романи і новели прозаїка на їх первісні елементи, так би мовити "будівельні цеглини", то ми отримали переважно зримо реальні, нічим не прикметні речі, предмети, явища. Фантастика з'явилася лише тоді, коли Кафка почав ставити їх у певну залежність від елементів нереальних або навіть просто один від одного - вона полягала в ситуаціях, в розташуванні предметів, їх взаємному відштовхуванні чи притягуванні" [8, c. 19].
Це була особистість із надзвичайно тонкою психічною організацією, безмежно заглиблена в себе. 21 червня 1913 року він записав у свій щоденник: "Який жахливий світ юрмиться у моїй голові! Але як мені звільнитися від нього і звільнити його, не розірвавши. Та все ж таки краще тисячу разів розірвати, аніж ховати або поховати його у собі. Для цього я і живу на світі, це мені цілком зрозуміло" [12, с. 300].
Тому, з усього вище сказаного можна зробити такий висновок, що творчість його й на сьогодні залишається актуальною, цікавою і не відкритою сповна. Кожен літератор, дослідник творчості письменника та читач знаходить у його творах щось нове, цікаве та своє, важливе та неповторне. Деяким літераторам імпонує творчість письменника, а деякі взагалі не сприймають її. Але з усього вище сказаного слід сказати про те, що багато хто цікавиться не лише творчістю Ф. Кафки, а й тим, якою він є людиною. Він зовсім не схожий на інших і саме цим цікавий та особливий.
РОЗДІЛ 2. СПЕЦИФІКА ЖІНОЧИХ ОБРАЗІВ У РОМАНАХ " ЗАМОК " ТА " ПРОЦЕ С " Ф. КАФКИ
2.1 Система жіночих образів у романі " Замок " Ф. Кафки
Роман "Замок" був написаний в 1922 році. Це була третя спроба Кафки написати справді епічний твір, яку він вважав невдалою, як і дві попередні ("Зниклий безвісти" та "Процес"), тому в заповіті попросив найближчого друга Макса Брода знищити рукописи (чого той не виконав).
Роботі над романом передувала тривала пауза в писанні, тому настрій Кафки під час написання "Замку" був надзвичайно схвильований - він коливався між екстазом і повною зневірою (спершу Кафка навіть приховував від друзів написане). "Замок" був останнім твором Кафки, тому в ньому зібрано всі теми і конфлікти, які непокоїли його протягом життя.
Сюжетні образи з твору Ф. Кафки "Замок" часто пов'язують із біографією самого автора. Самотність, від якої він страждає і якої одночасно боїться позбутися - це і відчуття землеміра, який хоче одружитися з Фрідою, але не може покинути задля неї своїх таємничих і незрозумілих їй занять у Селі, тому залишає її саму в школі виконувати важку роботу, а сам вештається по Селу в безрезультатних намаганнях побачити недосяжного чиновника Кламма, проте не може сформулювати, навіщо це йому потрібно. І навіть небезпека втратити Фріду не зупиняє його від цих безглуздих, на її думку, походеньок. Саме цей конфлікт між побутом і далеким від реальності життям у власному внутрішньому світі переживав Кафка кожного разу, коли збирався одружитися. Це описано, зокрема, в листуванні із Феліцією Бауер, однією із наречених письменника, її ж вважають частково прототипом Фріди із Замку. Зовнішність Феліції Кафка описує в щоденнику більш ніж промовисто: "Порожнє кістляве обличчя, що відверто демонструє свою порожнечу"[11] (Фріда також не раз описана в романі як дівчина обмежена, неприваблива, неохайна та ще й деспотична). Заняття Кафки літературою були для Феліції чимось настільки ж незрозумілим і непотрібним, як походи К. в Село для дівчини з-за шинквасу Фріди. Все життя Кафка страждав від власної невизначеності поміж страхом втратити таку необхідну йому для писання самотність і страхом залишитися без сім'ї: "Щастя молодих і літніх одружених чоловіків, що працюють у нашій конторі. Мені воно недоступне, а якби й було доступне, то стало б нестерпним, і все ж це - єдине, чим я був би схильний насититись" [12, c. 115]. Або навіть так: "Без предків, без подружнього життя, без нащадків, сповнений шаленої жаги предків, подружнього життя, нащадків" [12, c. 116].
Ця боротьба з самим собою супроводжує усі його романи із жінками, саме тому прототипом образу Фріди дослідники вважають і найбільше кохання Кафки, його перекладачку і музу Мілену Єсенську, а прототипом колишнього коханця Фріди чиновника Кламма - чоловіка Єсенської Ернста Поллака. Навіть заїзд "Панський двір" у романі має назву кнайпи, куди любив ходити Поллак. Фріда покинула Кламма заради К, але Єсенська залишилася з чоловіком попри те, що їхній шлюб давно був у кризі, і після смерті К. вона таки піде від чоловіка до збіднілого німецького графа комуніста Шафготша, біографія якого нагадує пригодницький роман: він чотири роки провів у російському полоні, був особисто знайомий із Леніним і Троцьким, а під час Другої світової війни став націонал-соціалістом, але при цьому не допоміг Мілені звільнитися із концтабору, хоча й мав таку можливість. На відміну від своєї коханки, Шафготш успішно дожив до глибокої старості і помер у 1972 році. Пророчу алюзію на таку долю Мілени можна відчитати у "Замку", адже Фріду спокушає і забирає від К. Єремія - один із двох однаково недолугих і легковажних помічників.
Схематична але дуже показова роль жінки в романі. Всіх головних героїнь об'єднує одна але неймовірно важлива риса для головного героя: всі вони мають зв'язок в Замкові, і саме в цих зв'язках заклечається все їх значення, тільки цим вони цікаві головному герою. Землемір К. за одну ніч "страстно закохується" в Фріду - адже вона кохана чиновника Кламма. К. підозрює, що через неї він зможе попасти чи хоча б наблизитися до Замку. Фріда була невзрачною але в ній було щось, що заставляло звернути на неї увагу. Ось якою її вперше побачив К.: "Пиво розливала молоденька дівчина на ім'я Фріди. Це була непоказна маленька блондинка, з сумними очима і запалими щоками, але К. був уражений її поглядом, повним особливої переваги" [14, c. 15]. Фріда була лише способом досягнення мети для К. і коли вона це зрозуміла, ушла від нього до помічника, віддаючи свій спокій нездійсненним мріям.
Фріда - найцікавіший персонаж навіть в галереї дивних типів, яку представляють з себе "Замок". В тексті автор описує її, як молоденьку дівчинку на ім'я Фріди. Це була непоказна маленька блондинка, з сумними очима і запалими щоками, але К. був уражений її поглядом, повним особливої переваги. Коли її очі зупинилися на К., йому здалося, що вона цим поглядом вже вирішила багато питань, що стосуються його. І хоча він сам і не підозрював про їх існування, але її погляд переконував його, що вони існують. "Вона грайливо поправила свою легку, відкриту кремову блузу, немов з чужого плеча що попала на її жалюгідне тільце …" [12, с. 47]. "…руки у неї і справді були маленькі і ніжні, хоча можна було їх назвати і слабкими і невиразними … " [12; 48].
Сіра непримітна дівиця, нічим невиразна, середніх років, вона, тим паче зразу притягує землеміра своїм дивакуватим поглядом, "повним особливого піднесення" [14, c. 123]. І є від чого, Фріда не просто грає велику роль в сюжетному розвиткові роману. Від неї тягнуться ниточки до всіх основних персонажів - трактир, готель, сімейство Варнави, казкове божество Кламм, Пепі, помічники, школа. Фріда всіх знає, до всіх звертається , на всіх має надзвичайний вплив. Недаром покоївка Пепі зрівнює її з павучихою. Всі дії роману влаштовується біля цієї ідеально пристосованної до навколишнього середовища дамочки. Ця місцева різновидність Майї, індійської ілюзії миру, змінюючій людині істинну сутність на зовнішній блиск. Але якщо індійська Майя блискуча, то і ілюзія здішнього світу сіра та непомітна. Ну й що з того? На то вона й істинна ілюзія, щоб до кінця залишатися нею. Достатньо бути коханкою Кламма, щоб вважатися і роковою красунею, і розумницею, і щасливицею. Адже Кламм ні разу з нею не розмовляв, адже не вважати ж розмовою призивний крик: "Фрідо!". То, що до неї по суті відносяться, як до резинової ляльки нікого не змущає.
Фріда безкінечно брехлива, як типічна істеричка. Але вона зажде кохання та рішуче йде за К., бросивши на призив Кламма торжествуючій крик кохання "А я с землеміром! А я с землеміром!". Ах, ця вічна жіноча жертвенність, та висота, яка таїться в коханні, і на котру жінка піднесеться так легко і спробує підняти до себе того, кого любить в вічному сіянні… Але жінки непостійні, інакше б прийшлось вічно просити у них пробачення. От і Фріда легко зраджує землеміру з його помічниками, ловко маніпулюючи обставинами та жонглюючи словами. Як бі там не було, зв'язав себе з Фрідою, К. зв'язує себе з деревенським світом. Неперевершеним образом сцена соблазну нагадує гріхопадіння та зігнання з Раю. Фріда і К. після громового відклику Бога - Кламма повинні покинуть готель та відправитися на постоялий двір.
Там землеміра чекає ще одна принизлива сцена - хазяйка готелю відчитує його як хлопчиська, доказуючи, як низько вони з Фрідою пали. "..як дівчина, про яку говорили, що вона коханка Кламма, - хоча я вважаю, що це сильно перебільшено - як вона дозволила вам доторкнутися до себе?" - говорить хазяйка [14, c. 234].
Пізніше його увага переключилася на Амалію та Ольгу "Обидві сестри - блондинки, схожі один на одного і на Варнаву, лише грубіше рисами обличчя, високі щільні діви"[14, c. 23] - вони напряму через своє минуле і Варнаву в теперішньому зв'язані з Замком. Тим паче той факт, що землемір покидає Фріду та йде до сестер Барнабе, так як сім'я Барнабе - єдина в селищі, покинута замком та самим селищем. Амалія, старша сестра , відмовилась від пропозицій одного зі служителів замка. Послідники цього прокляття назавжди лишились її кохання "бога". Бути неспроможною втратити свою честь ради "бога", в образе чиновника із Замка - це означає стати недостойною його милості. В даному випадку прослідковується думка: правда противорічить моралі. Слідуючи цій темі, Ф. Кафка описує путь, який здійснює герой від Фріди до сестер Барнабе, путь, який веде від довірливої любові до обожествлення абсурду. К. не подобається Пепі але в глубині душі він, звичайно, визнає, що якщо Пепі буде сходинкою до Замку - йому прийдеться завоювати його увагу. А Пепі, піднявшись на більш вищу сходинку суспільства прагне зберегти своє положення але осмисливши те, що це їй не вдасться, вона зве з собою К. "Підемо ж, ну, будь ласка, підемо до нас! Ти себе нічим не зобов'яжеш." [14, c.102].
Таким чином, читач бачить перед собою складний та багатогранний світ жіночих образів у романі Ф. Кафки "Замок". Дійові особи роману знаходять відсутність зовнішніх рис та характерів як комбінацій душевних якостей. Всіх головних героїнь, як я вже і зазначала вище, об'єднує одна але неймовірно важлива риса для головного героя: всі вони мають зв'язок в Замкові, і саме в цих зв'язках заключається все їх значення і тільки цим вони цікаві головному герою.
2.2 Жіночі образи
Аналіз жіночих образів у романах "Замок" та "Процес" Ф. Кафки курсовая работа. Литература.
Реферат: Конкурентоспособность российских предприятии на мировом рынке
Дипломная работа по теме Дети девиантного поведения как объект социальной работы (на примере г. Ульяновска)
Презентация Сочинение Егэ По Русскому Языку 2022
Реферат: Пошаговый процесс маркетингового исследования
Интернет В Зарубежных И Отечественных Вузах Реферат
Реферат по теме Недостаточность митрального клапана
Написание Сочинения Описание Помещения 6 Класс
Эссе На Тему Закона
Модель Скрытого Управления Человеком Реферат
Реферат: Anorexia Not Essay Research Paper Anorexia Not
Сочинение На Тему Решительность По Тексту Житкова
Доклад: Цихлазома спилурум
Моя Идеальная Школа Сочинение На Английском
Бізнес-планування зовнішньоекономічної діяльності підприємства
Курсовая Работа На Тему Організація Реабілітаційної Роботи В Школах Соціальної Реабілітації
Курсовая работа по теме Современное состояние любительского рыболовства на озере Воже
Контрольная работа по теме Дворянство и его роль в государственной политике во второй половине XVI в.
Рассказ О Своих Родственниках Сочинение
Россия В I Мировой Войне Реферат
Реферат: Деятельность Огюста Конта
Преступления против собственности в Российской Федерации и других странах - Государство и право курсовая работа
Основные приемы анализа финансовой отчетности - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
История физиологии высшей нервной деятельности - Биология и естествознание реферат