Аналіз фінансового результату банку та шляхи його поліпшення - Менеджмент и трудовые отношения курсовая работа

Главная

Менеджмент и трудовые отношения
Аналіз фінансового результату банку та шляхи його поліпшення

Сутність, методи, види та значення фінансового аналізу в банку, їх формування. Аналіз фінансового стану ПАТ "Реал банк": активу та пасиву, прибутку, збитку та сукупного доходу. Шляхи вдосконалення управління фінансовим станом банку, що вивчається.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


Баланси банку за три роки є головною складовою їх звітності. Аналіз балансів дозволяє визначити наявність особистих коштів, зміни в структурі джерел ресурсів, склад та динаміку активів, контролювати ліквідність банку, здійснювати управління фінансовою стійкістю.
До методів ми відносимо баланси банку, які використовують для аналізу і управління діяльністю банківськими установами, визначення показників їх ліквідності, управління банківськими ресурсами, аналізу банківського прибутку. В ринкових умовах баланс банку є засобом не тільки бухгалтерської звітності, а й комерційної інформації банківського менеджменту, навіть своєрідною рекламою для потенційних клієнтів, що прагнуть на професійному рівні розібратися в діяльності банку.
Всі здійсненні витрати й отримані доходи в минулому звітному періоді відображаються в звіті про прибутки і збитки (звіт про фінансові результати), який надає інформацію про різні види доходів і витрат за операціями банку.
У звіті після статей доходів і витрат відображається фінансовий результат діяльності банку - балансовий прибуток, який після певного коригування (наприклад, на суму доходів, що не підлягають оподаткуванню) «перетворюється» в оподатковуваний прибуток. Після вирахування податку залишається прибуток до розподілу (чистий прибуток), розміри якого показують фінансовий результат роботи банку за звітний період. Саме чистий прибуток підлягає розподілу за різними фондами згідно з рішенням зборів акціонерів банку.
Для аналізу банківської діяльності важливим джерелом інформації є також дані рахунків аналітичного обліку, кредитних справ, що дозволяють деталізувати (розшифрувати) балансові рахунки.
При аналізі доходів банку, на початку необхідно розрахувати загальну суму доходів банку, отриману їм за визначений період, із поділом її на види прибутків, що надійшли від проведення різних видів банківських операцій. Це дозволяє визначити пріоритетні види діяльності банку виходячи з питомої ваги визначених статей доходів у їхній загальній сумі.
Після проведення аналізу структурних доходів по укрупнених статтях варто більш детально вивчити структуру прибутків, що формують укрупнену статтю, що займає невелика питома вага в загальному об'ємі доходів. При аналізі процентних прибутків банку використовуються також відносні показники, що дозволяють оцінити середній рівень прибутковості позичкових операцій у цілому і кожній групі позичок окремо.
Кінцевим фінансовим результатом діяльності банку є прибуток до оподаткування (балансовий прибуток), який утворюється внаслідок руху грошових потоків, що характеризують доходи і витрати банку.
1. Теоритичні основи дослідження фінансових результатів ПАТ «Реал банк»
1.1 Сутність, методи, види та значення фінансового аналізу в управлінні банку
У зв'язку з суттєвими змінами на фінансовому ринку України зростає роль і значення аналізу банківської діяльності як для самого банку, так і для його ділових партнерів, клієнтів, акціонерів банку і держави в цілому. Регулярне проведення банком аналізу своєї діяльності дає змогу йому ефективно управляти активними й пасивними операціями для максимізації прибутку і забезпечення стабільного фінансового стану. Це особливо важливо в сучасних умовах, коли загострилося суперництво банків і небанківських фінансово-кредитних установ, які виконують різні операції щодо залучення вільних грошових ресурсів підприємств і населення. Такі установи успішно конкурують із банками, здійснюючи суто банківські операції, а також операції, які банки не мають права виконувати відповідно до законодавства (страхування, операції з нерухомістю та ін.) У вітчизняній економічній літературі поки що немає єдиного підходу до аналізу банківської діяльності. Немає навіть сталої думки щодо змісту цієї діяльності. У цій ситуації особливої актуальності набувають дослідження фінансового стану банку. Конструктивна роль таких досліджень полягає у їх спрямуванні на розроблення цілісного підходу до оптимізації управління банком.
Обумовленість економічних явищ і процесів причинним зв'язком потребує від аналізу вивчення факторів, що викликають зміни тих чи інших показників. За допомогою аналізу установлюються найсуттєвіші факторні показники, які впливають на зміни результатів діяльності банку. Виявлення і вимірювання взаємозв'язку між показниками, що аналізуються, забезпечує комплексне, органічно взаємозв'язане дослідження роботи банку. Основними об'єктами аналізу банківської діяльності є такі:
- фінансово-економічна ситуація у країні;
- заходи щодо формування капіталу банку, а також його структура;
- якість активів (кількісний і якісний аналізи структури кредитно-інвестиційного портфеля банку);
- показники прибутковості функціонування банку, що дають змогу судити про ефективність його роботи;
- показники ліквідності й платоспроможності банку, які характеризують його фінансову стійкість;
- показники економічних нормативів.
Ця класифікація є узагальненою і в разі необхідності може бути деталізована. Отже, комплексний аналіз фінансового стану банку являє собою багатовимірне завдання. На рис. 1.1 показана система комплексного аналізу банківської діяльності, що включає аналіз власного капіталу, зобов'язань банку, аналіз активів (у тому числі аналіз кредитних операцій, інвестиційних та інших операцій банку з цінними паперами, валютних та інших активних операцій, аналіз банківських послуг), аналіз доходів і витрат банку, аналіз прибутку і рентабельності, аналіз ліквідності, аналіз банківських ризиків та аналіз фінансового стану банку.
Рисунок 1.1 - Система комплексного аналізу банківської діяльності
До суб'єктів внутрішнього аналізу належать: інсайдери банку, банківські спеціалісти, менеджери різних рівнів управління, аналітики, внутрішні аудитори та контролери, керівництво банку, консультанти, а до суб'єктів зовнішнього аналізу - аутсайдери банку й органи нагляду.
Зміст і завдання аналізу банківської діяльності випливають насамперед із функцій, які він виконує в системі інших прикладних економічних наук. До цих функцій відносять такі:
1. Наукове обґрунтування поточних і перспективних планів. Без глибокого комплексного аналізу результатів діяльності банку та обґрунтованих прогнозів, без вивчення закономірностей розвитку банку і виявлення недоліків і помилок не можна розробити науково обґрунтований план, вибрати оптимальний варіант управлінського рішення.
2. Контроль за виконанням планів і управлінських рішень під час проведення активно-пасивних операцій. Деякі економісти принижують або зовсім заперечують цю функцію аналізу, вважаючи, що вона властива лише бухгалтерському обліку й контролю. Безумовно, бухгалтерський облік виконує суттєві контрольні функції в момент реєстрації, узагальнення і систематизації інформації під час здійснення фінансових операцій. Однак це не виключає контролю й у процесі аналізу банківської діяльності, що проводиться з метою не тільки констатації фактів й оцінки досягнутих результатів, а й виявлення недоліків, помилок та оперативного впливу на фінансову діяльність банку. Саме тому необхідно підвищувати оперативність і дійовість аналізу банківської діяльності.
3. Пошук резервів підвищення ефективності функціонування банку на основі вивчення передового досвіду та досягнень науки і практики як одна з центральних функцій аналізу банківської діяльності.
Оцінка результатів діяльності банку і виконання накреслених планів, а також оцінка досягнутого рівня розвитку і використання наявних можливостей. Об'єктивна оцінка діяльності банку сприяє оперативному й ефективному управлінню з метою усунення виявлених відхилень.
4. Розроблення заходів щодо використання виявлених резервів у процесі функціонування банку сприяє підготовці рекомендацій, що дають змогу змінити (або коригувати) депозитно-кредитну політику банку з метою максимізації прибутку за умови помірного рівня ризику і прийнятних показників ліквідності і платоспроможності.
Отже, аналіз банківської діяльності є системою спеціальних знань, пов'язаних із дослідженням тенденцій усебічного розвитку, науковим обґрунтуванням планів і управлінських рішень, контролем за їх виконанням, оцінкою досягнутих результатів, а також пошуком, вимірюванням і обґрунтуванням резервів підвищення ефективності фінансових показників діяльності банку.
У процесі комплексного аналізу банківської діяльності необхідно використовувати таку методику, яка найбільшою мірою сприятиме його ефективності. Під методикою проведення будь-якого аналізу слід розуміти сукупність способів, правил і заходів щодо найбільш доцільного виконання певної роботи. В аналізі банківської діяльності методика являє собою сукупність аналітичних способів і правил вивчення діяльності банку, спрямованих на дослідження різних об'єктів аналізу. Вони допомагають одержати найбільш повну оцінку фінансової стійкості та прибутковості банку, яка враховується його керівництвом у процесі прийняття управлінських рішень щодо вироблення подальшої стратегії розвитку банку.
Під методом у широкому значенні наука розуміє спосіб дослідження свого предмета. Методом аналізу банківської діяльності банку є комплексне органічно пов'язане дослідження діяльності комерційного банку з використанням статистичних, економіко-математичних, облікових та інших способів обробки інформації. Особливостями методу аналізу банківської діяльності є: використання системи показників, які характеризують діяльність банку; вивчення факторів та причин їх зміни; виявлення і вимірювання взаємозв'язку між ними. Для проведення комплексного аналізу банківської діяльності використовуються такі методи:
1. Метод порівняння. Передбачає зіставлення невідомого (досліджуваного) явища, предметів із відомими, вивченими раніше, з метою визначення їх спільних рис або відмінностей. За допомогою цього методу визначаються загальне і специфічне в економічних явищах, вивчаються зміни досліджуваних об'єктів, тенденції і закономірності їх розвитку. В аналізі фінансової стійкості порівняння (як основний або допоміжний метод) використовують для вирішення всіх його завдань. Можна виділити такі найтиповіші ситуації, коли використовується порівняння та його цілі:
- зіставлення планових і фактичних показників для оцінки ступеня виконання плану;
- зіставлення фактичних показників із нормативними, що дає змогу проконтролювати дотримання банком різних нормативів, установлених НБУ;
- порівняння фактичних показників із показниками минулих років (звітних періодів) для визначення тенденцій розвитку як банку, так і економічних процесів, що впливають на його діяльність;
- зіставлення показників банку, що аналізуються, з показниками інших банків-конкурентів для визначення позицій банку на фінансовому ринку за різними показниками фінансової діяльності;
- зіставлення паралельних динамічних рядів для вивчення взаємозв'язків досліджуваних показників; наприклад, паралельний аналіз динаміки доходів і витрат дає можливість виявити, чи забезпечується перевищення доходів над витратами, що позитивно впливає на прибутковість банку;
- зіставлення різних варіантів управлінських рішень із метою вибору оптимального; наприклад, установлюючи процентну ставку за депозитами населення, вибирають такий її рівень, який забезпечив би необхідний обсяг даного виду банківського ресурсу з урахуванням наявності достатніх можливостей для обслуговування вкладників;
- зіставлення результатів діяльності до і після впровадження якогось нововведення; наприклад, витрати коштів на придбання (будівництво) офісу банку в центрі міста можуть компенсуватися залученням солідних клієнтів, що забезпечить банку збільшення залишків на розрахункових рахунках.
2. Метод приведення показників до порівнянного вигляду. Наприклад, щоб згрупувати усі видані банком кредити, необхідно привести їх суми до порівнянного вигляду (оскільки банк видає кредити як у національній, так і в іноземній валюті); для цього суми кредитів в іноземній валюті трансформуються в гривневий еквівалент множенням на відповідний валютно-обмінний курс, і тільки після цього підсумовуються усі видані банком кредити (гривневі кредити і гривневі еквіваленти кредитів в іноземній валюті). Цей метод використовується також у разі порівняння фактичних показників із показниками попередніх періодів. Наприклад, в умовах інфляції складно проаналізувати динаміку показників без приведення їх до порівнянного вигляду. Для цього необхідно фактичне значення якогось вартісного показника розділити на індекс інфляції за даний період, і лише після цього отриманий показник можна порівнювати з показником минулого періоду.
3. Метод використання абсолютних і відносних показників. Абсолютні показники характеризують кількісні розміри наданих кредитів, залучених коштів, капіталу банку та ін., а відносні відбивають співвідношення певних абсолютних показників. Відносні показники виражаються у формі коефіцієнтів (за базу взято 1) або відсотків (за базу взято 100). До них відносять показники виконання плану, динаміки, структури (питома вага), ефективності та ін. Цей метод є одним із ключових в аналізі банківської стійкості. З його допомогою (через різні коефіцієнти) оцінюються показники ліквідності, платоспроможності, прибутковості банку.
4. Метод групувань дає змогу через систематизацію даних балансу розібратися в сутності аналізованих явищ і процесів. Під час аналізу банківської діяльності застосовуються різні угруповання рахунків балансу, а саме: власних і залучених коштів, довго- і короткострокових кредитів, термінів активно-пасивних операцій (для розрахунку показників ліквідності), видів доходів, витрат і прибутків. Статті можуть бути згруповані також за ступенем ліквідності, економічної сутності банківських операцій, рівнем прибутковості (за активом) і вартості (за пасивом).
5. Балансовий метод слугує головним способом для визначення співвідношень, пропорцій двох груп взаємозалежних та урівноважених економічних показників, підсумки яких мають бути тотожними. Цей метод допомагає зрозуміти економічний зміст функціонування банку. Правильно розуміючи («читаючи») баланс банку, можна охарактеризувати його поточний фінансовий стан (через показники платоспроможності і ліквідності), а також ефективність активно-пасивних операцій (через показники прибутковості).
6. Графічний метод. Графіки є масштабним зображенням показників за допомогою геометричних знаків (ліній, прямокутників, кіл) або умовних художніх фігур і мають велике ілюстративне значення. Завдяки їм досліджуваний матеріал стає зрозумілішим.
7. Метод табличного відображення аналітичних даних. Результати аналізу звичайно подаються у вигляді таблиць. Це найбільш раціональна і зручна для сприйняття форма уявлення аналітичної інформації про досліджувані явища за допомогою цифр, розташованих у певному порядку. Аналітична таблиця є системою суджень, виражених мовою цифр. Вона набагато виразніша і наочніша, ніж словесний текст. Показники в ній розташовуються у більш логічній і послідовній формі порівняно з текстовим викладом, займають менше місця, і пізнавальний ефект досягається набагато швидше. Табличний матеріал дає змогу охопити аналітичні дані в цілому як єдину систему. За допомогою таблиць легше простежуються зв'язки між досліджуваними показниками.
1.2 Ф ормування фінансових результатів банку
Банк, як і будь-яка комерційна структура, має на меті отримання прибутку для нарощування власного капіталу та кількості стабільних акціонерів і кредиторів, розширення філіальної мережі та покращення нормативних показників, що визначаються НБУ, для підвищення якості послуг, розширення їхнього спектра. Відповідно, аналіз банківської діяльності здійснюється для виявлення резервів збільшення прибутку та визначення і коригування політики управління активами та пасивами банку.
Доходи банку - це збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі припливу або зростання активів чи зменшення зобов'язань, що приводять у кінцевому підсумку до збільшення власного капіталу банку і не є при цьому внесками учасників.
Доходи банку поділяють на банківські та небанківські операційні (рис. 1.2). До банківських доходів належать доходи, що безпосередньо виникають унаслідок банківської діяльності. Небанківські операційні доходи не стосуються основної діяльності банку.
Рисунок 1.2 - Класифікація доходів банку
Валові банківські доходи прийнято поділяти на процентні та непроцентні. До процентних доходів банку належать:
- нараховані й отримані відсотки за позиками в національній валюті;
- нараховані й отримані відсотки за позиками в іноземній валюті.
Структура процентних доходів банку може бути подана також у вигляді:
- процентних доходів, отриманих за міжбанківськими позиками;
- процентних доходів, що надійшли за комерційними позиками.
Непроцентні доходи охоплюють дохід у формі комісій від послуг банку та інші види доходів (доходи від операцій на ринку у вигляді курсових різниць, різниці між балансовою і ринковою ціною проданого майна, переоцінка номіналу цінних паперів та інших активів, отримані штрафи, пеня).
Здійснюючи кредитні та факторингові операції, банк може одержувати одночасно процентні платежі й комісію. Комісії за різні послуги можуть поєднуватися. Наприклад, комісійні за організацію позики або розміщення облігацій можуть включати плату за консультування, котру отримає банк тільки у випадку, якщо угода відбудеться.
Загалом серед українських банків останніми роками простежено тенденцію до зниження частки процентних доходів, натомість непроцентні доходи збільшуються переважно завдяки розширенню обсягу розрахункового-касового обслуговування, а не факторингових, лізингових, трастових операцій, що займають важливе місце в діяльності західних банків.
Із огляду на рівень якості доходи поділяють на такі:
- адекватні - банк отримує їх від основних видів діяльності, найвищі за якістю;
- випадкові - нижчі за якістю, до яких належать повернення безнадійної заборгованості, нараховані штрафи, пеня, реалізація активів, спекулятивні доходи від валютного арбітражу;
- авантюрні - найнижчі за якістю, можуть виникнути в банку, якщо він порушує договірні зобов'язання й отримує від цього дохід, встановлює неадекватну суму комісійної винагороди, порушує нормальне співвідношення «ризик-дохідність».
Незалежно від виду дохід повинен відшкодовувати витрати банку, покривати ризики і створювати прибуток. Окрім того, будь-який дохід можна вважати ціною відповідної послуги, отже, він формується під впливом попиту та пропозиції.
Рівень банківського доходу залежить від якості управління активами та пасивами в банку.
Історично управління активами можна розглянути через призму трьох теорій:
1) теорія комерційних позик виникла в XVIII ст. в Англії, згідно з нею банк зберігає ліквідність, доки його активи розміщені в якісних короткострокових позиках. Банки не повинні кредитувати купівлю цінних паперів, нерухомості або споживчих товарів чи надавати довгострокові кредити сільському господарству. Основним недоліком теорії було те, що вона не враховувала кредитних потреб економіки, яка розвивається, та появи нестачі коштів у періоди кризи. Отже, вона заклала основу для розвитку конкурентних із банками фінансових інститутів;
2) теорія переміщення ґрунтується на твердженні, що банк є ліквідним, якщо його активи можна перемістити або продати іншим кредиторам чи інвесторам за готівку, використати заставу для погашення безнадійної позики або скористатися рефінансуванням центрального банку. Проблема теорії полягає в надмірній довірі до забезпечення цінними паперами, що в період обвалу фондового ринку є причиною значних збитків;
3) теорія очікуваного доходу, згідно з якою банківську ліквідність можна планувати, якщо за основу графіка платежів за кредитами взяти майбутні доходи позичальника. Вона не заперечує розглянутих вище теорій, проте акцентує на оцінці кредитоспроможності позичальника, а не на забезпеченні кредиту. Ця теорія стверджує, що на банківську ліквідність можна впливати, змінюючи структуру кредитів та інвестицій за термінами погашення. Теорія очікуваного доходу сприяла тому, що багато банків узяло за основу формування портфеля інвестицій ефект ступінчастості: цінні папери підбирають за термінами погашення так, щоб надходження були регулярними і передбачуваними.
Управління активами передбачає розміщення ресурсів для отримання максимального прибутку за мінімально припустимого рівня ризику. Однак не треба забувати про регулювання банківської діяльності, що лімітує вкладення у певні види активів, та конкуренцію, що обмежує отримання прибутку через збільшення відсоткових ставок чи комісій за послуги, пропоновані банком. Окрім того, банк повинен бути надійним і мати запас ліквідності для погашення своїх зобов'язань, тобто певна частина пасивів не може використовуватися для отримання прибутку. Третя вимога до управління полягає в забезпеченні достатнього рівня прибутковості цінних паперів банку, що є у власності акціонерів та кредиторів, для безперебійного формування пасивів у майбутньому.
Із огляду на перелічені вимоги до політики управління активами перед менеджментом банку окреслене щоденне завдання оптимізації співвідношення «прибутковість-ліквідність», яке вирішують за допомогою таких методів управління активами:
а) метод загального фонду ресурсів - передбачає використання узагальненого фонду пасивів незалежно від джерела їхнього походження на передбачені менеджментом активні операції. У цьому разі рівномірно дотримуються принципи ліквідності та прибутковості, а розподіл коштів на здійснення активних операцій проводиться наступним чином: спершу формуються первинні резерви, що можуть бути негайно використані для погашення зобов'язань, та вторинні резерви, що дають мінімальний прибуток і можуть швидко перетворитися в первинні резерви, потім формуються портфелі кредитів та інвестицій. Цей метод доцільно використовувати в банках, керівництво яких має достатній досвід управління, адже розподіл ресурсів не має конкретних критеріїв, а відбувається більше на інтуїтивному рівні;
б) метод розподілу активів (метод конверсії ресурсів) - передбачає, що розмір необхідного ліквідного резерву залежить від джерел формування ресурсів (наприклад, вклади до запитання потребують вищої норми резервів, аніж строкові). Отже, вклади до запитання використовуються для формування первинних резервів і менше для надання короткотермінових позик, а строкові вклади - для довготермінових вкладень. Цей метод дає змогу уникнути надмірного резервування ліквідності шляхом встановлення оптимального співвідношення між певним видом пасивів та відповідними за термінами погашення й оборотністю активами, отже, збільшується можливість отримання прибутку. Проте, як свідчить практика, певна частина коштів до запитання є стабільно на рахунку та може бути використана і для довгострокових вкладів. Можна вважати недоліком цього методу й те, що він передбачає використання середніх показників необхідної ліквідності без урахування результатів аналізу економічної ситуації та тенденцій оборотів за рахунками клієнтів;
в) метод наукового управління - передбачає використання математичних моделей для встановлення взаємозв'язку між статтями пасивів й активів, що дає змогу провести ґрунтовний аналіз ситуації за кожним із рахунків і в економіці загалом, виявити тенденції та на їхній підставі здійснювати прогнозування ситуації і приймати управлінські рішення. У цьому разі програмування має динамічні характеристики, тобто реагує на поточні корективи. Воно значно спрощує процес прийняття рішення, адже швидко опрацьовує масу поточної інформації, проте не знімає з керівництва відповідальності за прийняття конкретних кінцевих рішень. Зазначимо, що для невеликих банків замовлення програм і встановлення відповідного забезпечення може виявитися невиправдано дорогим
Політику управління активами не можна розглядати окремо від політики управління пасивами, вони повинні бути узгодженими, адже розриви між пасивами й активами стримують розміщення активів чи повернення пасивів.
Водночас жодна з теорій не дає змоги уникнути витрат, що характерні навіть для найліпше організованої банківської діяльності.
Витрати банку - це зменшення економічних вигод у звітному періоді у формі відпливу чи використання активів або виникнення заборгованості, що призводить до зменшення власного капіталу і не є результатом розподілу між власниками.
Витрати поділяють на банківські і небанківські (рис. 1.3).
Рисунок 1.3 - Класифікація витрат банку
Аналізуючи витрати, необхідно вивчати їхню динаміку, структуру, оцінювати виконання плану за витратами, проводити факторний аналіз витрат, вивчати стан грошового ринку і будувати оптимальну структуру ресурсної бази тощо (залучати найдешевші ресурси, знижувати витрати на персонал та обслуговування капіталу, однак потрібно бути обережним зі зниженням процентних ставок, адже це приведе до зниження як витрат, так і доходів).
Дохідність банку є результатом оптимальної структури його балансу, раціональної структури видатків і доходів, розрахунків процентної маржі та виявлення тенденцій у дохідності позикових операцій, прогнозування орієнтовного рівня відсотків за активними й пасивними операціями. Ефективність банку виражається в рівні його прибутковості та відображає позитивний сукупний результат роботи банку в усіх сферах його діяльності.
Метою аналізу прибутку та рентабельності є виявлення основного центру прибутковості банку та факторів, які впливають на збільшення величини прибутку та підвищення рентабельності банку на основі ефективного управління доходами і витратами. Відповідно до мети визначають такі завдання аналізу прибутку та рентабельності:
- аналіз динаміки прибутку в цілому, за складом і структурою;
- аналіз формування та розподілу прибутку;
- визначення тенденцій динаміки прибутку за тривалий період;
- аналіз показників ефективності діяльності комерційного банку;
- аналіз фінансової міцності банку (визначення межі та коефіцієнта безпеки банку).
2. Аналіз фінансового стану ПАТ «Реал банк»
2.1 Аналіз активу та пасиву ПАТ «Реал банк»
Балансовий звіт формується на основі інформації, що міститься на синтетичних рахунках, і разом з примітками всебічно відображає активи, зобов'язання та капітал на конкретну дату.
Інші активи відображають дебіторську заборгованість, господарські матеріали тощо, тобто ті активи, які здебільшого не приносять банкові доходу і не можуть бути віднесені до будь-якої іншої категорії активів.
Отже, активні операції банку посідають головне місце у діяльності банків; під активами слід мати на увазі вимоги банку, які характеризують склад, розміщення та використання власного капіталу і коштів вкладників з метою одержання прибутку.
Активи Банку станом за 2010-2012 роки представлені у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1 - Динаміка за статтями активу Реал банку, тис. грн.
Кошти обов'язкових резервів банку в НБУ
Цінні папери в портфелі банку на продаж
Дебіторська заборгованість щодо поточного ПНП
Основні засоби та нематеріальні активи
В 2012 році по відношенню до 2010 року банком було збільшено базисний темп росту кредитів та заборгованостей клієнтів на 229,18%. Такий стрімкий зріст об'єму кредитного портфелю в 2012 році можна пояснити економічною кризою, зростанням безробіття, та намаганням населення та підприємств за рахунок кредитів залишитись «на плаву», а також - розширення мережі як по Україні так і за її межами.
Як наслідком збільшення обсягів кредитування стало збільшення ризикових активів та зниження ліквідності.
Нарощування активів з 2010 року з 380 млн. грн до 921 млн. в 2012 році склало в основному за рахунок збільшення обсягу кредитного протфелю банку через постійне просування різних видів кредитування - все для досягнення стратегічної мети.
Щоб проаналізовати дохідність активів, розрахуємо коефіцієнт дохідності (К дох ):
К дох = Дохідні активи / Активи, всього;
К дох2010 =82016+44811+201325+33705 /380496=0,95;
К дох2011 =65835-3+402192+30437/518585=0,96; (1.1)
К дох2012 =192132+662713+26573/921809=0,96.
Коефіцієнт дохідності за 2012 р. порівняно з 2010 р., збільшився на 0,01%, (так як у 2012 р. збільшилася сума грошових коштів, а також збільшилася кількість наданих кредитів) і становить 0,96%, що свідчить про високу дохідність активів банку.
Отже, в структурі активів ПАТ «Реал банк» найбільших змін, а саме збільшення об'єму на 461 388 тис. грн. в 2012 році по відношенню до 2010 року зазнала стаття «Кредити й заборгованність клієнтів», таке збільшення питомої ваги кредитного портфелю свідчить про наближення до стратегічної мети - збільшення об'ємів кредитування, заняття лідируючої позиції по охопленню кредитами населення, а це можливе лише, і є наслідком нарощування депозитного портфелю банку, збільшення залучення грошових коштів клієнтів шляхом встановлення вигідних умов по депозитним програмам, наприклад вищих відсотків по депозитам, і чим довший термін залучення вкладів, тим вигідніші умови для клієнтів. Також збільшенню об'ємів кредитування (особливо короткострокових кредитів) посприяло залучення нових клієнтів через відкриття поточних рахунків на більш вигідних умовах з більш низькою щомісячною платою за обслуговування.
Нарощування власного капіталу, сприяє розширенню існуючих та створенню нових представництв, філій, відділень, а для цього необхідні приміщення, тобто бажано наявність власних, але доволі таки часто використовують і довгострокову оренду, нове обладнання та переобладнання існуючого - все це потребує коштів, і як видно зі структури активів, ПАТ «Реал банк» на 51,66% збільшив свої основні засоби та нематеріальні активи, вартість активів з 9 613 тис. грн. збільшилися на 4 966 тис. грн. і на кінець 31.12.2012 року становлять 14 579 тис. грн.
Тепер спробую проаналізувати діяльність ПАТ «Реал банк» через структуру зобов'язань та власного капіталу.
Пасиви Банку за станом на кінець дня 31 грудня 2012 року надані у таблиці 2.2.
Таблиця 2.2 - Динаміка за статтями пасивів Реал банку тис. грн.
Незареєстровані внески до статутного капіталу
Якщо зобов'язання ПАТ «Реал банк» показати в відсотковому вираженні, по відношенню до усієї кількості зобов'язань, то в структурі видно, що основну питому вагу н
Аналіз фінансового результату банку та шляхи його поліпшення курсовая работа. Менеджмент и трудовые отношения.
Сочинение На Английском Языке Про Рождество
Дипломная работа: Совершенствование организационной структуры управления предприятием в рыночной экономике
Эссе Пушкин В Моем Восприятии
Контрольная Работа По Физике 10 Класса Силы
2 Развитие Социальной Работы В России Эссе
Эссе Радикальный Национализм На Постсоветском Пространстве
Договор Займа И Кредита Курсовая
Сенім Дегеніміз Не Эссе
Курсовая работа по теме Цели ценообразования. Анализ эффективности ценовой политики предприятия (на примере УП 'Минскинтеркапс')
Сочинение О Жадности 2 Класс
Практическое задание по теме Расчет параметров укрупненного грузового места
Контрольная работа: Становление конституционно-парламентского строя в Австро-Венгерской империи
Эссе На Тему Личная Безопасность
Сайт Дизайны Эссе
Написание Диссертации На Заказ
Курсовая работа по теме Анализ психологической деятельности военного инженера
Реферат На Тему Сатурн 9 Класс
Контрольная Работа 1 2 Класс Перспектива
Книги Для Аргументов В Сочинении В Декабре
Итоговое Сочинение 2022 2022 3 Время Перемен
Сборник стихотворений "Колымские тетради" как контекст постижения творческой личности В.Т. Шаламова - Литература курсовая работа
Информационные и PR-службы органов государственной власти - Государство и право реферат
Охрана труда - Государство и право курсовая работа