Аккерманська фортеця

Аккерма́нська форте́ця або Бі́лгород-Дністро́вська форте́ця – історико-архітектурна пам'ятка та найбільша фортеця України. Була споруджена за часів Пізнього середньовіччя (XIII – XV століття) на місці руїн античного поліса Тіра. Розташована в м. Білгород-Дністровський Одеської області.

Початок будівництва

Фортеця будувалася на залишках давньогрецького міста Тіра. Існувало воно до IV століття. Але часті напади завойовників знищили поліс. Спочатку місто зруйнували готи, а потім гуни поклали кінець існуванню Тіри. Після греків на місці Тіри мешкали даки, анти, слов'яни. На думку істориків, у Х столітті Білгород входив до складу Київської Русі, потім деякий час належав Угорському королівству, а ще пізніше – Галицько-Волинському князівству. У складі останнього місто перебувало до нашестя монголів. Достеменно невідомо, коли було закладено фортецю Монкастро. Нині її засновниками більшість істориків вважають генуезців, що прийшли у Причорномор'я в ХІІІ столітті. Цікаво, що ця територія входила в той час до складу Золотої Орди. Але хитрі генуезці якимось чином домовились із монголами. Офіційно Монкастро було татарським містом, але правили в ньому генуезці. Фортеця мала контролювати Дністровський лиман. У другій половині XIV століття генуезці втратили свій вплив у Причорномор'ї, оскільки не мали можливості проходу Егейського моря через збільшення військового тиску з боку османів. 

Молдавське правління

Територія потрапила під управління Молдавського князівства. Білгород молдовани називали Четятя Албе (Біле Місто). У XV столітті місто було справжнім мегаполісом. Тут мешкало 20 тисяч жителів. Серед них були молдовани, греки, генуезці, вірмени, євреї, татари. Це був початок найбільшого розквіту міста. Основою міста була фортеця, яка на той час вже значно розширилася. Основні її елементи були закінчені до 1440-х років. У фортеці налічувалося 34 башти. Висота деяких з них сягала 20 метрів. Ззовні твердиню обнесли глибоким ровом, стіни якого виклали каменем. Будували фортецю із білого вапняку, розчином для якого служили яйця, товчений мармур, вугілля і кремній. Також у склад будівельних матеріалів входило просо, яке дозволяло підтримувати нормальний гідротермічний баланс у стінах. У 1440 році було закінчено будівництво сегменту, який не був ні муром фортеці ні її баштою. Цей сегмент зберігся. Він виступає за мури фортеці й майже впритул підступає до лиману. В стіну цієї будівлі вмуровано 10 кам'яних ядер, які закладались у мур, як своєрідний оберіг. Практичної оборонної доцільності сегмент з ядрами немає ніякої. Тривалий час історики та архітектори не могли визначити призначення цієї споруди. В другій половині XV століття Молдавське князівство починає втрачати свою силу.

Ядра на стіні – це так званий тетраксис – фігура з 10 точок, які формують 9 правильних рівних трикутників. Дехто вважає цю фігуру магічною. Її використовували у своїх обрядах друїди. Вона свого часу стала одним із символів масонської ложі. Це підтверджує думку багатьох істориків, про те, що Білгород-Дністровську фортецю будували масони і незрозумілий сегмент було зведено спеціально для розміщення на ньому тетраксису.

Османський період

У XV ст. Османська імперія неодноразово намагалась захопити місто. Найважча облога мала тривала у серпні 1484 році коли 300-тисячне військо османського султана Баязида II і 50-тисячні загони кримського хана Менглі I Герая при підтримці понад 100 великих кораблів взяли в облогу фортецю з берегу та лиману. Після 9-денної облоги фортеця впала. У 1485 році господар Стефан Великий намагався відбити Білгород, але невдало. На 328 років тут встановлюється османське панування. Османська імперія зробила Аккерман одним із своїх опорних пунктів на півночі. Місто стало об'єктом нескінченних нападів з боку запорозьких козаків. Відомі козацькі отамани неодноразово намагалися пограбувати місто. Не давали спокою місту й молдовани з поляками. Але Аккерман стояв неприступною твердинею. Не обділяли увагою фортецю васали Османської імперії – кримські татари. Аккерман часто був місцем їхньої дислокації під час походів. Під час тривалого османського володарювання в Аккермані фортеця неодноразово добудовувалася і укріплювалася відповідно до все новіших технологій фортифікації.

Подальша історія

У 1832 фортеця позбавилась свого стратегічного значення, в 1896 її оголошують історико-архітектурною пам'яткою. З того часу це цивільний об'єкт. У 1918 Білгород захопили румуни. Під владою Королівства Румунія він перебував до 1940. Тоді він на короткий строк ввійшов до УРСР, але з 1941 по 1944 місто знову належало Королівству Румунія. У 1944 році Білгород зайняли радянські війська. Місто перейменували у Білгород-Дністровський, а фортецю зробили музеєм-заповідником. Нинішня Аккерманська фортеця – один з найпопулярніших туристичних об'єктів півдня України.

План фортеці

Білгород-Дністровська фортеця є однією з найбільших середньовічних фортець в Україні. Периметр її стін становить 2,5 км, а загальна площа — понад 2 га. Товщина стін коливається від 1,5 до 5 метрів, а висота стін та башт — від 5 до 15 метрів. З півночі фортечні мури майже впритул підступають до Дністровського лиману. З інших трьох боків фортецю оточує рів, сучасна глибина якого сягає 13-14 метрів. Внутрішня стіна рову на кілька метрів вища ніж зовнішня. Основу фортечного комплексу становить Цитадель.

Цитадель – це найбільш укріплена частина, збудована ще генуезцями. Вона складається з чотирьох великих башт, з'єднаних потужним муром. Башти мають власні назви: Придвірна (північно-східна), Комендантська (південно-східна), Темниця (південно-західна) та Скарбниця (північно-західна). Нині башта Скарбниця напівзруйнована, решта ж перебувають практично у відмінному стані. Площа двору цитаделі — 300 квадратних метрів. Тут є багато приміщень та розгалужена мережа підземних ходів, практично не досліджених. Колись у цитаделі містився комендантський палац. Фортеця розділена внутрішніми стінами на кілька дворів, які могли бути самостійними фортифікаційними об'єктами. Цитадель розташована на території Гарнізонного двору. Цей двір має площу близько двох гектарів. Раніше він був забудований казармами, стайнями та складами боєприпасів. Найбільший двір фортеці – Громадянський. Його площа 5 га. Колись він був забудований житловими спорудами. В османський період тут стояла велика мечеть. Але у XIX столітті усі житлові будівлі двору були розібрані. Три найбільші башти мають власні назви: Овідієва, Сторожова та Пушкіна. До цього двору веде центральна брама фортеці — Кілійська.

Був у фортеці і третій двір – в ягоко було 3 назви – Карантинний, Портовий і Господарський. Він був призначений переважно для торгівлі та складів. Але від цього двору практично нічого не залишилося.

З вами був проєкт Архітект.ЮА