After the Fire | Частина 7: «Розпач»
Кафе Ан | Project SEKAI українською
Місцеві жителі: «…Ей, бачив, що всередині?»
Місцеві жителі: «Ага. Там срака…»
Акіто: …Вибачте, пропустіть!
Ан: Елена, ми тут!
Елена: Вибачайте! Саме сьогодні, коли вам повертатися…
Кохане: Усе гаразд! Але що сталося з секретною базою—…»
Кохане: «…!»
Акіто: «…Що тут в біса сталося…»
Ан: «Що трапилося…!?»
Ребекка: «Я… Ми й самі не знаємо всіх подробиць…»
Елена: «Я спочатку подумала, що це злодії, але якщо вони просто хотіли щось украсти, не було потреби так усе трощити…»
Тойя: «Справді…»
Акіто: «Гей… А де Слейд і Седрік?»
Акіто: «Вони ж не постраждали, правда!?»
Голос Седріка: «………Усе гаразд».
Акіто: «Ви…!»
Кохане: «Ви не постраждали…!»
Ребекка: «…Що на горищі?»
Седрік: «…Там теж усе розтрощено».
Седрік: «Усюди одна й та сама картина».
Слейд: «Усюди… Усюди такий безлад».
Ребекка: «Не може бути…»
Тойя: «Седріку, ти в порядку? У тебе рука поранена…!»
Седрік: «А?»
Седрік: «А… Я, схоже, порізався».
Седрік: «Коли намагався перевірити комп’ютер, мабуть, у поспіху торкнувся уламка. …Нічого страшного. Майже не болить».
Слейд: «Седі…»
Ан: «Комп’ютер… Ти, мабуть, перевіряв дані пісні?»
Седрік: «……Усе марно».
Ан: «Га…»
Седрік: «Старі дані, які я завантажував у хмару, не постраждали, але…»
Седрік: «Судячи з усього, пісня, яку я писав для RUSH BEATS, найімовірніше…»
Акіто: «…!»
Слейд: «Очікуйте! Седі дуже старається!»
Седрік: «Ага. У фінальному етапі я змагатимуся з піснею, у яку вклав усього себе».
Седрік: «Аби здійснити нашу мрію — підкорити світ».
Акіто: «…!»
Седрік: «…………Чому».
Седрік: «…Чому це сталося…»
Седрік: «Це місце, пісня — усе…»
Слейд: «Седі…»
Слейд: «Чорт… Чорт забирай!!!»
Слейд: «Хто це зробив!? Хто міг таке влаштувати—!»
Акіто: (……Я нічого не розумію).
Акіто: (…Чому все це трапилося…?)
Місцеві жителі: «Гей, усі! Скоріш сюди!»
Ан: «Цікаво, що вони знайшли…»
Тойя: «Не знаю, але ходімо подивимося».
Місцеві жителі: «Біля вікна щось лежить! Може, це річ злочинця!?»
Тойя: «Біля вікна?»
Седрік: «…Ми щойно про це говорили».
Седрік: «Вікно було розбите, тож ми подумали, що через нього злочинець і проник».
Місцеві жителі: «Ага. Тому ми й шукали сліди, але…»
Місцеві жителі: «Гляньте під ноги».
Елена: «Це… брелок для ключів?»
Тойя: «…! Невже це…—!»
Седрік: «……Шкіряний брелок для ключів».
Седрік: «…Я його впізнаю».
Седрік: «Це ж…… Акіто, твоє?»
Акіто: «…………Що?»